Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №582/22/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №582/22/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яковенко Н.М.

Номер провадження 33/816/1459/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В., з участю секретаря судового засідання - Леоненко К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 582/22/26 за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Фабро Євгенія Альбертовича на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 17 липня 2026 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

- захисника – адвоката Фабро Є. А.

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції

Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 17 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 14 грудня 2025 року о 00 год 38 хв на автодорозі Н-07 поблизу с. Недригайлів він керував автомобілем Opel Astra, державний номерний знак НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини рота, мляву мову та порушення координації рухів, після чого відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із сукупності досліджених доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 540222, відеозапису події та інших матеріалів справи.

Суд першої інстанції також перевірив доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у зв`язку з чим його дії мали оцінюватися з урахуванням положень ст. 172-20 та ст. 266-1 КУпАП, однак підстав для застосування цих норм не встановив.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Фабро Є. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю належно доведених події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на суперечності в матеріалах справи щодо часу події, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено 00 год 38 хв, тоді як електронний рапорт містить відомості про 01 год 50 хв.

Також захисник вважає недоведеною відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку, посилаючись на відсутність у матеріалах справи направлення до закладу охорони здоров`я та відомостей про належну пропозицію пройти огляд у такому закладі.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається про неналежну оцінку судом відеозапису, невстановлення законних підстав для зупинки транспортного засобу та неправильну оцінку спеціального статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця.

На переконання захисника, суд першої інстанції помилково ототожнив відсутність безпосередньої участі ОСОБА_1 14 грудня 2025 року у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з невиконанням ним у цей день обов`язків військової служби.

Позиції учасників апеляційного розгляду

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибув.

Його захисник – адвокат Фабро Є. А. брав участь у судовому засіданні, підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. При цьому захисник не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 та просив суд розглянути справу без його особистої участі.

З огляду на викладене апеляційний суд не вбачає перешкод для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Такий порядок відповідає положенням ст. 268 КУпАП, згідно з якими справа може бути розглянута за відсутності особи за умови її своєчасного повідомлення про місце і час розгляду та відсутності клопотання про відкладення.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заслухавши позицію захисника, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Чинна редакція КУпАП передбачає таку самостійну форму об`єктивної сторони правопорушення.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2025 року ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Astra, державний номерний знак НОМЕР_1 , після чого працівниками поліції у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

Досліджені докази у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у працівників поліції підстав запропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та його відмову від проходження такого огляду.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення не оцінюється апеляційним судом як єдиний та самодостатній доказ винуватості ОСОБА_1 , а враховується у сукупності з іншими матеріалами справи, у тому числі відеозаписом події.

Доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей у зазначенні часу події правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зазначення в електронному рапорті часу 01 год 50 хв, на відміну від часу 00 год 38 хв, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, саме по собі не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення.

Електронний рапорт є службовим документом, пов`язаним із реєстрацією інформації про подію, тоді як фактичні обставини правопорушення встановлюються на підставі всієї сукупності доказів.

За умови, що особа, транспортний засіб, місце та характер події ідентифіковані іншими матеріалами справи, наведена розбіжність у часі не створює обґрунтованого сумніву щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його подальшої відмови від проходження огляду.

Не дають підстав для скасування постанови й доводи захисника щодо неналежної оцінки відеозапису.

Відеозапис є одним із передбачених ст. 251 КУпАП доказів та підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами. Відсутність у постанові суду першої інстанції детального опису кожного фрагмента відеозапису не свідчить про те, що цей доказ не був досліджений або не може бути врахований під час апеляційного перегляду.

Щодо посилань захисника на невстановлення законної підстави для зупинки автомобіля апеляційний суд зазначає, що предметом цього провадження є перевірка наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини зупинки транспортного засобу підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, однак наведені апелянтом доводи самі по собі не спростовують встановлених судом обставин керування транспортним засобом, виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння та подальшої відмови від огляду.

Щодо статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця

Апеляційний суд не погоджується з доводами сторони захисту про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 172-20 та ст. 266-1 КУпАП.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на час події проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині.

Водночас сам по собі статус військовослужбовця не означає, що будь-які його дії, пов`язані з перебуванням у стані сп`яніння або відмовою від огляду, автоматично підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП.

Для застосування спеціальних положень ст. 172-20 та ст. 266-1 КУпАП необхідно встановити передбачений законом зв`язок відповідної поведінки з виконанням обов`язків військової служби або перебуванням особи на території військової частини чи військового об`єкта.

Таких обставин у цій справі не встановлено.

Із довідки військової частини № 4699/975/681 від 06 лютого 2026 року вбачається, що у грудні 2025 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зазначені в довідці періоди, однак 14 грудня 2025 року до таких періодів не віднесено.

Разом із тим апеляційний суд погоджується з доводами захисту в тому, що відсутність відповідної дати у довідці про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України сама по собі не є безумовним доказом того, що військовослужбовець у цей день взагалі не виконував обов`язків військової служби. Поняття виконання обов`язків військової служби є ширшим за безпосередню участь у таких заходах.

Однак ця обставина не впливає на правильність остаточного висновку суду першої інстанції.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що безпосередньо під час події 14 грудня 2025 року ОСОБА_1 перебував на території військової частини чи військового об`єкта, виконував наказ командира, перебував у службовій поїздці, ніс чергування, прямував у зв`язку з виконанням конкретного службового завдання або виконував інші обов`язки військової служби.

Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду.

Натомість подію було зафіксовано на автомобільній дорозі Н-07 поблизу с. Недригайлів під час керування ОСОБА_1 приватним автомобілем Opel Astra, який належить йому особисто.

Безумовно, сама по собі належність транспортного засобу військовослужбовцю не виключає можливості його використання під час виконання обов`язків військової служби. Однак за відсутності будь-яких об`єктивних даних про службову мету конкретної поїздки сама лише наявність статусу військовослужбовця не дає підстав вважати доведеним виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби саме в момент події.

При цьому апеляційний суд враховує, що обов`язок доказування події та складу адміністративного правопорушення не може перекладатися на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Водночас сам факт проходження військової служби не створює презумпції того, що військовослужбовець цілодобово і незалежно від конкретних обставин перебуває при виконанні обов`язків військової служби.

Тому за відсутності у матеріалах справи об`єктивних відомостей про зв`язок конкретної поїздки ОСОБА_1 з виконанням обов`язків військової служби підстав для застосування спеціального порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП, та кваліфікації його дій за ст. 172-20 КУпАП апеляційний суд не вбачає.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що у цій конкретній ситуації ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним.

Щодо доводів про порушення порядку проведення огляду

Не знаходить апеляційний суд підстав і для висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення з мотивів відсутності в матеріалах справи направлення на огляд до закладу охорони здоров`я.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Тому визначальним для вирішення справи є встановлення того, чи були передбачені законом підстави для проведення огляду, чи була водієві належним та зрозумілим чином запропонована процедура огляду та чи мала місце його свідома й однозначна відмова від її проходження.

Оцінивши матеріали справи у сукупності, апеляційний суд вважає, що встановлені обставини підтверджують свідому та однозначну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

Формальні недоліки оформлення окремих матеріалів можуть мати значення для оцінки доведеності правопорушення лише тоді, коли вони породжують обґрунтований сумнів щодо самої події, змісту висунутого особі адміністративного обвинувачення або достовірності доказів.

Таких обставин у цій справі апеляційним судом не встановлено.

Висновки суду

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд першої інстанції правильно встановив юридично значимі обставини, оцінив докази в їх сукупності та обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи щодо розбіжності у часі події, порядку відеофіксації, підстав зупинки транспортного засобу, відсутності направлення до закладу охорони здоров`я та статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця не ставлять під обґрунтований сумнів установлені судом обставини його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б були підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду не встановлено.

Підстав для скасування постанови та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, як про це просить захисник, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Фабро Євгенія Альбертовича – залишити без задоволення.

Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 17 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Джепа