Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №496/952/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5998/26

Справа № 496/952/25

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернулася до суду позовною заявою до ОСОБА_1 та просить:

1) зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вихованні;

2) визначити позивачу наступний спосіб участі у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме дозволити: необмежене спілкування батька з донькою телефоном та в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber, Telegram, WhatsApp, інші соціальні мережі з урахуванням режиму дня дитини без присутності відповідача та інших осіб.

Позовна заява вмотивована тим, що сторони перебували у шлюбі з 14.02.2019 року.

У вказаному шлюбі у сторін народились донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27.11.2023 року у справі №496/6702/23 шлюб між сторонами було розірвано.

Після розірвання шлюбу, донька залишилась проживати з відповідачем. Питання щодо аліментних зобов`язань також не піднімалось, оскільки між сторонами було досягнуто усної домовленості про добровільну сплату аліментів у розмірі 4000 гривень, щомісячно.

У зв`язку з подіями, які стались у лютому 2022 році на території України, відповідачка разом із донькою тимчасово виїхала закордон, а саме до Німеччини.

Спочатку відносини між ними стосовно доньки складались нормально. Однак, згодом, відповідачка перестала давати йому бачитись з донькою через соціальну мережу «Viber», тощо.

З повідомлень отриманих від відповідачки вбачається, що вона усіляко ухиляється від того, щоб позивач спілкувався з донькою. З часу розірвання шлюбу, позивач не має можливості побачитись та поспілкуватись з донькою, а також здійснювати переказ на картковий рахунок відповідачки на утримання доньки.

На підставі вище вказаного, у зв`язку з тим, що позивач не може домовитись з відповідачкою щодо участі у вихованні доньки, оскільки вона не бажає мирним шляхом врегулювати вказаний спір, а тому він змушений звернутись до суду з вказаним позовом з метою недопущення негативних наслідків, які будуть впливати на моральний, душевний та фізичний стан дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її вихованні. Визначено ОСОБА_2 спосіб участі у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом спілкування батька з донькою в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення «Viber», «Telegram», «WhatsApp», інші соціальні мережі з урахуванням режиму дня дитини.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки:

1) в оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з позивачем, що не відповідає дійсності, оскільки після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України дитина проживає разом зі мною на території іншої держави (у Федеративній Республіці Німеччина). Беручи до уваги те, що шлюб було розірвано 27 листопада 2023 року, то на момент його розірвання дитина вже протягом тривалого часу проживала зі скаржником на території іншої держави та фізично не могла проживати разом з батьком;

2) у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що вона ніби-то перешкоджає спілкуванню дитини з батьком, що також не відповідає дійсності, оскільки з міркувань безпеки та психологічного стану дитини скаржник була змушено обмежити спілкування дитини з батьком, так як він в присутності дитини неодноразово телефонував у стані алкогольного сп`яніння та дозволяв собі образи, приниження та погрози на адресу відповідачки, у зв`язку із чим скаржник попросила придбати дитині окремий гаджет для спілкування, на що позивач відмовився;

3) позивач знав точну адресу проживання дитини, мав можливість зв`язатись зі скаржником за допомогою «Telegram» або «WhatsApp», але він сам заблокував відповідача в зазначених месенджерах, що унеможливило подальше спілкування з ним; міг передавати інформацію, кошти, речі длядитини через родичів відповідачки, але не робив цього, а тому доводи про те, що він всіляко намагався зв`язатись із відповідачем не відповідають дійсності;

4) попри тривале проживання дитини окремо від батька, відповідач намагалась зберегти родинний зв`язок між ним і донькою, у зв`язку із чим у періоди перебування в Україні неодноразово возила дитину до м. Одеси за місцем роботи позивача, що спростовує доводи ОСОБА_2 про вчинення нею перешкод у спілкуванні з дитиною;

5) не відповідають дійсності висновки суду щодо неможливості батьком здійснювати перерахунок коштів на її ім`я на утримання неповнолітньої доньки, оскільки у позивача є реквізити банківської картки, на які він після розірвання шлюбу декілька разів переводив кошти. Однак після видачі 17 квітня 2025 року Біляївським районним судом Одеської області судового наказу у справі №496/1829/25 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , він жодного разу не сплатив кошти на утримання дитини, не дивлячись на те, що справа перебуває на примусовому виконанні у Святошинському ВДВС у місті Києві.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони по справі перебували в шлюбі, який розірвано на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 листопада 2023 року (а.с. 17-18).

Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14-16).

Згідно з відповіді Маяківської сільської ради №1403-04.3-07 від 11.07.2025, зазначено, що в ході ознайомлення з матеріалами цивільної справи службою у справах дітей було з`ясовано, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Маякіської сільської ради не проживає. У зв`язку з неможливістю вчинити дії, а саме: провести бесіду з батьками, дитиною, зробити акт обстеження умов проживання дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інше, тому надати відповідний висновок не уявляється можливим (а.с. 64-65).

На даний час малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю. Позивач, як батько, намагається брати участь в житті та вихованні доньки, однак вважає, що через перешкоди, які чинить відповідачка, він не в повному обсязі реалізує своє право на участь в житті та вихованні доньки, тому просить зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її вихованні, визначити спосіб участі у спілкуванні з донькою шляхом спілкування батька з донькою в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення «Viber», «Telegram», «WhatsApp», інші соціальні мережі з урахуванням режиму дня дитини.

Оскільки батьки не можуть прийти до обопільної згоди в порядку участі у вихованні дитини, то дане питання може бути вирішене в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування

Виходячи з того, що ст. ст. 153, 157 СК України передбачають безумовне право батька на безперешкодне спілкування з дитиною, однак сторони не можуть дійти згоди щодо участі позивача у вихованні дитини, суд вважає, що позов в частині усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з його сином підлягає частковому задоволенню.

При цьому враховуючи вік дитини та виходячи з її інтересів, суд першої інстанції правильно не погодився з вимогами позивача про участь у вихованні дитини без участі відповідача та зокрема матері дитини.

Суд першої інстанції вмотивовано вважав, що батько дитини має право на спілкування з нею, однак це не повинно заважати нормальному розвитку дитини. Тому слід створити умови для одночасного спілкування з дитиною обох з батьків.

Зважаючи на те, що дитина має надто незначний вік, суд прийшов до переконання, що спілкування батька з дитиною доцільно обумовити присутністю, при цьому, в разі існування на те об`єктивних підстав (стан здоров`я дитини, її психологічний, інші обставини, що мають суттєве значення) матері дитини, з урахуванням того, що відповідач разом із донькою виїхали за закордон, і вважає необхідним встановити позивачу наступний спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з його дитиною шляхом спілкування батька з донькою в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення «Viber», «Telegram», «WhatsApp», інші соціальні мережі з урахуванням режиму дня дитини, оскільки вважає, що саме такий порядок буде відповідати інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Доводи апеляційної скарги про те, що «в оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з позивачем, що не відповідає дійсності…», то колегія суддів зазначає, що дане твердження відображене у описовій частині рішення і є опискою, яка може бути виправлена у порядку, визначеному ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не чинить перешкоди у спілкуванні з позивачем, спростовуються матеріалами справи, а також самою відповідачкою, яка у апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що «була змушена обмежити спілкування дитини з батьком, так як він в присутності дитини неодноразово телефонував у стані алкогольного сп`яніння та дозволяв собі образи, приниження та погрози на адресу відповідачки».

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева