Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №308/19178/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/19178/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2025 року у складі судді Малюка В.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов укладеного Договору № 5566648 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.02.2022 року, від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (торгова марка «CreditPlus»), відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000 грн., строком на 352 дні, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем Кредитора та підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими директором ТОВ «Авентус Україна», викладені для загального доступу в мережі Інтернет на сайті https://creditplus.ua/documents.

Сума кредиту по укладеному Кредитному договору перераховується на платіжну карту Відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів. Сума блокування грошових коштів на платіжній картці НОМЕР_1 відома тільки Відповідачу. Зазначення суми блокування на платіжній карті підтверджує, що саме Відповідач підтверджує верифікацію платіжної карти. Вказаний номер телефону Відповідача, в тому числі співпадає з даними Українського бюро кредитних історій.

26 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 26.09/23-Ф, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 5566648 про надання споживчого кредиту від 19.02.2022 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

31 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та позивачем - ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 31.07/24-Ф від 31.07.2024 року, відповідно до умов якого, право вимоги за договором №5566648 про надання споживчого кредиту від 19.02.2022 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, у зв`язку з чим заборгованість за Кредитним договором станом на 17.09.2024 року становить 29173,60 грн., яка складається з: 8000 грн. – заборгованість за кредитом; 21173,60 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 19.02.2022 року по 17.09.2024 року (включно).

Посилаючись на вищенаведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29173,60 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2025 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 5566648 від 19.02.2022 року, у розмірі – 29 173, 60 грн., яка складається з: 8000 грн. – заборгованість за кредитом; 21173,60 грн. – заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 1.5 Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 19.02.2022 року по 17.09.2024 року (включно).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір в сумі – 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі – 5000 грн.

В решті вимог позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду 3акарпатської області від 26.03.2025 витребувано від ПАТ «КБ «ПриватБанк» інформацію на підставі якого рішення були списані грошові кошти 30.12.2022 року з карткового рахунку № НОМЕР_2 , який належить громадянину України ОСОБА_1 відкритого в ПАТ «КБ «ПриватБанк» на загальну суму 11301, 41 грн., трьома траншами (3001,19 грн., 7305,22 грн., 995 грн.) та на який рахунок та за яким призначенням відповідні кошти у подальшому були перераховані. Вимоги даної ухвали АТ КБ «Приват Банк» у ході розгляду справи так і не виконало і судом першої інстанції під час ухвалення рішення не визнано обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та прав ОСОБА_1 як відповідача у справі. Також вказує на те, що надані до позовної заяви докази не підтверджують факт того, що між первісним кредитором по договору № 5566648 про надання споживчого кредиту від 19.02.2022 року та кінцевим кредитором дійсно відбувалася передача таких прав вимоги за договором № 5566648 про надання споживчого кредиту від 19.02.2022 року. Одночасно зазначає, що позивачем належним чином не обґрунтовано законність нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, оскільки договір укладений між сторонами на строком на 352 днів, тобто по 15.01.2023 року, відповідно його строк сплив 15.01.2023 року. Крім того, апелянт вказує, що позивачем не надано доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, в розумінні ст. 141 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що 09 лютого 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №5566648, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 352 дні, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір № 5566648, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем ОСОБА_1 шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С806167».

Відповідно до умов Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 8000,00 грн.; строк кредиту 352 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 16 днів (п.п. 1.3, 1.4 Договору)

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Стандартна процентна ставку, яка становить 1,99 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору (п.1.5.1 Договору).

Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,493 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до 07.03.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Факт перерахування ТзОВ «Авентус Україна» відповідачу коштів у розмірі 8000,00 грн. підтверджується Підтвердженням АТ «Пумб», з якого видно, що 19.02.2022 о 16:22:05 упішно було нараховано 8000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

У пункті 21.1 статті 21 та пункті 22.1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", чинному на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 зазначеного Закону, платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

У наданому Підтвердженні (а.с.112-116) підтверджено переведення кредитором вищезазначеної платіжної операції. За вказаних обставин вони є належними та достатніми доказами виконання кредитором свого обов`язку щодо перерахування коштів.

Відповідачем у свою чергу, ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при перегляді справи в апеляційному порядку не спростовано факт отримання кредитних коштів.

Отже, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором відповідно до Реєстру боржників від 31.07.2024 року до Договору відступлення права вимоги № 31.07/24 від 31.07.2024 р. становить 29 173, 60 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №5566648, станом на 17.09.2024 року сума заборгованості складає 29 173,60 грн., з яких: 8000 грн. – заборгованість за кредитом; 21 173, 60 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5 Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 19.02.2022 року по 17.09.2024 року (включно).

26 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 26.09/23-Ф, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 5566648 про надання споживчого кредиту від 19.02.2022 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

31.07.2024 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та позивачем - ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 31.07/24-Ф від 31.07.2024 року, відповідно до умов якого, право вимоги за договором №5566648 про надання споживчого кредиту від 19.02.2022 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Як один так і інший Договори Факторингу підписані сторонами, скріплені їх печатками як і Акт прийому-передачі Реєстру боржників, що підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора право вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відтак, доводи апеляційної скарги про неналежність доказів наданих у підтвердження передачі прав вимоги за договором № 5566648 від первісного кредитора до позивача по справі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

У розрахунку заборгованості кредитором застосовано розмір процентної ставки 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 19.02.2022 року по 04.11.2022 року (включно). Сторонами узгоджено розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Також з наведеного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання, а саме не проводив платежі для погашення заборгованості, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 17 вересня 2024 року складає 29 173,60 грн., з яких: 8000 грн. – заборгованість за кредитом; 21 173, 60 грн. – заборгованість за нарахованими процентами.

Судова колегія зазначає, що строк кредитування сторонами визначено 352 дні. Проценти нараховано позивачем на дату кінцевого строку кредитування та після цієї дати їх розмір у розрахунку заборгованості не збільшується.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено виникнення між ТзОВ «Українські фінансові операції» та ОСОБА_1 зобов`язальних правовідносин, оскільки наданий позивачем електронний кредитний договір є належним доказом укладення договору в письмовій формі, а право вимоги за кредитом послідовно перейшло до позивача на підставі договорів факторингу, що підтверджується витягами з Реєстру боржників та актом приймання-передачі.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо недоведеності судових витрат понесених позивачем слід зазначити наступне.

У ч.ч. 4 – 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено ч.ч. 3-5, 8 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проаналізувавши долучені до позовної заяви докази на підтвердження факту понесення ТОВ «Українські фінасові операції» витрат на правничу допомогу документи, враховуючи співмірність витрат на правничу допомогу зі складністю справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про стягнення з ОСОБА_1 5 000, 00 грн. понесених позивачем на правничу допомогу.

Згідно із статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: