Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №127/23539/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/23539/26

Провадження № 33/801/856/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Курбатова І. Л.

Доповідач: Ковальська І. А.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальської І.А.,

за участі: особи, що притягується

до адміністративної

відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Немцевої О.Л.,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наступних обставин.

27.06.2026 об 03:53 год. в м. Вінниця, вул. Київська, буд. 54, керував транспортним засобом «Chevrolet Lacett»i, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки, з добровільної згоди водія, за допомогою приладу Alcotest Drager ARNK 0038. Результат огляду позитивний – 0,30 ‰.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано судом першої інстанції, як порушення п. 2.9 «а» ПДР, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що сукупність досліджених доказів, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, чек приладу «Drager» із результатом 0,30 ‰ та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, формально підтверджує керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому суд виходив із того, що огляд проведено за добровільною згодою водія, а заперечень щодо порядку його проведення чи отриманого результату останній не висловлював, у зв`язку із чим дійшов висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас результат огляду становив лише 0,30 ‰, а відомостей про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом попереднього року матеріали справи не містили.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2026, та постановити нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2026 є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи та недоведеністю вини ОСОБА_1 .

Насамперед апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність його вини. При цьому його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, унаслідок чого він не був опитаний та не мав можливості надати докази на підтвердження своєї позиції. Про розміщення інформації щодо розгляду справи на офіційному вебсайті суду ОСОБА_1 обізнаний не був.

Посилаючись на положення ст. 251 КУпАП, апелянт наголошує, що обов`язок доказування покладається на орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, тоді як матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактичного керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, на переконання апелянта, відеозапис, покладений судом в основу постанови, фіксує лише його перебування за кермом транспортного засобу. Водночас саме по собі перебування особи за кермом не є беззаперечним доказом факту керування транспортним засобом у розумінні диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як зауважує ОСОБА_1 , Верховний Суд неодноразово наголошував, що обов`язковою ознакою складу цього правопорушення є доведений факт керування транспортним засобом, а не лише перебування особи в автомобілі.

Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно визнав належними та допустимими результати його огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки порядок проведення такого огляду було порушено. Так, 27 червня 2026 року о 05 год 44 хв він самостійно звернувся до «ВОКПЛ ім. академіка О.І. Ющенка ВОР», де в присутності поліцейського взводу 2 роти 3 БУПП у Вінницькій області капрала ОСОБА_2 пройшов медичний огляд. Згідно з висновком, складеним о 06 год 20 хв, ОСОБА_1 був тверезим, ознак сп`яніння у нього не виявлено, на підтвердження чого апелянт надав довідку № 0542 від 27.06.2026.

При цьому, посилаючись на ст. 266 КУпАП та Інструкцію, затверджену спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, апелянт указує, що огляд має проводитися із застосуванням спеціального технічного засобу, який відповідає встановленим вимогам, із дотриманням інструкції з його експлуатації та безперервною відеофіксацією процедури. Огляд, проведений із порушенням вимог цієї статті, є недійсним.

Однак, як стверджує ОСОБА_1 , матеріали справи не містять належних доказів дотримання вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції №1452/735. Суд послався на те, що номер приладу зазначено в результатах тестування як «Alkotest DRAGER ARNK 0038», проте у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду та направленні на огляд відсутні повні й належні відомості про технічний засіб, за допомогою якого проводився огляд. На думку апелянта, це унеможливлює перевірку справності приладу, наявності відповідного сертифіката та дотримання вимог законодавства під час його застосування.

Окремо апелянт звертає увагу на відсутність належної відеофіксації використання нового герметично запакованого мундштука, його розпакування безпосередньо перед проведенням огляду, а також здійснення контрольної перевірки приладу. У зв`язку із цим, на його переконання, виникають обґрунтовані сумніви щодо чистоти використаного мундштука та достовірності отриманого результату.

Також ОСОБА_1 зазначає, що з відеозапису не вбачається належного роз`яснення йому права пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу. Висновок суду першої інстанції про відсутність у поліцейських підстав для направлення його до медичного закладу через те, що він не висловлював незгоди з результатом огляду, апелянт вважає помилковим, оскільки саме на працівників поліції покладається обов`язок роз`яснити особі її процесуальні права та встановлений порядок проведення огляду.

З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що його вину поза розумним сумнівом не доведено, у зв`язку із чим просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив наступне. Його син проживає на вул. Київській. Того дня син зателефонував йому та попросив терміново привезти ліки, оскільки після поранення має контузію та потребував допомоги.

За словами ОСОБА_1 , він дуже переживав за стан здоров`я сина, а тому не мав часу одразу їхати до медичного закладу для проходження огляду. Передавши синові необхідні ліки, він викликав таксі та поїхав до лікарні з метою проходження огляду на стан сп`яніння.

При цьому ОСОБА_1 наголосив, що протягом останніх десяти років алкогольних напоїв не вживає, зокрема у зв`язку з перенесеним мікро інсультом.

Захисник Немцова О.Л. підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просила її задовільнити.

Суд апеляційної інстанції вислухавши позицію ОСОБА_3 , який підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовільнити, дослідивши матеріали справи, та мотиви апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.

За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Перевіривши апеляційну скаргу та постанову суду першої інстанції, суд дійшов висновку, що вона є передчасною та належно не вмотиваною з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1 , не забезпечив його належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, унаслідок чого останній був позбавлений можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права та надати суду докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

За змістом статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Отже, можливість розгляду справи за відсутності особи закон пов`язує не лише з фактом направлення їй певної інформації, а саме з наявністю належних та переконливих доказів того, що особа була своєчасно повідомлена про конкретні дату, час і місце судового засідання та мала реальну можливість взяти в ньому участь.

Як убачається з матеріалів справи, повідомлення про судове засідання, призначене на 16 липня 2026 року, було направлено ОСОБА_1 через СМС-повістку. Водночас у матеріалах провадження відсутня заява ОСОБА_1 про його згоду на отримання судових повісток і повідомлень в електронній формі за допомогою відповідного месенджера або SMS-повідомлень.

Так само матеріали справи не містять належних відомостей, які б беззаперечно підтверджували фактичне ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом надісланого повідомлення.

У постанові Верховний суд від 18.06.2025року у справі № 202/19697/23 зазначив, що судовий виклик за допомогою SMS-повідомлення або месенджера може застосовуватися лише за наявності відповідної заяви учасника судового процесу та технічної можливості такого повідомлення. За відсутності заяви особи про обрання електронного способу комунікації відомості про доставлення повідомлення самі по собі не є достатнім підтвердженням належного судового виклику.

Хоча наведений правовий висновок сформульовано Верховним Судом у кримінальному провадженні, він відображає загальний стандарт забезпечення права особи на доступ до суду, участь у судовому розгляді та ефективний захист. Такий стандарт підлягає врахуванню і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки застосовуване за цією нормою стягнення має каральний характер та істотно впливає на права особи.

Розміщення інформації про призначення справи до розгляду на офіційному вебсайті Вінницького міського суду Вінницької області також не може замінити належного індивідуального повідомлення особи. Таке розміщення має загальний інформаційний характер і не підтверджує, що ОСОБА_1 фактично ознайомився з відповідною інформацією та знав про конкретні дату і час розгляду справи.

Так само сам факт складення щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про його обізнаність із датою, часом та місцем майбутнього судового засідання.

Посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» не спростовує наведених висновків. Дійсно, учасник провадження повинен із розумною періодичністю цікавитися перебігом відомої йому справи. Водночас такий обов`язок не звільняє суд від необхідності належно та своєчасно повідомити особу про конкретне судове засідання у передбачений законом спосіб.

Інше тлумачення фактично перекладало б на особу негативні наслідки невиконання судом установленого законом процесуального обов`язку та перетворювало б право на участь у судовому розгляді на формальну декларацію.

Таким чином, у суду першої інстанції не було достатніх підстав вважати ОСОБА_1 належним чином повідомленим про судове засідання та проводити розгляд справи за його відсутності.

Це порушення не є суто формальним, оскільки воно безпосередньо вплинуло на повноту судового розгляду.

Через неналежне повідомлення ОСОБА_1 був позбавлений можливості особисто пояснити обставини події, повідомити суд про проходження медичного огляду у спеціалізованому закладі охорони здоров`я та надати відповідний висновок, згідно з яким ознак алкогольного сп`яніння у нього не виявлено.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав змістовні та чіткі пояснення.

Наведені пояснення є послідовними, узгоджуються з хронологією подій і підтверджують, що ОСОБА_1 не ухилявся від проходження огляду та не намагався затягнути його проведення. Навпаки, після виконання невідкладного прохання пораненого сина він самостійно вжив заходів для якнайшвидшого проходження професійного медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Аналогічні положення містяться у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 та в Інструкції, затвердженій наказом МВС України і МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Із матеріалів справи вбачається, що подію керування транспортним засобом зафіксовано 27 червня 2026 року о 03 год 53 хв. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704154 було складено о 04 год 13 хв 11 с.

Водночас із дослідженого апеляційним судом відеозапису встановлено, що о 04:20:13 працівники поліції ще продовжували роз`яснювати ОСОБА_1 його права та обов`язки. Отже, на цей момент оформлення матеріалів адміністративного правопорушення ще тривало, а ОСОБА_1 об`єктивно не міг вільно залишити місце події та розпочати рух до медичного закладу раніше завершення відповідних процесуальних дій.

Згідно з довідкою КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради», ОСОБА_1 прибув до цього закладу та був прийнятий для проходження медичного огляду о 05 год 44 хв.

Отже, від моменту, зазначеного у протоколі як час керування транспортним засобом, тобто від 03 год 53 хв, до прибуття ОСОБА_1 до лікарні минула 1 година 51 хвилина.

Від часу складення протоколу 04 год 13 хв 11 с до його прибуття до лікарні минула 1 година 30 хвилин.

Таким чином, незалежно від того, який із зазначених моментів брати за початок перебігу встановленого законом строку, ОСОБА_1 прибув до закладу охорони здоров`я та був представлений для проходження медичного огляду до спливу двох годин.

З об`єктивної хронології подій убачається, що ОСОБА_1 діяв без невиправданого зволікання. Навіть з урахуванням часу, витраченого ним на доставлення ліків синові, який після поранення має контузію та потребував допомоги, він устиг прибути до спеціалізованого медичного закладу в межах установленого законом строку.

КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради» є спеціалізованим закладом охорони здоров`я, якому відповідно до затвердженого уповноваженим органом переліку надано право проводити огляди осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідний перелік закладів затверджується структурним підрозділом місцевої державної адміністрації у сфері охорони здоров`я, що прямо передбачено п. 1 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735.

Більше того, належний статус саме цього медичного закладу підтверджується матеріалами справи, в яких міститься складене працівниками поліції направлення ОСОБА_1 на огляд до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР». Отже, працівники поліції самі визначили цей заклад як належний та уповноважений для проведення відповідного огляду.

Медичний огляд ОСОБА_1 розпочато о 05 год 44 хв, тобто в межах двогодинного строку, а висновок за його результатами оформлено о 06 год 20 хв. Згідно з цим висновком ОСОБА_1 був тверезим, ознак алкогольного сп`яніння у нього не виявлено.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на необхідність розмежовувати час звернення особи до медичного закладу та початку її огляду, з одного боку, і час завершення медичної процедури та оформлення письмового висновку - з іншого.

ОСОБА_1 виконав усі залежні від нього дії у межах установленого законом строку: прибув до належного закладу охорони здоров`я, звернувся для проходження огляду та був прийнятий медичними працівниками о 05 год 44 хв. Подальша тривалість огляду, порядок проведення необхідних процедур та час оформлення письмового висновку залежали вже від роботи медичного персоналу й не могли контролюватися ОСОБА_1 .

Тому сам факт складення висновку о 06 год 20 хв не дає підстав вважати медичний огляд несвоєчасним. Покладення на особу негативних наслідків через тривалість медичної процедури, на яку вона об`єктивно не могла впливати, становило б надмірно формальний підхід та суперечило б призначенню ст. 266 КУпАП.

Визначений законом двогодинний строк має на меті забезпечити достовірність результатів огляду та запобігти проведенню дослідження після спливу значного проміжку часу. У цій справі зазначеної мети було досягнуто, оскільки від моменту події о 03 год 53 хв до початку медичного огляду о 05 год 44 хв минула 1 година 51 хвилина.

При цьому суд бере до уваги, що о 04 год 20 хв 13 с працівники поліції ще продовжували роз`яснювати ОСОБА_1 його процесуальні права. Тому навіть для об`єктивного та неупередженого спостерігача є очевидним, що звернення ОСОБА_1 до лікарні о 05:44 год було своєчасним, а його поведінка свідчила не про ухилення від перевірки, а про прагнення невідкладно підтвердити свій фактичний стан за допомогою професійного медичного огляду.

Суд першої інстанції, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 , не дослідив цього медичного висновку, не перевірив обставин і часу його отримання та не усунув істотної суперечності між результатом огляду, проведеного поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, - 0,30 проміле, та висновком спеціалізованого закладу охорони здоров`я про те, що ОСОБА_1 є тверезим та ознак сп`яніння у нього не виявлено.

За змістом статей 245, 251 і 252 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Жоден доказ не має наперед установленої сили, а всі докази підлягають оцінці в їх сукупності з погляду належності, допустимості, достовірності та достатності.

Висновок спеціалізованого закладу охорони здоров`я не може бути відхилений лише з тієї причини, що його було отримано після складення працівниками поліції протоколу. Навпаки, такий висновок є письмовим доказом, безпосередньо стосується предмета доказування та об`єктивно ставить під сумнів правильність результату первинного огляду.

За наявності двох протилежних результатів огляду – позитивного результату приладу «Drager» на рівні 0,30 ‰ та медичного висновку про відсутність ознак сп`яніння – суд був зобов`язаний усунути цю суперечність шляхом повного та неупередженого дослідження доказів. Однак цього зроблено не було саме через розгляд справи за відсутності неналежно повідомленого ОСОБА_1 .

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цей конституційний принцип поширюється й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за характером застосовуваних санкцій мають каральну природу.

Гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права вимагають забезпечення особі реальної можливості бути почутою судом, надавати пояснення, представляти докази та заперечувати проти доказів, покладених в основу обвинувачення.

Право особи на участь у судовому розгляді не може бути ілюзорним. Так само встановлена законом процедура не повинна застосовуватися таким чином, щоб недоліки в діяльності органів державної влади або суду покладалися на людину та погіршували її процесуальне становище.

Принцип верховенства права вимагає, щоб закон був засобом захисту людини від свавілля, а не формальним інструментом її притягнення до відповідальності. Процесуальні гарантії належного повідомлення, права бути вислуханим і права подати докази встановлені не заради самої процедури, а для запобігання ухваленню помилкового та несправедливого рішення.

У цій справі неналежне повідомлення ОСОБА_1 мало безпосередні негативні наслідки: суд першої інстанції не почув його пояснень, не дослідив наданого ним медичного висновку та не надав оцінки тому, що огляд у належному закладі охорони здоров`я було розпочато в межах установленого законом двогодинного строку.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом є передчасним та не ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Сукупність установлених під час апеляційного розгляду обставин – неналежне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, позбавлення його можливості надати пояснення і докази, своєчасне прибуття до належного медичного закладу та висновок лікаря про відсутність ознак сп`яніння – породжує обґрунтований і непереборний сумнів у доведеності того, що 27 червня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на принцип презумпції невинуватості всі такі сумніви повинні тлумачитися на користь ОСОБА_1 , а недоведеність вини прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Отже, дослідивши усі доводи по справ, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовільнити, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2026 – скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 130, 245, 247, 251, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Ковальська