Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №521/13812/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа номер: 521/13812/26

Провадження номер: 1-кп/521/1884/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку ст.ст. 381-382 КПК України обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12026167470000143 від 24.05.2026 року щодо:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вознесенка перша Арцизького району Одеської області, громадянина України, з середнью освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 за призивом під час мобілізації, у військовому звані «солдат», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими Кримінально – процесуальним кодексом України, з урахуванням положень параграфа 1 Глави 30 КПК України.

В обвинувальному акті, який надійшов на розгляд суду, прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою вину, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, тому у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України, прокурор просить суд розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 яка складена за участю захисника ОСОБА_3 в якій ОСОБА_2 зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, він беззаперечно визнає; згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; йому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені в результаті досудового розслідуванням обставини; згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисником ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання вини ОСОБА_2 його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України.

За наслідками розгляду обвинувального акту та дослідження матеріалів кримінального провадження, судом встановлено, що 04.05.2026 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_2 , знаходячись у приміщенні кімнати квартири АДРЕСА_2 , керуючись раптово виниклим прямим умислом та корисливим мотивом, з метою протиправного заволодіння чужим для нього майном шляхом обману, звернувся до своєї знайомої ОСОБА_4 з проханням передати йому тимчасово належний їй мобільний телефон марки «iPhone 15», з об`ємом пам`яті 128 GB, начебто для його використання з метою здійснення дзвінка своїй матері, пообіцявши повернути його невдовзі, однак насправді заздалегідь маючи намір не повертати вказане майно його власнику.

У свою чергу, ОСОБА_4 , будучи введеною в оману та впевненою у добросовісності дій свого знайомого ОСОБА_5 , добровільно передала йому свій мобільний телефон «iPhone» 15, вартістю 22 218,75 грн.

Далі, ОСОБА_2 , заволодівши вищевказаним майном ОСОБА_4 , з місця події зник та розпорядився ним на власний розсуд.

Заволодіння ОСОБА_2 чужим майном шляхом обману (шахрайство), суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 , суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України, зокрема, враховує те, що призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути необхідним та достатнім для виправлення і попередження нових злочинів.

Суд визнає пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та інших обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу.

Разом із обвинувальним актом, до суду надійшов цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 в якому вона просить стягнути з обвинуваченого суму матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

ОСОБА_2 позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 , визнав повністю, про що зазначив у своїй заяві.

При розгляді питання про наявність причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та понесеною позивачем матеріальною шкодою, суд керується положеннями п. 1, 2 п.п. 1, п. 3 ст. 22 ЦК України, відповідно до яких, особа, якій спричинені збитки, має право на їх відшкодування у повному обсязі.

Згідно із вимогами статті 1166 ЦК України, майнова шкода, яка спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її спричинила у повному обсязі.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 127 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , суму спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 20 218 гривень 75 копійок.

Згідно ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 400 гривень за проведення експертних досліджень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-374, 381, 382 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 суму у розмірі 20 218 (двадцять тисяч двісті вісімнадцять) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертизи у сумі 400 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_6