Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №307/3152/19 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/3152/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 липня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Шевчук В.В., Мацунич М.В.,

з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2024 року у справі № 307/3159/19 (Головуючий: Чопик В.В.), -

В С Т А Н О В И Л А

У жовтні 2018 року ДП «Ліси України» звернулися в суд із позовом до Головного управління Держгеокадаструу Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про передачу у власність земельної ділянки, та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийняло наказ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» № 1387-сг від 05.07.2019 року.

Відповідно до п.п. 1 та 2 наказу, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124484400:09:001:0030) площею 1.7686 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради.

На підставі вказаного наказу ОСОБА_1 оформив право власності на вказану земельну ділянку.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0030, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010 року знаходиться в кварталі 15 відділу 22 Плайського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство».

Відповідно до п. 1.1. Статуту ДП «Брустурянське ЛМГ», затвердженого Державним агентством лісових ресурсів України, підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України № 103 від 06.06.2003 «Про реорганізацію Усть-Чорнянського держлісгоспу», є правонаступником Усть-Чорнанянського ДЛГ та ДП «Буштинське ЛГ».

Комісією по реорганізації Усть-Чорнянського ДЛМГ проведено передано Брустурянському ДЛМГ землі державного лісового фонду площею 26511 га, серед яких Плайське лісництво - 8485 га.

Таким чином, ДП «Брустурянське ЛМГ» є правонаступником Усть- Чорнянського ДЛМГ в тому числі в частині постійного користування земельними ділянками лісового фонду.

Враховуючи наведене, спірна земельна ділянка надана в користування ДП "Брустурянське ЛМГ" до прийняття п. 5 прикінцевих положень ЛК України і відповідно позивач цілком правомірно підтверджує право користування такою ділянкою на підставі, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Факт належності спірної земельної ділянки до лісового фонду ДП «Брустурянське ЛМГ» підтверджується копією картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Із врахуванням чч. 1, 2, 4 ст. 20, чч. 2, 9 ст. 149 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ст. 27 ЛК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0030 вибула з користування ДП «Брустурянське ЛМГ» в супереч наведеним вище нормам та без погоджень на її вилучення державним підприємством.

Позивач зазначає, що по факту протиправного вилучення вказаної земельної ділянки слідчим відділом Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється кримінальне провадження від 11.10.2019 року за №42019071160000065.

У рамках зазначеного кримінального провадження Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України проведено земельно-технічну експертизу та відповідно до висновку експерта №15/61 від 06.02.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0030, яка згідно інформації з державного реєстру речових справ на нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , знаходиться на земельній ділянці лісового фонду ДП « Брустурянське ЛМГ» на території Лупухівської сільської ради за межами населеного пункту, Тячівського району.

Крім наведених матеріалів лісовпорядкування, доводи позовної заяви підтверджує вказаний висновок експерта №15/61 від 06.02.2020.

Відповідно до п.1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року №872 « Про припинення державного підприємства « Бурстурянське лісомисливське господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство» припинено шляхом реорганізація, а саме приєднання до державного спеціалізованого господарства підприємства « Ліси України».

Також, відповідно до наказу державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 17.01.2023 №319 закріплено за філією «Брустурянське лісомисливське господарство» майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 17.01. 2023 №149 « Про затвердження передавального акту держаного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарство»

Отже, ДП « Брустурянське ЛМГ» реорганізовано шляхом приєднання до відокремленого підрозділу (філії) « Брустурянське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарства « Ліси України».

Посилаючись на вказані обставини позивач просив визнати недійсним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» № 1387-сг від 05.07.2019, витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0030, площею 1.7686 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради із чужого незаконного володіння.

Рішенням Тячівського районного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 05.07.2019 № 1387-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 .

Витребувано земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0030 площею 1.7686 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» по 1440,75 грн. судових витрат.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» 28000 грн. за надання правничої допомоги солідарно.

Захід забезпечення позову, вжитий судом ухвалою від 28.10.2019, у вигляді заборони відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 2124484400:09:001:0030 площею 1.7686 га, після набрання цим рішенням законної сили скасовано.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення судом проігноровано, що у розробленій документації із землеустрою, на замовлення гр.. ОСОБА_1 зазначено, що оскаржувана земельна ділянка межує із землями Головного управління, землями загального користування, землями ДП «Брустянське ЛМГ» і у акті прийому – передачі межових знаків наявне погодження директора ДП «Брустянське ЛМГ». На момент формування земельної ділянки площею 17686 га. Питання щодо приналежності земельної ділянки до земель лісового фонду було відсутнє. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування стосовно надання в постійне користування ДП «Брустянське ЛМГ» земельної ділянки на території Лопухівської сільської ради Тячівського району, не надано доказів державної реєстрації такого права відповідними органами, уповноваженими на це законодавством, не надано доказів віднесення спірної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення. Висновок земельної – технічної експертизи №472/11-20 від 12 березня 2020 року розроблений у відповідності до вимог ЦПК України, а висновок суду, що експерт вдався до оцінки питань права є лише припущенням, яке не має у своїй основі правового обґрунтування.

Заслухавши пояснення представника Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області – Боднар М.Ю., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ДП «Ліси України» - Левицького А.О., який просить рішення суду залишити без змін перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Митровка Я.В. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про доставку електронного документу і його неявка не перешкоджає розгляду справи у його відсутності відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за № 892-сг від 24 квітня 2019 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтованою площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 1387-сг від 05 липня 2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1.7686 га кадастровий номер 2124484400:09:001:0030, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатськолї області.

На підставі даного наказу ОСОБА_1 оформив право власності на цю земельну ділянку, а 23 жовтня 2019 року відчужив її ОСОБА_2 .

Матеріалами справи стверджується, що ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» було засноване на державній власності, і створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України № 103 від 06.06.2003 «Про реорганізацію Усть-Чорнянського держлісомисливгоспу», є правонаступником Усть-Чорнянського ДЛГ та ДП «Буштинське ЛГ», і планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належним доказом правомірного користування позивачем спірною земельною ділянкою, так як на момент передачі земель Державному підприємству, це відповідало діючому на той час законодавству.

Згідно висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.20.2020 виконаного на підставі координат поворотних точок меж, викопіювання з таксаційних матеріалів та планшетів лісового виділу 22 кварталу 15 Плайського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», графічних матеріалів із зображенням місця розташування земельної ділянки, збірного кадастрового плану земельної ділянки, складеного за результатами топографо-геодезичного знімання з нанесенням частини накладки меж земельного лісового фонду, земельна ділянка кадастровий номер 2124484400:09:001:0030 розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради, Тячівського району Закарпатської області в межає земель лісового фонду ДП «Брустурянське ЛГ» визначених план схемою складеною за результатами топографо-геодезичної зйомки.

При оцінці досліджених судом доказів, суд обґрунтовано вважав, що земельна ділянка за кадастровий номером 2124484400:09:001:0030, площею 1.7686 га, яка у передбаченому Законом порядку знаходилася в користуванні ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», була вилучена від нього у власність ОСОБА_1 а в подальшому за договором купівлі – продажу ОСОБА_2 є незаконними.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконане на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Тому незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 21 вересня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39).

Отже, суд першої інстанції не взяв до уваги, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 1387-сг від 05 липня 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 є неефективним способоу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу державної влади, яке виконане на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням і визнавати його незаконним не є необхідним для ефективного відновлення його права.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними, а отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Із врахуванням обставин справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, а саме віндикаційний позов про витребування земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу та підлягає витребуванню від теперішнього власника ОСОБА_2 і поверненню законному користувачу - ДП «Брустурянське лісомисливське господарство».

Разом з тим, вирішення судом про солідарне стягнення 28000 грн. за надання правничої допомоги з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача, судова колегія із урахуванням вимог ст..ст. 133,137 ЦПК України, судова колегія вважає, що стягнення таких витрат із Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області слід скасувати і в цій частині заявлених вимог про стягнення коштів на правничу допомогу слід відмовити, так як подана ними апеляційна скарга у частині оскарження рішення задоволена і підстав для стягнення із них коштів відсутні.

Заявлені вимоги про стягнення на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн. підлягають стягненню із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача у сумі 14 000 грн. з кожного.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції у частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 05.07.2019 року №1387 – сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 та стягнення солідарно правничої допомоги на користь ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» скасувати у цій частині заявлених вимог до Головного управління Держгеокадастру слід відмовити, а в решті рішення суду залишити без змін (п.п. 1,2,4 ч 1 ст. 376 ЦПК України).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду від 13 травня 2024 року у частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 05.07.2019 року №1387 – сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 та стягнення солідарно правничої допомоги на користь ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» скасувати і у цій частині заявлених вимог до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області слід відмовити.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ