Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 11 серпня 2026 р.
Справа: №566/1833/25
Суддя: Збитковська Т. І.
Рівненський апеляційний суд
___________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 року м. Рівне
Справа № 566/1833/25
Провадження № 33/4815/370/26
Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Щербяка Н.В. на постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 20 січня 2026 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 20 січня 2026 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 04 листопада 2025 року о 03 год. 39 хв. в селищі Млинів по вул.Поліщука 15 Дубенського району ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем марки «ВАЗ 2103» номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права на керування транспортним засобом.
У поданій апеляційній скарзі адвокат Щербяк Н.В. вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою. Вказує, що судом не взято до уваги факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані крайньої необхідності, оскільки дружина ОСОБА_1 народжувала, а інших можливостей оперативно доставити її до медичного закладу не було.
Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Щербяк Н.В., будучи належним чином, завчасно повідомленими про день і час розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилися.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до положень ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи.
Суд першої інстанції зробив висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, взявши до уваги: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №502765 від 04.11.2025 року (а.с.3), зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 502765 не керувати транспортним засобом протягом 24-х годин (а.с. 5), рапорт від 04.11.2025 року (а.с.6), довідку інспектора з АП ВОНС в Дубенському районі (а.с. 7), копію постанови серії ЕНА №6019030 від 26.10.2025 року (а.с.8).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем, не маючи права керування транспортним засобом, оскільки існувала реальна загроза здоров`ю його дружини - саме в цей день дружина ОСОБА_1 народжувала дитину, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 від 04 листопада 2025 року (а.с.39).
Враховуючи зазначені докази, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення
Керуючись ст.17, п. 4 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Щербяка Н.В. задовольнити.
Постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 20 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Т.І.Збитковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua