Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №577/1681/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1681/26

Провадження № 1-кп/577/308/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотоп кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026200450000218 від 10.03.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки с. Броницька Гута Новоград-Волинського району

Житомирської області, українки, громадянки України,

освіта середня, зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 ,

неодруженої, непрацюючої, мешканки АДРЕСА_2 ,

раніше судимої:

- вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області

від 06.05.2024 за ч. 1 ст. 164, ст. 59-1 КК України до 2 років пробаційного нагляду;

- вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області

від 01.07.2025 за ч.2 ст. 164, ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців обмеження волі,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 , будучи засудженою вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2025, починаючи з 28.11.2025 відбуває покарання у вигляді обмеження волі в Державній установі «Конотопська виправна колонія (№130)», яка розташована за адресою: м. Конотоп, вул. Батуринська, 2.

09.03.2026 близько 06:40 год., перебуваючи на території житлової зони установи відбування покарання, ОСОБА_6 побачила засуджену ОСОБА_5 , яка перебувала біля бесідки для паління та палила цигарку. Наблизившись до останньої, ОСОБА_6 , попросила сірники, щоб закурити, на що ОСОБА_5 їй відмовила.

Зазначене не сподобалося ОСОБА_6 , тому вона підійшла впритул до ОСОБА_5 , намагаючись вихопити з її рук сірники, та висловила своє обурення діями останньої.

У подальшому знаходячись у бесідці, ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з необережності, у вигляді кримінально протиправної самовпевненості, тобто не бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості, однак, передбачаючи можливість їх настання та легковажно розраховуючи на їх відвернення, штовхнула ОСОБА_5 обома руками в грудну клітину, внаслідок чого вона не втримавшись на ногах та впала на лавочку.

Внаслідок падіння ОСОБА_5 вдарилась кистю лівої руки об лавочку, отримавши середньої тяжкості тілесне ушкодження, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я, у вигляді субкапітального перелому п`ятої п`ясної кістки з кутовим зміщенням уламків.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №72 від 20.03.2026 у ОСОБА_5 на час судово-медичного обстеження 11.03.2026 мали місце: гіпсовий лангет на лівій кисті, клінічно встановлено діагноз – закритий перелом шийки п`ятої п`ясної кістки лівої кисті, рентгенологічно – субкапітальний перелом п`ятої п`ясної кістки з кутовим зміщенням уламків, який по ступеню тяжкості не є небезпечним для життя, але потягнув за собою тривалий розлад здоров`я, а тому згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 фактично провину не визнала, пояснивши, що не пам`ятає обставин, викладених в обвинувальному акті, зокрема не пам`ятає, щоб штовхала ОСОБА_5 . Щодо задоволення цивільного позову не заперечує. З приводу дослідженого в судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, за її участі, пояснила, що впізнає себе на відеозаписі. Щодо міри покарання, думку не висловила, повідомивши, що не знає що говорити.

Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що відбуває покарання у Конотопській ВК 130. Зранку 09.03.2026 вона зайшла до бесідки на території житлової зони, де палила цигарку. На цей час потерпіла вже мала перелом правої руки, було накладено гіпс на праву руку. Поблизу бесідки перебувала ОСОБА_6 , яка підійшла до неї і попрохала прикурити, вона відповіла відмовою. ОСОБА_6 підійшла ближче і намагаючись руками вихопити сірники, обома руками штовхнула її, від чого вона впала на ліву руку, вдарилася об лавку, у такий спосіб отримала перелом. Виник набряк, рука почала боліти. За рекомендацією медичних працівників з метою зменшення болю, вживала знеболювальні препарати: комбіспазм, триган. Цивільний позов просить задовольнити. З приводу міри покарання покладається на розсуд суду, але просить врахувати всі обставини справи.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що товаришує із ОСОБА_5 , яка як і свідок, відбуває покарання в Конотопській ВК №130. 09 березня 2026 року вона перебувала в їдальні, де з вікна бачила як ОСОБА_6 в бесідці штовхнула ОСОБА_5 , намагаючись вихопити в неї сірники чи цигарку. ОСОБА_5 від поштовху впала на здорову ліву руку. Права рука в ОСОБА_5 вже була в гіпсі. Після падіння ОСОБА_5 звернулася до «отрядної». ОСОБА_6 під час відбування покарання у виправній колонії, іноді чіпляється до інших засуджених, зокрема вихоплює цигарки.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що разом з іншою засудженою ОСОБА_7 09 березня 2026 року перебували в їдальні ВК № 130, звідки спостерігали як ОСОБА_6 в бесідці у житловій зоні, штовхнула ОСОБА_5 , яка впала на ліву руку та отримала перелом.

Відповідно до ст. 358-359 КК України судом досліджено наступні письмові докази та відеозаписи:

Відповідно до висновку службової перевірки від 13.03.2026, по факту отримання травми засудженою до обмеження волі ОСОБА_5 , матеріали перевірки направлені до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області (а.с.67-69).

Згідно рапорту заступника начальника СМ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, 10.03.2026 о 12:27 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 10.03.2026 о 12:25 год. за адресою: м. Конотоп, вул. Батуринська,2 Виправна колонія №130, черговий капітан повідомив, що потрібен наряд поліції, засуджена ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штовхнула засуджену ОСОБА_5 ,1984 р.н., чим нанесла тілесні ушкодження, а саме закритий перелом шийки п`ятої зв`язкової кістки (а.с.46).

Згідно довідки медичної частини філії ЦОЗ ДКВС України в Сумській області №130, 09.03.2026 ОСОБА_5 звернулася зі скаргами на біль, набряк, синюшність, порушення функції лівої кисті руки, тобто травми лівої кисті руки, яку отримала під час конфлікту із засудженою ОСОБА_6 (а.с.70).

Згідно протоколу огляду місця події від 10.03.2026 з фототаблицею, місцем огляду є житлова територія в середині двору ДУ «Конотопська ВК №130», що знаходиться в м. Конотоп, по вул. Батуринській,2. Оглядом встановлено, шо навпроти приміщення триповерхової їдальні та столової на відстані 20 м від вхідних дверей є дерев`яна бесідка, сірого кольору, в середині якої маються закріплені дерев`яні лавки, підлога бесідки також із дерев`яного матеріалу. Навколо бесідки асфальтне покриття. По ліву сторону від входу з приміщення їдальні, на бетонному стовпі на висоті 5 м розміщена камера відеоспостереження (а.с.48-52).

Відповідно до протоколу огляду відеозапису від 17.03.2026, з вказаної камери відеоспостереження ДУ «Конотопська виправна колонія (№130)» на оптичний DVD-R диск перенесено матеріали відеозапису спричинення 09.03.2026 тілесного ушкодження ОСОБА_5 (а.с.66).

Під час дослідження в судовому засіданні DVD-R диску, на відеозаписі зафіксовано, що 09.03.2026 о 06:41:22 год поруч з бесідкою, що знаходиться в житловій зоні ДУ «Конотопська виправна колонія (N?130)», з лівого боку стоїть ОСОБА_6 , а з іншого боку до бесідки заходить ОСОБА_5 . При подальшому перегляді відео файлу о 06:41:49 год ОСОБА_6 також заходить в середину бесідки. О 06:41:59 год ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебувають в середині бесідки, де ОСОБА_6 наближається до ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_5 падає в напрямку виходу з бесідки з правого боку на ліву сторону від входу (а.п. 55).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.03.2026 з дослідженим судом відеозаписом, потерпіла ОСОБА_5 показала, що 09.03.2026 близько 06:30 - 06:40 год, вийшла з їдальні та пішла до альтанки, в місце для куріння. ОСОБА_6 , яка стояла поблизу, почала наближатися до неї, прохаючи підкурити цигарку. Почувши її відмову, ОСОБА_6 наблизилась впритул, намагаючись вихопити сірники і махаючи руками перед обличчям потерпілої, штовхнула потерпілу в грудну клітину, після чого та впала на дерев`яну лавку у бесідці, на ліву кисть руки. Після цього потерпіла повернулася до їдальні та покликала чергового (а.с.74-81).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №74 від 20.03.2026, механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту співпадає з тілесним ушкодженням, яке малося у неї на час судово-медичного обстеження та під час звернення в лікарню (а.с.82-84).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.03.2026 із дослідженим судом відеозаписом, свідок ОСОБА_8 показала, що 09.03.2026 близько 07 год разом з іншою засудженою ОСОБА_9 перебувала в їдальні, звідки бачила, що ОСОБА_10 стояла у курілці, потім до неї підійшла ОСОБА_6 та намагалася вихопити цигарки і штовхнула ОСОБА_5 , яка впала на ліву руку. Згодом ОСОБА_5 повернулася до їдальні, де шукала «отрядну» і вони дізналися, що ОСОБА_5 отримала перелом руки (а.с.85-91).

Згідно висновку експерта №76 від 20.03.2026, механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту співпадає з тілесними ушкодженнями, яке малося у ОСОБА_5 , 1984 р.н., на час судово-медичного обстеження та під час звернення в лікарню (а.с.92-94)

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.03.2026 із дослідженим судом відеозаписом, свідок ОСОБА_7 розповіла та показала обставини нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень засудженою ОСОБА_6 під час перебування в курілці, де ОСОБА_6 намагалася вихопити цигарку у ОСОБА_5 , потім штовхнула її від чого та впала та отримала перелом руки. Вказані події свідок спостерігала із їдальні, де перебувала із ОСОБА_8 (а.с.95-101).

Згідно висновку експерта №75 від 20.03.2026, механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту співпадає з тілесними ушкодженнями, яке малося у ОСОБА_5 , на час судово-медичного обстеження та під час звернення в лікарню (а.с.102-104).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 26.03.2026 із дослідженим судом відеозаписом, підозрювана ОСОБА_6 , у присутності понятих, показала та розповіла, що 09.03.2026 о 06:40 год. вона перебувала біля бесідки для паління на території житлової зони. У цей час до бесідки прийшла ОСОБА_10 та підпалила цигарку. Вона попросила цигарку в ОСОБА_6 , але та їй відмовила. Тому вона підійшла ближче до ОСОБА_6 та намагаючись вихопити цигарку, штовхнула ОСОБА_5 від чого та впала на лавочку, на ліву руку, після чого підвелася та пішла (а.с.105-115). Суд враховує, що під час проведення цього слідчого експерименту підозрювана ОСОБА_6 добровільно та без примусу відтворила обставини події, продемострувала обставини спричинення нею потерпілій ОСОБА_5 необережного тілесного ушкодження лівої руки. На час цієї слідчої дії обставини для залучення захисника були відсутні. Протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , містить усі необхідні дані, що дають можливість з`ясувати послідовність вчинених дій та отримані в результаті цієї процесуальної дії відомості. Слідчий експеримент відбувався у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки та обставин події, за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України і є допустимим доказом.

Згідно висновку експерта №90 від 30.03.2026, механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту співпадає з тілесними ушкодженнями, яке малося у ОСОБА_5 , на час судово-медичного обстеження та під час звернення в лікарню (а.с.116-118).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №72 від 20.03.2026 у ОСОБА_5 на час судово-медичного обстеження мали місце: гіпсова лангета на лівій кисті. На час звернення в лікарню мали місце: «припухлість лівої кисті» Клінічно встановлено діагноз: «закритий перелом шийки у п`ясної костки лівої кисті». Рентгенологічно: «лівої кисті-субкапітальний перелом у п`ястної кістки з кутовим зміщенням уламків». Дане ушкодження виникло від дії тупих предметів (Тупого предмету), що підтверджується характером ушкоджень. По часу спричинення дане ушкодження могло утворитися в час указаний потерпілою, що підтверджується записами медичної документації. По ступеню тяжкості перелом п`ястної кістки лівої кисті не є небезпечним для життя, але потягнув за собою тривалий розлад здоров`я, тому згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Кількість травматичних впливів не менше одного. У момент спричинення тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитися у будь-якому зручному положенні для контакту з травмуючим предметом. Дане ушкодження виникло від дії тупих предметів (тупого предмету). Не виключено, що могло утворитися від дії рук, ніг, якихось предметів. Конструктивні особливості травмуючого предмета в ушкодженні не відобразилися (а.с.71-73).

Вищевказані висновки експертів, суд вважає достовірним і такими, що не викликають сумнівів у своїй правильності, науковій обґрунтованості, повноті та всебічності дослідження і такими, що об`єктивно узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження. При цьому суд виходить з критеріїв, визначених ст. 94, 101 -102 КПК України.

Відповідно до статті 84 КПК України всі досліджені судом письмові докази та відеозаписи містять фактичні дані на підставі яких можливо встановити наявність фактів, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, отримані у встановлений законом спосіб, без будь-яких процесуальних порушень, а тому визнаються судом належними та допустимими, які суд покладає в основу вироку.

Показання потерпілої ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є логічними, послідовними, такими, що узгоджуються між собою та з фактичними даними, що містяться в досліджених судом доказах.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази та надаючи їм оцінку, суд вважає, що фактичне невизнання обвинуваченою своєї провини та пояснення про те, що вона не пам`ятає жодних обставин, за яких потерпіла отримала тілесне ушкодження, є способом захисту. При цьому суд враховує, що згідно із висновком експерта № 316 від 13.07.2026, за результатами судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 в період часу, до якого відноситься інкриміноване їй кримінальне правопорушення та на час проведення експертизи, виявляла ознаки Легкої розумової відсталості, але розуміла значення своїх дій та могла керувати ними. ОСОБА_6 не потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру (а.с. 156-158).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до висновку, що винність ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй дій доведена в повному обсязі.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно вимог ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як особа ОСОБА_6 характеризується наступним чином: раніше судима (а.п. 119), згідно характеристики Броницькогутянського старостинського округу Звягельського району Житомирської області негативно характеризується за місцем реєстрації (а.п. 121), згідно характеристики Конотопської ВК № 130 характеризується посередньо, у взаємовідносинах з іншими засудженими іноді конфліктна, з персоналом установи ввічлива, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи не завжди ставиться задовільно, ризик вчинення повторного правопорушення середній (а.п. 122-126),

Відповідно до висновку експерта № 316 за результатами судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 в період часу, до якого відноситься інкриміноване їй кримінальне правопорушення та на час проведення експертизи, а такж на час проведення експертизи, виявляла ознаки Легкої розумової відсталості, але розуміла значення своїх дій та могла керувати ними. ОСОБА_6 не потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру (а.п. 156-158).

Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_6 щире каяття, враховуючи, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (правовий висновок Верховного Суду у постанові № 199/6365/19 від 15 листопада 2021 року). ОСОБА_6 у судовому засіданні провину не визнала, не розкрила обставин отримання потерпілою тілесного ушкодження та не вчинила дій, спрямованих на відшкодування цивільного позову.

Обставиною, яка пом`якшує призначення покарання ОСОБА_6 , суд визнає наявність в обвинуваченої легкої розумової відсталості.

Обставин, які обтяжують призначення покарання ОСОБА_6 суд не вбачає. При цьому суд враховує, що відповідно до ст.34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення. ОСОБА_6 вчинила злочин передбачений ст.128 КК України (необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження), тому рецидив злочинів відсутній.

Враховуючи викладене у сукупності, на думку суду, необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_6 та попередження скоєння нею кримінальних правопорушень, буде лише покарання у виді позбавлення волі.

Частиною 1 ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання за вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2025.

Станом на 13.08.2026 року ОСОБА_6 за вироком Звягельського міськрайонного суду від 01.07.2025 ОСОБА_6 засуджена за ч. 2 ст. 164, 71 КК України відбула 10 місяців 10 днів обмеження волі, не відбута частина покарання становить 1 рік 4 місяці 20 днів обмеження волі (а.п. 163).

Таким чином, з урахуванням приписів частин 1 та 4 статті 71 КК України, до покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Звягельського міськрайонного суду від 01.07.2025 у виді 6 місяців обмеження волі, що, відповідно до пп. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України відповідає 3 місяцям позбавлення волі із розрахунку, що два дні обмеження волі відповідають одному дню позбавлення волі.

На думку суду саме таке покарання у виді позбавлення волі буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим злочином та заходами, які застосовуються до винної і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Запобіжний захід в ході кримінального провадження відносно ОСОБА_6 не обирався і підстави для його застосування відсутні.

Цивільний позов потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_5 заявила цивільний позов в якому просить стягнути з ОСОБА_6 700 грн майнової шкоди, яка складається з вартості придбаних знеболювальних препаратів та 2000 грн. моральної шкоди, спричиненої внаслідок перелому п`ятої п`ясної кістки з кутовим зміщенням уламків лівої кисті з вини ОСОБА_6 (а.с.8-13).

Обвинувачена ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення цивільного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.2) ч.1 ст. 122 ЦК України)

Частиною 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому суд враховує, що при завданні особі моральної шкоди обов`язок по її відшкодуванні покладається на винну особу незалежно від того, чи була завдана потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних та фізичних страждань, та наслідки від них, ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставин, які мають істотне значення, та вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує також, що немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Цивільний позов в частині відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 296 грн. за придбання знеболювального препарату ОСОБА_12 , що підтверджується фіскальним чеком аптеки ТОВ «Домінант Фарма» від 19.03.2026 (а.с. 11). Інші чеки від 20.01.2026, 04.02.2026 та 26.02.2026 не стосуються предмету цивільного позову, враховуючи що перелом лівої кисті потерпіла отримала 09.03.2026.

Беручи до уваги обставини справи, характер кримінального правопорушення, обсяг та глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_5 , істотність вимушених змін у її повсякденному житті, пов`язаних з отриманням перелому п`ятої п`ясної кістки з кутовим зміщенням уламків лівої кисті, суд вважає, що з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування заподіяної останній моральної шкоди слід стягнути 2000 грн 00 коп. При цьому суд також керується засадами розумності та справедливості.

Арешт на майно не накладався процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373-376 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України і призначити їй покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2025 у виді 6 (шести) місяців обмеження волі, що відповідно до ст. 72 КК України, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, становить 3 (три) місяці позбавлення волі та призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 9 місяців.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 не обирати.

Строк відбування ОСОБА_6 покарання за вказаним вироком суду рахувати з часу затримання після звернення вироку суду до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 296 грн. майнової шкоди та 2000 грн. моральної шкоди, а всього 2296 (дві тисячі двісті дев`яносто шість) грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Речовий доказ: DVD-R диск зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1