Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №489/1532/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/1532/26

Провадження № 1-кп/489/617/26

В И Р О К

іменем України

13 серпня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені 22.12.2025 під №12025150000001025,за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чистякове Горлівського району Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженої, перебуваючої на пенсійному забезпеченні, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 22 грудня 2025 року, о 16:08, у світлий час доби, рухалась по вологій, чистій, без пошкоджень, асфальтованій проїжджій частині вулиці 9-та Поздовжня в м. Миколаєві від вулиці Космонавтів в напрямку вулиці 12-та Лінія.

В цей час, на перехресті вулиці 9-та Поздовжня та вулиці 12-та Лінія в м. Миколаєві, лежав ОСОБА_8 , який незадовго до цього, відходячи від сміттєвих баків впав на проїзну частину.

Рухаючись у вказаному напрямку, водій ОСОБА_4 , при наближенні до нерегульованого перехрестя вулиці 9-та Поздовжня та вулиці 12-та Лінія в м. Миколаєві, при виконанні маневру повороту ліворуч, грубо порушила вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: будучи зобов`язаною знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, проявила неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміни, при повороті ліворуч, за наявності перешкоди для подальшого руху у вигляді лежачого пішохода ОСОБА_8 , якого остання об`єктивно спроможна була виявити, не вжила заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а продовжила рух внаслідок чого допустила наїзд на вказаного пішохода.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла, у вигляді численних переломів ребер зліва, та справа по різним анатомічним лініям, з пошкодженням пристінкової плеври та пошкодженнями внутрішніх органів, від яких загинув на місці пригоди.

Дана дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3 ПД, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

ІІ. Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 повідомила, що вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає. Суду пояснила, що 22.12.2025 приблизно о 16:00 керуючи автомобілем «Шевроле Лачетті» рухалась по вул. 9-та Поздовжня від вул. Космонавтів у напрямку вул. 12-та Лінія. Дороги по вулицям 9-ій Поздовжній та 12-ій Лінії призначені для руху автомобілів в обох напрямках. Водночас ширина дороги по вул. 12-та Лінія дозволяє рухатись лише одному автомобілю, оскільки роз`їзд двох автомобілів неможливий.

Маючи намір здійснити поворот з вул. 9-ї Поздовжньої ліворуч на вул. 12-та Лінія, зупинилась перед перехрестям, оскільки біля лівого краю дороги, в зустрічному напрямку, стояв автомобіль, а за перехрестям справа по вул. 12-та Лінія сміттєві баки, які перешкоджали оглядовості. Переконавшись, що пішоходів та автомобілів у зустрічному напрямку немає, почала рух ліворуч. Заїхавши на вулицю 12-та Лінія відчула, що переїхала перешкоду, у зв`язку з чим загальмувала та автомобіль заглох і можливо у той момент смикнувся. Вийшовши з машини виявила, що під її автомобілем була людина. У цей час до неї підбігла перехожа, яка повідомила, що викликала швидку медичну допомогу та поліцію. Обвинувачена у свою чергу зателефонувала чоловіку.

Пояснила, що завчасно помітити пішохода, який лежав на проїзній частині їй спочатку завадив автомобіль, який у момент її повороту стояв перехрестям ліворуч від неї, а потім ліва стійка її автомобіля та ліве дзеркало заднього огляду. У той час вже починало темніти, дорога була волога, потерпілий був одягнути у темний одяг, а тому зливався з дорогою.

Під час досудового розслідування брала участь у слідчому експерименті, який проводився у світлішу пору доби, у суху погоду.

З потерпілими до надходження обвинувального акту до суду не спілкувалась, шкоду, завдану смертю пішохода родичам не відшкодовувала. До розгляду справи у суді з будь-якими претензіями родичі потерпілого до неї не звертались.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 , яка є матір`ю загиблого, про стягнення моральної шкоди визнає частково в сумі 100 000,00 грн, обґрунтовуючи заперечення своїм матеріальним становищем, яке не дозволяє їй сплатити більше коштів. Цивільні позови потерпілої ОСОБА_6 та цивільного позивача ОСОБА_10 , які є сестрою та братом загиблого не визнала, зазначивши, що вказані особи можуть самостійно себе забезпечувати. Водночас визнала вимоги про стягнення на користь потерпілої 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Від знайомої дізналась, що потерпілий протягом дня у стані сп`яніння також перебував на дорозі. Також вона неодноразово бачила цього чоловіка неподалік свого будинку в стані сп`яніння під час того як він відшукував у сміттєвих баках одяг та їжу.

Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що є рідною сестрою загиблого ОСОБА_11 . Останні роки вона проживає за кордоном. Приїздить до ОСОБА_12 приблизно раз на два місяці, а також на свята. ОСОБА_13 був особою з інвалідністю 3 групи. Отримував соціальні виплати у розмірі приблизно 2 500,00 грн на місяць. Проживав у м. Миколаєві. Вона допомагала йому фінансово на лікування. Часто спілкувались по телефону. На початку грудня 2025 року ОСОБА_14 перебував на лікуванні. ОСОБА_14 мав окреме житло але у той період часу проживав разом з братом ОСОБА_15 . 22.12.2025 ОСОБА_14 також мав йти до сімейного лікаря. Ввечері ОСОБА_14 додому не повернувся, а його телефон був вимкнений. Іноді брат міг проживати у іншій квартирі окремо, тому одразу вони його не розшукували. Після того, як 24.12.2025 ОСОБА_14 також не повернувся, ОСОБА_16 ходив декілька днів поспіль до квартири ОСОБА_14 , проте останнього там також не було. У зв`язку з цим вони звертались до поліції та швидкої медичної допомоги але пошуки результатів не дали. В подальшому 02.01.2026 у відділенні поліції ОСОБА_16 продемонстрували фотокартку трупа особи, схожої на брата. Оскільки ОСОБА_16 не був переконаний, що на фото ОСОБА_14 , він переслав вказані фотокартки їй і вона впізнала на них ОСОБА_14 . У зв`язку з чим на початку січня повернулась в Україну, забрала матір, яка з 2022 року проживає у Львівській області, і 06.01.2026 року вона приїхала у Миколаїв. З нею разом із ОСОБА_16 провели впізнання трупу ОСОБА_14 у морзі. Організацією поховання ОСОБА_14 займалась вона. Під час досудового розслідування її визнали потерпілою.

Також пояснила, що ОСОБА_14 з 2022 року деякий час проживав з матір`ю у Львівській області, допомагав їй по господарству. В подальшому повернувся у Миколаїв та проживав тут. Зловживав алкогольними напоями.

Зазначила, що каяття обвинуваченої ОСОБА_4 не відчула, оскільки остання до подання цивільного позову до неї не зверталась, не вибачалась, завдану шкоду не відшкодувала. За такого потерпіла вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання пов`язане з позбавлення волі без звільнення від відбування покарання.

Поданий цивільний позов про стягнення з обвинуваченої 350 000,00 грн моральної шкоди підтримала та просила його задовольнити.

ІV. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (протокол від 22.12.2025 зі схемою та фототаблицею до нього) у м. Миколаєві на перехресті вулиць 12-та Лінія та 9-та Поздовжня зафіксовано: місце розташування автомобіля «Chevrolet Lachetti», н.з. НОМЕР_1 , та напрямок руху вказаного автомобіля; труп невідомого чоловіка віком 40-45 років, який попередньо дістали з-під машини; місце розташування крапель бурого кольору та великої плями бурого кольору схожих на кров.

Оглядом файлів відеозапису з камери відеоспостереження будинку № 116 по вул. 11-та Лінія у м. Миколаєві (протокол огляду предмету від 30.12.2025 з картою пам`яті Micro SD), встановлено, що на ньому зафіксована подія ДТП, яка відбулась 22.12.2025 (період часу з 16:03 до 16:09) у м. Миколаєві на Перехресті вул. 12-та Лінія та 9-та Поздовжня, а саме наїзд автомобіля сірого кольору на пішохода, який лежав на проїзній частині вул. 12- Та Лінія. Зокрема зафіксовано як пішохід упав на проїзній частині та лежав протягом декількох хвилин до ДТП (з 16:03:53 до 16:09:24). У цей період часу повз нього проїжджали транспортні засоби та проходили інші пішоходи. О 16:09 по вул. 9-та Поздовжня до перехрестя під`їжджає автомобіль сірого кольору та, здійснюючи поворот на вул. 12-та Лінія, переїжджає лежачого на дорозі пішохода і зупиняється. Після цього автомобіль відновлює рух і знову зупиняється.

Згідно висновку експерта від 17.02.2026 № 27-34-26 судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рульове управління на момент ДТП, перебувало в працездатному стані, не мало несправностей, які несподівано для водія могли привести до відведення автомобіля убік від обраного водієм напряму руху, або відмови системи, тобто водій міг керувати автомобілем з відомою йому ефективністю по наміченій ним траєкторії руху.

Робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля до моменту ДТП перебувала в працездатному стані, забезпечувала водієві технічну можливість ефективно знижувати швидкість аж до зупинки, при цьому в зазначеній системі не малося несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху.

Ходова частина досліджуваного автомобіля на момент ДТП перебувала у працездатному стані і не мала несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або некероване відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху.

Відповідно до висновку експерта від 17.02.2026 № 28-34-26 судової транспортно-трасологічної експертизи за фактом наїзду автомобіля Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода (з фототаблицею до нього) в умовах події, автомобіль нижньою частиною (система випуску відпрацьованих газів (глушник, вихлопні труби), днище) первинно контактував із тілом пішохода в момент наїзду на нього, при перебуванні пішохода на проїзній частині автодороги в горизонтальному положенні (лежачи).

Наїзд автомобіля на пішохода, відбувся на проїзній частині вул. 12-а Лінія, поза межами перехрестя з вул. 9-а Поздовжня, під час перебування передньої частини автомобіля та пішохода перед початком утворення капель бурого кольору схожих на кров та великої плями бурого кольору схожої на кров (позн. 5, 6 схеми до протоколу огляду місця ДТП від 22.12.2025), відносно напрямку руху автомобіля до моменту ДТП.

Під час проведення слідчого експерименту від 13.01.2026 за участю підозрюваної ОСОБА_4 з використанням автомобіля «Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено, що швидкість руху автомобіля складала: на дугоподібній ділянці 5,5 метрів автомобіль під керуванням ОСОБА_4 долає цю відстань за 4,7 секунди. Видимість пішохода, який лежить на проїзній частині вул. 12-та Лінія настає з місця водія на відстані 6,8 м.

Висновком експерта від 20.02.2026 № 270-34-26 судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП встановлено, що за умов, приведених в постанові про призначення експертизи, у розглянутих дорожньо-транспортних умовах, які склалися, згідно заданими слідством вихідними даними, водій автомобіля «CHEVROLET LACETTI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинна була діяти відповідно до вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху.

За умов, приведених в постанові про призначення експертизи, у розглянутих дорожньо-транспортних умовах, які склалися, згідно заданими слідством вихідними даними, водій автомобіля «CHEVROLET LACETTI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним та своєчасним виконанням вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху, мала технічну можливість запобігти настанню ДТП (наїзду на пішохода).

Висновком експерта від 05.02.2026 № 20251215010003259 встановлено, що смерть невідомого чоловіка, 40-45 років, впізнаного як: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді численних переломів ребер зліва та справа по різним анатомічним лініям з пошкодженням пристінкової плеври та пошкодженням внутрішніх органів.

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: перелом кісток правого передпліччя; перелом правої ключиці; частковий розрив лівого грудинно-ключично-соскоподібного счленування; численні переломи ребер зліва та справа по багатьох анатомічним лініям з пошкодженням пристінкової плеври; забій легень; гемоперитонеум (200мл) - наявність вільної, рідкої крові в черевній порожнині; лівобічний гемоторакс (300мл) - наявність вільної, рідкої крові в плевральній порожнині; розриви селезінки та нирок (справа та зліва); травматична «кишеня» м`яких тканин грудної клітини зліва з утворенням порожнини заповненої згортками крові та частково рідкою кров`ю; крововилив та розрив брижі; множинні садна, крововиливи, рана в м`які тканини та м`язи голови, тулуба, верхній та нижній кінцівок.

Всі вище описані тілесні пошкодження у ОСОБА_8 , утворилися від дії тупих твердих предметів в короткий проміжок часу, в швидкій послідовності один за одним, та утворилися прижиттєво, на що вказують виражені крововиливи в місцях пошкоджень і могли з`явитись при дорожньо-транспортній пригоді, при зіткненні рухомого легкового автотранспорту з пішоходом.

Згідно з характером та локалізацією пошкоджень, умовно механізм утворення тілесних ушкоджень можна уявити наступним чином: більш за все, наїзд (переїзд; первинний контакт) був здійснений на ОСОБА_8 автотранспортом, коли потерпілий перебував у горизонтальному положенні та був звернений лівою поверхнею тіла (та обличчям до верху) відносно до рухомого автотранспорту, що підтверджується наявністю травматичної «кишені» в лівій боковій поверхні грудної клітини.

Після первинного контакту було перекочування колеса легкового автотранспортна через грудну клітину потерпілого в поперековому напрямку, при чому, верхня половина тулуба знаходилась під днищем авто (між колесами), а нижня половина тіла знаходилась поза межами транспорту, внаслідок чого утворились численні переломи ребер по багатьом анатомічним лініям з пошкодженням пристінкової плеври та забоєм легень; перелом правої ключиці та частковий розрив лівого грудинно-ключично-соскоподібного счленування.

Решта тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , утворились від виступаючих тупих твердих предметів днища автотранспорту, при з`їзді з тіла потерпілого та наступним стисненням тіла між днищем автотранспорту та твердим покриттям дороги. Крім цього, беручі до уваги кількість пошкоджень в ділянці грудної клітини та живота, не можна, виключити, що переїзд через ці ділянки, міг бути одноразовим.

По ступеню тяжкості вище зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_8 носять ознаки тяжких тілесних пошкоджень, та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.?

Ступінь наявності трупних явищ свідчить про те, що з моменту смерті і до моменту дослідження трупа пройшло не менш ніж 1 доба.?

При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа невідомого чоловіка 40-45 років виявлений етиловий спирт в концентрації 2,79 проміле, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння, стосовно живих осіб.

Згідно Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.12.2025 ознак сп`яніння у ОСОБА_4 не виявлено.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що наприкінці грудня 2025 року вона, керуючи автомобілем, рухалась по вул. 9-ій Поздовжній та, здійснюючи поворот праворуч на вул. 12-а Лінія, помітила як водій автомобіля ВАЗ зупинився одразу за перехрестям вказаних вулиць у зворотному до неї напрямку та підійшов до особи, яка перебувала на перехресті лежачи. Повернувши праворуч та зупинившись, вона вирішила також підійти до цієї особи, щоб дізнатись чи не потрібна допомога. Коли виходила з автомобіля почула звук наїзду автомобіля на перешкоду, а коли звернула увагу на місце де лежала на перехресті особа, помітила, що автомобіль, який рухався за нею та здійснював поворот ліворуч, здійснив наїзд на вказану людину. Інший автомобіль, водій якого перед цим підходив до лежачої особи у той момент вже поїхав. Вона одразу викликала швидку медичну допомогу, разом з якою приїхали і працівники поліції. До приїзду вказаних служб сторонні чоловіки намагались підняти автомобіль з метою дістати людину з-під нього, проте не змогли цього зробити. ОСОБА_4 перебувала на місці ДТП, хвилювалась через подію, зателефонувала чоловіку та повідомила про ДТП. Свідок також зазначила, що вона, рухаючись по дорозі, побачила потерпілого лише через те, що до нього підійшов інший водій.

V. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно п. 12.3. ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Під час розгляду кримінального провадження суд встановив, що ОСОБА_4 , будучи водієм легкового автомобіля, на перехресті доріг здійснювала поворот ліворуч у світлий час доби та не вжила заходів до зупинення транспортного засобу перед небезпекою, яка виникла перед її автомобілем – пішоходом, який лежав на дорозі, і яку вона об`єктивно спроможна була виявити, що підтверджується відеозаписом з камери відеоспостереження будинку № 116 по вул. 11-та Лінія у м. Миколаєві (протокол огляду предмету від 30.12.2025)та протоколом проведення слідчого експерименту від 13.01.2026, відеозапис якого було досліджено судом під час розгляду справи.

Водночас, не дотримавшись п. 12.3. ПДР ОСОБА_4 , не будучи уважною, здійснила наїзд на пішохода (висновок експерта від 20.02.2026 № 270-34-26), внаслідок чого настала смерть останнього (висновок експерта від 05.02.2026 № 20251215010003259).

За наслідками судового розгляду, суд приходить до висновку, що досліджені докази є належними, допустимим і достатніми, зокрема такими, що повністю доводять обсяг інкримінованих обвинуваченій протиправних дій, ставити їх під сумнів жодних підстав немає. Дослідженого обсягу доказів на переконання суду цілком достатньо для оцінки дій обвинуваченого, які органом досудового розслідування в наведеній частині були кваліфіковані вірно, що також знайшло своє підтвердження і в суді.

VI. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_4 брала участь у слідчому експерименті під час якого зафіксовані дані, які використані експертом під час встановлення обставин і механізму ДТП, зокрема й відстань з якої настає видимість пішохода, який лежав на проїзній частині.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

VIІ. Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи обвинуваченій покарання за вчинене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями частини 2 статті 50 та статтею 65 КК, враховує: характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки вчиненого кримінального правопорушення у виді смерті потерпілого, санкцію частини 2 статті 286 КК України, вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України з необережності;

невідповідність ПДР дій потерпілого, який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння лежав на проїзній частині дороги, чим також створював небезпеку для руху;

вік обвинуваченої, відомості про її особу, якає пенсіонером, за місцем проживання та попередньої роботи характеризується позитивно,лікування у лікарів нарколога та психіатра не проходила, має постійне місце проживання, одружена, раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнала, на добровільній основі здійснює догляд за особою похилого віку, працює у церковній лавці де характеризується також позитивно;

завдану у результаті вчинення злочину шкоду не відшкодувала;

наявність пом`якшуючих та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Отже, обвинуваченій слід призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – у виді позбавлення волі строком на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

При призначенні додаткового покарання суд враховує, що не призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами негативно вплине на сприйняття іншими водіями необхідності суворо дотримуватися правил дорожнього руху.

При цьому зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення та особу винної, яка щиро розкаялась у вчиненому, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, відсутність у ОСОБА_4 судимостей, наявність соціальних зв`язків, її вік, виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття призначеного їй покарання, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75, 76 КК України.

Перелічені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, оскільки ще не втрачена можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, що також підтверджується її поведінкою після вчинення злочину, її критичним ставленням до скоєного, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, що свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення.

Оцінюючи позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні покарання пов`язаного з позбавленням обвинуваченої волі без застосування звільнення від покарання з посиланням на те, що щирого каяття обвинуваченої вона не відчула, оскільки остання з вибаченнями до неї не зверталась, завдану шкоду не відшкодувала, суд виходить з такого.

Під час допиту в суді обвинувачена визнала, що внаслідок неуважності не помітила потерпілого на дорозі, щиро, емоційно шкодувала про вчинений наїзд на людину. З пояснень обвинуваченої також встановлено, що її дохід на місяць становить приблизно 5 000, 00 грн. Інших джерел доходів не має. Крім того у власності її сім`ї перебуває автомобіль, на який наразі слідчий суддя наклав арешт у цьому кримінальному провадженні як на речовий доказ. Також під час допиту обвинуваченої встановлено, що її заперечення проти позовних вимог, пов`язані з її майновим станом, а саме не можливістю за рахунок отримуваного нею доходу (пенсії) та продажу автомобіля відшкодувати заявлену позивачами до стягнення шкоду у визначеному ними розмірі. Водночас обвинувачена не заперечувала завдання моральної шкоди потерпілим внаслідок загибелі ОСОБА_8 .

За таких обставин суд не знаходить підстав не враховувати щире каяття обвинуваченої як обставину, що пом`якшує їй покарання.

VІІІ. Вирішення цивільного позову.

1. Потерпіла ОСОБА_6 подала цивільний позов про стягнення з обвинуваченої на свою користь 350 000,00 грн моральної шкоди, завданої смертю її брата ОСОБА_8 . Крім того, потерпіла просить стягнути з ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн.

Також цивільний позов подав брат загиблого ОСОБА_10 , який також просив стягнути з обвинуваченої 350 000,00 грн моральної шкоди.

З цивільним позовом також звернулась мати загиблого – ОСОБА_9 , з вимогами про стягнення 700 000,00 грн моральної шкоди завданої смертю сина.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_10 зазначив, що у зв`язку з трагічною загибеллю брата позивач зазнав значних душевних страждань, пережив сильний психологічний шок та тривалий стрес. Смерть рідного брата призвела до глибоких моральних переживань, втрати душевної рівноваги, порушення звичних життєвих зв`язків та значно вплинула на емоційний стан позивача.

ОСОБА_9 в обґрунтування позову вказала, що вона є матір`ю померлого ОСОБА_8 , яка у зв`язку із смертю сина, що відбулась внаслідок протиправних дій відповідача, переживає постійні душевні страждання, вона втратила душевний спокій, весь час перебувала та перебуває у стані постійного напруження та стресу, суттєво були порушені її нормальні життєві зв`язки, вона змушена докладати значних зусиль для організації свого життя, смерть сина, горе та втрата викликає реакцію замикання від оточуючого середовища, зниження настрою, порушення сну. Розмір відшкодування моральної шкоду в сумі 700 000,00 грн визначений позивачем враховуючи обсяг та глибину спричинених фізичних та душевних страждань, незворотність наслідків правопорушення, втрату близької людини (сина), роль і ступінь відповідача у вчиненні кримінального правопорушення та заподіянні моральної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_6 в обґрунтування позовних вимог вказала, що між позивачкою та її братом існували тісні родинні відносини, вони підтримували постійне спілкування, допомагали один одному та підтримували сімейні зв`язки. Після трагічної загибелі брата саме позивачка ОСОБА_6 взяла на себе організацію його поховання, вирішення всіх пов`язаних із цим питань та понесла відповідні фінансові витрати на поховання. Необхідність самостійно займатися похованням рідного брата в умовах тяжкого емоційного стану додатково посилила її душевні страждання, психологічне навантаження та переживання, пов`язані із втратою близької людини. Смерть рідного брата стала для позивачки тяжким психологічним потрясінням та спричинила значні моральні страждання. Позивачка втратила близьку людину, з якою була пов`язана багаторічними родинними відносинами, взаємною підтримкою та довірою. Загибель брата спричинила для позивачки глибокі душевні страждання, постійні переживання та відчуття втрати. Трагічна смерть близької людини призвела до порушення нормального психологічного стану позивачки та суттєво вплинула на її життя.

Крім того, вона понесла витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з підготовкою процесуальних документів та представництвом інтересів у суді, сума яких становить 20 000,00 грн.

2. Під час розгляду справи за клопотанням представника позивачів суд залучив до участі співвідповідачем ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Представник цивільних позивачів просив задовольнити позовні вимоги шляхом солідарного стягнення заявлених розмірів моральної шкоди з обох відповідачів.

3. У відзиві на позовну заяву заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що заявлена до стягнення загальна сума позовних вимог в розмірі 1 400 000,00 грн не може бути виплачена одноразово з об`єктивних причин. Так, відповідач є пенсіонером за віком, розмір пенсії становить 5 000,00 грн, тому стягнення коштів у заявленому позивачами розмірі є нереальним. Крім того, цивільна відповідальність ОСОБА_4 застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-231032158 від 23.07.2025. Також зазначає, що у позовних заявах ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не обґрунтували заявлених до стягнення позовних вимог про стягнення 350 000,00 грн моральної шкоди. ОСОБА_10 не має статусу потерпілої особи. Не надано доказів, що ОСОБА_8 проживав однією сім`єю з сестрою та/або братом. Посилання у позові про надання один одному моральної підтримки та допомоги також не доведені доказами. Не доведено, що померлий був утримувачем сестри та/або брата.

Під час судових дебатів обвинувачена погодилась із прокурором, який просив цивільні позови задовольнити частково, а саме стягнути на користь ОСОБА_9 250 000,00 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_10 – 50 000,00 грн моральної шокди, на користь ОСОБА_6 50 000,00 грн моральної шкоди та 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.

ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просило у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень зазначило, що оскільки вина особи в завданні шкоди не встановлена, то не можна вважати, що страховий випадок настав. Відсутні підстави для стягнення зі страхової компанії шкоди у розмірі, що перевищує ліміт відповідальності, встановлений договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (500 000,00 грн).

4. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.01.2026 ОСОБА_9 є матір`ю ОСОБА_8 .

Потерпіла ОСОБА_6 , а також позивач ОСОБА_10 є сестрою та братом загиблого ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 16.09.2015 та серії ІІІ-ФП № 294406 від 13.01.1982.

З договору замовлення від 13.01.2026 та квитанції до прибуткового касового ордера від 12.01.2026 встановлено, що витрати на поховання ОСОБА_8 здійснювала потерпіла ОСОБА_6 .

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-231032158 від 22.07.2025 відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок використання транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

5. Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 62 ч. 1 КПК України).

Пунктом 7 частини першої статті 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) установлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

ОСОБА_9 , яка є матір`ю загиблого зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю сина, а втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. У зв`язку з цим її моральні страждання тривають від моменту смерті ОСОБА_8 й донині.

Також, суд ураховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути

не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи,

і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачці, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає доведеним суму компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_9 в сумі 500 000,00 грн.

Заперечення стороною захисту позовних вимог з посиланням на те, що матеріальний стан обвинуваченої не дозволяє сплатити заявлену до стягнення суму моральної шкоди одноразово є необґрунтованими, оскільки це не спирається на положення ч. 4 ст. 1193 ЦК, відповідно до яких суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Про таке правозастосування йдеться і в рішеннях Верховного Суду, зокрема у постанові від 07 лютого 2022 року (справа № 202/434/21, провадження № 51-6104 ск21), в ухвалі від 29 листопада 2019 року (провадження № 51-5911 ск 19), в ухвалі від 17 лютого 2023 року (справа № 621/3788/21, провадження № 51-961ск23), у постанові від 03 червня 2021 року (справа № 161/2339/19, провадження № 51-3180км19), у постанові від 08 квітня 2021 року (справа № 748/963/20, провадження № 51-134км21), в ухвалі від 26 червня 2020 року (справа № 569/14938/19, провадження № 51 - 2952 ск 20), в ухвалі від 09 квітня 2020 року (провадження № 51-1716 ск 20), в постанові від 07 квітня 2020 року (справа № 572/3209/17, провадження № 51-6448км19) тощо.

Водночас суд враховує, що страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №1909-ІХ)).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (стаття 980 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 3720-IX.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Закон № 3720-IX регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. (ч. 1 ст. 18 Закону № 3720-IX).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону № 3720-IX у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з смертю потерпілої фізичної особи.

Частиною 3 ст. 25 Закону № 3720-IX встановлено, що страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Оскільки страховий випадок, ДТП, настав 22.12.2025, для розрахунку виплат необхідно використовувати мінімальну заробітну плату, встановлену на 2025 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 8 000,00 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування моральної шкоди станом на дату завдання шкоди становив 200 000,00 грн.

За вказаних обставин, оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вказана сума підлягає стягненню з останнього на користь матері загиблого, позивачки – ОСОБА_9 , на підставі ч. 3 ст. 25 Закону № 3720-IX.

Інша частина позовних вимог ОСОБА_9 в сумі 300 000,00 грн підлягає стягненню на її користь з обвинуваченої ОСОБА_4 .

Решта позовних вимог ОСОБА_9 до задоволення не підлягає.

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах не утримання житла, його ремонт тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи становлять сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова ВС від 08.05.2024 у справі № 175/52/23).

Позивачем ОСОБА_18 та потерпілою ОСОБА_6 , які є братом та сестрою загиблого, не доведено доказами факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_8 . Так, під час допиту потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що переважний час вона проживає за кордоном, приїздить до м. Миколаєва приблизно раз на два місяці або на свята. ОСОБА_8 іноді проживав з братом, іноді окремо у іншій квартирі. Також були випадки, коли він певний час взагалі міг не проживати вдома.

Надання брату добровільно матеріальної допомоги та допомоги у організації його лікування, про які зазначила потерпіла, не носили системного характеру та такі обставини не свідчать про спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки із загиблим.

За таких обставин позивачем ОСОБА_18 та потерпілою ОСОБА_6 не доведено, що вони проживали з ОСОБА_8 однією сім`єю, у зв`язку з чим в задоволенні їх позовних вимог слід відмовити.

IХ. Судові витрати

Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки в цьому кримінальному провадженні було призначено та проведено ряд експертних досліджень, вартість яких документально підтверджена, то витрати понесені на їх проведення у розумінні вимог ч. 2 ст. 124 КПК підлягають стягненню із обвинуваченої.

Загальний розмір витрат, які підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави становить 11 874,24 грн (4 240,80+4 240,80+3 392,64).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Такі витрати складаються, у тому числі, із витрат на правову допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України»).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова ККС ВС від 15 травня 2024 року у справі № 129/2809/19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу потерпілій, суд враховує складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг (виконаних робіт); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); кількість судових засідань у яких брав участь адвокат, відмову у задоволенні позову потерпілої про стягнення моральної шкоди, значення справи для сторони. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін та вважає, що розмір судових витрат, які підлягають стягненню з обвинуваченої на користь потерпілої становить 10 000,00 грн.

Х. Речові докази

На автомобіль «Chevrolet Lachetti», н.з. НОМЕР_1 , з метою збереження речових доказів накладено арешт ухвалою слідчого судді від 15.01.2026 у справі № 490/10939/25.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи, що вказане майно не підлягає спеціальній конфіскації, арешт вказаного майна не здійснювався з метою забезпеченням позову, суд дійшов висновку про скасування арешту вказаних автомобілів.

Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. (ч. 1, п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України).

Керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

1. ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати обвинувачену ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

2. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 та приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про солідарне стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 300 000 (триста тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_9 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.

В задоволенні решти позову ОСОБА_9 відмовити.

В задоволенні позовів ОСОБА_10 та ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

3. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 11 874 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

4. Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 15.01.2026 у справі № 490/10939/25, а саме автомобіля «Chevrolet Lachetti», н.з. НОМЕР_1 .

5. Речові докази:

- автомобіль «Chevrolet Lachetti», н.з. НОМЕР_1 , – повернути власнику ОСОБА_19 ;

- носій інформації Memory Card 32 Gb з відеозаписом – залишити зберігати в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1