Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №734/2367/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/2367/25

Головуючий у першій інстанції – Соловей В.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1634/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Луговця О.А., Разгуляєвої О.В.,

з участю секретаря: Шкарупи Ю.В.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 (діловод відділу ЦНАП Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про законність постанови та встановлення дійсного прізвища спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила встановити законність постанови від 15 квітня 1991 року та встановити дійсне прізвища спадкодавця ( ОСОБА_3 або ОСОБА_4 ).

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою-клопотанням, в якій просила вжити заходи забезпечення позову:

- заборонити відповідачу ОСОБА_2 (діловод ЦНАПу с. Нічогівка) та її адвокату (представнику) здійснювати будь-який доступ, ознайомлення, копіювання чи витребування погосподарських (господарських) книг селищної ради щодо записів про рідних родичів позивача ОСОБА_1 у с. Нічогівка безпосередньо за місцем її роботи;

- зобов`язати керівництво ЦНАПу (або Голову ОТГ) на час судового розгляду справи тимчасово обмежити ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків в частині, що стосується ведення, зберігання та доступу до архівних документів та господарських книг колишніх колгоспників с. Нічогівка, з метою усунення судового конфлікту інтересів;

- витребувати з ЦНАПу/селищної ради оригінали або належним чином завірені копії вказаних погосподарських книг безпосередньо до матеріалів судової справи у Козелецький районний суд, щоб повністю вилучити їх із зони доступу відповідача ОСОБА_2 та її адвоката і зберегти їх від фальсифікації;

Заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 є особою похилого віку (пенсіонером) та має другу групу інвалідності. Відповідач ОСОБА_2 обіймає посаду діловода ЦНАПу с. Нічогівка. В силу посадових обов`язків вона має щоденний, одноосібний та неконтрольований доступ до архівних матеріалів, персональних даних та оригіналів погосподарських (господарських) книг колишніх колгоспників с. Нічогівка. Зазначені книги містять конфіденційні дані щодо майна, прав та родинних зв`язків рідних родичів позивача ОСОБА_1 , які є ключовими і визначальними доказами щодо вимог позову. Наявність у відповідача ОСОБА_2 статусу відповідача та одночасно охоронця цих документів створює конфлікт інтересів та корупційний ризик у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Існує пряма і неприпустима загроза порушення Закону України «Про захист персональних даних». Перебуваючи на робочому місці у с. Нічогівка, відповідач ОСОБА_2 має технічну можливість надати безперешкодний доступ до оригіналів погосподарських книг рідних позивача ОСОБА_1 своєму адвокату (представнику) в обхід судового процесу та без ухвали суду. Адвокат відповідача Кукшин Н.І. отримує незаконну перевагу у доступі до доказів позивача ОСОБА_1 , які перебувають у фактичному володінні самого відповідача ОСОБА_2 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року заяву-клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову і захисту доказової бази у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - діловода відділу ЦНАП Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (адміністратора Нічогівського ЦНАПУ, 17082, с. Нічогівка, вул. Лесі Українки, 55 Чернігівського району Чернігівської області) про законність постанови та встановлення дійсного прізвища спадкодавця залишено без задоволення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою:

- повністю задовольнити її заяву-клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та захисту доказової бази;

- зобов`язати Козелецьку селищну раду (Нічогівський старостат/ЦНАП) надати до матеріалів справи окремі оригінали по господарських книг щодо колгоспних дворів № НОМЕР_1 а № НОМЕР_2 за відповідні роки, та заборонити діловоду ОСОБА_2 доступ до вказаних оригіналів книг на час судового розгляду справи;

- постановити окрему ухвалу за фактом виявлених у судовому засіданні ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190, 366 КК України в діях ОСОБА_2 та інших службових осіб Нічогівської сільської ради щодо фальсифікації даних по будинку АДРЕСА_1 , та направити її до органів Національної поліції для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування;

- визнати рішення № 12 від 01.09.2007 недопустимим доказом та виключити його з матеріалів справив № 734/2367/25 на підставі ст.78 ЦПК України;

- купівлю-продаж від 14.08.2007 між ОСОБА_5 і Моісеєвою визнати нікчемною, яка відбулася всупереч закону, направити її разом із матеріалами справи до органів національної поліції та прокуратури для проведення досудового розслідування.

Крім того, у мотивувальній частині апеляційної скарги також просить:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на житловий будинок (колишній колгоспний двір) за адресою АДРЕСА_1 (який штучно перейменувався на №28) з метою недопущення його подальшого перепродажу та знищення майна на час розгляду справи;

- врахувати очевидну нікчемність договору купівлі-продажу від 14 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в силу закону, як такого, що вчинений особою, яка не була власником майна №24 на момен продажу, та порушує публічний порядок.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржувана ухвала є незаконною.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на грубе порушення норм матеріального та процесуального права, на завідомо викривлені обставини справи та однобічний захист інтересів відповідача.

Вказує, що в ухвалі не відображено та не надано жодної правової оцінки факту усного визнання відповідачем обставин невідповідності даних у виданих нею документах та внесення сторонніх осіб до по господарських книг.

Зазначає, що відповідач, перебуваючи на посаді діловода ЦНАП, має щоденний безконтрольний доступ до оригіналів по господарських книг. Тому залишення документів у розпорядженні особи, яка підозрюється у їх підробці, створює пряму загрозу їх остаточного знищення або внесення нових виправлень з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Посилання судом на те, що обмеження відповідача у доступі до книг суперечитиме Закону України «Про доступ до публічної інформації» є помилковим, оскільки погосподарські книги містять конфіденційну інформацію про персональні дані, майновий стан та родинні зв`язки громадян, вони не є відкритими об`єктами публічної інформації для будь-яких осіб, а тому доступ відповідача до них у приватних інтересах для формування позиції захисту в суді є прямим зловживанням службовим становищем та становить корупційний ризик.

Судом вказано, що книги «витребувані в оригіналах, що стосуються предмету спору», але не зазначив у тексті їх конкретні номери (№ 24 та № 28).

Крім того, звертає увагу, якщо суд при розгляді справи виявить у діях сторони ознаки кримінального правопорушення, він зобов`язаний постановити окрему ухвалу і направити її прокурору або органу досудового розслідування.

Суд поставив формальний захист трудового розпорядку діловода, яка обґрунтовано підозрюється у підробці, вище за конституційне право позивача на захист права власності, захист спадщини та справедливий суд.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку із неявкою всіх учасників справи.

ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до роз`яснень п. п. 1, 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Параграф 8 ЦПК України регулює питання щодо забезпечення доказів.

Відповідно до ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не надані докази про те, що існує реальний ризик втрати документів, їх підробки або завдання шкоди. Забезпечення доказів доцільне та можливе лише за умови існування обставин, які б свідчили про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Заборона доступу (ознайомлення, копіювання чи витребування) до інформації, що стосується предмету позову, відповідачу ОСОБА_2 , її представнику – адвокату Лущик О.М., як і позивачу ОСОБА_1 , суперечитиме Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вимога позивача ОСОБА_1 про зобов`язання роботодавця тимчасово відсторонити відповідача від виконання обов`язків, пов`язаних із архівними та господарськими документами села, на період розгляду справи не є обґрунтованою та задоволення такої вимоги може призвести до порушення, зокрема, законодавства України про працю.

Колегія апеляційного суду погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 вказано, що:

«співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 вказано, що:

«під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору, зокрема, не може бути встановлено, чи порушуються права та обов`язки особи, яка звернулася з такою заявою.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року в справі № 755/15345/17-ц, від 21 квітня 2022 року в справі №592/7729/18 та від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

В даній справі, яка переглядається судом, позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, просила заборонити відповідачу ОСОБА_2 (діловод ЦНАПу с. Нічогівка) та її адвокату (представнику) здійснювати будь-який доступ, ознайомлення, копіювання чи витребування погосподарських (господарських) книг селищної ради щодо записів про рідних родичів позивача ОСОБА_1 у с. Нічогівка безпосередньо за місцем її роботи та зобов`язати керівництво ЦНАПу (або Голову ОТГ) на час судового розгляду справи тимчасово обмежити ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків в частині, що стосується ведення, зберігання та доступу до архівних документів та господарських книг колишніх колгоспників с. Нічогівка, з метою усунення судового конфлікту інтересів, що є прямим втручанням у господарську діяльність підприємства, я якому відповідач працює, та яке може призвести до безповоротних та негативних наслідків для такого відповідача й інших осіб.

Для розуміння того чи наявні підстави для вжиття вищенаведених заходів забезпечення позову слід повернутися до обставин цієї справи.

Так, предметом розгляду цієї справи є встановлення законності постанови та дійсного прізвища спадкодавця.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідач має доступ до оригіналів погосподарськиї книг, в яких міститься конфіденційна інформація щодо майна, прав та родинних зв`язків її рідних, статус відповідача ОСОБА_2 , створює конфлікт інтересів та корупційний ризик, оскільки вона є охоронцем документів, яка може з адвокатом внести виправлення. Все зазначене, на думку ОСОБА_1 надає перевагу відповідачу та адвокату у доступі до доказів.

Слід зазначити, що викладені у заяві доводи, не узгоджуються із предметом позову та не доведені жодним доказом.

Отже, такі заходи забезпечення позову не відповідають предмету позову та є неспівмірними з заявленими позовними вимогами. Тимчасове обмеження відповідача від виконання її посадових обов`язків у цивільному процесі за загальним правилом не допускається та виходить за межі завдань цивільного судочинства. Згідно з положеннями ЦПК України заходи забезпечення мають на меті гарантувати виконання майбутнього рішення суду, а не вирішувати трудові чи управлінські спори в порядку забезпечення. Питання тимчасового відсторонення працівника або посадовця від посади вирішується за спеціальними процедурами (наприклад, у межах КЗпП України роботодавцем або в кримінальному процесі слідчим суддею), але не шляхом ухвали суду в цивільному процесі в якості забезпечення позову.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з обгрунтованими висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Щодо постановлення окремої ухвали, то слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та захисту доказової бази судом першої інстанції не досліджувалось питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_2 ознак протиправних дій, передбачених ст. 366, 190 КК України, таке питання не ставилося і в заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Апеляційним судом під час перегляду справи в межах скарги не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем ОСОБА_2 протиравних дій, на які вказує ОСОБА_1 , як на підставу винесення окремої ухвали.

Крім того, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Слід також зазначити, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Цим процесуальним законом визначено порядок подання заяв про кримінальні правопорушення до компетентних органів, які проводять досудове розслідування.

Щодо визнання рішення № 12 від 01.09.2007 недопустимим доказом; визнання купівлю-продаж від 14.08.2007 між ОСОБА_8 нікчемною; вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на житловий будинок (колишній колгоспний двір) за адресою АДРЕСА_1 (який штучно перейменувався на №28) з метою недопущення його подальшого перепродажу та знищення майна на час розгляду справи, то дані питання не вирішувались судом першої інстанції, з огляду на їх відсутність у заяві про забезпечення позову, а тому апеляційним судом не розглядаються.

Стосовно витребування оригіналів господарських книг, то судом першої інстанції у судовому засіданні 03.06.2026. вказане питання було вирішено та витребувано з Нічогівського старостату господарські книги для дослідження в судовому засіданні, що зафіксовано у протоколі судового засідання Козелецького районного суду Чернігівської області №6553139 від 03.06.2026.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13.08.2026 року.

Головуючий: Судді: