Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №163/588/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/588/26 Провадження №33/802/795/26 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю представника митного органу Крижановської О.В. (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_1 - адвоката Крючкова В.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Крючкова Віталія Олександровича на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 02 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ТОВ «ТРАНСІМПОРТ УКРАЇНА», (ЄДРПОУ 43941675), РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, а саме 847 117 грн. 84 коп.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 665 грн. 60 коп. судового збору.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил №0214/20500/24, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він будучи керівником ТОВ «ТРАНСІМПОРТ УКРАЇНА», перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товар «сідельний тягач...», загальною вартістю 847 117,84 грн., шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення даного товару документів, а саме рахунку-фактури №А20918.03 від 15.09.2022, що містить неправдиві відомості про відправника та одержувача товару, а також неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів , за що передбачена відповідальність ч.1 ст.483 МК України.

Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Крючков В.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та постановити нове, яким закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Апелянт зазначає про те, що ОСОБА_1 особисто не займався перевезенням транспортного засобу, оскільки він весь час перебував на території України. Первинне подання документів до митного оформлення здійснював перевізник, за дії якого ОСОБА_1 не може нести відповідальність. Також звертає увагу апеляційного суду на те, що сприяння у переміщення транспортного засобу можливе лише перед початком або під час такого переміщення на підставі документів, що містять неправдиві відомості, а не після перетинання митного кордону. Вказує, що місцевий суд не звернув увагу на те, що у ОСОБА_1 будь-яких сумнівів при отриманні документів від експортера щодо продажу транспортного засобу у їх легальності чи правильності не виникало. При цьому, митним органом не було надано документів, що ОСОБА_1 підробив документи чи вніс у них неправдиві відомості. Поданий митному органу до митного оформлення рахунок-фактура №А20918.03 віл 15.09.2022 із заявленою вартістю товару 9200 євро не скасований та не визнаний недійсним, що додатково свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення. Єдиним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності стала відповідь іноземного митного органу та надіслані до неї копії документів, однак у цій відповіді відсутня будь-яка згадка про ОСОБА_1 .

Окрім того, апелянт зазначає про те, що транспортний засіб ввозився на територію України на умовах міжнародних правил «Інкотермс-2010», зокрема згідно із зовнішньоекономічним контрактом – у зв`язку з чим всю відповідальність за товар та достовірність наданих товарно-супровідних документів несе відправник до моменту розвантаження товару та передачі їх ТОВ «Трансімпорт Україна».

Посилаючись на такі обставини, захисник переконаний, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України доказами, які містяться у матеріалах справи не доводиться.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явилась. При цьому, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення судового розгляду до суду не подавала. З урахуванням таких обставин та положень ст.268 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що розгляд справи можливо провести у відсутності ОСОБА_1 , але в присутності його захисника.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Крючкова В.О., який скаргу підтримав з підстав викладених у ній, представника митного органу ОСОБА_2 , яка скаргу вважала безпідставною та просила залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Приписами ст.486 МК України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону судом першої інстанції при прийнятті судового рішення були дотримані в повній мірі.

Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності з огляду на таке.

Частиною 1 ст.458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозицією ч.1 ст.483 МК України передбачено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю і визначає окремі склади правопорушень: 1) з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом 2) надання одним товарам вигляду інших, або 3) з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи 4) документів, одержаних незаконним шляхом, або 5) таких, що містять неправдиві відомості щодо (а) найменування товарів, (б) їх ваги (з урахуванням допустимихвтрат за належних умов зберігання і транспортування) або (в) кількості, (д) країни походження, (е) відправника та/або (є) одержувача, (ж) кількості вантажних місць, (з) їх маркування та (и) номерів, 6) неправдиві відомості, необхідні для (а) визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та (б) його митної вартості.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України є особа, яка безпосередньо перемістила, або особа, яка вчинила дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. Дане правопорушення характеризується прямим умислом, тобто, особа знала і усвідомлювала, що переміщує саме прихований товар, а документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, містять неправдиві відомості, але все-таки бажає саме таким чином незаконно перемістити товар.

Судом встановлено наступне і це підтверджується матеріалами справи.

На адресу Волинської митниці надійшов лист Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби України №26/26-04/7.3/599 від 06.03.2024 про відповідь митних органів Республіки Австрія на запит про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України товару «сідельний тягач - 1шт.: - марка - MAN; - модель - TGX 26.440-бувший у використанні; - календарний рік виготовлення - 2013; - модельний рік виготовлення - 2014; - номер кузова(шасі, рами) - НОМЕР_2 » на адресу ТОВ «ТРАНСІМПОРТ УКРАЇНА».

З інформації, наявної в АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, 18.09.2022 через пункт пропуску Ягодин із Польщі в Україну під керуванням громадянина України ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_3 ) за митною декларацією типу ІМ ЕЕ №UA205000/2022/995873 від 15.09.2022 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 13.09.2022 (Республіка Австрія), інвойса №A20918.03 від 15.09.2022 ввезено як товар транспортний засіб марки MAN TGX 26.440 (VIN - НОМЕР_2 ).

Відповідно до поданих митному органу документів відправником (продавцем) товару є компанія «Company CARS UNLIMITED» (Aries Hose, Mdina Road, Haz- Zebbug, Malta), а отримувачем (покупцем) - ТОВ «ТРАНСІМПОРТ УКРАЇНА» (43010, Волинська область, м.Луцьк, вул.Дубнівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 43941675), фактурна вартість якого складає 9200 євро, що згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ на 18.09.2022, тобто на момент переміщення транспортного засобу через митний кордон України, становило 335 438,44 грн.

За митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205140/2022/065862 від 19.09.2022 товар був випущений у вільний обіг на митній території України, оформленою митним постом «Луцьк» Волинської митниці.

Ввезення даного транспортного засобу на митну територію України і митне оформлення було здійснено на підставі поданого митним органам України інвойса №A20918.03 від 15.09.2022.

З документів та інформації, наданих митними органами Республіки Австрія встановлено, що транспортний засіб марки MAN TGX 26.440 (VIN - НОМЕР_2 ) відповідно до наданого рахунку № НОМЕР_5 від 12.09.2022 був придбаний громадянином України ОСОБА_4 (покупець) від компанії BAS World B.V. (Mac Arthurweg 2, 5466AP Veghel, Нідерланди) за 23 200 євро, що за офіційним курсом НБУ на момент переміщення транспортного засобу через митний кордон України, становило 847 117,84 грн.

Вищевказані обставини зафіксовані в протоколі про порушення митних правил №0214/20500/2024, який 05.06.2026 складений щодо ОСОБА_1 – директора ТОВ «ТРАНСІМПОРТ УКРАЇНА»

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши вищевказані документи, повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що рахунок-фактура №А20918.03 від 15.09.2022, який подано митному органу, як підставу для ввезення на митну територію України транспортного засобу, про який йде мова у даній справі, є документом, що містить неправдиві відомості щодо продавця (відправника), покупця (одержувача) та його фактурної вартості, необхідної для визначення його митної вартості.

Аналізуючи встановлені обставини та норми ч.1 ст.483 МК України апеляційний суд вважає, що матеріали справи мітять належні та достатні докази в розумінні ст.495 МК України щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

При цьому, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не може нести відповідальності за ч.1 ст.483 МК України, оскільки він не перебував за кордоном та ним особисто як керівником ТОВ «ТРАНСІМПОРТ УКРАЇНА» не подавалось жодних документів митному органу, а також він не мав жодного умислу на вчинення такого правопорушення, є цілком безпідставними, так як відповідальність за ч.1 ст.483 МК України настає не лише за особисте фізичне переміщення товару (транспортного засобу), але й за дії, які спрямовані на таке переміщення, в тому числі шляхом подання митному органу документів з неправдивими відомостями як особисто так і через інших осіб. Зокрема, як було встановлено вище з митних декларацій типу ІМ ЕЕ №UA205000/2022/995873 від 15.09.2022, типу ІМ40ДЕ №UA205140/2022/065862 від 19.09.2022 одержувачем, особою, відповідальною за фінансове врегулювання і декларантом товару є ТОВ «ТРАНСІМПОРТ УКРАЇНА», та підписані вони ОСОБА_1 , який на той час перебував на посаді керівника цього товариства.

Також є повністю неспроможними твердження сторони захисту як на підставу відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення на те, що у відповіді іноземних митних органів і доданих до неї документів відсутня згадка про ОСОБА_1 , оскільки як зазначено вище, згадані вище митні декларації підписані ним, як керівником ТОВ «ТРАНСІМПОРТ УКРАЇНА», яке є одержувачем, особою, відповідальною за фінансове врегулювання і декларантом товару.

Таких обставин сторона захисту жодними доказами не спростувала.

Таким чином, вищенаведені твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, а також інші, які перевірені у порядку ч.7 ст.294 КУпАП, не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ним відповідальності за порушення митних правил шляхом закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, оскільки доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків, до яких дійшов суд першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Крючкова Віталія Олександровича залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 02 липня 2026 року в даній справі, - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк