Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №287/2330/25 — Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2330/25

1-кп/287/384/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025065520000076 від 23.09.2025 року стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сущани, Олевського району, Житомирської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не депутата, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

21.09.2025 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_5 перебувала за адресою: АДРЕСА_2 у власних справах, куди в цей час приїхав ОСОБА_4 , який є її рідним братом.

На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесного конфлікту між останніми, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень своїй сестрі ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, в цей же день, час та місці за вказаних обставин ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, підійшов до ОСОБА_5 та умисно наніс потерпілій один удар долонею руки в область обличчя, спричинивши ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи у вигляді відбитків зубів, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Прокурор у судовому засіданні просить суд визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винного у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. При призначенні покарання обвинуваченому врахувати відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючих обставин, а саме: вчинення правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, оскільки потерпіла є рідною сестрою обвинуваченого. Вважає, що слід призначити покарання обвинуваченому за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. та направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників строком на три місяці. Окрім цього, прокурор повідомив, що запобіжний захід обвинуваченій не обирався, арешт на майно не накладався, судові витрати на проведення експертиз та речові докази відсутні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку визнав частково, при цьому надав суду пояснення, що визнає, що підчас конфлікту штовхнув сестру долонею по обличчю.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, надала до суду письмову заяву, у якій просить розглядати справу без її участі. Міру покарання обвинуваченому просить призначити згідно закону.

У судовому засіданні прокурор, обвинувачений вважають за можливе проведення судового засідання без участі потерпілої.

Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд заслухав думку учасників судового засідання, дослідив обвинувальний акт та додані до нього додатки, прийшов до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі потерпілої.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що зі слів потерпілої йому стало відомо, що тілесне ушкодження їй спричинив обвинувачений. Безпосередньо момент нанесення удару він не бачив, проте бачив, що у потерпілої була пошкоджена губа.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Окрім цього, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Судом створено необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Враховуючи часткове визнання вини обвинуваченого ОСОБА_4 , його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю та об`єктивно стверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні наступними доказами:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.09.2025, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_5 звернулась до ВП № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області із заявою про те, що 21.09.2025 близько 12 год. 10 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 заподіяв їй тілесні ушкодження;

- протоколом огляду місця події від 23.09.2025 з фототаблицею, з якого вбачається, що працівниками поліції оглянута територія домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_2 , де потерпілій ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження;

- протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_5 від 23.09.2025 з фототаблицею, яка показала та детально розповіла про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 01.10.2025 з фототаблицею, який показав та детально розповів про обставини заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень обвинуваченим;

- висновком експерта № 172 від 30.09.2025, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи у вигляді відбитків зубів, утворилися, не менш як, від одноразової дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо за обставин та в термін, вказаний ОСОБА_5 та в матеріалах справи, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

- показаннями свідка ОСОБА_6 .

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України; обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання доказів недопустимими відсутні.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Розглядаючи кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми діями заподіяв потерпілій ОСОБА_5 умисні легкі тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст.125 КК України.

Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, суд вважає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, особу обвинуваченого: на даний час не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.

Тому суд переконаний, що ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Окрім цього, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, суд вважає за необхідне застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство обмежувальний захід, а саме направлення для проходження програми для кривдників.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлений, арешт на майно обвинуваченого не накладався, процесуальні витрати та речові докази відсутні, витрати на проведення експертизи відсутні.

Також, враховуючи особу обвинуваченого та приймаючи до уваги призначене покарання, а також відсутність клопотань з цього приводу суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 50, 65 , 66, 67, 91-1, ч. 1 ст. 125 КК України; ст.ст. 370, 373, 374, 376, 392, 393, 394, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.

Призначити ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України строком на 3 (три) місяці, а саме направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1