Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №212/8996/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/833/26 Справа № 212/8996/25 Суддя у 1-й інстанції - Швець М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання – Лідовська А.А.

сторони:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу представника заявника адвоката Мамедова Азая Хасай огли, на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 серпня 2025 року, яка постановлена суддею Швець М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення 11 серпня 2025 року),

В С Т А Н О В И В

У серпні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності до членів сім`ї загиблого та перебування фізичної особи на утриманні.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мамедов Азай Хасай огли., просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування того, що цей юридичний факт має встановлюватися саме в окремому порядку у цивільному судочинстві.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пляснення заінтересованих осіб ОСОБА_2 та Томіліної, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи заявнику ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту належності до членів сім`ї та перебування на утриманні загиблого військовослужбовця зумовлено наміром заявника звернутися для призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця, що свідчить про те, що в даній справі вбачається спір про право між заявником та Міністерством оборони України, а тому ця заява не може бути розглянута в порядку окремого провадження, а підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції за наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства -цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності до членів сім`ї та перебування фізичної особи на утриманні у порядку окремого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним. Зокрема пунктом 2 частини другої зазначеної статті передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних висновків суду містяться і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23, в якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сформовані у постанові в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 висновки є правозастосовними до правовідносин про встановлення факту перебування онуки на утриманні діда (військовослужбовця), оскільки метою встановлення факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що необхідність встановлення факту належності до членів сім`ї та перебування на утриманні загиблого заявнику необхідно для призначенні одноразової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця, і саме у зв`язку з тим, що заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, він звернувся до суду в порядку окремого провадження разом із заявою про встановлення факту і подав докази на підтвердження цього факту.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для відмови у відкриті провадження у справі.

Згідно з ч.6 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів не вирішує питання про розподіл судових витрат у справі, оскільки, згідно ч. 13 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, якщо, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, а у даному випадку справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питанння про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника заявника адвоката Мамедова Азая Хасай огли задовольнити.

Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 серпня 2025 року скасувати та направити заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про встановлення факту належності до членів сім`ї та перебування фізичної особи на утриманні до Покровського районного суду міста Кривого Рогу для вирішення питання в порядку ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: