Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №646/9531/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/9531/26

№ провадження 1-кп/646/1301/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12026221140000294 від 28.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Зміїв Чугуївського району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,

раніше судимого: 07.07.2011 Зміївським районним судом Харківської області, за ч. 1ст. 296 КК України до штрафу у розмірі 8.500 грн.;

15.03.2013 Зміївським районним судом Харківської області за ч. 1ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі. 07.10.2013 звільнений умовно достроково;

23.04.2014 Зміївським районним судом Харківської області за ч. 2 ст.186, ч. 2 ст.185, ст.70, ст.71 КК України строком на 4 роки 2 місяці позбавлення волі. Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 10.07.2014 року на підставі ст. 6 Закону України « Про амністію» від 10.07.2014 частина покарання скорочена до 2 років 1 місяця 26 днів. Звільнений 22.01.2016 у зв`язку з відбуттям покарання;

29.12.2016 Зміївським районним судом Харківської області за ч. 2 ст.185, ч.1 ст.187, ст.70 КК України строком на 3 роки позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки. 04.04.2017 Апеляційним судом Харківської області вирок в частині покарання скасовано та зазначено вважати засудженим за ч. 2 ст.185, ч.1 ст.187, ст.70 КК України строком на 3 роки позбавлення волі;

30.11.2020 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 1 ст.125, ч. 1 ст.357, ч. 1 ст.296, ч. 2 ст.185, ст.70 КК України строком на 2роки позбавлення волі. 27.04.2022року звільнений по відбуттю строку покарання;

28.03.2023року Ленінським районним судом м.Харкова за ч.4ст.186 КК України до 7років позбавлення волі. 30.05.2023 року ухвалою Харківського апеляційного суду вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 28.03.2023року змінений в частині призначення покарання ,призначено покарання за ч.4ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;

25.04.2024 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.190 КК України у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі. 23.09.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова для проходження військової служби за контрактом звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбутий строк 2 роки 3 місяців 16 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2026 в період часу з 15:00 до 18:30, більш точний час досудовим розслідуванням так і під час судового засідання не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного особистого збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переліз через паркан домоволодіння, за вищевказаною адресою та за допомогою підручного предмету у вигляді сокири, яку знайшов на подвір`ї домоволодіння пошкодив механізм дверного замку та відкрив вхідні двері, після чого зайшов до будинку, тим самим проник до житла, звідки таємно викрав належне ОСОБА_6 майно, а саме: ноутбук «Lenovo», моделі «ThinkPad» T440, вартістю 6056,00 грн., мобільний телефон ТМ «Samsung» моделі «SM-J610FN/DS», вартістю 2153,33 грн., портативну батарею «XO PR 158» на 50.000 mAh, вартістю 1632,92 грн., карту пам`яті ТМ «Hi-Rah» на 16 Gb, вартістю 233,70 грн., загальною вартістю згідно з висновками експертів - 10075,95 грн.

Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 10075,95 грн.

Дії ОСОБА_5 кваліфікуються за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України при обставинах, як вони викладені в обвинувальному акті, визнав повністю, про те, що дійсно 27.02.2026 в період часу з 15:00 до 18:30, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , переліз через паркан домоволодіння та за допомогою сокири, яку знайшов на подвір`ї домоволодіння пошкодив механізм дверного замку та відкрив вхідні двері, звідки викрав ноутбук «Lenovo», мобільний телефон ТМ «Samsung», портативну батарею, карту пам`яті ТМ «Hi-Rah» на 16 Gb. Зазначив, що переосмислив протиправність своїх дій, щиро кається. Проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечував, положення та наслідки такого розгляду йому відомі. Висловив бажання щодо продовження проходження військової служби та захисту Батьківщини.

Потерпіла ОСОБА_7 по мірі покарання відносно обвинуваченого покладалась на розсуд суду, не заперечувала проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України положення та наслідки такого розгляду їй відомі, надавши до суду відповідну заяву про проведення судового розгляду за її відсутності.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 визнав себе винним повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєного кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, немає сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин у справі, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченого і дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині даних, що характеризують його особу. Суд роз`яснив учасникам судового розгляду застосування та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за яке він підлягає покаранню.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його покарання.

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання, в силу ст. 66 КК України, для обвинуваченого є визнання провини, щире каяття .

Обставин, що обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, не встановлено .

Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено наступне.

ОСОБА_5 громадянин України з середньо-спеціальною освітою, неодружений, військовослужбовець військової служби за контрактом, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до письмової згоди від 08.08.2026 р. командування військової частини НОМЕР_2 надало письмову згоду на продовження військової служби ОСОБА_5 , який висловив бажання та намір захищати Батьківщину.У лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра КНП «Зміївська центральна районна лікарня» Зміївської міської ради Харківської області на обліку не перебуває. Відповідно до інформації КНП «Зміївської ЦРЛ» в психіатричному і наркологічному кабінетах не знаходиться на обліку. Раніше судимий і вчинив злочин у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання .

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діянь, форму й ступінь вини, також мотивацію вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого. При цьому, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження ним нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання, суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діяння, форму й ступінь вини обвинуваченого, дані, що характеризують особу винного, а саме, що раніше судимий і вчинив тяжкий злочин у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, крім того враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме те, що він визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому і суд враховував їх як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, також відсутність наявність обтяжуючої обставини, військовослужбовець і має намір продовжувату військову службу по захисту Батьківщини, позицію потерпілої, яка по мірі покарання покладалась на розсуд суду, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, у зв`язку з відшкодуванням в ході досудового розслідування, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 185 – в мінімальних межах санкції статті у виді позбавлення волі, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд вважає виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім покаранням для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Одночасно з цим, кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинено в період умовно-дострокового звільнення, який відповідно до ухвали від 23 вересня 2025року Шевченківського районного суду м. Харкова звільнений умовно -достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбуту частину 2 роки 3 місяці 16 днів .

Відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення, суд призначає покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. У разі, коли особа була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання (пункт 26 згаданої Постанови ПВСУ). Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати частину покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково (статті 81, 107 КК).

Умовно-дострокове звільнення передбачає певні вимоги до звільненої особи та її поведінки у період невідбутої частини покарання, невиконання яких тягне за собою скасування такого звільнення і поновлення відбування покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується під умовою того, що звільнена особа не скоюватиме протягом невідбутої частини покарання нового злочину. Тому в разі вчинення такою особою протягом строку умовно-дострокового звільнення нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК (постанова Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 695/1873/17).

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання за попереднім вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.04.2024, тобто протягом невідбутої частини покарання, а отже ОСОБА_5 за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, слід частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком у виді одного місяця позбавлення волі, та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі у розмірі, яке має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

На думку суду, таке покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України, і буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, забезпечує співрозмірність діяння та кари, а також не суперечить таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Підстав для застосування положень ст.69 та ст.75 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даними статтями можуть бути застосовані.

Враховуючи позицію прокурора та з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає доцільним застосувати запобіжний захід до обвинуваченого.

Беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, встановлених ст. 178 КПК України, враховуючи вид та міру покарання, який призначається судом ОСОБА_5 , суд вважає за доцільне обрати йому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Запобіжний захід - залишити до набрання вироком законної сили.

У відповідності до ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні зобов`язання виконувати покладені судом обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 відраховувати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 10.06.2026 (ухвала слідчого судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 10 червня 2026 ) по 13.08.2026 включно (ухвала Основ`янського районного суду міста Харкова від 13 червня 2026, у зв`язку з звільненням на підставі ч.5 ст. 401 КК України ) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Долю речових доказів вирішити відповідно ст. 100 КПК України.

У ході досудового розслідування по кримінальному провадженню проводилися судові експертизи. Витрати, пов`язані з проведенням експертних досліджень, на підставі ст. 118 КПК України, включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349 ч.3, 368, 370, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 81, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, приєднати частково невідбуте покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.04.2024, та остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 1 (одного) місяця.

До набрання вироком законної сили застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду, а також покласти строком на два місяці обов`язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-не відлучатись з населеного пункту базування військової частини, місця дислокації військової частини, місця виконання військових обов`язків, місця проходження військової служби без дозволу командира військової частини, у якій проходить військову службу;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця перебування, проходження військової служби.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання ОСОБА_5 покласти на командира військової частини.

Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_5 затримати та через Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» направити до установи відбування покарання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 відраховувати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 10.06.2026 по 13.08.2026 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази: порожня пачка цигарок « Прилуки», яка знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків , пр-т Аерокосмічний,76 - знищити;

-копії фотознімків мобільного телефону ТМ « Samsung» моделі SM- J610FN/, DS чорного кольору, ноутбуку ТМ « Lenovo» моделі « ThinkРad» Т440, товарний чек від 27.02.2026 з написом « Повербанк ХО PR158», копія фотографії скриншоту з додатку « Дія», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження №12026221140000294 від 28.02.2026- залишити при матеріалах даного кримінального провадження;

-мобільний телефон ТМ «Samsung» моделі « J6 Gaiaxy» IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ,з сім- картою абонента Київстар з номнром телефону НОМЕР_5 , карта пам`яті ТМ

« ThinkРad», серійний номер : ТР000050А, повербанк ТМ « ХО PR 158»,50000 mah, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_7 - залишити в її розпорядженні.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід Держави витрати, пов`язані з залученням експертів за проведення судово товарознавчих експертиз № 4164 від 12.03.2026 в розмірі 6870,15грн., № 4163 від 12.03.2024 у розмірі 6870,15 грн., судово-дактилоскопичної експертизи № СЕ-19/121-26/6360-Д від 10.03.2026 в розмірі 3565,60 грн.,судово-трасологічної експертизи № СЕ-19/121-26/6273-ТР від 11.03.2026 в розмірі 1337,10 грн.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 - з моменту вручення йому копії вироку в той же строк. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Головуючий : ОСОБА_1