Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №766/17769/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/17769/25

н/п 2-а/766/247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Сивкович О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Риженко Д.О. 01.12.2025 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із вищезазначеним адміністративним позовом про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №10/2608/СЄВ від 29.08.2025 року..

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку у відповідача та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 13 листопада 2025 року позивач дізнався про арешт своїх рахунків, після чого звернувся за безоплатною правничою допомогою. З матеріалів виконавчого провадження, з якими представник ознайомився після направлення адвокатського запиту, встановлено, що воно відкрито на підставі постанови відповідача № 10/2608/СЄВ від 29 серпня 2025 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. за неповідомлення про зміну місця проживання. Представник позивача вважає постанову протиправною, оскільки позивач не змінював персональних даних, а тому не мав обов`язку повідомляти про їх зміну, при цьому постанова винесена без його участі та відома. У зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення просить визнати постанову протиправною та скасувати її, а також поновити строк звернення до суду, оскільки про оскаржувану постанову позивач дізнався лише після арешту рахунків та отримання відповіді органу державної виконавчої служби.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.12.2025 року адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.01.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

12.01.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача – Сорокіної В.Г., яка заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки 26.08.2025 року ОСОБА_1 було подано власноручно підписану заяву про визнання вчинення ним адміністративного правопорушення, а також надано згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Окрім цього представник відповідача зазначає, що позивач має відстрочку від мобілізації на період з 26.08.2025 по 02.02.2026 року, а не завершення мобілізації як зазначено позивачем.

Відповідь на відзив від позивача або його представника до суду не надходила.

Суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статею 286 КАС України § 2. «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Глави 11 «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ».

Відповідно до ч.2 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.08.2025 року ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 або статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скоєне в умовах особливого періоду, згідно якої позивачем не оспорює допущене правопорушення, а саме: зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживаючи з 01.08.2025 року в будинку АДРЕСА_2 не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про зміну адреси. ОСОБА_1 надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності без його участі і йому повідомлено, що розгляд справи, враховуючи особливості, передбачені статтею 279-9 КУпАП відбудеться в ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом трьох днів. Позивачу повідомлено, що у разі не оспорювання допущеного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за статтею 210 або статтею 210-1 КУпАП, рішення у справі приймається з урахуванням особливостей, передбачених ст.. 279-9 КУпАП. Окрім цього позивачу повідомлено, що у разі сплати штрафу у розмірі не меншому 50% від визначеного у постанову розміру штрафу протягом 10 календарних днів з дня набрання постановою законної сили, така постанова вважається виконаною.

29.08.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 10/2608/СЄВ у справі про адміністративне правопорушення, якою визнано громадянина України ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що згідно з розділом 20 п. 1 п.п. 5 Податкового кодексу України складає 17000,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінивши 01.08.2025 року місце проживання з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст.. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, протягом 7 днів не повідомив ТЦК, що є порушення пункту 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року – Призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, тобто він умисно порушив правила військового обліку в особливих період. Вищезазначеними діями г-н ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг».

06.11.2025 року старшим державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79486197 з примусового виконання постанови № 10/2608/СЄВ, виданої 29.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу в розмірі 34000,00 грн.

24.11.2025 року Корабельним відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано відповідь на адвокатський запит представника позивача – адвоката Риженка Д.О, а також копію постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу для самостійного отримання ОСОБА_1 інформації про виконавче провадження, у тому числі й скан-копії виконавчого документа, яким в даному випадку є оскаржувана постанова.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Положеннями частини 3статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період, відмова від отримання повісток, проходження медичного огляду, тощо.

Згідно з ч. 1, 2ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи, як і на момент вчинення позивачем вищенаведених дій та винесення оскаржуваної постанови, правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, крім іншого, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Слід також зазначити, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із частин 1 та 2ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Стаття 280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як убачається з матеріалів справи, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , водночас відповідно до наданих документів має статус внутрішньо переміщеної особи із зазначенням фактичного місця проживання у місті Києві, що не співпадає з адресою його реєстрації та даними облікової картки. Таким чином, судом встановлено, що позивач фактично змінив місце проживання.

Відповідно до вимог чинного законодавства, у разі зміни місця проживання військовозобов`язана особа зобов`язана у семиденний строк повідомити про такі зміни відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де вона перебуває на обліку. Водночас матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач виконав вказаний обов`язок у встановлений строк.

Посилання позивача на те, що він не змінював місце реєстрації, працює у місті Херсоні та є заброньованим, не спростовують встановленого факту зміни фактичного місця проживання, оскільки обов`язок повідомлення пов`язується саме зі зміною фактичного місця проживання, а не виключно реєстрації. Наявність бронювання також не звільняє від обов`язку дотримання правил військового обліку.

Крім того, уточнення персональних даних у попередній період не свідчить про виконання обов`язку повідомлення про подальші зміни, які виникли після такого уточнення.

Отже, судом встановлено, що позивач, перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01.08.2025 року фактично змінив місце проживання, почавши проживати за адресою: АДРЕСА_2 , замість адреси: АДРЕСА_1 , однак у встановлений законом семиденний строк про таку зміну відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не повідомив.

Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни, зокрема, адреси місця проживання (перебування) зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку. Отже, доводи позивача про те, що необхідності повідомляти про зміну персональних даних не було, оскільки ним такі дані не змінювалися, суд вважає необґрунтованими, оскільки законодавством прямо встановлено обов`язок повідомлення про зміну адреси місця проживання (перебування).

При цьому факт невиконання позивачем зазначеного обов`язку підтверджується, зокрема, його власною заявою від 26.08.2025 року, поданою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій він зазначив, що з 01.08.2025 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та не повідомив про зміну адреси територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, позивач фактично визнав обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про те, що оскаржувану постанову винесено без його участі та без його відома. Як встановлено судом, 26.08.2025 року позивач подав заяву, в якій не оспорював допущене адміністративне правопорушення, надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності без його участі та був повідомлений про порядок і строк розгляду справи. Отже, позивач був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення та добровільно погодився на її розгляд без його участі.

Таким чином, дослідивши оскаржувану постанову та матеріали справи, суд доходить висновку, що відповідачем встановлено факт порушення позивачем правил військового обліку, а в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у межах наданих законом повноважень, належним чином встановив обставини справи та дотримався встановленого КУпАП порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Посилання позивача на відсутність факту адміністративного правопорушення спростовуються встановленими судом обставинами та наявними у справі доказами.

Всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 77, 90 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.08.2025 року

СуддяЯ. В. Шестакова