Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №302/1037/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1037/26 Провадження № 3/302/331/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року селище Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчик О.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,,

за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року на розгляд судді надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 694314 від 22 липня 2026 року про те, що 22 липня 2026 року біля 12:45 в гр. ОСОБА_1 , проживаючий зі своєю матір`ю за адресою АДРЕСА_1 вчинив психологічне насильство відносно своєї матері, а саме ображав її нецензурними словами і виганяв з хати, чим наніс їй психологічну травму внаслідок чого було заподіяно шкоду психологічному здоров`ю потерпілої. Діяння ОСОБА_1 суб`єктом складання протоколу кваліфіковано як адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився. Внаслідок неявки ОСОБА_1 розгляд справи, який було призначено на 03.08.2026 відкладався на 07.08.2026 та 14.08.2026. Доказів наявності поважних причин неявки суду не надавав, з клопотаннями про відкладення розгляду не звертався.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що між нею та сином ОСОБА_1 виникла словесна сварка, під час якої останній висловлювався в її адресу нецензурними словами, проте на час розгляду справи в суді вони примирилися. Показала, що ОСОБА_1 колишній військовослужбовець та є учасником бойових дій, внаслідок яких отримав поранення і ряд травм. Сварка виникла через погане самопочуття ОСОБА_1 , який не міг дати йому ради. На даний час ОСОБА_1 перебуває на лікуванні в КНП Міжгірська лікувально-профілактична установа Міжгірської селищної ради. Потерпіла ОСОБА_2 повністю вибачила дії ОСОБА_1 , після зазначеного інциденту подібного більше не повторювалось, вони примирились і не конфліктують. ОСОБА_2 просить не притягувати ОСОБА_1 до відповідальності.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя встановив такі обставини й дійшов таких висновків.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

За диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, зокрема, за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі по тексту – Закон № 2229-VIII) домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно ч. 2, 3 ст.3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їх діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають в сім`ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Під час розгляду справи установлено належність особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, та потерпілого до осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, позаяк такі є матір`ю та сином.

Водночас системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. За відсутності вищеописаних дій та наслідків, відсутня об`єктивна сторона вказаного адмінправопорушення.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння з боку кривдника, який має значну перевагу над потерпілим (фізичну, моральну, економічну тощо), спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій були заподіяні постраждалій особі.

При цьому, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство; спричинення шкоди, наявністю патерну.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із яких дії особи не можна розцінювати як насильство.

Водночас, слід зазначити, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що домашнє насильство є результатом свідомих дій кривдника, який має перевагу сил, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Суд установив, що 22.07.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце разовий конфлікт, який не спричинив шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої, відтак не є домашнім насильством у розумінні норм Закону.

Саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону України № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У цій справі наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом “поза розумним сумнівом”, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст.62 Конституції України. Наявними в матеріалах справи доказами не доводиться спричинення шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Матеріалами справи не доводиться, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Більше того під час розгляду справи ОСОБА_2 спростувала факт спричинення шкоди її психічному здоров`ю.

В порушення норми ст.251 КУпАП до матеріалів справи не було долучено жодних допустимих та належних доказів, на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 694314 від 22.07.2026.

Відтак за відсутності зазначених елементів об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаного вище адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на вищенаведене провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

З наведених міркувань та керуючись ст. 173-2 ч.1, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.

Суддя О.І. Повідайчик