Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №583/3474/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/3474/26

Номер провадження 22-ц/816/2669/26

Категорія - 101

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Костюком Іваном Володимировичем,

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 липня 2026 року про відмову у відкритті провадження, постановлену у складі судді Ярошенко Т.О. у м. Охтирці Сумської області, повне судове рішення складено 07 липня 2026 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заявлених позовних вимог і ухвала суду першої інстанції

У липні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Костюка І.В., звернулася до суду із заявою.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 13 січня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 січня 2024 року у справі № 583/6262/23.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не припинили сімейних відносин. Починаючи з квітня 2024 року вони спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та побут, мали спільний бюджет, взаємно піклувалися один про одного, разом виховували спільну доньку та фактично здійснювали взаємні права й обов`язки, притаманні подружжю.

Відповідно до сповіщення сім`ї №6460 від 23 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено, що солдат ОСОБА_3 , номер обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 зник безвісти 21 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області.

Вказувала, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 їй необхідно для можливості скористатися сімейними, цивільними і соціальними правами. Тобто від цього залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, визначених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», які дозволять реалізувати права, передбачені цим законом, як члену сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у тому числі: право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); право на отримання достовірної інформації про хід та результати проведення розшуку безвісти зниклого чоловіка у порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України; право на отримання інформації про хід та результати розшуку у порядку, встановленому цим Законом; право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Посилаючись на вищевказані обставини, просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у період з квітня 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 липня 2026 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено. Роз`яснено заявнику її право на звернення до суду з цими вимогами у позовному провадженні на загальних підставах.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із наявності спору про право, оскільки встановлення факту пов`язане із спором щодо грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, а тому спір повинен розглядатися у порядку позовного провадження.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Костюка І.В., через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу - направити для продовження розгляду до Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що встановлення зазначеного юридичного факту є необхідним для реалізації їй особистих немайнових та соціальних прав, передбачених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими нормативно-правовими актами. При цьому зауважує, що вона не заявляла вимог про призначення чи стягнення будь яких соціальних виплат, грошового забезпечення або іншого майнового права.

Відмовивши у відкритті провадження, суд першої інстанції фактично позбавив її можливості подати та дослідити докази, допитати свідків і довести обставини, на які вона посилається, чим передчасно вирішив питання, яке, відповідно до вимог ЦПК України, має вирішуватися лише під час судового розгляду.

Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність спору про право, оскільки заінтересовані особи не заперечували факту проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не заявляли будь-яких вимог, які б суперечили її, а будь-які відомості про існування спору між учасниками справи у матеріалах відсутні.

Окрім того, суд першої інстанції не встановив, хто саме оспорює право заявника, між ким існує спір, які саме матеріальні права є предметом такого спору та які взаємовиключні вимоги заявлені сторонами.

У судове засідання апеляційного суду заявник ОСОБА_1 та її представник – адвокат Костюк І.В., не прибули. Останній направив заяву, в якій просить здійснювати розгляд за відсутності його та заявника, доводи апеляційної скарги підтримують, просять її задовольнити.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить - виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина четверта статті 315 ЦПК, частина шоста статті 294 ЦПК).

Таким чином, окреме провадження характеризується безспірністю. Це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 зазначено, що під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Такий висновок наявний у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №640/10329/16.

Згідно з принципом процесуальної економії штучне «подвоєння» судового процесу є неприпустимим з огляду на те, що вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16).

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України.

У справах окремого провадження суд підтверджує наявність чи відсутність певних юридичних фактів, що є умовою здійснення прав і реалізації інтересів заявника. Тому суд наділений лише повноваженнями з`ясувати можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Суд, встановивши наявність чи відсутність певного юридичного факту, своїм рішенням підтверджує це, не зобов`язуючи особу діяти певним чином.

Судове рішення, ухвалене загальним судом у порядку окремого провадження, про наявність чи відсутність юридичного факту набуває самодостатнього значення і не є вирішенням питання про те, чи має заявник певне суб`єктивне право.

Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, із поданої заяви вбачав спір про право, виходячи з того, що встановлення вказаного факту вплине на отримання ОСОБА_1 грошового забезпечення, права на отримання іншої грошової допомоги, можливість реалізації права як члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця.

Водночас суд першої інстанції не навів належного обґрунтування існування реального, а не гіпотетичного спору, не встановив наявності конкретного, існуючого правового конфлікту між сторонами, який би унеможливлював розгляд заяви в порядку окремого провадження.

ОСОБА_4 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу вказувала, що встановлення такого факту їй необхідне для реалізації передбачених законом сімейних, цивільних та соціальних прав, які виникають у члена сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Також зазначала, що встановлення такого факту надасть їй можливість реалізувати права, гарантовані Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», зокрема: права на отримання достовірної інформації про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її зникнення; права на отримання інформації про хід і результати проведення розшуку; права на соціальний захист та інші права, передбачені зазначеним Законом. При цьому про можливість отримання будь-яких виплат не зазначала.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у цій справі передує зверненню заявниці до відповідних органів, зокрема, за отриманням достовірних відомостей про місцеперебування чоловіка, зниклого безвісти за особливих обставин, обставини його загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а також за соціальним захистом у порядку, визначеному законодавством України.

Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має самостійне юридичне значення, а його встановлення не вирішує питання щодо наявності чи відсутності у заявниці права на будь-які виплати або соціальні гарантії, а лише створює умови для подальшої реалізації таких прав.

Колегія суддів також враховує, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога заявника щодо встановлення певного факту про наявність спору про право слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Методом встановлення обставин, які свідчать про наявність спору про право, у тому числі, але не виключно, можуть бути дослідження судом заяв по суті справи, заслуховування пояснень заінтересованих осіб. Водночас, відсутність будь-яких заперечень інших учасників справи з приводу вимог заявника може свідчити про визнання відповідної заяви, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право.

За таких обставин, не з`ясувавши чи взагалі є спір про право, чи оспорюють чи не визнають заявлені заявником вимоги інші особи, зробивши лише припущення щодо можливого існування спору про право з приводу можливих виплат зниклого безвісти військовослужбовця, при не заявленні такої мети для встановлення факту заявником, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність спору про право та наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував зазначені обставини, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі.

Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду не є релевантними до правовідносин у справі, що переглядається.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду ухвали, свідчать про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Костюком Іваном Володимировичем, задовольнити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 липня 2026 року скасувати, а справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, направити для продовження розгляду до Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

А.М. Худик