Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №208/4577/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/4577/25

провадження № 2/208/705/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 січня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про новацію позикового зобов`язання та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про новацію позикового зобов`язання та визнання права власності.

У своєму позові позивач просить суд застосувати заміну боргу позиковим зобов`язанням, що встановлено у договорі позик (розписці), і визнати за ним право власності на:

- гараж з оглядовою ямою загальною площею 19,5 кв.м., розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 вартістю 114481,77 грн.;

- земельну ділянку під гаражем за вказаною адресою площею 0,0022 га, кадастровий номер 1210400000:02:031:0175 вартістю 8809,41 грн.

В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що на початку 2022 року його давній знайомий ОСОБА_4 звернувся до нього з проханням позичити 3000 доларів США. ОСОБА_4 пояснив необхідність отримання коштів складною життєвою ситуацією, а на підтвердження своїх зобов`язань щодо повернення позики пообіцяв, у разі неповернення коштів, передати позивачу гараж загальною площею 19,5 кв. м, розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою.

На підтвердження факту передачі коштів позивач посилається на розписку ОСОБА_4 , підписану ним у присутності інших осіб.

За твердженням позивача, строк повернення позики був визначений до 31 грудня 202_ року. У встановлений строк ОСОБА_4 грошові кошти не повернув.

Після спливу строку повернення позики позивач дізнався, що ОСОБА_4 помер у 2022 році.

Позивач зазначає, що йому стало відомо про наявність у померлого повнолітньої дочки- ОСОБА_2 , яку він вважає спадкоємцем майна померлого.

Посилаючись на те, що за життя ОСОБА_4 гарантував повернення отриманих у позику коштів передачею позивачу належного йому нерухомого майна, позивач просить визнати за ним право власності на гараж загальною площею 19,5 кв. м та земельну ділянку площею 0,0022 га, кадастровий номер 1210400000:02:031:0175.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги у позовній заяві та просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась,повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

07 липня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

23 грудня 2025 року ухвалою суду заяву представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано копію спадкової справи.

19 листопада 2025 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у позовній заяві доводи та оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона позикодавець передає у власність другій стороні позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, надана позивачем розписка може підтверджувати факт виникнення між ним та ОСОБА_4 грошового зобов`язання за договором позики.

Разом з тим суд звертає увагу, що наявність у позивача права вимоги повернення грошових коштів за договором позики не означає автоматичного виникнення у нього права власності на майно позичальника.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спосіб захисту має відповідати характеру порушеного права та передбаченим законом способам його захисту.

Позивач просить не стягнути суму заборгованості за договором позики, а визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке належало померлому позичальнику.

Для задоволення такої вимоги суд повинен встановити належну правову підставу набуття позивачем права власності на спірне майно.

Таких підстав матеріали справи не містять.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_4 погодився у разі неповернення позики передати йому гараж та земельну ділянку.

Водночас відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця.

Отже, якщо сторони мали намір забезпечити виконання грошового зобов`язання саме нерухомим майном, відповідні правовідносини повинні відповідати вимогам законодавства щодо іпотеки.

Однак позивачем не надано належного договору іпотеки, укладеного між ним та ОСОБА_4 , який би відповідав вимогам закону.

З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами був укладений та належним чином оформлений договір іпотеки гаража та земельної ділянки, а також що відповідне обтяження було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Саме по собі зазначення у розписці про можливість передачі нерухомого майна у разі неповернення боргу не є тотожним укладенню договору іпотеки та не породжує автоматичного переходу права власності на це майно до кредитора.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Стаття 590 ЦК України встановлює порядок звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, навіть за наявності належним чином встановлених заставних правовідносин закон передбачає спеціальний порядок реалізації прав заставодержателя, а не автоматичний перехід права власності на предмет застави до кредитора лише внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер у 2022 році.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, спадкодавця до інших осіб спадкоємців.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, право вимоги за договором позики, а також відповідний обов`язок боржника щодо повернення грошових коштів за загальним правилом входять до складу спадщини, якщо такі права та обов`язки не припинилися внаслідок смерті.

Водночас судом встановлено істотну для справи обставину.

Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася.

Згідно з інформацією, наданою нотаріусом/відповідним органом, відомості про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 відсутні.

Також суду не надано доказів видачі будь-якій особі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Відсутні у матеріалах справи і належні докази того, що саме ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого батька.

Суд окремо зазначає, що сама по собі відсутність спадкової справи не може розцінюватися як безумовний доказ відсутності спадкоємців.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, для вирішення спору необхідно встановити не лише факт смерті ОСОБА_4 , а й коло його спадкоємців, наявність у них права на спадкування та факт прийняття ними спадщини.

У даній справі таких обставин не встановлено.

Позивач, посилаючись на те, що у ОСОБА_4 залишилася дочка — ОСОБА_2 , фактично виходить із припущення, що остання є спадкоємцем та прийняла спадщину.

Однак відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 : постійно проживала разом із ОСОБА_4 на час його смерті; подала заяву про прийняття спадщини; фактично прийняла спадщину іншим передбаченим законом способом; отримала свідоцтво про право на спадщину; є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 . Не встановлено також, чи існують інші спадкоємці першої або наступних черг, чи були особи, які мали право на спадкування за заповітом, а також чи є особи, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

За таких обставин суд позбавлений можливості зробити висновок про те, що саме відповідач набула у порядку спадкування права на спірне нерухоме майно та відповідні обов`язки спадкодавця.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного ними у спадщину.

Отже, законодавством передбачений спеціальний механізм реалізації прав кредитора спадкодавця.

Однак застосування такого механізму передбачає встановлення особи або осіб, які прийняли спадщину та до яких перейшли права й обов`язки спадкодавця.

У цій справі спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відсутня, спадкоємці, які прийняли спадщину, судом не встановлені, а доказів переходу спірного нерухомого майна у спадщину до відповідача не надано.

За таких обставин відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо передачі позивачу майна спадкодавця або для визнання за позивачем права власності на таке майно.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач не зазначив та не довів передбаченої законом підстави, за якою саме до нього перейшло право власності на гараж та земельну ділянку.

Договір позики не є договором відчуження нерухомого майна.

Розписка про отримання коштів також не є договором купівлі-продажу, дарування, міни або іншим правочином, який спрямований на відчуження спірного нерухомого майна.

Посилання позивача на домовленість про передачу майна у разі неповернення позики не усуває необхідності дотримання встановленої законом форми правочину щодо нерухомого майна та не створює у позивача права власності на таке майно.

Крім того, судом не встановлено факту переходу спірного майна до відповідача у порядку спадкування, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач є особою, яка набула право власності на це майно та може його відчужити або передати позивачу.

За таких обставин позовна вимога про визнання права власності є необґрунтованою.

Оцінюючи докази відповідно до статті 89 ЦПК України, суд виходить із того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивач довів факт існування між ним та ОСОБА_4 правовідносин позики, однак не довів наявності правових підстав для набуття ним права власності на спірне нерухоме майно.

При цьому відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_4 має істотне значення, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що після смерті боржника відбулося оформлення спадкових прав, визначено спадкоємців, які прийняли спадщину, та встановлено перехід до них майнових прав та обов`язків спадкодавця.

Разом з тим ця обставина не означає автоматичного припинення права вимоги позивача за договором позики та не означає автоматичного переходу спірного майна у власність позивача.

Позивач як кредитор має право захищати свої майнові права у встановленому законом порядку, однак обраний ним спосіб захисту безпосереднє визнання за ним права власності на нерухоме майно померлого боржника за встановлених у справі обставин не ґрунтується на законі.

Відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258-265, 280-289 ЦПК України, статтями 16, 328, 547, 575, 589, 590, 1046, 1047, 1053, 1216, 1218, 1220, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Похваліта С. М.