Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №599/749/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/749/26Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.

Провадження № 33/817/461/26 Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.

за участю адвоката Вароди П.Б., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Вароди П.Б. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 04 травня 2026 року о 22 год. 14 хв. на вул. Б.Хмельницького в м. Зборові Тернопільського р-ну Тернопільської області керував автомобілем «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови. Від проведення медичного обстеження у встановленому порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Варода П.Б. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 липня скасувати та провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апелянт посилається на те, що не було конкретної підстави для зупинення транспортного засобу, а відеозапис з автомобільного відеореєстратора, установленого у службовому автомобілі поліції, не підтверджує вчинення ОСОБА_1 порушення правил користування ременями безпеки.

Апелянт не погоджується з часом фіксування та складання правопорушень за ч.5 ст. 121 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП.

Вважає, що протокол, рапорт, постанова та направлення не є належними доказами винуватості ОСОБА_1 , так як відтворюють твердження однієї і тієї самої посадової особи та походять з одного джерела.

Наголошує на тому, що рапорт не є незалежним джерелом доказів, і немає наперед установленої сили та не може виправляти точні часові відомості, внесені електронної постанови.

Зазначає, що з направлення неможливо встановити, який конкретний газоаналізатор фактично був у розпорядженні поліцейського, який прилад було продемонстровано водієві та від використання якого саме приладу особа нібито відмовилася.

Вказує, що складання бланка направлення на огляд не є доказом фактичного виконання процедури.

Посилається на те, що відеозапис нагрудної камери не може підтверджувати факт порушення, яке нібито було помічено під час руху та стало причиною зупинення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, що відповідно до ст.294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши адвоката Вароду П.Б., який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №657284 від 04 травня 2026 року, відповідно до якого поліцейським зафіксовано факт керування ОСОБА_1 04 травня 2026 року о 22 год. 14 хв. на вул. Б. Хмельницького в м. Зборові Тернопільського р-ну Тернопільської обл., автомобілем «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, від проведення медичного обстеження у встановленому порядку водій відмовився і такими діями порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

З рапорту інспектора СРПП відділення поліції № 2 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області Романа Редьки від 05.05.2026 року вбачається, що 04.05.2026 року перебуваючи в складі ГРПП о 22:14 год., патрулюючи в м. Зборів, вул. Б. Хмельницького, було виявлено факт порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме водій, керуючи транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки (порушення п. 2.3.в ПДР України). Керуючись ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», було зупинено зазначений транспортний засіб. Даний автомобіль був під керуванням гр. ОСОБА_1 .

Зазначено, що в ході перевірки документів та під час спілкування із ОСОБА_1 було виявлено, що останній знаходиться із ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови), тому водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою технічного пристрою газоаналізатора «DRAGER ALCOTEST 6810» на місці зупинки, проте водій категорично відмовився від проходження такого огляду, також категорично відмовився пройти огляд у найближчому медичному закладі.

Відповідно до відеозапису камер поліцейських, під час патрулювання 04 травня 2026 року о 22 год. 14 хв. на вул. Б. Хмельницького в м. Зборові Тернопільського р-ну Тернопільської області було виявлено т/з «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 ..

Як стверджує відеозапис, під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції повідомили, що він в порушення п. 2.3. в ПДР, керуючи транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, в зв`язку з чим водій був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , в зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер чи в медичному закладі.

Останній, на неодноразові запитання чи буде проходити такий огляд, надав відповідь, що він такий огляд проходити не буде.

У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови та наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 травня 2026 року у медичному закладі.

Відповідно до пункту п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суть даної норми закону полягає в тому, що якщо водій ухиляється від огляду на стан сп`яніння, його дії та ознаки сп`яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Твердження апелянта щодо невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП.

Пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп`яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Посилання апелянта на те, що були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, вказуючи, що відеозапис з автомобільного відеореєстратора, установленого у службовому автомобілі поліції, не підтверджує вчинення ОСОБА_1 порушення правил користування ременями безпеки, то такі обставини не впливають на відповідальність ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки порушення п. 2.3.в ПДР, зафіксовані поліцейським, були предметом розгляду адміністративної справи за ч.5 ст. 121 КУпАП.

Окрім того, слід зазначити, що незгода водія із причинами зупинки, або необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

За невиконання такого обов`язку, тобто відмову водія від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння, настає юридична відповідальність, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не містить такого елементу, як “причина зупинки транспортного засобу”. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.

Твердження апелянта, що протокол, рапорт, постанова та направлення не є належними доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, є необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, на підставі показань технічних приладів, що мають функції відеозапису чи кінозйомки, іншими документами.

Необгрунтованими є посилання апелянта на те, що з направлення неможливо встановити, який конкретний газоаналізатор фактично був у розпорядженні поліцейського, тобто який прилад було продемонстровано водієві та від використання якого особа відмовилася, оскільки як стверджує відеозапис, працівник поліції засвідчив газоаналізатор “DRAGER 6810”, виставивши його на капот службового автомобіля та запропонував водію пройти огляд на місці зупинки за його допомогою, проте водій ОСОБА_1 відмовився від будь-якого огляду.

При цьому ОСОБА_1 не висловлював вимог щодо пред`явлення йому сертифікатів відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, як це передбачено п.5 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарстких препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що складання бланка направлення не є доказом фактичного виконання процедури, оскільки йому надана оцінка судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, водія не доставлено в медичний заклад, у зв`язку з його відмовою.

Права та обов`язки ОСОБА_1 поліцейський роз`яснив, що стверджує відеозапис з камер поліцейських.

Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції статті правопорушення, тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Вароди П.Б. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя