Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №165/1448/21 — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/1448/21 Провадження №11-кп/802/517/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 22.10.1996 за ч. 3 ст. 142, ч. 1 ст. 222, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, 12.08.2001 умовно-достроково звільнений на невідбутий строк 2 роки 7 місяців 13 днів;

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 17.10.2002 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст.ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 7 місяців;

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 31.01.2003 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 7 місяців, 26.10.2005 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений на невідбутий строк 3 місяці;

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 29.08.2006 за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 27.11.2006 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06.02.2007 покарання у виді позбавлення волі зменшено до 3 років, 10.04.2009 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений на строк 11 місяців 17 днів;

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 28.04.2010 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 69, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 311, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 18.07.2016 за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 263, ст. 395, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, 28.09.2020 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений на строк 4 місяці 1 день;

- вироком апеляційного суду Волинської області від 01.09.2016 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- вироком Іваничівського районного суду від 22.12.2022 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,

- вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.06.2023 за ст. 395, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 4 місяці,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України та згідно ч.5 ст. 74 КК України, звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від покарання на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності,

цим же вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять ) років 1 (один) місяць;

- за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.06.2023 року остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 5 (п`ять) місяців.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за даним вироком ухвалено рахувати з 18 березня 2023 року.

Вироком також вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат за проведення експертиз.

Згідно з даним вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він в період часу з 11 год. 35 хв. по 11 год. 39 хв. ( точний час досудовим розслідуванням не встановлено) 07 квітня 2021 року, перебуваючи в під`їзді будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, повторно, таємно викрав велосипед марки «SPARTO» моделі «TN7329», вартість якого згідно висновку експерта від 14.04.2021 №СЕ-19/103-21/2841-ТВ могла складати 3166 гривень 67 копійок, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім того, ОСОБА_7 , ухвалою Нововолинського міського суду № 165/138/21 від 24 лютого 2021 року було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 (один) рік із застосуванням наступних обмежень: заборона перебувати в закладах розпиття та продажу спиртних напоїв на розлив (барах, кафе, ресторанах, тощо); реєстрація в ОВС чотири рази на місяць у визначені ОВС дні. Окрім вказаних в ухвалі від 24.02.2021 обмежень, ухвалою Нововолинського міського суду №165/138/21 від 12 травня 2021 року було збільшено обсяг обмежень, а саме: заборона виїжджати за межі м. Нововолинська без дозволу органу внутрішніх справ.

Так, ОСОБА_7 , будучи ознайомленим з ухвалою Нововолинського міського суду №165/138/21 від 24 лютого 2021 року та ухвалою Нововолинського міського суду №165/138/21 від 12 травня 2021 року та встановленими обмеженнями щодо заборони виїзду згідно встановлених йому обмежень, в період з 19 листопада 2021 року по 23 листопада 2021 року, з метою ухилення від адміністративного нагляду, нехтуючи покладеними на нього судом обмеженнями, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не повідомивши про намір виїхати за межі міста Нововолинська працівників відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, самовільно, без поважних на це причин, покинув обране ним місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , та виїхав за межі міста Нововолинська, а саме поїхав на територію дачного масиву «Прикордонник» с. Литовеж, Володимир-Волинського району, чим порушив ст. 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими із місць позбавлення волі».

Крім того, 06.02.2023 року ОСОБА_7 , керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, перебуваючи на території дачного масиву «Прикордонник», що за адресою: Волинська область, Володимирський район, Литовезька ТГ, с. Литовеж, незаконно придбав, шляхом привласнення знайденого, скляну банку з подрібненими рослинами, які являють собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого обмежено відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 653 від 24.05.2024 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», оскільки наркотичний засіб канабіс віднесено до списку № 1 таблиці IІ зазначеного Переліку, котрий почав незаконно зберігати при собі, без мети збуту.

Дії ОСОБА_7 були припинені працівниками поліції 06.02.2023 в період часу з 18 год. 26 хв. по 18 год. 52 хв. в приміщенні кафе «Партизан», що розташоване за адресою: Волинська область, Володимирський район, Литовезька ТГ, с. Литовеж, вул. Львівська, 22, де в присутності двох понятих в ході проведення огляду місця події вказані вище наркотичні засоби було виявлено та вилучено працівниками поліції.

Згідно з висновком судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № СЕ-19/103-23/1385-НЗПРАП від 22.02.2023, вилучена за вищевказаних обставин та надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору, являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс. Маса канабісу (у перерахунку на висушену речовину) становить 19,3474 грам.

Крім цього, ОСОБА_7 , якому ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 27.05.2022 у справі № 165/936/22 встановлено адміністративний нагляд строком 1 рік із застосуванням заборони виїжджати за межі м. Нововолинська без дозволу відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, будучи 06.06.2022 ознайомленим працівниками поліції з вищевказаною ухвалою суду та встановленими обмеженнями, 04.02.2023 (точний час не встановлено), з метою ухилення від адміністративного нагляду, нехтуючи покладеними на нього судом обмеженнями, усвідомлюючи протиправність своїх дій, без узгодження та дозволу працівників ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області на виїзд за межі міста Нововолинська, самовільно, без поважних на це причин, покинув обране ним місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , та виїхав за межі міста Нововолинськ, а саме в м. Володимир Володимирського району Волинської області, де перебував до 05.02.2023, звідки поїхав в село Литовеж, Литовезької ТГ Володимирського району Волинської області, де перебував до 06.02.2023, чим порушив ст. 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими із місць позбавлення волі».

Крім цього, 19.02.2023 о 17 год. 22 хв., ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, котрий введений Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався без його переривання, востаннє Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2915-IX від 07.02.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб, перебуваючи в приміщенні магазину «Рідний Край», розташованого за адресою: Волинська область, Володимирський район, м. Нововолинськ, вул. Винниченка, 6, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переконавшись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, намагався повторно таємно викрасти з торгових стелажів п`ять шоколадок «Мілка шоколад молочний» вагою 300 г кожна, вартістю 85 гривень за одну, на загальну суму 425 гривень, його протиправні дії були виявлені працівником магазину, яка намагалася їх припинити та затримати ОСОБА_7 .

Після чого, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що його протиправні дії, розпочаті як таємне викрадення чужого майна, викрито, та нехтуючи цією обставиною, продовжив їх відкрито та залишив місце вчинення кримінального правопорушення разом з відкрито викраденим вищевказаним майном, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 425 гривень.

Крім того, ОСОБА_7 , ухвалою Нововолинського міського суду від 27 травня 2022 року було встановлено адміністративний нагляд строком 1 (один) рік із застосуванням обмежень, а саме: заборона виїжджати за межі міста Нововолинськ без дозволу працівників ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВГІ ГУНП у Волинській області (з 11.08.2022 ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області); реєстрація у ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області чотири рази на місяць у визначені ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області дні.

ОСОБА_11 будучи ознайомленим з постановою від 06 червня 2022 року про оголошення йому дати і часу реєстрації у ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області і встановленими обмеженнями, у виді заборони виїзду за межі міста Нововолинськ, в період часу з 13 березня 2023 року по 15 березня 2023 року, усвідомлюючи протиправність своїх дій, без дозволу працівників відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, самовільно, без поважних на це причин, з метою ухилення від адміністративного нагляду, покинув обране ним місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , та виїхав за межі міста Нововолинськ, а саме у селище Іваничі, Володимирського району, Волинської області, чим порушив ст. 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими із місць позбавлення волі».

Крім цього, в період часу з 22 год.00 хв. 13.03.2023 по 08 год.00 хв. 14.03.2023 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, котрий введений Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-1X від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався без його переривання, востаннє Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб, перебуваючи неподалік будинку 31, що за адресою вул. Сонячна м. Нововолинськ, Володимирського району, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переконавшись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав шляхом демонтажу, бувшу у вжитку планку під решітку бамперу автомобіля «Мерседес Бенц марки Віто 111 CDI, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , вартість якої згідно висновку №СЕ-19/103-23/3980-АВ становить 2800 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду на вказану суму.

Не погоджуючись із таким вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 основне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст. 186 КК України, місцевий суд визнав пом`якшуючими покарання обставинами визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. Водночас на думку сторони обвинувачення вказані обставини лише характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, та жодним чином не знижують ступінь їх тяжкості.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 має 10 непогашених судимостей, перша з яких була ще у 1996 році, та з того часу не припиняє кримінально протиправну діяльність, хоча неодноразово відбував покарання у вигляді позбавлення волі в місцях несвободи, що на думку сторони обвинувачення свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та вперте небажання виправитись і жити за загальноприйнятими в цивільному суспільстві правилами поведінки, оскільки мети раніше призначеного покарання, яка полягала у виправленні та запобіганні вчиненню нових злочинів, не було досягнуто.

Окрім того, зазначає, що в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 неодноразово раніше засуджувався за ч.1 ст. 263, ст. 395, ч.1 ст. 309 КК України. Зокрема, з 2021 року - вироком Іваничівського районного суду від 22.12.2022 року за ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309, ч.4 ст. 185 КК України; вироком Нововолинського міського суду від 15.06.2023 року за ст. 395, ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України. Нові умисні кримінальні правопорушення, передбачені зокрема, ч.2 ст. 309, ст. 395 КК України, вчинені ОСОБА_7 з 19.11.2021 року по 23.11.2021 року, 06.02.2023 року, 04.02.2023 року, з 13.03.2023 року по 15.03.2023 року. Отже, на думку сторони обвинувачення має місце рецидив кримінальних правопорушень. Проте, вказана обставина не врахована місцевим судом при ухваленні оскаржуваного вироку, хоча була зазначена в обвинувальному акті. Водночас в судовому рішенні не вмотивовано, з яких підстав не враховано цю обставину.

Разом з тим, звертає увагу, що виклавши формулу обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 309 КК України, суд першої інстанції при викладенні фактичних обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення помилково зазначив про незаконне придбання обвинуваченим та зберігання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу.

Таким чином на думку сторони обвинувачення, з опису фактичних обставин вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, слід виключити вказівку про «особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено», зазначивши про «наркотичний засіб, обіг якого обмежено».

Крім того, зазначає, що при викладені фактичних обставин вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, місцевий суд без жодного обґрунтування не зазначив вказану в обвинувальному акті кваліфікуючу ознаку – «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею».

Також звертає увагу, що суд першої інстанції, звільняючи згідно ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 від передбаченого ст. 395 КК України покарання на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки встановивши вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, строк давності якого на час ухвалення вироку сплив, судом не було призначено ОСОБА_7 покарання згідно із загальними засадами, передбаченими ст. 65 КК України, і одночасного звільнення його від цього покарання.

Разом з тим, зазначає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_7 його право на звільнення на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 395 КК України.

Крім того, звертає увагу, що місцевий суд неправильно визначив ОСОБА_7 початок строку відбування покарання за оскаржуваним вироком, зробивши посилання на необхідність рахувати початок строку відбування покарання з 18.03.2023 року, тобто з дня його затримання на підставі вироку Іваничівського районного суду Волинської області від 22.12.2022 року, який набрав законної сили 02.02.2023 року. Враховуючи, що ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні запобіжний захід у виді тримання під вартою не обирався, а отже, строк відбування покарання за даним вироком йому необхідно рахувати з моменту приведення цього вироку до виконання.

Також зазначає, що ОСОБА_7 востаннє засуджений вироком Нововолинського міського суду від 15.06.2023 року за ст. 395, ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.1 ст.70, ч.4 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці. Вказаний вирок 14.09.2023 року набрав законної сили. Отже на підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_7 необхідно зарахувати у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбуте ним за попереднім вироком Нововолинського міського суду від 15.06.2023 року.

Крім того, звертає увагу, що місцевим судом у порушення ч.5 ст. 72 КК України не зараховано у строк остаточно призначеного покарання період попереднього ув`язнення з 28.06.2023 року по день набрання вироком законної сили, враховуючи залишення обвинуваченого у слідчому ізоляторі на час розгляду даного кримінального провадження відповідно до ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 28.06.2023 року.

Посилаючись на вищевикладене просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 309, ст. 395 КК України та призначити йому покарання:

– за ст. 395 КК України – у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання за ст. 395 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

– за ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

– за ч.4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 років;

– за ч.4 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі на строк 7 років;

– за ч.2 ст. 309 КК України – у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком та вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.06.2023, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці.

Початок строку відбування основного покарання обчислювати ОСОБА_7 з моменту приведення даного вироку до виконання.

Зарахувати у строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень, частково відбуте покарання за попереднім вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.06.2023 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 28.06.2023 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

З опису фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, виключити вказівку про «особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено» та зазначити про «наркотичний засіб, обіг якого обмежено».

При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, вказати про його вчинення ОСОБА_7 протягом року після засудження вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 22.12.2022 за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України.

У мотивувальну частину вироку внести вказівку про наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , а саме – «рецидив кримінальних правопорушень».

Разом з тим, не погоджуючись з таким вироком обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації його дій, оскаржує його через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та його особі, внаслідок суворості.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що хворіє та має невиліковні хвороби здоров`я, а тому просить призначити йому менш суворе покарання.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги те, що вказані особи були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи у відповідності до положень КПК України, й будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційних скарг на інший день та відомості про поважність причин їх неявки від них не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційних скарг, прокурора яка апеляційну скаргу сторони обвинувачення підтримала, а апеляційну скаргу обвинуваченого заперечила вважаючи її безпідставною, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які кожен зокрема апеляційну скаргу підтримали, а апеляційну скаргу сторони обвинувачення заперечили, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, апеляційний суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Під час розгляду справи апеляційним судом, обвинуваченим ОСОБА_7 заявлено клопотання, в якому він просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ст.395 КК України на підставі ст.49 КК України, - у зв`язку із закінченням строків давності, та закрити кримінальне провадження в цій частині.

Прокурор ОСОБА_6 щодо заявленого клопотання не заперечував та його підтримала з викладених у ньому підстав.

Разом з тим, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 підтримав заявлене його підзахисним клопотання, оскільки вважає, що наявні законні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Колегія суддів апеляційного суду розглянувши у порядку ч.4 ст.286, ст.288 КПК України клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності, вважає, що воно підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, в якому зокрема обвинувачуються ОСОБА_7 , вчинено 19.11.2021 року, 04.02.2023 року, 13.03.2023 року.

Згідно із ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Статтею 49 КК України визначені підстави для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Так, відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

На момент розгляду даного кримінального провадження, як судом першої інстанції 07.05.2026 року так і розгляду апеляційним судом - 12.08.2026, у даному кримінальному провадженні, строки визначені п.2 ч.1 ст.49 КК України, минули.

Підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав заявлене ним клопотання та погодився на звільнення його від кримінальної відповідальності.

З огляду на вищевикладене, а також відсутності будь-яких заперечень обвинуваченого про застосування положень ст. 49 КК України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст.395 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, - у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Положеннями ст. 417 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Отже, беручи вищенаведені обставини, апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду вважає за необхідне скасувати вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2026 року, звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст.395 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, - у зв`язку з закінченням строків давності, та закрити кримінальне провадження в цій частині.

Разом з тим, судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та їх кваліфікація за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 309 КК України є правильною.

При цьому у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції.

Діям ОСОБА_7 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

За положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У поданій апеляційній скарзі сторона обвинувачення звертає увагу на те, що місцевим судом у мотивувальній частині вироку при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не була врахована обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченого, — рецидив злочинів. Колегія суддів вважає слушними такі доводи з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 5 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, суд у мотивувальній частині вироку зазначає обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Проте при обговоренні виду та розміру призначеного ОСОБА_7 покарання місцевим судом не враховано наявність обставини, яка обтяжує його відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнається, зокрема, рецидив злочинів. Відповідно до ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення. На підставі ст. 35 цього ж Кодексу рецидив враховується, зокрема, при призначенні покарання обвинуваченому.

Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_7 неодноразово раніше засуджувався за умисні кримінальні правопорушення. Зокрема, вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 22.12.2022 року він був засуджений за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України; вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.06.2023 року — за ст. 395, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, у зв`язку з чим має судимості за вчинення умисних злочинів.

Нові умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч.2 ст. 309 КК України, були вчинені ОСОБА_7 07.04.2021 року, 13.03.2023 року, 19.02.2023 року та 06.02.2023 року тобто в період наявності у нього судимостей за раніше вчинені умисні кримінальні правопорушення. Зазначене у відповідності до ст. 34 КК України утворює рецидив злочинів.

За таких обставин, висновок Нововолинського місцевого суду Волинської області від 07.05.2026 року в частині відсутності обтяжуючих покарання обставин є безпідставним, а тому колегія суддів вважає за необхідне внести до мотивувальної частини вироку вказівку про наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, — «рецидив злочинів», яка була також зазначена і в обвинувальному акті.

Разом з тим, в поданій апеляційній скарзі прокурор не погоджується із рішенням місцевого суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.4 ст.186 КК України покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В силу вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Згідно роз`яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», застосування ст.69 КК може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

Згідно матеріалів справи при призначенні ОСОБА_7 покарання зокрема за ч.4 ст.186 КК України, місцевий суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких і дані про особу винного.

Так призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції було враховано, що він є судимим, має постійне місце реєстрації та проживання, посередньо характеризується за місцем проживання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме те, що він вину зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, а також відсутність тяжких наслідків від вчиненого кримінального правопорушення, оскільки його діями не заподіяно значної шкоди.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд відніс визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставиною, що обтяжує покарання, апеляційним судом визнано рецидив злочинів.

З огляду на роль та ступінь участі обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, врахувавши наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу винного, суд визнав за можливе застосувати положення ст.69 КК України і призначити ОСОБА_7 за ч.4 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі нижче нижчої межі, передбаченої законом, строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, та в сукупності з встановленими судом даними про особу винного, та ставлення до вчиненого, давали суду правові підстави застосувати положення ст.69 КК України і призначити ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.186 КК України.

Разом з тим, визнаючи рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , апеляційний суд не знаходить підстав для збільшення строку позбавлення волі зокрема за ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки призначене місцевим судом покарання є справедливим, співмірним тяжкості діяння та достатнім для виправлення особи без його посилення.

Доводи сторони обвинувачення про те, що визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину не знижують ступінь тяжкості зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України є хибними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм заниження покарання.

Поняття «ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення» у контексті ст. 69 КК України не є статичним і не обмежується лише об`єктивною стороною складу злочину в момент його вчинення. Ступінь небезпеки діяння оцінюється судом у сукупності з посткримінальною поведінкою особи. Суд першої інстанції правомірно встановив наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, які діють у синергії: ОСОБА_7 не просто визнав вину, а активно сприяв слідству, що суттєво зекономило процесуальний час та ресурси держави.

Посилання прокурора на наявність у ОСОБА_7 10 колишніх судимостей як на абсолютну перешкоду для пом`якшення покарання суперечить принципу індивідуалізації та гуманізму судочинства. Попередній життєвий шлях обвинуваченого врахований судом, проте наявність рецидиву чи судимостей не позбавляє особу права на виявлення щирого каяття та не обмежує суд у праві застосувати закон про менш суворе покарання, якщо для цього є законні підстави.

Суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65, 66, 69 КК України та обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції на максимальні строки, передбачені санкцією статті.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про необхідність пом`якшення покарання через наявність у нього захворювань є передчасними, оскільки місцевий суд вже врахував стан здоров`я обвинуваченого як елемент, що характеризує його особу. Призначене обвинуваченому ОСОБА_7 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 та ч. 4 ст. 70 КК України у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі вже є мінімально можливим з огляду на тяжкість вчинених злочинів (зокрема, у період воєнного стану) та необхідність поєднання покарань за двома вироками. Подальше зниження покарання не забезпечить досягнення мети карального та виховного впливу.

Отже, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено судом першої інстанції правильно, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, і таке покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи сторони обвинувачення про те, що місцевим судом не дотриманні вимоги ч.4 ст. 70 КК України, згідно з якою за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Крім того, у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №760/26543/17 викладений висновок щодо застосування положень ч.4 ст. 70 КК України, а саме: у разі встановлення судом, що кримінальні правопорушення за новим вироком були вчиненні особою до постановлення декількох попередніх вироків, за які особа засуджена до покарань, що належить відбувати реально, остаточне покарання призначається на підставі ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими ч.1-3 цієї статті, тобто шляхом повного чи часткового складання призначених особі покарань за новим вироком та попередніми вироками. В той же час згідно з ч.4 ст. 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 востаннє засуджений вироком Нововолинського міського суду від 15.06.2023 року за ст. 395, ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці. Вказаний вирок 14.09.2023 року набрав законної сили.

Отже на підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_7 необхідно зарахувати у строк остаточного покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.06.2023 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про те, що при формулюванні обвинувачення за ч.2 ст. 309 КК України місцевим судом було безпідставно зазначено, що канабіс є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого обмежено з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №770 від 06.05.2000, із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №653 від 24.05.2024 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», канабіс відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, а тому з мотивувальної частини вироку при формулюванні обвинувачення за ч.2 ст. 309 КК України підлягає виключенню вказівка про «особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого обмежений» із зазначенням замість цього «наркотичний засіб, обіг якого обмежено».

Водночас, заслуговують на увагу і доводи сторони обвинувачення про те, що в мотивувальній частині вироку при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення за ч.2 ст. 309 КК України місцевим судом не було вказано про його вчинення ОСОБА_7 протягом року після засудження вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 22.12.2022 року за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчинених протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

Зокрема, в акті обвинувачення зазначено, що ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимим, востаннє — вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 22.12.2022 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років (вирок набрав законної сили 02.02.2023 року), судимість за яким не знято та не погашено у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом наркотичних засобів.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Проте, місцевий суд при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України упустив та належним чином не відобразив той факт, що дане правопорушення було вчинене ОСОБА_7 протягом року після його засудження вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 22.12.2022 року за ч. 1 ст. 309 КК України. Вказана обставина є конструктивною ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та безпосередньо впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого і межі висунутого обвинувачення.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне усунути зазначений недолік мотивувальної частини вироку місцевого суду та уточнити формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, вказавши про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України протягом року після засудження вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 22.12.2022 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України».

Доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо неправильного визначення місцевим судом початку строку відбування покарання ОСОБА_7 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.

Твердження прокурора про те, що строк відбування покарання за оскаржуваним вироком слід рахувати виключно з моменту приведення цього вироку до виконання (оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у цьому провадженні не обирався), нівелює той факт, що ОСОБА_7 вже перебуває в умовах ізоляції від суспільства з 18.03.2023 року.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, у випадку вчинення особою кількох кримінальних правопорушень, строки відбування покарання мають бути чітко узгоджені з метою уникнення подвійного стягнення або штучного продовження строку перебування особи під вартою. Оскільки ОСОБА_7 був затриманий 18.03.2023 року на підставі вироку Іваничівського районного суду Волинської області від 22.12.2022 року, він з цього моменту фактично відбував покарання у виді позбавлення волі, за цим вироком.

Згідно з п. 2, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За правилами ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.

Враховуючи викладене, клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження підлягає до задоволення, вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2026 року в частині засудження Енгеля за ст. 395 КК України скасуванню та звільненню ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 395 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України та на підставі ст. 417 України кримінальне провадження в цій частині слід закрити, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 07.05.2026 року щодо ОСОБА_7 в частині опису фактичних обставин за ч.2 ст. 309 КК України та обтяжуючої покарання обставини скасувати та увалити в цій частині новий вирок.

В іншій частині вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 417, 418, 420, ч.15 ст.615 КПК України, Волинський апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження – задовольнити.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2026 року в частині засудження ОСОБА_7 за ст. 395 КК України – скасувати.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст.395 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України та на підставі ст.417 КПК України кримінальне провадження в цій частині закрити.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині опису фактичних обставин за ч.2 ст. 309 КК України та обтяжуючої покарання обставини скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Зарахувати у строк остаточного покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.06.2023 року.

Виключити з мотивувальної частини вироку при формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 309 КК України вказівку про «особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого обмежено», зазначивши замість цього «наркотичний засіб, обіг якого обмежено».

Вказати в мотивувальній частині вироку при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України про його вчинення ОСОБА_7 протягом року після засудження вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 22.12.2022 року за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Внести в мотивувальну частину вироку вказівку про наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , — «рецидив злочинів».

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення його апеляційним судом, а обвинуваченим ОСОБА_7 , - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Повний текст вироку буде вручено учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий

Судді