Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №161/6079/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/6079/26 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.

Провадження № 22-ц/802/1142/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Русинчук М. М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, за апеляційною скаргою відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 140/36066/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 (її матері) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області було визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про державний бюджет на відповідний рік).

На виконання цього судового рішення відповідачем було проведено нарахування ОСОБА_2 пенсійних виплат у розмірі 21 771,55 грн.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 вона, як спадкоємець за заповітом, успадкувала майно, яке складається із невиплаченої заборгованості по недоотриманій пенсії, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

На її неодноразові звернення до відповідача щодо виплати цих коштів отримала відповідь про відмову.

Вважає, що вказана сума нарахування відповідачем у розмірі 21 771,55 грн є заниженою та протиправною, оскільки не відповідає Законам України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік». За її розрахунками заборгованість недоотриманої пенсії фактично складає 39 600 грн, з яких за листопад-грудень 2023 року – 26 800 грн, а за січень-квітень 2024 року – 12 800 грн.

Крім того, посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для виконання свого зобов`язання не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки виконання судового рішення здійснюється відповідно до встановленого законом порядку.

Ураховуючи наведене, просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на її користь належні на день смерті спадкодавцеві ОСОБА_2 , але не одержані нею за життя, пенсійні виплати за період з 01.11.2023 по 01.04.2024 єдиною сумою, без застосування постанови КМУ № 821, у розмірі 39 600 грн; не відшкодований спадкодавцеві судовий збір у розмірі 1 073,60 грн згідно виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 17436/2024 від 11.10.2024, а також відшкодувати понесені нею судові витрати у цій справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 21 771,55 грн пенсії, що нарахована і належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та входить до складу спадщини.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму судового збору у розмірі 1 073,60 коп, присудженого ОСОБА_2 згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №140/36066/23.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 747,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, відповідач свого представника у судове засідання не направив і його неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Представником відповідача подано суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Верховний Суд у постановах від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 зробив висновки, що сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і це свідоцтво видано на майно, яке складається з грошової суми 21 771,55 грн, нарахованої відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 140/36066/23 та відповідно до повідомлення ГУПФУ у Волинській області від 08.05.2025 № 0300-0402-8/30474 (а.с.29).

Цим же рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 140/36066/23 стягнуто з ГУПФУ у Волинській області на користь ОСОБА_2 1 073 грн судового збору (а.с.32), які суд першої інстанції вірно стягнув на користь позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 20.11.2025 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило ОСОБА_1 про неможливість виплати їй недоотриманої пенсії спадкодавця поза процедурою і порядком, визначеним законодавством щодо здійснення Пенсійним фондом видатків для виплати пенсій.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22, невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді