Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №338/1280/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1280/26

Провадження №1-кп/338/131/26

13 серпня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю : секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12026096120000024 від 23 липня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Івано-Франківська, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, працюючого технологом у ТзОВ «Зоотех», одруженого, такого, що має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, громадянина України, за частинами першою та четвертою статті 358 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 вчинив підроблення посвідчення та іншого офіційного документа, які видаються чи посвідчуються установою, що має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права та звільняють від обов`язків, з метою використання їх підроблювачем, а також використання завідомо підроблених документів.

Кримінальні правопорушення скоєно за таких обставин.

Наприкінці березня 2025 року, у точно не встановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_5 , за допомогою комп`ютерної техніки, програмного графічного забезпечення та засобів оперативної поліграфії, використавши наявну в нього інформацію, зокрема фотокартку і копії паспортних даних своєї дружини, а також отримані з мережі Інтернет зразки документів, підробив офіційні документи: посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_6 , та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ № 080715 від 20 вересня 2016 року, видану на ім`я ОСОБА_6 .

Вказані документи не відповідали встановленим зразкам документів, що перебувають в офіційному обігу, у визначеному законом порядку уповноваженими установами не видавалися та містили завідомо недостовірні відомості.

Крім цього, у червні 2025 року ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що наявні в нього посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи серії НОМЕР_1 та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ № 080715 від 20 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_6 є підробленими та в установленому законом порядку його дружині не видавалися, вирішив використати ці документи для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Реалізуючи свій умисел, 25 червня 2025 року ОСОБА_5 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, до якої долучив копії завідомо підроблених посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи серії НОМЕР_1 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ № 080715 від 20 вересня 2016 року, виготовлених на ім`я його дружини ОСОБА_6 .

Унаслідок подання вказаних документів посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 було введено в оману щодо наявності у дружини обвинуваченого інвалідності ІІ групи.

На підставі поданих ОСОБА_5 документів, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, протокольним рішенням комісії № 27 від 27 червня 2025 року йому було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до закінчення мобілізації, тобто до 08 серпня 2025 року.

У судовому засіданні ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини та пояснив, що раніше мав відстрочку від призову на військову службу у зв`язку з роботою на підприємстві.

У мережі Інтернет він знайшов платний сайт, з якого завантажив шаблони документів, що могли бути використані для отримання відстрочки. У завантажені шаблони вніс особисті дані своєї дружини, після чого роздрукував виготовлені документи та подав їх до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На підставі цих документів йому було надано відстрочку від призову під час мобілізації.

Підтвердив, що достовірно знав про підроблений характер документів, оскільки виготовив їх самостійно, а його дружина у встановленому законом порядку посвідчення особи з інвалідністю та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією не отримувала.

Зазначив, що усвідомив протиправність своєї поведінки, зробив для себе належні висновки, щиро розкаюється у вчиненому та просить суворо його не карати. Повідомив, що на цей час має передбачені законом підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Також пояснив, що надає посильну допомогу Збройним Силам України.

Фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації своїх дій за частинами першою та четвертою статті 358 КК України ОСОБА_5 не оспорює.

Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому суд переконався, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, сумнівів у добровільності та істинності їхньої позиції немає. Учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального провадження, які ніким не оспорювалися та докази щодо яких судом не досліджувалися.

За таких обставин суд вважає винуватість ОСОБА_5 повністю доведеною, а його дії кваліфікує: за частиною першою статті 358 КК України – як підроблення посвідчення та іншого офіційного документа, які видаються чи посвідчуються установою, що має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права та звільняють від обов`язків, з метою використання їх підроблювачем; за частиною четвертою статті 358 КК України – як використання завідомо підроблених документів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до статті 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені частинами першою та четвертою статті 358 КК України, належать до кримінальних проступків.

Суд ураховує, що ОСОБА_5 умисно виготовив два завідомо підроблені офіційні документи, після чого використав їх для набуття права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на яку на той час не мав законних підстав.

Водночас суд бере до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання та роботу, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, свою винуватість визнав повністю, фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації своїх дій не оспорював, у вчиненому щиро розкаявся, усвідомив протиправність своєї поведінки та зробив для себе належні висновки, допомагає Збройним Силам України.

Після викриття ОСОБА_5 не заперечував своєї причетності до вчинених кримінальних правопорушень, повідомив про обставини виготовлення та використання підроблених документів і надалі сприяв проведенню досудового розслідування.

Обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її прав і свобод. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Виходячи із засад справедливості, співмірності та індивідуалізації, призначене покарання повинно відповідати не лише формальній тяжкості кримінальних правопорушень, а й конкретному характеру вчинених дій, їхнім наслідкам, поведінці винного після вчинення кримінальних правопорушень та відомостям про його особу.

З урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретних обставин їх вчинення, відсутності заподіяної майнової шкоди, даних про особу обвинуваченого, його поведінки після вчиненого, повного визнання винуватості, щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень суд вважає, що ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкцій частин першої та четвертої статті 358 КК України у виді штрафу.

Штраф є найменш суворим видом основного покарання, передбаченим санкціями частин першої та четвертої статті 358 КК України. На переконання суду, призначення такого покарання відповідатиме характеру вчинених кримінальних правопорушень, даним про особу обвинуваченого та буде достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оскільки ОСОБА_5 вчинив два кримінальні правопорушення, остаточне покарання відповідно до частини першої статті 70 КК України слід визначити за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Саме таке покарання, на переконання суду, відповідатиме тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам їх вчинення та особі обвинуваченого, буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Майнової шкоди кримінальними правопорушеннями не заподіяно. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався. З урахуванням положень статей 176, 177 КПК України підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Вилучений під час досудового розслідування мобільний телефон ОСОБА_5 марки «iPhone 7» білого кольору, із SIM-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_2 , визнаний речовим доказом та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 2 (селище Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

Відомостей про те, що вказаний мобільний телефон був безпосереднім знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, містить сліди кримінального правопорушення або підлягає спеціальній конфіскації, матеріали кримінального провадження не містять. Тому після набрання вироком законної сили мобільний телефон разом із чохлом та SIM-карткою слід повернути ОСОБА_5 як власнику.

Медична картка амбулаторного хворого № 334873 МП № 2 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , упакована у спеціальний пакет PSP2245868, визнана речовим доказом та передана на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 2 (селище Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

Після набрання вироком законної сили медичну картку, яка не має самостійної цінності для кримінального провадження після його завершення, слід повернути ОСОБА_6 за належністю.

Керуючись статтями 368, 370, 373-376 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та четвертою статті 358 КК України, та призначити йому покарання:

за частиною першою статті 358 КК України – у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн;

за частиною четвертою статті 358 КК України – у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Речові докази:

мобільний телефон марки «iPhone 7» білого кольору, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , у силіконовому чохлі чорного кольору, із SIM-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_2 , упакований у спеціальний пакет NPU5737319, який зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції № 2 (селище Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, – після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_5 як власнику;

медичну картку амбулаторного хворого № 334873 МП № 2 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , упаковану у спеціальний пакет PSP2245868, яка зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції № 2 (селище Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, – після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_6 за належністю.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1