Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №740/367/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/367/25

Головуючий у першій інстанції – Карпусь І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/28/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю.Г.

сторони:

позивач: Акціонерне товариство ”Універсал Банк”

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ”Універсал Банк” на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Карпуся І.М. від 27 березня 2025 року, місце ухвалення заочного рішення - м. Ніжин, у справі за позовом Акціонерного товариства ”Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року Акціонерне товариство ”Універсал Банк” звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг ”Monobank” від 06.02.2022 року у розмірі 9 673 грн. 07 коп., станом на 04.11.2024 року, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 9 673 грн. 07 коп., заборгованість за пенею - 0 грн. Позивач також ставив питання про стягнення на свою користь понесених ним у справі судових витрат. Вимоги заявленого позову Акціонерне товариство ”Універсал Банк” обґрунтовувало тим, що ”Monobank” - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Позивач зазначав, що 06.02.2022 року ОСОБА_1 звернулась до банку, з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06.02.2022 року. Приєднання до Умов i правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Позивач стверджував, що своїм підписом на анкеті-заяві, відповідач беззастережно підтвердила, що на момент її підписання вона ознайомилась із текстом Умов i правил, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків, повністю зрозуміла їх зміст, погоджується із викладеним, розуміє свої права та обов`язки, в тому числі, право відмовитися від отримання рекламних матеріалів засобами дистанційних каналів комунікації. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - договір). Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, які складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, передбаченому Умовами. Позивач стверджував, що банк свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, відповідач, всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов`язки перед банком не виконала, істотно порушила умови кредитного договору. Станом на 04.11.2024 року, за відповідачем по укладеному із АТ ”Універсал Банк”, договору наявна заборгованість в сумі 9 673 грн. 07 коп., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 9 673 грн. 07 коп., заборгованість за пенею - 0 грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0 грн. На час звернення до суду з даним позовом, відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань, і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, та стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду для стягнення вищевказаної заборгованості за кредитним договором у примусовому порядку.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.03.2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства ”Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство ”Універсал Банк” просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції від 27.03.2025 року по справі № 740/367/25, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ ”Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг ”Monobank” від 19.11.2019 року - задовольнити в повному обсязі, поклавши судові витрати на відповідача. Доводи апеляційної скарги АТ ”Універсал Банк” вказують, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції від 27.03.2025 року є незаконним, ухваленим всупереч нормам процесуального права, із неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без врахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів банку. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредит, паспортом споживчого кредиту. За доводами апелянта, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку відносно того, що відповідач не була ознайомлена із вищезазначеними документами. Апелянт вказує, що керуючись положеннями статей: 633, 634, 641 Цивільного кодексу України, він пропонує необмеженому колу фізичних осіб - резидентів України скористатися банківськими послугами щодо продуктів monobank | Universal Bank, для чого наявна пропозиція приєднатись до опублікованих на сайті банку Умов і правил обслуговування в АТ ”УНІВЕРСАЛ БАНК” при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank (далі - Умови і правила). Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, у розумінні статей: 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, також наявна вся інша інформація, необхідна для укладення договору. За доводами позивача, Умови і правила за відповідні періоди є розміщеними на сайті Monobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, із зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності. Позивач зазначав, що у самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач із використанням власного ПІН-коду, має постійний доступ. Враховуючи те, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що відповідач була ознайомлена саме із Умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви, та відповідно до статей: 3, 627 ЦК України, добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі, погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи, з додатками. Апелянт стверджує, що із укладенням договору та виникненням зобов`язання, його сторони набувають обов`язки, а не лише суб`єктивні права, які вони мають виконувати. За доводами апелянта, невиконання боржником умов договору, на які вона погодилась та ознайомилась в анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише із анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком, матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов`язковість договору. Апелянт звертає увагу, що відповідно до п.2 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.02.2022 року, визначено, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ ”УНІВЕРСАЛ БАНК” при наданні банківських карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг. Позивач вказує, що особа, підписанням цього договору підтверджує, що вона ознайомлена із актуальною (чинною) редакцією умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ ”УНІВЕРСАЛ БАНК” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, які розміщені за посиланням www.monobank.a/rates, та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п.3 анкети-заяви). За доводами апелянта, відповідно до п.3 анкети-заяви, визначено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2% на місяць. Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України ”Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, визначені в договорі та Тарифах. Апелянт зазначає, що відповідач беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. За доводами апеляційної скарги, відповідач підтвердила, що анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку, і у анкеті-заяві зазначено, що відповідач просить відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки, із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб договору, в тому числі, і погодження сторонами Умов і правил разом із додатками, які є невід`ємною складовою договору. Апелянт зазначає, що відповідач на постійній основі, але не рідше, ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язана ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов договору, з урахуванням можливих змін до нього (п. 4 Розділу І Умов і Правил). Враховуючи те, що відповідачем було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), вона надавала свою згоду із змінами, доповненням до договору про надання банківських послуг від 06.02.2022 року. Апелянт звертає увагу суду, що Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank, які наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались, у відповідності із вимогам діючого законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані відповідачем, шляхом, зокрема та не виключно, проведенням банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами, були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті Банку за посиланнями https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку. Тобто, як стверджує апелянт, та редакція Умов та правил, яка наявна у матеріалах справи, може носити показовий характер та може доповнюватись позивачем.

Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ”Універсал Банк” на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.03.2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства ”Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору належним чином повідомлені про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що АТ ”Універсал Банк” має проект ”Monobank”, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки ”Monobank”. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту ”Monobank” є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

06.02.2022 року ОСОБА_1 власноручно підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а.с.21). У анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ ”УНІВЕРСАЛ БАНК” при наданні банківських карткових продуктів MONOBANK | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, які розміщені за посиланням www.monobank.a/rates, складають договір про надання банківських послуг. Згідно із пунктами 1, 2 даної анкети-заяви, ОСОБА_1 просила відкрити їй поточний рахунок в АТ ”Універсал Банк” на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, визначену у мобільному додатку. Крім цього, відповідно до п. 2 анкети-заяви, визначено, що пільговий період за користування кредитним лімітом, становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1% на місяць. У п.4 даної анкети-заяви відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій.

До позовної заяви позивачем було додано роздруківку Умов і правил обслуговування в АТ ”Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів monobank | Universal Bank, затверджену протоколом правління № 46 від 24.11.2021 року, яка набуває чинності з 27.11.2021 року (а.с. 22-34), яка не містить в собі підпису відповідача.

Також до позову додано роздруківки документа під назвою ”Чорна картка monobank” від 08.12.2022 року, яка у додатку до позову вказана, як ”Тарифи Чорної картки monobank” (а.с.35-36), та роздруківки паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с.37-39).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що жоден із вищевказаних документів не містить в собі підпису або електронного підпису ОСОБА_1 .

За твердженнями позивача, банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. У свою чергу, як вказує позивач, відповідач ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов`язки перед банком не виконала, істотно порушила умови кредитного договору. За доводами позивача, станом на 04.11.2024 року за відповідачем по укладеному із АТ ”Універсал Банк” договору, наявна заборгованість в сумі 9 673 грн. 07 коп., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 9 673 грн. 07 коп., заборгованість за пенею - 0 грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.02.2022 року, укладеним між банком та відповідачем, станом на 04.11.2024 заборгованість ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить - 9 673 грн. 07 коп. (а.с.17-20).

Виписки про рух коштів за картковим рахунком, відкритим на ім`я відповідача, матеріали даної цивільної справи в собі не містять.

Як вбачається із заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.03.2025 року, відмовляючи у задоволенні позову Акціонерного товариства ”Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг ”Мonobank” від 06.02.2022 року, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в кредит грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі АТ ”Універсал Банк” та 06.02.2022 року підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У даній анкеті-заяві відповідач просила відкрити поточний рахунок в АТ ”Універсал Банк” у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Разом з тим, суд першої інстанції констатував, що письмових доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок на її ім`я; чи видавався їй за цим договором платіжний інструмент (банківська картка) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання нею такої картки; чи встановлювався відповідний кредитний ліміт і на яку суму, матеріали справи в собі не містять. Крім цього, у справі також відсутні докази і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просила відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви. Анкета-заява від 06.02.2022 року містить лише анкетні дані відповідача, проте, не містить даних про бажаний розмір кредитних коштів. Суд першої інстанції вказав у оскаржуваному рішенні від 27.03.2025 року, що у розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості відповідача за наданим кредитом, станом на 04.11.2024 року, складає - 9 673 грн. 07 коп. При цьому, виписка за картковим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , у матеріалах цієї справи відсутня. Отже, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які наведені банком у позовній заяві, а, отже, не є належним доказом отримання кредитних коштів та їх повернення. Судом першої інстанції зазначено, що сам по собі розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед банківською установою. Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ банком, суд першої інстанції врахував ту обставину, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим, до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного вище, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 року у справі № 199/7014/20. З огляду на наведене вище, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 не доведені наявними у справі доказами, у зв`язку з чим, необхідно відмовити у їх задоволенні.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги АТ ”Універсал Банк” відносно того, що заочне рішення суду першої інстанції від 27.03.2025 року є незаконним, ухваленим всупереч нормам процесуального права, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без врахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення законних інтересів банку, не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 27.03.2025 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №697/302/20, провадження №61-2498св22.

Із прийняттям Закону України ”Про електронну комерцію”, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 даного Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, згідно ч.12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного вище Закону регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Приписами ч.1, ч.2 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України ’’Про електронну комерцію’’, цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Згідно п.1, п.5 ч.1 статті 3 Закону України ”Про електронну комерцію”, електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1-6 статті 11 Закону України ”Про електронну комерцію”, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Приписами статті 12 Закону України ’’Про електронну комерцію’’ регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Аналізуючи викладене вище, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті: 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Необхідно зазначити, що позивачем надано суду докази звернення відповідача ОСОБА_1 до банку щодо відкриття поточного рахунку на її ім`я в АТ ”Універсал Банк”, та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку, без зазначення бажаного розміру кредитних коштів. Разом з тим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що матеріали даної цивільної справи не містять в собі належних та допустимих письмових доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок на її ім`я; чи видавався їй відповідно до вказаної анкети-заяви, платіжний інструмент (банківська картка) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання нею такої картки; чи встановлювався відповідний кредитний ліміт, і на яку суму; чи здійснювався будь-який рух коштів по рахунку, який просила відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви.

Необхідно зазначити, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ ”Універсал Банк”).

Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим, банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За даних обставин, з огляду на зміст статей: 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, із якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.02.2022 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ ”Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів monobank | Universal Bank, розміщені у мобільному додатку та на відповідному сайті банку, як на невід`ємні частини спірного договору.

До позовної заяви позивачем додано роздруківку Умов і правил обслуговування в АТ ”Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів monobank | Universal Bank, затверджену протоколом правління № 46 від 24.11.2021 року, яка набуває чинності з 27.11.2021 року (а.с.22-34), яка не містить в собі підпису відповідача. Також до позову додано роздруківки документа під назвою ”Чорна картка monobank” від 08.12.2022 року, яка у додатку до позову вказана, як ”Тарифи Чорної картки monobank” (а.с.35-36), та роздруківки паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с.37-39).

При цьому, необхідно зазначити, що жоден із вищевказаних документів не містить в собі підпису чи електронного підпису ОСОБА_1 .

За даних обставин, із матеріалів справи не вбачається, що саме із вказаними вище документами відповідач ОСОБА_1 ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву, а також із матеріалів справи не вбачається, що дані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема, і щодо користування кредитними коштами та щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, і саме у зазначених в цих документах, які додані банком до матеріалів справи, розмірах і порядках нарахування.

У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 статті 634 ЦК України, за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила обслуговування в АТ ”Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів monobank | Universal Bank, які розміщені на офіційному сайті позивача, змінювались АТ ”Універсал Банк”, про що зазначає і сам позивач у доводах апеляційної скарги.

За даних обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу та підписані нею звичайним або електронним підписом Умови і правила обслуговування в АТ ”Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів monobank | Universal Bank, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, надані банком суду документи не можуть розцінюватись, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|UniversalBank, тарифи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі, і процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись, як стандартна (типова) форма кредитного договору.

За твердженнями позивача, банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. У свою чергу, як вказує позивач, відповідач ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов`язки перед банком не виконала, істотно порушила умови кредитного договору. За доводами позивача, станом на 04.11.2024 року, за відповідачем по укладеному із АТ ”Універсал Банк” договору наявна заборгованість в сумі 9 673 грн. 07 коп., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 9 673 грн. 07 коп., заборгованість за пенею - 0 грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0 грн.

Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Необхідно зазначити, що доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Згідно із вказаними положеннями Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватись судом у сукупності із іншими доказами.

До даного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18, провадження №61-9618св19.

На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, позивачем надано суду роздруківку розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.02.2022 року, укладеним між банком та відповідачем, згідно якого, станом на 04.11.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить - 9 673 грн. 07 коп. (а.с.17-20), без печатки та підпису уповноваженого представника банку.

Виписки про рух коштів за картковим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , матеріали даної цивільної справи в собі не містять.

За викладених вище обставин, необхідно зазначити, що позивач належних та достатніх доказів у розумінні приписів статей: 77,80 ЦПК України на підтвердження отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які наведені банком в позовній заяві, суду не надав.

У контексті приписів вказаних вище норм права, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку заочного рішення суду першої інстанції від 27.03.2025 року про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявленого позову. Як вбачається із заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.03.2025 року, відмовляючи у задоволенні позову Акціонерного товариства ”Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг ”Мonobank” від 06.02.2022 року, із врахуванням висновків, викладених Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 року у справі № 199/7014/20, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заявленого позову про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості, не доведені наявними у справі матеріалами, у зв`язку з чим, необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства ”Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки дані висновки суду узгоджуються із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи та приписами норм права, які регламентують спірні правовідносини.

Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 27.03.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих фактичних обставин, документально підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Акціонерного товариства ”Універсал Банк” - залишити без задоволення, а заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.03.2025 року, залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ”Універсал Банк” - залишити без задоволення.

Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 березня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 13.08.2026 року.

Головуючий: Судді: