Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №642/1626/26 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 642/1626/26

Провадження № 2/630/470/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до Холодногірського районного суду м.Харкова із даним позовом, в якому вказала, що вона у вересні 2022 року домовилась з ОСОБА_2 про купівлю земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ «Граніт» у м. Люботин. На підтвердження домовленості позивачка передала відповідачці кошти в сумі 30 000,00 грн. в якості авансу, про що була складена розписка. В подальшому договір не був укладений, ділянка не була передана, відповідачка відмовилась передати ділянку. Позивачка неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з вимогою про повернення коштів, на що отримала відмову. Позивачка просить стягнути з відповідачки суму боргу в розмірі 30 000,00 грн., 3% річних в розмірі 3089,59 грн, втрати від інфляції за весь час користування 8917,76 грн, загальна сума стягнення складає 42007,35 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 09.03.2026 позов передано за підсудністю до Люботинського міського суду Харківської області, оскільки відповідачка зареєстрована, як ВПО у м.Люботин.

Системою авторозподілу 27.04.2026 справу передано судді Сухорукову І.М.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 30 квітня 2026 було відкрито провадження у справі та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивачка подала до суду заяву, де просила провести розгляд справи у її відсутності.

Також, позивачка подала заяву, де вказала, що проти заочного рішення не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином – шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації та за адресою ВПО, а також шляхом надіслання повістки у СМС-повідомленні. Відзиву на позовну заяву або клопотань від відповідача судом не отримано. На адресу суду повернувся конверт з поштовою відміткою «адресат відсутній».

Таким чином, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, встановив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.09.2022 склали розписку про те, що ОСОБА_1 віддає ОСОБА_2 30000 грн у якості авансу за ділянку № НОМЕР_1 у Садівничому товаристві «Граніт» в м.Люботин у її, ОСОБА_1 , користування. Наступну документацію вони оформлять у голови СТ «Граніт». У цій розписці наявний підпис від ОСОБА_2 та відомості про те, що вона, ОСОБА_2 отримала 30000 грн.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 21.08.2025 у справі №630/1007/24 вирішено наступне: у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Садівниче товариство «Граніт», про усунення перешкод в користуванні садівничою ділянкою у Садівничому товаристві «Граніт» - відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 до Садівничого товариства «Граніт», ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення загальних зборів Садівничого товариства «Граніт» - задоволено та визнано незаконним рішення загальних зборів Садівничого товариства «Граніт» від 28.07.2024 в частині виключення ОСОБА_2 з членів Садівничого товариства «Граніт».

Даним рішенням встановлено наступні обставини. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодили між собою, що ОСОБА_2 передає у користування з подальшим викупом ОСОБА_1 свою ділянку № НОМЕР_1 у Садівничому товаристві «Граніт», а остання віддає їй за це одразу 30000 грн, а у подальшому віддає 10000 грн та 15000 грн. При цьому, у мотивувальній частині рішення суд не встановив правових підстав для передання від ОСОБА_2 права користування та володіння її садівничої ділянки №117 до ОСОБА_1 на підставі складених між ними письмових розписок (у тому числі й розписки від 27.09.2022). Також, суд встановив, що складені письмові розписки між сторонами не містять конкретики та усіх обов`язкових умов для договорів оренди або купівлі-продажу: якщо це була оренда, не вказано час, на який ділянка передається у користування, розмір та періодичність орендних платежів. Окрім того, судом не було встановлено, що ОСОБА_1 отримала у користування від ОСОБА_2 ділянку № НОМЕР_1 у Садівничому товаристві «Граніт», у зв`язку із чим позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні цією ділянкою був визнаний таким, що задоволенню не підлягає.

25 грудня 2025 ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_2 вимогу (датовану 10 грудня 2025) про повернення 30000 грн, наданих у рахунок майбутньої угоди, яка не відбулася. Також, просила повернути 3% річних від суми боргу 2884,93 та інфляційні втрати 9534,34 грн.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно до частини 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

З рішення Люботинського міського суду Харківської області від 21.08.2025 у справі №630/1007/24 вбачається, що ОСОБА_2 набула від ОСОБА_1 30000грн за розпискою від 27.09.2022 у якості авансу за ділянку № НОМЕР_1 у СТ «Граніт», не маючи правових підстав для подальшого передання ОСОБА_1 вказаної ділянки № НОМЕР_1 .

Згідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, безпідставність набуття ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів 30000грн за розпискою від 27.09.2022 вбачається з рішення Люботинського міського суду Харківської області від 21.08.2025 у справі №630/1007/24 і не потребує доказування.

Тому, на підставі викладеного з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 30000 грн безпідставно отриманих коштів.

Стосовно стягнення з відповідачки на користь позивачки 3% річних та інфляційних втрат від 30000 грн суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 1214 ЦК України встановлює, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, як інакше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року в справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року в справі № 760/6938/16-ц зроблений висновок, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17.

Оскільки відповідачем порушене позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому, на правовідносини між сторонами не поширюються встановлені п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України заборони щодо здійснення передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань під час дії воєнного стану, оскільки правовідносини виникли між фізичними особами.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати з суми 30000 за період з 27.09.2022 по 03.03.2026 (як вказує у позові ОСОБА_1 ) у розмірі: 3% річних 3089,59 грн та інфляційні втрати 8917,76 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому суд стягує з відповідачки на користь позивачки понесені нею судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 211, 259, 263-265, 264, 273 ЦПК України, ст.ст. 536, 625, 1212, 1213 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно збережених коштів– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає: АДРЕСА_2 безпідставно набуті кошти 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп., 3% річних 3089 (три тисячі вісімдесят дев`ять) грн 59 коп, інфляційні втрати 8917 (вісім тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає: АДРЕСА_3 ), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони: позивачка - Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає: АДРЕСА_2 ,

відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає АДРЕСА_1 ;

Суддя І.М. Сухоруков