Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №758/2745/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2745/26

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок надання послуги неналежної якості, відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.03.2026 зазначений позов було залишено без руху, однак позивач усунув недоліки позовної заяви.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії ТОВ «Київські енергетичні послуги», особовий рахунок НОМЕР_1 . 23.01.2025 у чат боті «YASNO» позивачу прийшло повідомлення, що за особовим рахунком існує заборгованість у сумі 3 166 грн. 56 коп. В той же день було сплачено 2 388 грн. 96 коп. (копія квитанції від 23.01.2025 № XOKB-541K-793B-9BA8 додається). Але вказаний платіж не був зарахований і 12.02.2025 позивач отримав повідомлення, що сума до сплати за особовим рахунком складає 5 659 грн. 20 коп.

16.06.2025 позивач отримав попередження про припинення постачання електричної енергії у зв`язку з наявністю боргу у сумі 5 510 грн. 16 коп., було також зазначено, що послуга з повторного підключення може коштувати до 6 000 грн.

07.07.2025 о 17:20 позивачу було припинено постачання електричної енергії у зв`язку з наявністю заборгованості у сумі 3 335 грн. 04 коп. При цьому заборгованість виникла у зв`язку з не зарахуванням оплати у сумі 2 388 грн. 96 коп. від 23.01.2025. Позивач вказує, що незважаючи на те, що фактичний борг на момент відключення складав лише 900 грн., позивач сплатив 3 335 грн. 04 коп. через годину після припинення постачання електричної енергії.

При цьому поновлено постачання електричної енергії відбулося лише 10.07.2025 об 11:12. На додаток до сплати боргу у розмірі 3 335 грн. 04 коп., позивачу довелось сплатити ще за повторне підключення 2 917 грн. 96 коп.

Позивач зазначає, що внаслідок безпідставного припинення надання послуг з постачання електричної енергії йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода полягала в тому, що позивачу довелось витрачати кошти на сплату боргу у сумі 3 335 грн. 04 коп., оплату повторного підключення в сума 2 917 грн. 96 коп., оплату правничої допомоги в сумі 41 700 грн., втрати вигоди через неможливість здійснювати підприємницьку діяльність (зупинення роботи інтернет магазину) в сумі 28 000 грн.

Позивач стверджує, що він зазнав моральних страждань, є батьком трьох неповнолітніх дітей, припинення постачання електричної енергії більше ніж на дві доби позбавило можливості годувати, мити дітей. Моральну шкоду позивач оцінює у 150 000 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.04.2026 від представника відповідача ТОВ «Київські енергетичні послуги» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що позивач звернувся із заявою-приєднанням та необхідним пакетом документів для укладення договору про постачання постачальнком універсальних послуг. На підставі чого, з 05.11.2024 ОСОБА_1 було приєднано до договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальної послуги на умовах Комерційної пропозиції «Побутова ОЗ» (далі - КП) за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Станом на 08.06.2025 (дата формування рахунка) відповідно до обсягів переданих ОСР за особовим рахунком № НОМЕР_1 сума до сплати за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 складала 5 510 грн. 16 коп., з якої: 1 378 грн. 08 коп. - нарахування за травень 2025 року та 4 132 грн. 08 коп. - заборгованість за попередні розрахункові періоди.

Отже, у зв`язку з наявністю заборгованості, рекомендованим листом у червні 2025 року було надіслано засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» попередження про припинення постачання електричної енергії до помешкання за наведеною адресою. Відповідно до ПРРЕЕ датою отримання таких попереджень вважається третій робочий день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).

25.06.2025 було здійснено часткову оплату заборгованості сумою 2175,12 грн.

Оскільки заборгованість у повному обсязі сплачено не було, Товариство скористалося своїм правом та звернулося до ОСР для проведення припинення електропостачання за наведеною адресою.

За наявною у Постачальника інформацією, 07.07.2025 постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , було припинено.

Постачальник електричної енергії самостійно не виконує роботи з припинення/відновлення електропостачання. Перелічені вище послуги здійснює ОСР - ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».

Отже, після повної сплати заборгованості та вартості робіт з повторного підключення, Товариством було сформовано відповідну заявку, яку передано до ОСР, для подальшого виконання робіт з відновлення електропостачання до помешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації, отриманої від ОСР, електропостачання за наведеною адресою відновлено 10.07.2025. Таким чином, кошти за повторне відключення були сплачені правомірно і не можуть бути стягнуті.

Також відповідач зазначає, що оплата сумою 2388,96 грн у січні 2025 року, яка надійшла від банківської установи, сплачена Позивачем на інший особовий рахунок № НОМЕР_2 (у Позивача № 05140418209). Таким чином, саме позивач несе відповідальність за правильність зазначення інформації при оплаті за спожиту електричну енергію.

Позивачу було надано роз`яснення щодо можливості перевести кошти сумою 2388,96 грн на особовий рахунок № НОМЕР_1 для врахування у розрахунках оплати за спожиту електричну енергію за наведеною адресою. Відповідач зазначає, що у позивача відсутня переплата, станом на дату подачі відзиву неоплаченою є сума 1635 грн. 12 коп. 2388,96 грн є оплатою на інший особовий рахунок. Позивачу неодноразово (відповідь на адвокатський запит, відповідь на претензію) надано інформацію як її перенести на свій, однак ним це зроблено не було.

26.05.2026 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що відповідач визнає, що оплата суми 2 388 грн. 96 коп. була отримана на інший особовий рахунок, наголошує, що сума була сплачена за реквізитами відповідача і помилку припустив саме відповідач, бо позивач не мав технічної можливості змінити будь-які дані при сплаті.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії ТОВ «Київські енергетичні послуги», особовий рахунок НОМЕР_1 .

23.01.2025 у чат боті «YASNO» позивач отримав повідомлення, що за особовим рахунком існує заборгованість у сумі 3 166 грн. 56 коп. В той же день позивачем сплачено 2 388 грн. 96 коп. (копія квитанції від 23.01.2025 № XOKB-541K-793B-9BA8 наявна у матеріалах справи).

Вказаний платіж не було зараховано, а 12.02.2025 позивач отримав повідомлення, що сума до сплати за особовим рахунком складає 5 659 грн. 20 коп.

16.06.2025 позивач отримав попередження про припинення постачання електричної енергії у зв`язку з наявністю боргу у сумі 5 510 грн. 16 коп., де було також зазначено, що послуга з повторного підключення може коштувати до 6 000 грн.

07.07.2025 о 17:20 позивачу було припинено постачання електричної енергії у зв`язку з наявністю заборгованості у сумі 3 335 грн. 04 коп.

Поновлено постачання електричної енергії відбулося 10.07.2025 об 11:12. Позивачу за повторне підключення було сплачено 2 917 грн. 96 коп.

Суд зазначає, що відносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі-ПРРЕЕ), Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 (далі КСР), та Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі ККОЕЕ ).

Відповідно до пункту 1.2.1 ПРРЕЕ розділу І споживання електричної енергії здійснюється виключно на підставі договорів, укладених відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ та Кодексу систем розподілу.

Пунктом 3.1.6 розділу ІІІ ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, серед іншого, якщо споживач є стороною діючих договорів.

Згідно з пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ споживач зобов`язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі укладених договорів, забезпечувати представникам оператора системи розподілу безперешкодний доступ до електроустановок та засобів комерційного обліку для проведення технічних перевірок, контрольних оглядів і виконання інших дій, передбачених законодавством та договором. Невиконання цих обов`язків є порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, серед яких можуть бути і договір про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, тощо.

Частиною четвертою статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором. Оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії оприлюднюються операторами систем розподілу в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів (ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, неподання або несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, а також надання недостовірної інформації у такій звітності.

Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 N 312 (ПРРЕЕ), врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Пунктом 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) передбачено, що постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Пунктом 5.1.19 Правил встановлено, у квартирах, будинках, приватних домогосподарствах або інших об`єктах індивідуального побутового споживача, розташованих да однією адресою, установлюється один засіб комерційного обліку (електролічильник) для побутових потреб незалежно від кількості господарських будівель.

Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт відсутності у нього заборгованості, а відтак наведені ним доводи не дають підстав для висновку про відсутність відповідної заборгованості.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів, які б об`єктивно підтверджували наведені позивачем обставини та свідчили про відсутність у нього відповідної заборгованості. Позивачем не надано документів чи інших доказів, які б достовірно підтверджували факт належного виконання ним своїх зобов`язань, повного погашення заборгованості або наявності інших обставин, що свідчили б про її відсутність. Отже, твердження позивача щодо відсутності заборгованості не знайшли свого належного підтвердження матеріалами справи та є необґрунтованими.

Окрім цього, позивач додає Лист № 25/4/12/С-72804 від 22.12.2025, в якому ТОВ «Київські енергетичні послуги» констатує, що сума була сплачена позивачем на інший особовий рахунок та те, що є можливість перевести кошти на свій особовий рахунок та роз`яснено процедуру повернення коштів.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що 16.06.2025 отримав попередження про припинення постачання електричної енергії у зв`язку з наявністю боргу у сумі 5 510 грн. 16 коп., де було також зазначено, що послуга з повторного підключення може коштувати до 6 000 грн.

07.07.2025 о 17:20 позивачу було припинено постачання електричної енергії у зв`язку з наявністю заборгованості у сумі 3 335 грн. 04 коп.

Суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, що саме у зазначений період позивач звертався до відповідача з метою врегулювання даного питання. Матеріали справи не містять листування, заяв, звернень чи інших доказів в період з 16.06.2025 по 07.07.2025, які б свідчили про факт такого звернення, дату, зміст та отримання відповідного звернення відповідачем.

Таким чином, твердження позивача про вжиття ним заходів щодо врегулювання спірного питання у вказаний період не підтверджені та ґрунтуються на припущеннях.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлених Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в п. п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.

При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 49-51 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зазначено, що: "виходячи з положень статей 16 і 23ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.".

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі N 180/1735/16-ц (провадження N 61-18013сво18) зазначено, що "тлумачення положень статей 11та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.".

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 766/21131/18 (провадження N 61-18770св19), аналіз положень статей11та23ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Отже, враховуючи вище викладене, важливою умовою для осіб, які звертаються до суду для відшкодування моральної шкоди є наявність доказів. Доказами, що підтверджують розмір моральної шкоди можуть слугувати дані, що підтверджує дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя потерпілого, це можуть бути висновок спеціаліста, психолога або висновок судового експерта-психолога, показання свідків (свідчення друзів, колег, тощо), характеристика з місця роботи, виписки з лікарні, якщо потерпілий звертався по допомогу до лікаря невролога чи психіатра, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних курсів реабілітації.

Саме за підсумками психологічного дослідження можна точно встановити, які саме моральні страждання були заподіяні особі діями іншої сторони, наскільки ці моральні страждання (моральна шкода) є важкими, які можливі суми компенсації моральної шкоди будуть адекватні встановленого рівня моральних страждань.

В постанові Верховного Суду у справі № 750/6330/17 зроблено висновок, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або ж приниження, які завдають моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, зокрема, інтенсивність, повторюваність протиправних дій, фізичні або психологічні наслідки, стан здоров`я. Верховним Судом зауважено, що саме позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання, яку саме шкоду вони заподіяли та в якому розмірі.

Отже, не кожне переживання, хвилювання є стражданням. Страждання - це відчуття сильного фізичного болю, глибоких душевних мук, а не будь-яка негативна емоція. Саме через страждання фізичної особи визначається поняття моральної шкоди, його характер та глибину потрібно доводити, щоб довести моральну шкоду.

Відповідно до вище зазначеного позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджують дійсність моральних страждань та рівень їх тяжкості.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Щодо відшкодування упущеної вигоди, суд дійшов наступного висновку.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що відшкодуванню підлягає лише така упущена вигода, яка має реальний, а не абстрактний характер. Особа, яка заявляє вимогу про її стягнення, повинна довести не лише факт порушення її права, а й наявність реальної можливості отримання відповідного доходу, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та неотриманням такого доходу, а також його розмір. Сама по собі копія Декларації про доходи не є безумовним доказом понесених збитків та має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 161/14197/20.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок надання послуги неналежної якості, відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ