Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №173/3057/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6180/26 Справа № 173/3057/25 Суддя у 1-й інстанції - Челюбєєв Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №173/3057/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Челюбєєва Є.В.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 02 липня 2024 року Верхньодніпровським районним судом в Дніпропетровській області ухвалено рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17 травня 2024 року і до повноліття дитини. В позовних вимогах до ухвалення вказаного судового рішення, позивач просила встановити розмір аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) для утримання дитини. Однак позовні вимоги було задоволено частково, так як донька позивача від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент ухвалення рішення суду про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини проживала з відповідачем, хоча родинних відносин з ним не мала. 23 липня 2024 року було видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Позивач зазначає, що відповідач працює у «ШЧ-6 Придніпровської залізниця», де отримує заробітну плату, тому він може надавати матеріальну допомогу у розмірі 1/4 частини.

У зв`язку з чим просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року, з 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`являння позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів — відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Зазначає, що на даний час її матеріальний стан змінився, оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку, тому аліментів, які стягуються з відповідача у розмірі 1/6 частин недостатньо для утримання дитини та ставить її у скрутне матеріальне становище.

Донька навчається у 8 класі, тому потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, збільшуються потреби в навчанні, розвитку та іншому.

Стверджує, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано норми ст.183 СК України, де чітко зазначені розміри стягнення аліментів.

Крім того, зазначає, що донька відвідує гуртки та заходи, які потребують додаткових фінансових затрат та вкладень, для її розвитку.

У зв`язку з чим просила рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від від 15 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що з 10 грудня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому у шлюбі, який було розірвано рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року у справі №173/588/24.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька - ОСОБА_3 .

Як видно із витягів з реєстру територіальної громади сформованих Верхівцевською територіальною громадою з позивачем зареєстровані її донька від іншого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року у справі №173/1111/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів— частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17 травня 2024 року і до повноліття дитини. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1211,20 грн. 20 коп. Рішення допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували зміну її матеріального стану, зміну матеріального стану платника аліментів, погіршення чи поліпшення стану здоров`я сторін або інші обставини, що мали б істотне значення для вирішення питання про збільшення розміру аліментів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст.150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.

Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному або більшому розмірі.

Встановлено, відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року у справі №173/1111/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів — частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17 травня 2024 року і до повноліття дитини. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1211,20 грн. 20 коп. Рішення допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

ОСОБА_1 зазначає, що на даний час її матеріальний стан змінився, оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку, донька навчається у 8 класі, тому потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, збільшуються потреби в навчанні, розвитку та іншому. Крім того, зазначає, що донька відвідує гуртки та заходи, які потребують додаткових фінансових затрат та вкладень, для її розвитку.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надані докази на підтвердження зміни її матеріального стану, зміну матеріального стану платника аліментів.

Доказів на підтвердження погіршення чи поліпшення стану здоров`я сторін або інші обставини, що мали б істотне значення для вирішення питання про збільшення розміру аліментівматеріали справи не містять та позивачем суду також надані не були.

Посилання позивача на те, що донька сторін та донька позивача від іншого шлюбу проживають разом із нею, не є підставою і не свідчить про зміну матеріального чи сімейного стану сторін у розумінні статей 192 та 273 СК України та не може бути безумовною підставою для збільшення розміру аліментів без надання доказів істотного зростання витрат на утримання дітей або поліпшення матеріального стану платника аліментів.

Посилання позивача на те, що їх спільна з відповідачем донька відвідує гуртки та заходи, які потребують додаткових фінансових затрат та вкладень, для її розвитку, є необґрунтованими жодними доказами, та за наявності доведеності таких витрат є підставою для їх стягнення відповідно до ст.185 СК України.

Враховуючи встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених судом фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача, є недоведеними належними та допустимими докзами.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року у цивільній справі №173/3057/25 — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2026 року.

Судді: