Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №210/4158/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7268/26 Справа № 210/4158/25 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 210/4158/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2026 року,яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В червні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зврнулисть до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2025 року інспектором ППП в м. Кривий Ріг ДПП в Дніпропетровській області Терлецьким В.С. відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 256188. Відповідно до вказаного протоколу ЕПР 1 №256188 25.02.2025 року о 13 год. 53 хв. в м. Кривий Ріг на регульованому перехресті вулиць Кобилянського та Довкілля водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , при ввімкненому зеленому сигналі світлофору, під час здійснення маневру у розворот, не надав дорогу, не переконався у безпечності маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у зв`язку із чим ОСОБА_3 порушено вимоги п. 16.6 ПДР України.

19 березня 2025 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу в рамках справи № 210/1233/25 винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили. На момент ДТП автомобіль марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований в АТ «СК «Країна», поліс № 222063182.

21 квітня 2025 року судовим експертом Рейнюк О.В. на підставі заяви ОСОБА_2 складено висновок № 45/25, відповідно до якого ринкова вартість досліджуваного автомобіля марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 575 001,14 грн. Окрім цього в описовій частині висновку експертом зазначено, що вартість відновлювального ремонту складає 611 804,52 грн. На підставі додаткової заяви від ОСОБА_2 складено висновок експерта № 88/25 транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , у аварійному стані на момент ДТП 25 лютого 2025 року, складає 168 382,75 грн.

Відповідно до листа № 2140 від 10 квітня 2025 року, за результатом розгляду матеріалів страхової справи АТ «СК «Країна» прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн. На даний час ОСОБА_2 в повному обсязі не відшкодовано майнову шкоду, спричинену ДТП, оскільки її залишок складає 246 618,39 грн.

Також позивачами зазначено, що в результаті ДТП, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазнали моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях та переживаннях за життя та здоров`я. Спричинення позивачам моральної шкоди також обґрунтовується наявність нераціонального використання власного часу та життєвої енергії, потребою витрачати кошти на подальшу необхідність відстоювати права у суді.

Враховуючи вищевикладене, позивачі просили суд стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 суму матеріального збитку, у розмірі 246 618,39 грн, стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди 50 000 грн, стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 50 000 грн, стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 466,18 грн, витрати на залучення експерта у розмірі 13 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 246 618,39 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася 25 лютого 2025 року, 5 000 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася 25 лютого 2025 року.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася 25 лютого 2025 року.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 45/25 від 21 квітня 2025 року у розмірі 8 000 грн, витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 88/25 від 05 травня 2025 року у розмірі 5 000 грн, що разом складає 13 000 грн.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 848,90 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що експертом ОСОБА_5 було складено висновок транспортно товарознавчої експертизи. При цьому відповідно до п. 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, або інший документ у випадках, передбачених законом. У письмовому зверненні (заяві) обов`язково зазначаються найменування або прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, що звертається, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню. В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням (заявою) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються. Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта. Тобто у даному випадку експортом повинно було бути проведене експертне дослідження а не експертиза.

Крім того апелянтом зазначено, що матеріальна шкода значно завищена шляхом взяття для розрахунку ціни більш дорогих деталей. Експертом було безпідставно розраховано ринкову вартість автомобіля марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , та не було встановлено вартість утилізації даного КТЗ у зв`язку з чим фактично не можливо встановити розмір шкоди, оскільки у даному випадку цей розмір становить різницю між ринковою вартістю ктз до ДТП та вартістю утилізації даного ктз.

Також зазначено, що позивачами в підтвердження свої доводів про заподіяння їм моральної шкоди не надано належних доказів не тільки про необхідність застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми, а й доказів втрати чи погіршення таких зв`язків, наявності взаємозв`язку між шкодою та діями посадової особи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання представника позивачів, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Краснова К.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Зайцева О.В., які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2025 року о 13 год. 53 хв. в м. Кривий Ріг на регульованому перехресті вулиць Кобилянського та Довкілля водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , при ввімкненому зеленому сигналі світлофору під час здійснення маневру у розворот не надав дорогу, не переконався у безпечності маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки Kia Stonic державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків Департаменту патрульної поліції. БК 475609.

Постановою від 18 вересня 2024 року Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі 210/5160/24 було визнано винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн в дохід держави. (а.с.5-6).

Транспортний засіб Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.18).

На момент ДТП транспортний засіб Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , було забезпечено страховим полісом АТ «Страхова компанія «КРАЇНА».

11 березня 2025 року судовим експертом Рейнюк О.В., в присутності власника ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було складено протокол огляду транспортного засобу Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , та зафіксовано об`єм пошкоджень (а.с. 65-67).

21 березня 2025 року судовим експертом Рейнюк О.В., в присутності водія ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було складено протокол додаткового огляду транспортного засобу Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , та зафіксовано об`єм пошкоджень (а.с. 68-78).

Відповідно до висновку експерта транспортного-товарознавчого дослідження № 45/25 від 21 квітня 2025 року вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , складає: 575 001,14 грн (а.с. 34-45).

З пункту 1.7. Дослідження судовим експертом визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 611 804,52 грн, ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу складає - 575 001,14 грн (а.с.44).

Відповідно до Додатку № 2 висновку № 45/25 від 21 квітня 2025 року ринкова вартість досліджуваного КТЗ «Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 складає 575 001,14 грн (а.с. 60-62).

Відповідно до висновку експерта транспортного-товарознавчого дослідження № 88/25 від 05 травня 2025 року вартість пошкодженого автомобіля марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , у аварійному стані на момент ДТП 25 лютого 2025 року складає 168 382,75 грн (а.с. 83-95).

За проведення транспортного-товарознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості автомобіля в аварійному стані ОСОБА_2 25 квітня2025 року сплатила на користь експерта ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 5 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 2.121237603.1 від 25 квітня 2025 року (а.с.82).

За проведення транспортного-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку ОСОБА_2 05 березня 2025 року сплатила на користь експерта ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 8 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 1.101806713.1 від 05 березня 2025 року (а.с.33).

Відповідно до листа Акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» від 10 квітня 2025 року № 2140 за результатами розгляду матеріалів страхової справи АТ «СК «КРАЇНА» прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн (а.с.128).

Згідно листа ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП від 09 травня 2025 року № 3-320аз/41/19/1/02-2025 згідно Наказу ДПП № 1274 о/с від 11 жовтня 2021 року старший лейтенант поліції ОСОБА_3 проходить службу в ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП на посаді інспектора взводу № 3 роти № 2 батальону № 2. Відповідно до розстановки сил та засобів взводу № 3 роти № 2 батальону № 2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області перебував на службі з 07:00 25 лютого 2025 року до 19:00 25 лютого 2025 року (а.с.131).

Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набула права на відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, однак, оскільки автомобіль позивачки був пошкоджений під час ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, то позивачка, згідно з приписами пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV, має право на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, який дорівнює різниці між вартістю автомобіля до ДТП в непошкодженому стані і ринковою вартістю автомобіля, яка визначена експертом станом після ДТП.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частинами 1-2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 25 лютого 2025 року, відбулась з вини водія ОСОБА_3 , внаслідок порушення ПДР України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію» Держава, відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією або бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Обставина того, що на момент ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції Національної поліції України не заперечується учасниками справи, тому в силу приписів ч.1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено обов`язок юридичної або фізичної особи відшкодовувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Як вбачається із матеріалів справи, на момент ДТП транспортний засіб - автомобіль марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , було забезпечено страховим полісом АТ «Страхова компанія «КРАЇНА».

Відповідно до листа Акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» від 10 квітня 2025 року № 2140 за результатами розгляду матеріалів страхової справи АТ «СК «КРАЇНА» прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн (а.с.128).

Відповідно до висновку експерта транспортного-товарознавчого дослідження № 45/25 від 21 квітня 2025 року вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , складає: 575 001,14 грн.

З пункту 1.7. Дослідження судовим експертом визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 611 804,52 грн, ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу складає – 575 001,14 грн, отже є фізично знищеним, адже його ремонт в декілька разів дорожчий за вартість автомобіля.

Відповідно до висновку експерта транспортного-товарознавчого дослідження № 88/25 від 05 травня 2025 року вартість пошкодженого автомобіля марки Kia Stonic, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , у аварійному стані на момент ДТП 25 лютого 2025 року складає 168 382,75 грн.

Тобто, вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля перевищує його ринкову вартість до моменту ДТП.

Згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Таким чином, автомобіль позивача вважається фізично знищеним, а порядок відшкодування шкоди в такому випадку має бути здійснений відповідно до вимог ст. 30 вказаного Закону.

На підставі наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки автомобіль позивачки ОСОБА_2 був пошкоджений під час ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі, то позивачка ОСОБА_2 , згідно з приписами пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV, має право на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, який дорівнює різниці між вартістю автомобіля до ДТП в непошкодженому стані і ринковою вартістю автомобіля, яка визначена експертом станом після ДТП.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що у даному випадку експертом повинно було бути проведене експертне дослідження, а не експертиза, крім того, висновки експертиз були проведені на підставі нормативно-правових актів які на момент проведення експертизи вже втратили чинність, вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки у частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Зазначений висновок було виконано до пред`явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указаний висновок не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, а особа, яка його виконувала, має кваліфікацію судового експерта з правом проведення авто-товарознавчих експертиз за спеціальністю «Визначення вартості автотранспортних засобів, розміру матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу, стаж експертної роботи більше 10 років, тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №761/15232/18 (провадження №61-19661св20).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, висновок експерта Рейнюк О.В. № 45/45 від 21 квітня 2025 року складено на договірних засадах, тому висновок експертного дослідження складено з урахуванням особливостей його оформлення згідно п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка не вимагає, щоб висновок містив посилання, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції про те, що висновок, що висновок експерта Рейнюк О.В. № 45/45 від 21 квітня 2025 року є належним доказом у даній справі.

Крім того, відповідачем не було спростовано висновок експерта Рейнюк О.В. № 45/45 від 21 квітня 2025 року.

Враховуючи викладене, матеріального збитку становить 575 001,14 грн, виплата страховиком страхового відшкодування здійснена на суму 160 000 грн, ринкова вартість автомобіля позивача в аварійному стані становить 168 382,75 грн (575 001,14 грн – 160 000 грн – 168 382,75 грн = 246 618,39 грн), отже позовні вимоги на суму 246 618,39 грн підлягають задоволенню, як такі, що підтвердженні матеріалами справи.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що розмір моральної шкоди, яка повинна бути стягнута з відповідача на користь кожного з позивачів, становить 5 000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстнації, з огляду на наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).

На переконання колегії суддів, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з урахуванням вимог законодавства, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачам від протиправних дій ОСОБА_3 , який на момент ДТП перебував в трудових відносинах з відповідачем, беручи до уваги ступінь та глибину душевних страждань, яких вони зазнали у зв`язку ДТП, а також негативні зміни в їх житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, правильно вважав, що позивачам заподіяно моральну шкоду на суму 5 000 грн, яка повинна бути стягнута з відповідачів на користь кожного з позивачів.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: