Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/23851/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/23851/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

за участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Баган О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулась адвокат Баган Оксана Василівна до Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Баган Оксана Василівна звернулась до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 до Микулинецької селищноїради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок садибного типу, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказує, що житловий будинок садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами,який знаходиться по АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, що складається із 6 членів: дружина ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , донька ОСОБА_5 , онук ОСОБА_4 , онучка ОСОБА_3 , головою якого був ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_7 належну йому частку житлового будинку у встановленому законом порядку прийняла дружина ОСОБА_6 , однак не оформила спадкові права. 28.01.2003 ОСОБА_6 склала заповідальне розпорядження відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 належни їй житловий будинок та усе належне їй майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 . Постановою державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової О.М. №466/02-14 від 20.08.2025, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, у зв"язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно. Посилаючись на наведене представник позивача, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала, просила позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської областіпросив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечує проти його задоволення позову, про що надав до канцелярії суду письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з"явивс будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заперечень не надав.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 у судове засідання не з"явилися, однак надали нотаріально засвідчені заяви, відповідно до яких позовні вимоги ОСОБА_8 визнали, а також вказали, що відмовляються від належних їм часток на будинок в користь ОСОБА_8 , а також вказали що з 2001 року не проживають у цьому будинку та не беруть участі в його благоустрої, виїхали з України та мають житло.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Відповідно до погосподарської книги, житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належав колгоспному двору, що складається із 6 членів: дружина ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , донька ОСОБА_5 , онук ОСОБА_4 , онучка ОСОБА_3 , головою якого був ОСОБА_7 .

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ст.ст. 120-121, ст. 123 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.

Таким чином, із вищевказаного вбачається, що кожному із членів колишнього колгоспного двору: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_1 , які проживали в ньому належало на праві спільної сумісної власності по 1/6 житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого Хмелівською сільською радою Теербовлянського району Тернопільської області 12.04.2002 року. Після смерті ОСОБА_7 належну йому частку житлового будинку у встановленому законом порядку прийняла дружина ОСОБА_6 , однак не оформила спадкові права.

28.01.2003 ОСОБА_6 склала заповідальне розпорядження відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 належни їй житловий будинок та усе належне їй майно, що підтверджується заповітом посвідченим секретарем виконкому Хмелівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі під №9.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 01.11.2024 Микулинецькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області.

Після смерті ОСОБА_6 у встановленому законом порядку спадщину за заповітом прийняла ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової О.М. №466/02-14 від 20.08.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, у зв"язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно. У справах Тербовлянської державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа №73/2025 від 08.04.2025 заведена за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 , спадкоємців передбачених ст. 1241 Цивільного Кодексу України крім ОСОБА_1 немає.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з нормами ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог ч.1ст.1233 ЦПК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як вбачаєтьсяз вимог ч.1 ст.1235 ЦПК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин

В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За вказаних вище обставин, суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, беручи до уваги те, що згідно норм матеріального права частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулась адвокат Баган Оксана Василівна до Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власностіпідлягають до часткового задоволення, за виключенням визнання права власності на 1/6 чатку житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , яка належить члену колгоспного двору ОСОБА_2 . А тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/6 часток житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 3,4, 12,81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.392, 1233, 1268 Цивільного кодексу України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Микулинецької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/6 часток житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами садибного типу, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду .

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка