Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №175/12385/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/12385/25

Провадження № 1-кп/175/1508/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_5 (дистанційно),

захисника адвоката ОСОБА_6 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025052390000765 від 28.06.2025 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кюрдамір, Азербайджан, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, пенсіонера, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Судом встановлено, що 27.06.2025 приблизно о 15 год. 10 хв. ОСОБА_5 , керуючи технічно працездатним транспортним засобом - автомобілем Renault Megane р.н. НОМЕР_1 рухався по проїзній частині вул. Богдана Хмельницького м. Краматорська Донецької області, в напрямку від вул. Василя Стуса до бульвару Машинобудівників.

В цей час до проїзної частини вул. Академічної, в районі нерегульованого пішохідного переходу, підійшов та вийшовши на пішохідний перехід, почав її переходити в напрямку до вул. Василя Стуса, пішохід ОСОБА_7 .

Наближаючись до перехрестя з вул. Академічною, ОСОБА_5 , діючи в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де зазначено:

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», не переконавшись у безпеці свого подальшого руху, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і мав їх передбачити, не приділив належної уваги тому, що його дії не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не прийняв вчасно необхідні і достатні заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху й недопущенню виникнення небезпечної ситуації і її переростання в ДТП, розпочав маневр лівого повороту на вул. Академічну, та, маючи можливість виявити пішохода на проїзній частині попереду керованого ним транспортного засобу, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобілю, що у свою чергу, привело до виникнення аварійної ситуації та переростання її в ДТП, а саме наїзду керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_7 .

В результаті даної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому латерального надвиростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, забоїв, саден, підшкірних крововиливів м`яких тканин голови, обличчя, правого ліктьового суглоба, обох колінних суглобів, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та які потребують для свого загоєння довготривалий строк лікування, понад 21 день (з тижні).

Порушення водієм автомобіля Renault Megane р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події та спричиненими ОСОБА_7 тілесними ушкодженнями.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Позиція сторін кримінального провадження

У судовому засіданні прокурор вважав, що дослідженими доказами достеменно підтверджено та установлено, що інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просить суд визнати його винуватим та, ураховуючи відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, просив призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу з з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю, надавати показання суду відмовився на підставі ст.63 Конституції України, щодо цивільного позову покладався на розсуд суду.

Представник потерпілого в судовому засіданні підтримав заявлений його довірителем цивільний позов.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст.286 КК України підтверджується сукупністю досліджених письмових доказів (документів) та речових доказів у кримінальному провадженні, а саме:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідування за №12025052390000765 від 28.06.2025 за ч.1 ст.286 КК України;

-постанова про визнання речових доказів від 28.06.2026;

-довідкою про витрати на проведення експертизи №СЕ-19/105-24/9785-ІТ від 22.07.2026;

-довідкою про витрати на проведення експертизи №СЕ-19/105-24/10314-ІТ від 24.07.2026;

-протокол огляду місця події від 27.06.2026;

-висновок експерта №СЕ-19/105-24/10314-ІТ від 24.07.2026;

-постанова про зміну місця зберігання речового доказу від 08.07.2025;

-протокол додаткового огляду місця події від 11.07.2025;

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.08.2025;

-виписка з журналу відділення екстреної медичної допомоги КНП «Міська лікарня №2» щодо ОСОБА_7 ;

-лист з КНП «Міська лікарня №2» Краматорської міської ради щодо вартості лікування ОСОБА_7 ;

-висновок експерта №136 від 11.05.2025, відповідно до якого, ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому латерального надвиростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, забоїв, саден, підшкірних крововиливів м`яких тканин голови, обличчя, правого ліктьового суглоба, обох колінних суглобів, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та які потребують для свого загоєння довготривалий строк лікування, понад 21 день (з тижні).

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає щире каяття, відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого, особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, досяг пенсійного віку, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, передбачене у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На переконання суду, призначене покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин у кримінальному провадженні в їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69, 69-1, 75 КК України судом не встановлено.

Мотиви вирішення судом цивільного позову у кримінальному провадженні

Потерпілий ОСОБА_7 подав цивільний позов у кримінальному провадженні, в якому (згідно уточненої редакції (а.с. 135-138)) просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди – 96428,00 грн., у відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що внаслідок ДТП він потребував тривалого та дороговартісного лікування, обвинуваченим витрати на лікування були відшкодовані в сумі 30000, 00 грн., також зазначав, що своїми протиправними діями ОСОБА_5 завдав позивачу моральної (немайнової шкоди), що виразилась у значному нервовому напруженні, переживаннях, необхідності терпіти фізичний біль, витрачати час і зусилля на ліквідацію наслідків дій відповідача, шкоді завданій його здоров`ю.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо цивільного позову покаладався на розсуд суду, вказав, що відшкодував 30 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За положеннями ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61 КПК України, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

За ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженню розглядається відповідно до вимог цивільного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За положеннями ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 вищевказаної постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації , а крім того - у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини(далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі»,зазначається, що, «…з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Аналізуючи наведене суд встановив,що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні,послідовні,достовірні та достатні для висновку про те,що позивачу завдана моральна шкода, внаслідок вчинення щодо нього протиправних дій.

Вирішуючи питання, що пов`язані з розміром відшкодування моральної шкоди ,яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.

Аналізуючи суть самого порушення прав позивача, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди, суд дійшов висновку, що цивільний позов у цьому кримінальному провадженні підлягає задоволенню.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд

Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання виді штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 у відшкодування матеріальної шкоди – 96428 (дев`яносто шість тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди – 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Арешт, накладений на майно, а саме, автомобіль марки Renault Megane p.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 та який перебував у фактичному користуванні у ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування зазначеним транспортним засобом та проведення його ремонтно-відновлювальних робіт, який був накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 (справа № 175/8412/25 провадження № 1-кс/175/1042/25) - скасувати.

Речовий доказ:

-автомобіль Renault Megane р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , та був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 – повернути володільцю ОСОБА_5 за належністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за залучення експертів:

-висновок експерта № СЕ-19/105-25/9785-ІТ від 22.07.2025 за результатами судової експертизи технічного стану транспортного засобу, вартість проведення якої складає 2674 гривні 20 копійок;

-висновок експерта № СЕ-19/105-25/10314-ІТ від 24.07.2025 за результатами судової автотехнічної експертизи, вартість проведення якої складає 2674 гривні 20 копійок,

а всього - 5 348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 коп.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку складено 13 серпня 2026 року. У відповідності до положень ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1