Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №591/6596/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/6596/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О.М.

Номер провадження 33/816/1389/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/6596/26 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Дмитра Сергійовича на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 09.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Шевченка Д.С.,

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 09.07.2026 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою, 21.05.2026 о 07.00 год ОСОБА_1 у м. Суми по вул. Івана Піддубного, 3, керував т/з ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за згодою водія за допомогою газоаналізатора Алкофор 507, проба позитивна 1,30 проміле. Своїми діями порушив п. 2.9 а) ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити.

В обґрунтовування апеляційних вимог, захисник зазначає, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням спеціальний порядок огляду військовослужбовця. ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на момент події, за твердженням захисту, виконував обов`язки військової служби, оскільки прямував на службу, тому огляд мав проводитися за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 266-1 КУпАП та уповноваженою посадовою особою ВСП у ЗСУ, а не працівниками поліції.

На думку апелянта, поліція не довела наявності законної підстави для зупинки, передбаченої ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому всі подальші отримані після зупинки докази є сумнівними та недопустимими згідно з доктриною «плодів отруйного дерева».

Також захисник Шевченко Д.С. зазначає, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено з порушеннями, так як працівники поліції не з`ясували, чи погоджується ОСОБА_1 з результатом тесту, не роз`яснили результат огляду та його наслідки, не запропонував пройти повторний огляд у медичному закладі та фактично повідомили, що протокол буде складено незалежно від результату чи відмови від огляду. Захист вважає, що це порушує порядок, передбачений ст. 266 КУпАП, а тому результат огляду є недійсним і не може бути доказом вини.

До того ж, на думку захисника, протокол відносно ОСОБА_1 містить істотні порушення, зокрема, в ньому вказано одразу два порушення — керування у стані сп`яніння та відмова від огляду, що не дозволяє чітко встановити, у вчиненні якого саме правопорушення обвинувачується ОСОБА_1 .

Сторона захисту посилається й на те, що відеозапис було долучено неуповноваженою особою.

Попри проведення огляду та оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 належним чином не відсторонили від керування транспортним засобом.

В доводах апеляційної скарги захисник посилається на відповідь виробника щодо можливості використання приладу Алкофон 507 та вважає, що отриманий ним результат є недопустимим доказом.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Шевченко Д.С., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671366 від 21.05.2026, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП (а.с. 1); роздруківкою тесту від 21.05.2026 з результатом 1,30 проміле (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду ОСОБА_1 проба позитивна 1,30 проміле, водій з результатом згоден (а.с. 3); відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, які містять фактичні дані про керування транспортним засобом ОСОБА_1 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`янінням (запах алкоголю з порожнини рота), після чого поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`янінням на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкофор 507, на що водій погодився, після продуття газоаналізатора результат склав 1,3 проміле, у звязку з чим ОСОБА_1 було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, роз`яснено права, вилучено посвідчення водія (а.с. 5).

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення ними можливості проходження водієм огляду на стан сп`яніння.

Наявний у матеріалах справи відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто і апеляційним судом, і саме його даними було встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, після встановлення особи водія, у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій погодився. У результаті проходження вказаного огляду, прилад Алкофор 507 зафіксував 1,3 проміле у видихуваному ОСОБА_1 повітрі і з таким результатом останній погодився, після чого поліцейські роз`яснили водієві його права та обов`язки, повідомили, що на нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дату та час розгляду адміністративного матеріалу відносно нього Зарічним районним судом м. Суми.

Що стосується недопустимості як доказу наведеного вище відеозапису, так як він долучений неуповноваженою особою, то апеляційний суд вважає їх безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення, згідно з якими доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав проводитись працівниками ВСП ЗСУ в порядку ст. ст. 266-1 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Однак, як було встановлено, у даному випадку ОСОБА_1 був зупинений в м. Суми з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини, тому поліцейські не мали підстав проігнорувати вимоги ст. 130 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими безпідставно апеляційний суд не бере до уваги, оскільки, як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису, поліцейським після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , останньому була повідомлена причина зупинки, а саме, що водій не зупинився перед ж/д переїздом.

Доводи захисника Шевченка Д.С. про недодержання працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та, як наслідок, недопустимість отриманого результату огляду, апеляційний суд також вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування та огляду на стан сп`яніння. Направлення особи для огляду та проведення такого огляду здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735 передбачено, що за наявності відповідних ознак сп`яніння огляд водія може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу. У разі відмови водія від проходження такого огляду або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, він направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення огляду.

При цьому законодавством не встановлено обов`язку поліцейського отримувати від водія окрему усну заяву про «погодження» з результатом тесту поза межами передбаченого нормативними актами оформлення результатів огляду. Визначальним є встановлення того, чи висловив водій незгоду з результатом огляду.

Отже, саме по собі твердження захисту про те, що працівники поліції нібито не з`ясували, чи погоджується ОСОБА_1 з результатом огляду, не свідчить про порушення процедури, якщо з матеріалів справи та дослідженого судом відеозапису вбачається, що результат тестування був доведений до його відома, а незгоди з ним або вимоги про проведення огляду в закладі охорони здоров`я він не висловлював.

До того, ж у Акті огляді на стан алкогольного сп`янінням з використанням спеціальних технічних засобів у графі «З результатом згоден» міститься особистий підпис ОСОБА_1 .

Також безпідставним є посилання апелянта на те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 «наслідки» результату огляду, оскільки нормативне регулювання процедури огляду не ставить юридичну силу результату вимірювання у залежність від окремого роз`яснення поліцейським усіх можливих наслідків притягнення до адміністративної відповідальності. Під час складання протоколу особі мають бути роз`яснені передбачені ст. 268 КУпАП права та обов`язки, що є окремою процесуальною гарантією.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 нібито не було запропоновано пройти повторний огляд у медичному закладі, також не може бути підставою для визнання результату первинного огляду недійсним, оскільки обов`язок направити водія до закладу охорони здоров`я виникає у поліцейського саме у випадку відмови водія від огляду на місці або висловлення ним незгоди з його результатами.

Таким чином, за відсутності об`єктивних даних про те, що ОСОБА_1 заявляв про незгоду з результатом огляду або вимагав проведення огляду в медичному закладі, підстав для висновку про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення містить одночасне зазначення керування транспортним засобом у стані сп`яніння та відмови від проходження огляду, що нібито унеможливлює визначення суті обвинувачення.

Зміст протоколу необхідно оцінювати не ізольовано, а у сукупності з іншими матеріалами справи.

Якщо з протоколу, акта огляду, чека спеціального технічного засобу та відеозапису однозначно встановлюється, що ОСОБА_1 ставиться у вину саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а відомості про відмову стосуються лише певного етапу процедури або містять опис обставин її проведення, така інформація не створює невизначеності щодо суті пред`явленого правопорушення. Оцінка протоколу здійснюється у взаємозв`язку з усіма доказами, а не формально за окремим словосполученням, наведеним у ньому.

Щодо посилання захисника на відповідь виробника про можливість використання спеціального технічного засобу «АлкоФор 507», апеляційний суд вказує, що питання допустимості результату вимірювання визначається не лише листом виробника, а насамперед відповідністю конкретного засобу вимірювальної техніки встановленим нормативним вимогам, наявністю належних документів щодо його повірки та дотриманням порядку проведення огляду.

Так, з відеозапису чітко видно, що перед продуттям газоаналізатора ОСОБА_1 були пред`явлені відповідні документи: сертифікат градуювання алкотестеру Алкофор 507, згідно з яким він дійсний до 10.03.2027 та свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, зі строком дії до 11.03.2027.

Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення в апеляційній скарзі захисника не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник, встановлено не було.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.

Апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказів, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 09.07.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КупАП залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Шевченка Дмитра Сергійовича на цю постанову без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова