Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №162/433/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 162/433/26 Провадження №33/802/805/26 Головуючий у 1 інстанції:Цибень О. В.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Панасюка І.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 07 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він близько 19:16 год 10 травня 2026 року, на автодорозі Т-03-08 135 км, керував мотоциклом марки «Форте», не зареєстрованим у встановленому законом порядку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Водія відсторонено від керування транспортним засобом.

Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР), а його діяння кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції захисник Панасюк І.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій вважає оскаржувану постанову судді незаконною та необґрунтованою. Вказує, що ознаки сп`яніння, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та озвучені поліцейськими, різняться. Крім того, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння є неналежним доказом, адже у ньому відсутні відомості від якого саме огляду відмовився ОСОБА_1 та такий у його присутності не складався, оскільки на ньому відсутній його підпис. Також, апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції фактично перейняв на себе роль обвинувачення, самостійно відшукуючи докази вини особи. Ураховуючи викладене, просить оскаржувану постанову судді скасувати, а провадження по даній справі, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку.

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Панасюк І.І., будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час та місце розгляду даної справи у Волинському апеляційному суді, що стверджується телефонограмою за реєстраційним номером № 1920, складеної секретарем судового засідання відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ Аліною ТАРОВСЬКОЮ, на розгляд справи не з?явились, направили на адресу суду заяву про розгляд даної справи у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою правопорушення - відмова від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю стверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами.

Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 662561 від 10 травня 2026 року, складеного уповноваженою посадовою особою відносно ОСОБА_1 , зафіксовано наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, на момент зупинки транспортного засобу під його керуванням поліцейськими, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння шкіряного покриву обличчя, а також відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Зі змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що засвідчив власним підписом (а.с. 1).

Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП також стверджується наявними в матеріалах справи актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 2) та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під випливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КП ЛБЛ Любешівської селищної ради від 10 травня 2026 року (а.с. 4), якими зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку в медичному закладі; зобов`язанням, виписаним ОСОБА_1 , яким засвідчено його відсторонення від керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 5).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежності як доказу акту огляду на стан алкогольного сп?яніння, оскільки у ньому відсутній підпис ОСОБА_1 та відомості від якого саме огляду він відмовився, апеляційний суд доходить такого висновку.

Розділом ІІ Інструкції передбачено, що акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий - залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп?яніння.

Оскільки ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння, тому обов?язку на складання такого акту у працівників поліції не було. Тож, долучення цього акту до протоколу вказує лише на те, що останньому пропонувалося пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного пристрою, від якого він відмовився.

Водночас, як убачається із відеозапису із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 , джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення та не містить ознак монтажу чи інших недоліків, достатньо повно убачаються обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, із відео видно, що 10 травня 2026 року, на місці зупинки транспортного засобу під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , працівниками поліції було виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим, у встановленому законом порядку, неодноразово запропоновано пройти огляд на місці зупинки чи у медичному закладі, що останнім ігнорувалося. При цьому, ОСОБА_1 неодноразово роз`яснювалось, що мовчання буде розцінюватись як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Після складання направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти до поліцейського автомобіля, з метою доставки останнього до Любешівської багатопрофільної лікарні, однак ці неодноразові запрошення він також ігнорував, у зв`язку із чим, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього та, відповідно, роз`яснено його права та наслідки складання такого протоколу.

Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і у їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, погоджуюсь із висновком судді про наявність у діях водія ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме п. 2.5 ПДР України - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, правильними.

Такий висновок суду є цілком законним та обґрунтованим, підтверджується сукупністю зібраних доказів, які є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановлених судом.

Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, шляхом закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу адвоката Панасюка Івана Івановича залишити без задоволення, а постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 07 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: