Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №571/1981/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 571/1981/25

Провадження № 22-ц/4815/579/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.

секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Соломон О.М. на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року постановлену в складі судді Верзун О.П., у справі №571/1981/25,

в с т а н о в и в :

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду за розпискою у розмірі 1500 доларів США - сума матеріальної компенсації станом на день подання позову, що еквівалентно 62661,75 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

28 листопада 2025 року представник позивача адвокат Соломон О.М. засобами поштового зв`язку подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати.

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року вказану заяву залишено без задоволення.

Не погодившись з оскаржуваною ухвалою суду, представник позивача адвокат Соломон О.М. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення.

Представник вказує, що зазначення нею в клопотанні про ухвалення додаткового рішення неправильного прізвища, імені та по батькові відповідача, а саме ОСОБА_3 замість правильного ОСОБА_2 є технічною помилкою, допущеною внаслідок використання шаблону під час підготовки відповідної заяви.

Звертає увагу на те, що зі змісту заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається обґрунтування потреби стягнути судові витрати саме з ОСОБА_2 , який є відповідачем у справі № 571/1981/25, а тому висновок суду про те, що представник позивача просить стягнути судові витрати з особи, яка не була стороною у цій справі є передчасним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення у справі ухвалено стосовно ОСОБА_2 , тоді як представник позивача у прохальній частині заяви просив стягнути судові витрати із ОСОБА_3 , який не був стороною у справі.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Отже, у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі), повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (пункт 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/23417/19 (провадження № 61-3364св23)).

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).

У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права. Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23, провадження №61-4103св24.

Як убачається з матеріалів справи, рішення суду ухвалено 14 листопада 2025 року (а. с. 88,89).

Копію рішення доставлено на зазначену у позовній заяві адресу електронної пошти представника позивача адвоката Соломон О.М. (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 17 листопада 2025 року о 14:02, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 91).

В матеріалах справи відсутня картка руху документа про доставку оскаржуваного рішення в підсистему «Електронний суд» представнику позивача.

З огляду на вказане та з урахуванням ч.8 ст.141 ЦПК України, останнім днем для подання заяви про ухвалення додаткового рішення з доказами понесених судових витрат слід вважати 24 листопада 2025 року (з урахуванням вихідних днів).

Разом з тим, судом встановлено, що заява про стягнення витрат на правову допомогу разом із доказами була подана представником позивача 28 листопада 2025 року засобами поштового зв`язку, що не відповідає вимогам ч.8 ст.141 ЦПК України (а.с.108).

Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Апеляційний суд вважає, що оскільки, в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, позивач у встановлений процесуальним законом строк не подав докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, тому відсутні підстави для розгляду поданих разом з заявою про ухвалення додаткового рішення документів.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Суд першої інстанції прийняв правильне судове рішення про відмову в задоволенні заяви представника позивача адвоката Соломон О.М. про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати у справі, однак допустив помилку при його мотивуванні.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 270, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Соломон О.М. задовольнити частково.

Ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 серпня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді : Хилевич С.В.

Шимків С.С.