Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №167/851/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 167/851/26 Провадження №33/802/803/26 Головуючий у 1 інстанції:Гармай І. Т.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Філюка В.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Філюка Віталія Івановича на постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 07 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм ТОВ «Аміла Транс», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 ( сімнадцять тисяч) грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він о 16:30 год. 28 червня 2026 року, на вул.Куліша в м.Рожище Волинської області керував автомобілем марки «Kia Soul», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Філюк В.І. подав апеляційну скаргу, де зазначає про те, що судове рішення є необґрунтованим та незаконним, оскільки викладені у ньому висновки про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи і не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає про те, що місцевий суд не повідомивши ОСОБА_1 про розгляд судової справи, розглянув її у його відсутності, що є порушенням прав останнього на судовий захист. Про такі обставини свідчить те, що у матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення чи повістки про виклик ОСОБА_1 в судове засідання для участі в розгляді справи.

Окрім того, в якості винуватості ОСОБА_1 в судовому рішенні є посилання на пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак, як зазначалося вище суд не проводив судового розгляду з учасниками справи та не здійснював виклик свідків, не відбирав безпосередньо їх пояснень в суді і не переконався, що дійсно такі особи взагалі існують. Тому брати до уваги пояснення таких осіб без їх допиту безпосередньо в судовому засіданні, є неправильним.

Також захисник зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння чи такому сп`янінні, а тому вимога працівника поліції на проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння була також безпідставною та незаконною.

Апелянт переконаний, що місцевий суд прийшов невірного висновку, що вина ОСОБА_1 доводиться доказами, які наявні у матеріалах справи.

Посилаючись на вищевказані обставини, апелянт просить оскаржуване судове рішення в даній справі скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 , - закрити.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим по дату та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився. При цьому, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення апеляційного розгляду до суду не подавав. З огляду на такі обставини та положення ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе справу розглядати у відсутності цієї особи, але в присутності її захисника.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Філюка В.І., який апеляційні доводи підтримав та просив задовольнити, а також не заперечував про розгляд справи у відсутності його довірителя, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ч.1 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дані вимоги Закону в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи дотримані не були.

В оскаржуваній постанові судді від 07.07.2026 суддя вказав, що ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи на 07.07.2026 повідомлявся поліцейським під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим, суддя місцевого суду вважав, що ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про розгляд справи і, при цьому, будь-яких клопотань про її відкладення не подавав, то судовий розгляд можна провести у його відсутності.

Дійсно, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому наявна відмітка про дату, час та місце розгляду справи, однак вбачається і те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису цього протоколу.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що КУпАП не передбачено такого порядку повідомлення особи, яка притягується до відповідальності про розгляд справи судом, як зазначення про час, дату та місце розгляду про це у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ст.272-2 КУпАП визначає, що повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Захисник в ході апеляційного розгляду справи вказав про те, що його довіритель ОСОБА_5 не чув від працівників поліції оголошення йому дату розгляду справи судом при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів про повідомлення судом ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.

Проте, суд першої інстанції 07.07.2026 розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 та постановив судове рішення на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

З такою позицією місцевого суду апеляційний суд не погоджується, оскільки відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у її відсутності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 був позбавлений передбаченого законодавством права на захист.

Оскільки суддя першої інстанції при розгляді справи порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений ч.1 ст.268 КУпАП, тобто допустив порушення норм процесуального права, то оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови, як це передбачено п.3 ч.8 ст.294 КУпАП.

Сторона захисту в апеляційній скарзі висловила позицію про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не підтверджується належними і допустимими доказами, які наявні в справі у зв`язку з чим судове рішення є необґрунтованим і незаконним.

Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з врахуванням наступного.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №705459 від 28.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно із п.2.5 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона цього правопорушення (ч.1 ст.130 КУпАП) відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого, полягає у діях особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення підтверджуються зібраними у справі та дослідженими апеляційним судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №705459 від 28.06.2026, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи автомобілем та маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка ході) відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, і це, як вбачається з матеріалів справи, фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься в матеріалах справи; письмовими пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 28.06.2026, які вони надали працівникам поліції на місці події, з яких, окрім іншого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який перед цим був причетний до ДТП і при цьому мав ознаки алкогольного сп`яніння.

Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано як автомобіль марки «Kia Soul», реєстраційний номер НОМЕР_1 , стоїть біля іншого легкового автомобіля, тобто має місце ДТП. За кермом автомобіля марки «Kia Soul», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває особа жіночої статі, але згодом за його кермо пересідає особа чоловічої статі, як пізніше з`ясовано це ОСОБА_1 та залишає місце ДТП. При цьому, очевидці, які присутні на місці події вказують, що обоє осіб, тобто жіночої і чоловічої статі мають ознаки алкогольного сп`яніння. Після цього, очевидці на місце події викликами працівників поліції, які по прибуттю встановили місцезнаходження автомобіля марки «Kia Soul», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім, в нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим запропонували пройти огляду на місці події, але він вказував, що транспортним засобом не керував. Згодом він погодився пройти огляд та почав продувати спеціальний технічний прилад, але, оскільки він неправильно продував, на що йому неодноразово було звернуто увагу працівником поліції, то надалі відмовився від продування. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу для проходження огляду, однак так він відмовився від його проходження, про що й зазначено у висновку лікаря. Після цього, були складені адміністративні матеріали, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого зачитувався ОСОБА_1 , але він відмовився від його підпису.

Вказаний відеозапис, як і інші зазначені докази, на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено ті події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах.

Так, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в розрізі із наявними у ній доказами в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Отже, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи та фактично відтворюють події, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, до уваги судом не беруться, оскільки повністю спростовуються вищевикладеним, а матеріали справи містять докази, які підтверджують порушення ним п.2.5 ПДР та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, твердження сторони захисту про те, що матеріали справи не містять доказів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом на увагу суду не заслуговують як безпідставні, оскільки повністю спростовуються дослідженим відеозаписом, де зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем у час та місці, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також письмовими поясненнями вищезгаданих свідків, які були очевидцями події.

Як вказані свідки так і працівники вказували на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим пропонувалось йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Тому апеляційні доводи про те, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп`яніння не увагу суду не заслуговують.

Отже, усі твердження апелянта не спростовують його винуватості у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ним адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.

З урахуванням вищенаведеного, оскаржувана постанова судді на підставі п.3 ч.8 ст.294 КУпАП підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення.

Отже, апеляційний суд на підставі ст.23, 33 КУпАП враховуючи характер вчиненого проступку, дані про особу порушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП - однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Водночас, на підставі Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Таким чином, апеляційну скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.247, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Філюка Віталія Івановича задовольнити частково.

Постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 07 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 , - скасувати та постановити нову.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк