Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №161/3159/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/3159/26 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.

Провадження № 22-ц/802/963/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Русинчук М. М.,

з участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача та представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що підприємство надає послуги з теплопостачання – централізованого опалення і постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , у якій зареєстровані відповідачі.

Відповідачі не виконують свої зобов`язання щодо оплати нарахувань за надані послуги, у зв`язку із чим станом на 01.09.2025 утворилася заборгованість у розмірі 104 907,93 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно, а також відшкодувати судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги по теплопостачанню у розмірі 104 907,93 грн та по 1 109,33 грн з кожного судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ДКП «Луцьктепло», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили і просять залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду змінити з таких підстав.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» містить визначення термінів, які вживаються при його застосування. Зокрема, згідно з п. п. 2, 5, 6, 7, 11, 13 ч.1 ст. 1 визначено, що

2) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

7) кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

11) плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);

13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України та інших законах України (ч. 2 ст. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з квітня 2022 року по липень 2025 року.

Усі відповідачі у цей спірний період були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями Реєстру Луцької міської територіальної громади (а.с.5).

Згідно наданого позивачем розрахунку, у відповідачів перед ДКП «Луцьктепло» за період з квітня 2022 року по липень 2025 року виникла заборгованість: за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 32 356,03 грн, за абонентське обслуговування опалення у розмірі 737,22 грн, за послугу з постачання гарячої води у розмірі 71 281,40 грн та за абонентське обслуговування гарячої води у розмірі 533,28 грн (а.с.6-7/зворот/).

Наданий позивачем розрахунок відповідачами не спростовано.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі не оплачують надані їм позивачем комунальні послуги постачання теплової енергії та гарячої води, у зв`язку із чим заявлений розмір заборгованості підлягає до стягнення у солідарному порядку.

Разом із тим, суд першої інстанції, стягуючи солідарно з відповідача ОСОБА_6 разом з іншими двома відповідачами весь розмір заявленої позивачем заборгованості, не звернув уваги, що ця відповідач досягла 18 років, тобто повної цивільної дієздатності, лише 18.02.2024, а тому може відповідати солідарно з іншими відповідачами лише за той заявлений розмір заборгованості, який виник за період з березня 2024 року і до липня 2025 року, який становить 43 567,25 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_6 є неналежними відповідачами, оскільки на час звернення з цим позовом уже були зняті з реєстрації у спірній квартирі – відхиляються апеляційним судом, оскільки ці відповідачі зняті з реєстрації у жовтні 2025 року, а предметом спору є заборгованість, яка виникла за період з квітня 2022 року до липня 2025 року, тобто за період їх реєстрації у спірній квартирі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на відповідачів не може бути покладено обов`язку по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання у квартиру АДРЕСА_2 , оскільки вони сім`єю не проживали у квартирі, а проживали в іншому місті у зв`язку із необхідністю догляду за іншими членами родини – відхиляються апеляційним судом, оскільки нарахування споживачу комунальної послуги відбувається за адресою його місця реєстрації, незалежно від фактичного місця проживання, чи знаходження.

Відповідачі у спірний період були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 і відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на них покладено обов`язок по оплаті наданих послуг, нарахованих саме за адресою їх реєстрації.

Крім того, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження.

Зазначена норма закону виключає право на неоплату вартості такої комунальної послуги, як постачання теплової енергії за будь-яких причин та обставин.

Оскільки Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено процедуру звернення до надавача послуги з метою не нарахування коштів при певних обставинах і у певний період, а відповідачі такого порядку не дотрималися, тому відсутні підстави не тільки для відмови у позові, а й для зменшення суми заборгованості за послугу з постачання гарячої води.

Посилання відповідача на ту обставину, що в квартирі наявний лічильник гарячої води, згідно з показами якого мають проводитися нарахування – відхиляються апеляційним судом, оскільки, як встановлено в суді апеляційної інстанції, відповідач не дотрималася обов`язку щодо своєчасної повірки лічильника, починаючи з 2016 року.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про стягнення солідарно з відповідача ОСОБА_6 разом з іншими двома відповідачами всього розміру заявленої позивачем заборгованості зроблені без належного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2026 року в частині стягнення заборгованості за надані послуги змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 солідарно на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованість за послуги теплопостачання за період з квітня 2022 року до липня 2025 року у розмірі 104 907 (сто чотири тисячі дев`ятсот сім) грн 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , як солідарного боржника з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованість за послуги теплопостачання за період з березня 2024 року до липня 2025 року у розмірі 43 567 (сорок три тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн 25 коп.

Рішення суду в частині стягнення судового збору – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді