Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №697/682/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/435/26 Справа № 697/682/26 Категорія: ч.3 ст.184 КУпАПГоловуючий у І інстанції Сивухін Г. С. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області Биба Ю.В., за участю захисника Хорошун О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою захисника Хорошун О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.05.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу АДРЕСА_1

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.05.2026 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 665,6 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.03.2026, близько 08:10 год. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи в кабінеті № 39 Канівської ЗОШ №3, за адресою м. Канів вул. Пилипенка,14, в присутності інших однокласників виражався нецензурною лайкою на адресу однокласниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також завдав два рази удари по голові ОСОБА_3 лівою рукою та в подальшому ОСОБА_2 схопив лівою рукою за ліву ногу ОСОБА_3 та протіг її через дві парти, чим порушив ст. 173 КУпАП. Дії ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , 2011 р.н. кваліфіковано за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Хорошун О.В. подала апеляційну скаргу в якій просила її скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя , навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання дітей.

В протоколі про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , не конкретизовано, у якій спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ.

Тобто у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на ухилення від батьківських обов`язків.

Відповідно до характеристики датованої 02.04.2026, підписаної класним керівником ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є відповідальною, активною та небайдужою мамою, яка приділяє увагу вихованню своєї дитини та життю класного колективу, бере активну участь у громадському житті класу, до своїх обов`язків ставиться сумлінно та відповідально.

З характеристики по місцю роботи ОСОБА_1 вбачається, що остання є добропорядною, відповідальною матір`ю. Виховує своїх дітей в дусі патріотизм, поваги до національних цінностей та з високими моральними орієнтирами.

Незважаючи на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення належного посилання на конкретну норму закону, яку порушив син ОСОБА_1 – ОСОБА_5 , що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, суддя суду першої інстанції визнав ОСОБА_1 винною у невиконанні обов`язків щодо виховання дітей та вчиненні правопорушення за обставини, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення і наклав на останню стягнення, що є порушенням принципу правової визначеності.

Заслухавши думку захисника Хорошун О.В., яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не перевірив належним чином наявні в справі докази.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечуються системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад правосуддя відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року за №3477-ІV, практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

В п. 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто, належним чином вивчені. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 983938 від 12 березня 2026 року, 12 березня 2026 року, близько 08-10 годині, син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи в кабінеті № 39 Канівської ЗОШ №3, за адресою м. Канів вул. Пилипенка,14, в присутності інших однокласників виражався нецензурною лайкою на адресу однокласниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також завдав два рази удари по голові ОСОБА_3 лівою рукою та в подальшому ОСОБА_2 схопив лівою рукою за ліву ногу ОСОБА_3 та протіг її через дві парти, чим порушив ст. 173 КУпАП. Дії ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , 2011 р.н. кваліфіковано за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яким саме чином ОСОБА_1 не виконувала свої батьківські обов`язки, не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала.

Сама лише констатація у протоколі факту наявності конфлікту між її сином та неповнолітньою особою не може бути підставою для висновку про ухилення батьків від виконання їх обов`язків по вихованню дітей.

Всупереч вимогам ст. 256, 184 КУпАП, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, та виховання ОСОБА_2 .

Таким чином, під час розгляду даної справи не здобуто жодного доказу, які б поза розумним сумнівом підтверджували викладене у протоколі обвинувачення.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували пряму винуватість ОСОБА_1 скоєнні правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП, яке полягає у неналежному виконанні батьківських обов`язків.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

З урахуванням того, що матеріали справи не містять достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Хорошун О.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Хорошун О.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкасивід 05 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Биба