Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №639/7540/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/7540/26

Провадження № 3/639/1321/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 серпня 2026 року суддя Новобаварського районного суду м. Харкова Макаров В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративний матеріал, який надійшов з ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює ФОП, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 162727 від 06.08.2026, 27.07.2026 приблизно о 13?20 – 14:50 год. за адресою: м. Харків, Григорівське шосе, 88 (поблизу) у Григорівському борі неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вживала алкогольний напії REVO, чим порушила ст. 178 КУпАП, однак не досягла 16-річного віку, тому до відповідальності притягується її батько ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав свою провину в адміністративному правопорушенні. Зазначив, що матеріали справи не містять об`єктивних даних про те, що його донька вживала алкоголь. Дійсно, її було госпіталізовано до закладу охорони здоров`я у зв`язку з діабетичним нападом, стан алкогольного сп`яніння у дитини не встановлений, доказів цього суду не надано. Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення до протоколу додані наступні докази:

Електронний рапорт ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 27.07.2026, згідно якого отримано повідомлення зі служби 102, що 27.07.2026 о 17%59 до ОДКЛ № 1 з адреси: АДРЕСА_2 доставлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз: цукровий діабет, алкогольне сп`яніння, стан середній. Пояснення 27.07.2026 бригаду ШМД викликали друзі, дівчині стало зле після вживання алкогольного напою, а саме 200 мл REVO;

письмові пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 , яка пояснила, що 27.07.2026 в ході спілкування з її знайомим ОСОБА_4 та дівчиною на ім`я ОСОБА_5 останні вживали алкогольні напої, після чого дівчині стало зле, свідок викликала швидку допомогу;

письмові пояснення ОСОБА_6 (матері ОСОБА_2 ), яка пояснила, що 27.07.2026 їй зателефонували з невідомого номеру телефону та повідомили, що її донька знаходиться в кареті швидкої допомоги та їй надають медичну допомогу. Донька була в компанії інших підлітків. Дитина страждає на цукровий діабет 1 типу, є інвалідом дитинства.

письмові пояснення неповнолітньої ОСОБА_2 , яка пояснила, що 27.07.2026 гуляла з однокласниками у Григорівському бору. Вона не пам`ятає, чи вживала спиртне, оскільки через різкий під`ом цукру в крові їй стало погано, вона втратила свідомість, після чого прийшла до себе в дитячій лікарні;

письмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_7 , який пояснив, що 27.07.2026 разом зі знайомими дівчатами ОСОБА_5 та ОСОБА_8 придбали алкогольні напої. Після вживання алкоголю ОСОБА_9 стало зле, після чого викликали швидку допомогу та зателефонували її матері.

ОСОБА_1 надано суду копію посвідчення дитини з інвалідністю, виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також медичний висновок від 17.10.2023, яким у дитини встановлено діагноз: цукровий діабет 1 тип, тяжка форма, глікемічний контроль з високим ризиком Е10, копіюб висновку ЛКК від 18.09.2023.

Суд, заслухавши пояснення правопорушника, дослідивши матеріали про адміністративні правопорушення, дійшов до наступного висновку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає обережності дій суду при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Наведені факти відповідно до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо вони не дають суду змоги однозначно оцінити дії такої особи, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 КУпАП.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.

Об`єктивна сторона даного правопорушення, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3 ст. 150 СК України). Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 4 ст. 150 СК України). Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5 ст. 150 СК України). Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (ч. 6 ст. 150 СК України). Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ч. 7 ст. 150 СК України).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У абзаці 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можуть розцінюватися як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що під ухиленням від виконання батьківських обов`язків слід розуміти не будь яку дію, а виключно невиконання тих обов`язків, які чітко визначені законом і безпосередньо стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з конкретизацією суті порушення.

Судом встановлені наступні обставини, з яких вбачаються підстави для закриття провадження по вказаній справі.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 162727 від 06.08.2026, вбачається, що 27.07.2026 приблизно о 13?20 – 14:50 год. за адресою: м. Харків, Григорівське шосе, 88 (поблизу) у Григорівському борі неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вживала алкогольний напії REVO, чим порушила ст. 178 КУпАП, однак не досягла 16-річного віку, тому до відповідальності притягується її батько ОСОБА_1 .

Разом із цим, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не викладено суть адміністративного правопорушення. Зокрема, не зазначено всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, а саме: не конкретизовано, у чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, не зазначена форма вини та наслідки, що настали саме у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків, їхній причинний зв`язок. Особою, якою складено протокол, зазначено лише загальні фрази, з яких неможливо встановити, в чому конкретно полягає ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 та в чому саме його вина.

Суд вважає, що формулювання обвинувачення, що міститься у вказаному протоколі, є неточним та неконкретним. Особу не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП на підставі протоколу, що містить неконкретне формулювання обвинувачення.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Докази ухилення батька від виконання батьківських обов`язків необхідно для встановлення як об`єктивної так і суб`єктивної сторони, які є обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення.

Надані до протоколу докази, перераховані вище, суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, виходячи із наступного.

Диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена цим Кодексом (крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу).

Як убачається з фабули правопорушення, викладеної в протоколі, неповнолітня ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак на момент події, що стала підставою для складення протоколу (27.07.2026) її вік становив 15 років, що охоплюється віковими межами (від 14 до 16 років), визначеними диспозицією ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Разом з тим, диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП є бланкетною та матеріальною, оскільки обов`язковою умовою настання відповідальності батьків є встановлений факт вчинення самою дитиною правопорушення, передбаченого КУпАП. Втім, додані до протоколу матеріали не містять жодного процесуального рішення (ухвали суду або постанови органу Національної поліції) про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно неповнолітньої ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 247 КУпАП у зв`язку з недосягненням нею віку адміністративної відповідальності, або будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б беззаперечно констатували факт вчинення підлітком протиправних дій, передбачених ст. 178 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту умисного чи необережного ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язків щодо виховання дитини. Сам факт можливого вчинення дитиною правопорушення не може автоматично свідчити про наявність у діях батька складу адміністративного правопорушення. Обов`язок доказування вини особи покладається на орган, що склав протокол.

Крім того, суд зазначає, що окрім показань неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_7 у справі відсутні об`єктивні докази перебування неповнолітньої ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, в тому числі медична документація.

У матеріалах справи відсутні докази про будь-яку негативну поведінку ОСОБА_1 , зокрема про факти зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами, перебування на обліку у лікаря-нарколога, відсутні факти притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, які б могло би свідчити про антисоціальну поведінку останнього, і як наслідок - ухилення від догляду за дитиною та її виховання. Будь-які докази на підтвердження наявності умислу ОСОБА_1 у вчиненні порушення матеріали справи не містять, а отже є відсутньою є суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо його доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що, у свою чергу, унеможливлює встановлення в його діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Суд зазначає, що він не має права самостійно редагувати фабулу протоколу чи відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушує принцип рівності сторін та безсторонності суду. Будь-які сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ст. 62 Конституції України, тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, через що провадження підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 294 КУпАП України, суддя, –

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях стану адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова.

Суддя В.О. Макаров