Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №177/882/25 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/882/25

Провадження № 2/177/275/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 серпня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Морозова Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Ковалик М.Ф., звернулася 14.04.2025 до суду з указаним позовом та просила визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступне майно: автомобіль TOYOTA VENZA, коричневий, із номерним знаком НОМЕР_1 ; житловий будинок із господарською будівлею загальною площею?247,5 кв.м (житловою площею 107,9 кв.м), за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під житловим будинком, із кадастровим № 1221884300:02:001:0362, яка призначена для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1000 га, що за тією ж адресою; земельну ділянку з кадастровим номером 1221884300:01:001:0185, яка призначена для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0984 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; здійснити поділ спільного сумісного майна шляхом визнання за ОСОБА_1 права на частку в розмірі у праві спільної часткової власності на автомобіль TOYOTA VENZA, коричневий, із номерним знаком НОМЕР_1 , право на частку в розмірі у праві спільної часткової власності на житловий будинок із господарською будівлею, загальною площею 247,5 кв.м (житловою площею 107,9 кв.м), за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під житловим будинком, із кадастровим № 1221884300:02:001:0362, яка призначена для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1000 га, право на частку в розмірі у праві спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим № 1221884300:01:001:0185, яка призначена для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0984, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказано, що з 10.08.2013 позивач ОСОБА_1 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права й обов`язки. Офіційний шлюб між ними зареєстровано лише 05.08.2020, однак фактичні сімейні відносини існували з 2013 року. Увесь цей час вони мешкали разом, спочатку в орендованій квартирі в м. Кривому Розі, згодом у збудованому будинку в АДРЕСА_1 , мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом відпочивали та подорожували за кордон. У колі друзів, сусідів та родичів вони сприймалися як повноцінна сім`я, тобто, як чоловік та дружина. Їх відносини мали публічний характер, не приховувалися перед третіми особами. Від попереднього шлюбу, який розірвано у 2009 році, тобто ще до того, як позивач та ОСОБА_5 почали проживати разом, у останнього є донька, яка також проживала з ними та мала власну кімнату. Представник позивача стверджує, що в період спільного проживання позивачем та ОСОБА_5 придбані вищевказані земельні ділянки, автомобіль та збудований житловий будинок, причому, за твердженням позивача, придбання вказаного майна здійснювалося за рахунок спільних коштів і спільної праці сторін. Доходи обох членів сім`ї спрямовувалися на будівництво. При цьому ОСОБА_5 працював та фінансував процеси, а ОСОБА_1 безпосередньо займалася організацією будівництва, контролем робіт, замовленням матеріалів та послуг спеціалістів (електриків, сантехніків, дизайнерів), що підтверджує її істотний трудовий внесок у створення майна.

Після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач звернулася до нотаріуса з приводу отримання спадщини, але отримала роз`яснення, що вона є спадкоємцем першої черги спадкування після смерті ОСОБА_5 та має право на частку майна, що залишилася після його смерті, відповідно до кількості спадкоємців та згідно зі ст. ст. 60-65 СК України на отримання Свідоцтва на частку в спільному майні подружжя, виключно щодо майна набутого в період зареєстрованого шлюбу.

Водночас, оскільки транспортний засіб, дві земельні ділянки та житловий будинок, титульним власником яких вказано ОСОБА_5 , набуті позивачем та ОСОБА_5 у період фактичних шлюбних відносин, виходячи з презумпції спільності права власності подружжя, позивач просила суд визнати за нею право власності на частину вказаного майна.

Ухвалою суду від 07.05.2025 позовна заява прийнята судом та призначена до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Від представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Копійко А.А., 29.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22.10.2024 у справі № 177/1278/21, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2025, позивачу відмовлено у встановленні факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . Суд дійшов висновку про недоведеність існування між ними сімейних відносин, спільного побуту, бюджету та взаємних прав і обов`язків. Вказані обставини, на думку відповідача ОСОБА_4 , мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню. Представник відповідача стверджує, що хоча позивачем у цій справі заявлено вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, вирішення цих вимог неможливе без встановлення того самого юридичного факту — проживання сторін однією сім`єю без шлюбу в період із 2013 по 2020 роки, який уже був предметом судового розгляду і не знайшов підтвердження. Щодо земельної ділянки площею 0,0984 га, із кадастровим номером 1221884300:01:001:0185, представник відповідача вказує, що ця земельна ділянка була передана ОСОБА_5 у власність рішенням органу місцевого самоврядування у порядку безоплатної приватизації, а тому відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, є його особистою приватною власністю і не може бути об`єктом спільної сумісної власності чи поділу. Окрім того, на думку представника, позивач ОСОБА_1 знала про порушення свого права щонайменше з вересня 2021 року, коли отримала повідомлення нотаріуса та звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю. Однак із даним позовом звернулася лише у квітні 2025 року, тобто після спливу трирічної позовної давності, що є підставою для відмови в позові за заявою сторони спору.

Відповідач ОСОБА_3 також реалізувала право на подання відзиву на позов, який надійшов до суду 03.06.2025. Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 вказувала, що твердження позивача щодо проживання з 2013 року з її сином, ОСОБА_5 , у квартирі, що в АДРЕСА_2 , яка належить іншому її синові, ОСОБА_2 , не відповідають дійсності. Так, із 2011 року ОСОБА_5 працював та жив у м. Дніпро та до м. Кривого Рогу приїздив лише на вихідні і дійсно, зупинявся в квартирі за вищевказаною адресою. Коли ОСОБА_5 перебував у м. Дніпрі, всією хатньою роботою у квартирі в м. Кривому Розі займалася виключно вона особисто. ОСОБА_1 у цій квартирі ніколи не проживала, домашнім господарством не займалася. Окрім того, цим обставинам вже надано оцінку Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.10.2024, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, відповідно до якого в задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період із 2013 по 2020 роки, відмовлено.

Аналогічний за змістом відзив на позовну заяву 03.06.2025 надійшов до суду від відповідача ОСОБА_2 , у якому останній також просив у задоволенні позовних відмовити.

Позивачем та її представниками відповіді на відзив не подано.

Ухвалою суду від 28.07.2025 за клопотанням позивача ОСОБА_1 зупинено провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.12.2024 у справі № 177/1278/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від відповідача ОСОБА_2 19.11.2025 надійшла заява про поновлення провадження в справі разом із постановою Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 177/1278/21, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 24.11.2025 провадження в цій справі поновлено.

Ухвалою суду від 14.01.2026 закрито підготовче провадження та справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, призначено до розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позові.

Відповідачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про день, час та місце судового розгляду повідомлялися завчасно та належним чином, однак до суду не прибули, заяв про відкладення судового засідання від останніх не надходило.

Судовий розгляд проведено за відсутності відповідачів, що не суперечить вимогам ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази та заслухавши позивача, її представника, показання свідків, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 05.08.2020 зареєстрували шлюб, про що Центрально-Міським у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено відповідний актовий запис № 326 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_7 » не змінювалося (т.1 а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_8 , де в графі «батьки» вказані ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (т.1 а.с.16).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , про що 12.04.2021 Соборним районним у місті Дніпро відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено відповідний актовий запис № 634 (т.1 а.с.17).

Згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (т.1 а.с.24), інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 60964171, № 67391648 (т.1 а.с.26), договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2016 (т.1 а.с.27-28), витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1211210542019 (т.1 а.с.29), рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд віл 17.12.2019 № 436-ХХІХ/VІІ (т.1 а.с.30), за життя ОСОБА_5 на праві власності належали: автомобіль TOYOTA VENZA, р/н НОМЕР_1 ; земельна ділянка з кадастровим № 1221884300:02:001:0362, яка призначена для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок із господарською будівлею, загальною площею?247,5 кв.м (житловою площею 107,9 кв.м), за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 1221884300:01:001:0185, яка призначена для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0984 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Рисіною С.В. 16.08.2021 заведено спадкову справу № 03/2022, номер у спадковому реєстрі 68151816, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (т.1 а.с.23). Після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звертались ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.128-129).

Як слідує зі змісту відповіді приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 06.09.2021 № 379/01-13 на запит ОСОБА_1 , остання, як спадкоємець першої черги спадкування, має право на частку виключно щодо майна набутого в період зареєстрованого шлюбу (т.1 а.с.22).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала показання про те, що ОСОБА_5 у 2016 році придбав у її чоловіка ОСОБА_11 земельну ділянку під будівництво будинку. До цього, ще в 2014 році, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1 часто приїздили до них у село, гуляли, придивлялися ділянку для будівництва будинку, сприймала їх як подружжя.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні надав показання про те, що знає ОСОБА_5 із 2001 року, разом працювали, мали спільний бізнес. Приблизно з 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом почали проживати в квартирі у м. Кривому Розі, він досить часто був у них в гостях, зустрічалися на свята. ОСОБА_5 у 2014 році працював у м. Дніпрі, однак приїздив на вихідні. У цей час ОСОБА_1 залишалася проживати у вищевказаній квартирі. До знайомства з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 перебував у шлюбі, від якого має доньку, однак, ще задовго до відносин з ОСОБА_13 , ОСОБА_5 розлучився. У 2016 році ОСОБА_5 у с. Нова Надія придбав по сусідству з ним ділянку та почав із ОСОБА_1 будувати будинок. У 2020 році ОСОБА_5 та ОСОБА_1 офіційно зареєстрували шлюб, у них народився син, вони переїхали до будинку. Пояснив, що під час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 працювали. Вказував, що ОСОБА_5 мав значно більший заробіток, ніж ОСОБА_1 , яка на той час викладала танці у спортивній школі, але бюджет у них був спільний, витрачався на спільні потреби сім`ї.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надав показання про те, що товаришував із ОСОБА_5 приблизно з 1984 року та по день смерті останнього, ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно перебував із ним у контакті. Приблизно у 2013 році ОСОБА_5 та ОСОБА_1 почали разом проживати в квартирі, що в м. Кривому Розі, у районі Автовокзалу, а приблизно у 2019-2020 р.р. вони переїхали до приватного будинку, який побудували у с. Надеждівка. Приблизно у цей же період у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 народився син. ОСОБА_15 їх як подружжя, вони вели спільне господарство, їздили за покупками, святкували свята. Із 2013 року по 2014 року ОСОБА_5 працював у м. Дніпрі, але на вихідні завжди приїздив до м. Кривого Рогу. Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , разом із рідними останнього, займалися його похованням. На теперішній час у будинку проживає ОСОБА_1 із дитиною та своїми батьками.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні надала показання про те, що приблизно з 2012-2013 р.р. у неї орендували нежитлові приміщення під танцювально-спортивний комплекс, де ОСОБА_1 викладала танці для дітей і вона водила до останньої свою доньку на зайняття. У цей період бачила, як ОСОБА_5 привозив та забирав ОСОБА_1 із роботи. Під час спілкування з ОСОБА_1 , вона повідомила їй про те, що побудували будинок, запрошувала її з ОСОБА_5 у гості. Приблизно у 2015 році ОСОБА_1 познайомила її з ОСОБА_5 , представила своїм чоловіком. У послідуючому, вони вдвох приїздили до неї, радилися щодо будівництва будинку. Фактично ОСОБА_1 займалася питаннями планування, ОСОБА_5 , - фінансування. Вважає, що вони проживали як подружжя, у них був спільний бюджет, побут.

Допитаний свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні надав показання про те, що знайомий із ОСОБА_5 приблизно з 2000 року, із студентських років. Відомо, що у 2013 році ОСОБА_5 та ОСОБА_1 почали разом проживати, у них був спільний побут, бюджет та відносини між ними мали всі ознаки, притаманні подружжю.

Свідок ОСОБА_18 суду надала показання про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом у квартирі АДРЕСА_3 . У цьому ж будинку вона також проживає та щомісяця збирала кошти за прибирання, які завжди сплачувала ОСОБА_1 . Бачила їх разом, як вони гуляли, поверталися з пакунками з магазину. Зважаючи на їх відносини, вона була переконана в тому, що вони подружжя.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 надав показання про те, що померлий ОСОБА_5 був його давнім другом. Влітку 2013 року ОСОБА_5 познайомив його з ОСОБА_1 , представив її як дівчину, із якою зустрічається. Восени 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 почали разом проживати, без реєстрації шлюбу, у квартирі, що в м. Кривому Розі, в районі Автовокзалу. У цей період він був у них удома та бачив, що вони живуть як чоловік і жінка. ОСОБА_1 займалась побутом, вони разом їздили на відпочинок, займалися закупами, може припустити, що у них був спільний бюджет. Із 2013 року по 2014 року ОСОБА_5 працював у м. Дніпро, але кожної п`ятниці приїздив до Кривого Рогу, ОСОБА_1 у цей час залишалася проживати у вищевказаній квартирі. У спільних компаніях ОСОБА_5 представляв ОСОБА_1 своєю дружиною. Приблизно в 2015-2016 рр. ОСОБА_5 почав будувати будинок. У цілому, будівництвом займався ОСОБА_5 , ОСОБА_1 у подальшому займалася питаннями інтер`єру, ландшафтним дизайном. Влітку 2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, у них народився син і вони переїхали до будинку. Після смерті ОСОБА_5 у цьому будинку продовжує проживати ОСОБА_1 зі своїм сином та батьками.

Свідок ОСОБА_20 суду надала показання про те, що познайомилася з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у 2016 році, коли вони розпочали будівництво будинку, по сусідству, на ділянці АДРЕСА_1 . Під час знайомства ОСОБА_5 представив ОСОБА_1 своєю дружиною. ОСОБА_21 бачила їх разом. Вважає, що будівництво будинку здійснювалося ними спільно. Їй точно відомо, що ОСОБА_1 займалася благоустроєм будинку (інтер`єром, ландшафтним дизайном).

Допитаний судом свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні надав показання про те, що з ОСОБА_5 був знайомий приблизно з 2008-2009 р.р. Приблизно у 2016 році ОСОБА_5 повідомив йому про те, що збирається будувати будинок та просив допомогти з проведенням комунікацій, зокрема, електрики, оскільки за освітою він інженер-електрик. У цей же період ОСОБА_5 познайомив його з ОСОБА_1 , представив своєю дружиною. Під час будівництва будинку ОСОБА_1 займалася кресленнями, а також «керувала» процесом. Будівництво будинку завершилося в 2020 році. До того, як переїхати в будинок, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали разом у квартирі в м. Кривому Розі.

Позивачем долучено до позову квитанції, товарні накладні, рахунки-фактура, зі змісту яких слідує, що впродовж 2016 року та у 2018 році ОСОБА_5 придбавалися будівельні матеріали (т.1 а.с.34), а також фотокартки, на яких зафіксовано спільні сімейні події, свята, відпочинок, зокрема з донькою ОСОБА_5 , батьками ОСОБА_1 , будівництво будинку (т.1 а.с.36-56)

Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених гл. 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 244/4801/13-ц, від 28.11.2018 у справі № 127/11013/17, від 16.01.2019 у справі № 343/1821/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 354/693/17-ц, від 17.04.2019 у справі № 490/6060/15-ц, від 15.08.2019 у справі № 588/350/15, від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц, від 09.11.2020 у справі № 757/8786/15-ц та від 03.11.2022 у справі № 361/4744/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц зазначила, що у справах про поділ майна осіб, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, факт такого проживання входить до предмета доказування та підлягає встановленню судом при вирішенні спору про поділ майна. При цьому, окрема вимога про встановлення такого факту не є ефективним способом захисту, а є лише підставою для вирішення спору про майно.

Разом із тим, під час розгляду цієї конкретної справи судом встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі № 177/1278/21, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду та постановою Верховного Суду, у задоволенні позову цього ж позивача, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , у період із 10.08.2013 по 05.08.2020, відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність – обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі під час винесення преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду – на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 463/9009/21);

Під час розгляду справи № 177/1278/21, суди дослідили обставини спільного проживання сторін, надали оцінку письмовим доказам, фотоматеріалам, документам щодо спільних поїздок, а також показанням свідків, і дійшли висновку про недоведеність існування між сторонами сімейних відносин у розумінні ст. 3 СК України.

Отже, у справі № 177/1278/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , у період із 10.08.2013 по 05.08.2020, остаточно встановлено, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_5 у зазначений період, ведення з ним спільного господарства, побуту та бюджету, та не доведено, що між нею та ОСОБА_5 у зазначений період були відносини, притаманні подружжю, у зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У даній справі позивач ОСОБА_1 хоча і заявила інший спосіб захисту — про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, однак як на підставу позову знову посилається на проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме у тому самому періоді — із 10.08.2013 по 05.08.2020.

При цьому судом встановлено, що на підтвердження зазначених обставин позивачкою ОСОБА_1 у цій справі подано фактично ті самі письмові докази, які вже були предметом дослідження в справі № 177/1278/21, а також допитано трьох свідків, показання двох ( ОСОБА_19 та ОСОБА_14 ) за своїм змістом є аналогічними показанням, наданим ними під час розгляду попередньої справи.

Зокрема, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_14 знову повідомили лише про те, що їм було відомо про спільне проживання позивача ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5 , спільне проведення дозвілля та відпочинку, однак не повідомили нових обставин щодо наявності між сторонами спільного бюджету, розподілу сімейних обов`язків, взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства або інших юридично значущих ознак сім`ї, які не були предметом оцінки судів у попередній справі.

Показання інших свідків ( ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 ) , що допитані судом у цій справі, свідчать лише про спільне проведення часу удвох, у колі знайомих, спільні поїзди, однак не містять відомостей про безпосередньо сприйняті ними факти ведення сторонами спільного господарства, формування спільного бюджету, розподілу сімейних обов`язків або спільного фінансування з набуття спірного майна. Висновки свідків про те, що сторони були подружжям або мали спільний бюджет, ґрунтуються переважно на їх суб`єктивному сприйнятті та припущеннях, а не на безпосередньому сприйнятті відповідних юридично значущих обставин, тобто ґрунтуються на припущеннях.

Надані позивачем квитанції, рахунки, договори, підтверджують будівництво будинку саме ОСОБА_5 , однак не підтверджують безпосередньої її участі в набутті майна чи існування між сторонами режиму спільної сумісної власності.

Окрім того, суд враховує і ту обставину, що відповідно до п. 1.7. Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2016 (а.с.27-28), покупець, а саме, ОСОБА_5 , укладаючи цей договір стверджував, що в шлюбі та фактичних шлюбних відносинах ні з ким не перебуває, земельна ділянка набувається ним за власні кошти, про що надано відповідну заяву.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2024 у справі № 211/6412/20 зазначив, що факт проживання однією сім`єю є передумовою вирішення спору про поділ майна, а встановлення цього факту здійснюється судом лише в межах предмета доказування. При цьому вимоги про встановлення такого юридичного факту не можуть використовуватися для повторного перегляду вже встановлених судом обставин.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Посилання позивачки на те, що у даній справі заявлено вимоги про поділ майна, а не про встановлення юридичного факту, не спростовує наведених висновків, оскільки саме факт проживання сторін однією сім`єю є необхідною юридичною передумовою застосування ст. 74 СК України, а відтак повторне доведення цього факту за допомогою тих самих доказів фактично спрямоване на переоцінку обставин, які вже були предметом судового розгляду.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачкою не доведено існування юридичного факту, який відповідно до ст. 74 СК України, є необхідною передумовою виникнення права спільної сумісної власності на спірне майно.

Оскільки правовий режим спільної сумісної власності щодо спірного майна не виник, враховуючи преюдиційні обставини, які встановлені в рішення суду в справі № 177/1278/21, вимоги про визнання такого майна спільною сумісною власністю та його поділ є необґрунтованими, відтак, задоволенню не підлягають.

Щодо вирішення питання про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18.

Оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту невизнаного права, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, суд не вирішує питання про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, про яку заявлено стороною відповідачів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,- У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14.08.2026

Суддя: