Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №333/6025/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 20.07.2026 Справа№ 333/6025/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/6025/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/307/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула 20 липня 2026 року у місті Запоріжжі в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Семипалатинськ 21 Казахстан, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення злочину займав посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції,

захисника-адвоката ОСОБА_9 - в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_6 .

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 жовтня 2025 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн 00 коп.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді застави скасовано.

Грошові кошти, внесені в якості застави, заставодавцем – ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в сумі 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.) ухвалено повернути заставодавцю – ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок суду скасувати у зв`язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.369-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дотримався вимог кримінального закону, не врахував і не надав об`єктивної оцінки всім обставинам, які мають значення для призначення покарання ОСОБА_6 , а саме обставинам вчинення кримінального правопорушення і даним про особу обвинуваченого, прийшов до необґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_12 покарання у виді штрафу, натомість належних і достатніх мотивів прийняття такого рішення не навів.

Згідно із вироком, суд при призначенні покарання врахував характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення та дійшов до висновку, що міра покарання у виді штрафу є справедливою, необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Однак, судом не враховано, що згідно з положеннями примітки до ст.45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.369-2 КК України, відноситься до категорії корупційних правопорушень.

Корупція як явище загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства, тобто є однією з найбільших загроз українській державності.

З метою боротьби із вказаним явищем державою запроваджено спеціальні правові процедури та обмеження стосовно осіб, які виконують функції представників влади та місцевого самоврядування, до яких відноситься і ОСОБА_6 , і з якими ОСОБА_6 погодився, реалізуючи своє право на службу в органах МВС України.

Так, згідно з вимогами ст.ст.19, 68 Конституції України, ОСОБА_6 на момент вчинення кримінального правопорушення як дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції ВП №4 Запорізького РУН ГУНП в Запорізькій області, був зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також неухильно їх додержуватись.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про Національну поліцію», на працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Пунктами 1, 2, 3, 6, статтею і Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського ОСОБА_6 , зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки, запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України.

Відповідно до ст. 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Таким чином, при призначенні ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, судом не тільки не враховано те, що останній обіймав посаду у правоохоронному органі, але й те, що характер виконуваних ним службових обов`язків, передбачав фактичну боротьбу із проявами корупції.

Саме вчинення умисного корупційного правопорушення представником влади, який в силу своїх службових обов`язків займається запобіганням проявам корупції прямо свідчить про підвищений ризик суспільної небезпеки особи ОСОБА_6 та винятковий цинізм його дій, які виразились в прямому і свідомому ігноруванні усіх законодавчих норм.

Власне, такий підвищений ризик суспільної небезпеки особи, яка є представником влади законодавець і врахував, встановлюючи у санкції ч.2 ст.369-2 КК України два різних види кримінального покарання - штраф та позбавлення волі, оскільки суб`єктом цього кримінального правопорушення може бути і звичайний громадянин, не наділений повноваженнями представника влади, і саме тому призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, хоча і не виходить за межі санкції статті, але є явно несправедливим через його м`якість.

Неналежно враховано судом першої інстанції і характер діяння, вчиненого ОСОБА_6 , а саме одержання неправомірної вигоди у сумі 2200 Долларів США (згідно офіційного курсу НБУ становить 92637,60 гривень).

Дійсно, чинне законодавство України в даному конкретному випадку, а саме при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, не встановлює співрозмірності між сумою одержаної неправомірної вигоди та мірою покарання за кримінальне правопорушення, однак явно несправедливим за своєю суттю, є призначення ОСОБА_6 покарання у розмірі два рази меншому за розмір отриманої ним неправомірної вигоди.

Згідно з вироком суду, 18 січня 2025 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою одержання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення слідчою СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 та начальником вказаного слідчого відділення ОСОБА_15 про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06 січня 2025 року за ст.336 КК України, з метою уникнення ОСОБА_13 кримінальної відповідальності, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, зустрівся у гаражному приміщенні розташованому за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , де висловив ОСОБА_13 прохання про необхідність надання йому, як особі, що має зв`язки з працівниками слідчого відділення ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, грошей в сумі 3000 доларів США, у вигляді неправомірної вигоди, за вплив на прийняття рішення слідчою СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 та начальником вказаного слідчого відділення ОСОБА_15 про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06.01.2025 за ст.336 КК України, з метою уникнення ОСОБА_13 кримінальної відповідальності за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та отримання від вказаних посадових осіб СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області процесуального документу на підтвердження прийняття такого рішення - постанови про закриття кримінального провадження.

Також, ОСОБА_6 , запевнив ОСОБА_13 , що у разі виклику останнього до відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, він особисто забезпечить безпеку ОСОБА_13 та буде його супроводжувати при проведенні слідчою ОСОБА_14 необхідних слідчих та процесуальних дій, підкреслюючи тим самим своє особливе становище та довірливі стосунки з керівництвом слідчого відділу ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.

При цьому, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_13 , що у разі його відмови від надання неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США, слідчою СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій ОСОБА_14 однозначно буде прийнято рішення щодо повідомлення ОСОБА_13 про підозру у кримінальному провадженні №12025082040000044 від 06 січня 2025 року за ст.336 КК України, а в подальшому вказане кримінальне провадження буде направлено до суду для розгляду по суті і рішенням суду його буде визнано винним у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 336 КК України.

ОСОБА_13 , усвідомлюючи владні повноваження та особисті зв`язки ОСОБА_6 , наявність у нього безпосереднього впливу на прийняття рішень слідчою СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 та начальником вказаного слідчого відділення ОСОБА_15 , а також розуміючи, що у разі відмови у наданні неправомірної вигоди його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, погодитися на пропозицію ОСОБА_6 щодо надання йому неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США через їх спільного знайомого ОСОБА_16 .

При цьому відповідно до досягнутої домовленості, ОСОБА_13 повинен передати ОСОБА_16 всю обумовлену суму неправомірної вигоди, тобто гроші в сумі 3000 доларів США, а останній у свою чергу передаватиме їх ОСОБА_6 в два етапи, а саме спочатку в якості задатку передати гроші в сумі 2000 доларів США, а вже після прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06 січня 2025 року за ст.336 КК України слідчим СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_6 постанови про закриття кримінального провадження, передати останньому другу частину неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення слідчою СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 та начальником вказаного слідчого відділення ОСОБА_15 про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06 січня 2025 року за ст.336 КК України, з метою уникнення ОСОБА_13 кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 22 січня 2025 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин прибув до гаражного приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де заздалегідь призначив зустріч ОСОБА_16 , який відповідно до раніше досягнутої домовленості вже отримав гроші в сумі 3000 доларів США для подальшої їх передачі ОСОБА_6 .

Перебуваючи у вказаному гаражному приміщенні, ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, з метою наживи, через ОСОБА_16 , який був залучений органом досудового розслідування до конфіденційного співробітництва, одержав для себе від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США, що станом на 22 січня 2025 року, згідно офіційного курсу НБУ становить 84332, 20 гривень, за вплив на прийняття рішення слідчою СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 та начальником вказаного слідчого відділення ОСОБА_15 про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06.01.2025 року за ст.336 КК України, з метою уникнення ОСОБА_13 кримінальної відповідальності, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Одержавши від ОСОБА_13 через ОСОБА_16 неправомірну вигоду у вигляді грошей в сумі 2000 доларів США, ОСОБА_6 повідомив останньому про те, що рішення про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06 січня 2025 року за ст.336 КК України буде прийнято найближчим часом, про що він повідомить додатково та призначить наступну зустріч для отримання для себе другої частини неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США, під час якої ним буде передано для ОСОБА_13 відповідну постанову про закриття зазначеного кримінального провадження.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , рухомий корисливими мотивами, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_13 за вплив на прийняття рішення слідчою СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 та начальником вказаного слідчого відділення ОСОБА_15 про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06.01.2025 за ст. 336 КК України, з метою уникнення ОСОБА_13 кримінальної відповідальності, 13 березня 2025 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин під час зустрічі з останнім біля будинку 34, розташованого на вул.Чумаченка в м. Запоріжжі, повідомив ОСОБА_13 про те, що для прискорення прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06 січня 2025 року за ст. 336 КК України, необхідно через ОСОБА_16 дати йому ще грошові кошти в розмірі 200 доларів США з частини обумовленої раніше суми неправомірної вигоди, на що останній погодився.

16 березня 2025 року, приблизно об 11 годині 15 хвилин, ОСОБА_6 , заздалегідь призначивши зустріч ОСОБА_16 поруч із будинком 45, розташованим на вул. Чумаченка в м.Запоріжжі, прибув за вказаною адресою, де усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою наживи, одержав для себе від ОСОБА_13 через ОСОБА_16 неправомірну вигоду в розмірі 200 доларів США, що станом на 16 березня 2025 року, згідно з офіційним курсом Національного банку України (далі НБУ) становить 8305, 40 гривень, за вплив на прийняття рішення слідчою СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 та начальником вказаного слідчого відділення ОСОБА_15 про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06 січня 2025 року за ст.336 КК України, з метою уникнення ОСОБА_13 кримінальної відповідальності, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Одержавши від ОСОБА_13 через ОСОБА_16 неправомірну вигоду у вигляді грошей в розмірі 200 доларів США, ОСОБА_6 повторно запевнив ОСОБА_16 про те, що рішення про закриття кримінального провадження №12025082040000044 від 06 січня 2025 року за ст. 336 КК України буде прийнято найближчим часом, про що він повідомить додатково та призначить наступну зустріч для отримання решти частини неправомірної вигоди в розмірі 800 доларів США для себе, під час якої ним буде передано ОСОБА_13 відповідну постанову про закриття кримінального провадження.

Таким чином, ОСОБА_6 , будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи з прямим умислом, направленим на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, одержав від ОСОБА_13 через ОСОБА_16 неправомірну вигоду у загальній сумі 2200 доларів США, що станом на момент отримання, згідно з офіційним курсом НБУ становить 92637,60 гривень.

Умисні дії ОСОБА_6 , які виразилися у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону в цілому дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.369-2 КК України, ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.

Разом із цим, колегія суддів приходить до переконання, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України та положення п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, де зазначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд взяв до уваги обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, перебуває на службі в Збройних силах України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії нетяжких злочинів, ставлення обвинуваченого до скоєного, а саме те, що він свою вину у вчиненому визнав у повному обсязі, усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом визнано - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в межах санкції статті обвинувачення.

Разом з цим, беручи до уваги те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, будучи працівником правоохоронного органу, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, яке за своїм характером може сприяти зниженню рівня довіри суспільства до правоохоронних органів в цілому, колегія суддів вважає, що розмір, штрафу, визначений за вироком суду при призначенні ОСОБА_6 покарання, не відповідає ступеню тяжкості та обставинам вчиненого останнім кримінального правопорушення, у наслідок його недостатності для досягнення мети, визначеної у ст.50 КК України.

Враховуючи викладене, оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі ст.ст.414, 420 КПК України, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6 з урахуванням всіх встановлених обставин, вказаних вище, необхідно призначити покарання за ч.2 ст.369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим так і іншими особами.

Таким, чином, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, свою вину визнав та розкаявся у вчиненому, сприяв органу досудового розслідування та суду у встановленні обставин провадження, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, тобто достатніх підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі (як про це просить прокурор в апеляційній скарзі), не убачає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 420 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 жовтня 2025 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, скасувати в частині призначеного ОСОБА_6 покарання.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4