Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №753/179/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/179/25

провадження № 1-кп/753/895/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

провівши судовий розгляд кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 62024100130004666 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню ддочку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Положення ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено по даний час.

Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_3 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 101, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, оберігати як святиню Бойовий прапор своєї частини, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знаходитися на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Вимоги ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовій обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.10.2024 № 162/МГ, солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 призвано до лав ЗС України та направлено до Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17-А) для формування військових команд та направлення до військової частини.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 114 від 11.10.2024 «Про формування та відправки військових команд до військових частин», солдата ОСОБА_3 11.10.2024 включено до складу військової команди та направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ЗС України ( АДРЕСА_2 ).

Згідно поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.10.2024 № 9757/1 солдат ОСОБА_3 11.10.2024 відправлений у складі команди у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ЗС України ( АДРЕСА_2 ), куди він мав прибути 11.10.2024.

Згідно ст. 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, станом на 11.10.2024 солдат ОСОБА_3 є військовослужбовцем, а отже - відповідно до ч. 2 ст. 401 КК України: суб`єктом кримінальних правопорушень проти встановленого законом порядку несення військової служби.

Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено єдиноначальність як один із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України, яка полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтями 29 і 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до статті 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці молодшого офіцерського складу за військовим званням є начальниками для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу, а полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу.

Положеннями статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Станом на 11.10.2024 лейтенант ОСОБА_6 займає посаду офіцера групи бронювання військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_7 та лейтенант ОСОБА_6 є начальниками за військовим званням для солдата

ОСОБА_3 .

Відповідно до статей 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Статтями 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

11.10.2024 на адресу Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17-А) надійшов наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 114 від 11.10.2024 «Про формування та відправки військових команд до військових частин», згідно з яким солдата ОСОБА_3 включено до складу військової команди та направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ЗС України ( АДРЕСА_2 ).

11.10.2024, близько 18 год 40 хв указаний наказ усно оголошено солдату ОСОБА_3 лейтенантом ОСОБА_6 за місцем дислокації Київського міського збірного пункту ( АДРЕСА_3 ).

Однак, солдат ОСОБА_3 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 11.10.2024 близько 18 год 40 хв, усвідомлюючи, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_7 та офіцер групи бронювання військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_5 лейтенант ОСОБА_6 є його прямими начальниками за військовим званням та, діючи з особистих мотивів та з прямим умислом, проявивши легкодухість, в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем дислокації Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17-А), після оголошення йому лейтенантом ОСОБА_6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 114 від 11.10.2024 «Про формування та відправки військових команд до військових частин», згідно з яким солдата ОСОБА_3 11.10.2024 включено до складу військової команди та у цей же день направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ЗС України ( АДРЕСА_2 ), порушуючи військову дисципліну, відкрито безпідставно відмовився виконувати наданий наказ.

Із урахуванням викладених обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України як відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

12 серпня 2026 року між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62024100130004666, з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 468-470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даних угоди прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч. 4 ст. 402 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має на утриманні матір похилого віку, та неповнолітню доньку. Крім того, ОСОБА_3 бажає у подальшому проходити військову службу за мобілізацією, на особливий період, з метою подолання військової агресії російської федерації на території України.

Разом із тим, ОСОБА_3 здійснив добровільний благодійний внесок у розмірі 30 тис.грн на забезпечення та підтримку Збройних Сил України, що також свідчить про його активну громадянську позицію, суспільну орієнтованість та соціальну відповідальність.

Також, вказаною угодою визначено покарання, яке повине понести ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, тобто нижче від найнижчої межі покарання, встановленої санкцією ч. 4 ст. 402 КК України.

На підставі ст. 58 КК України замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовця строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави 15 (п`ятнадцяти) відсотків.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 (тяжкий злочин), останній беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення.

Всі умови викладені у ст.469 КПК України в угоді чітко дотримані.

Також, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62024100130004666, з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_3 з іншого боку і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 42, 45,286,287, 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду від 12.08.2026 року про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та із застосування положень ст.69 КК України призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 58 КК України замість 2 років позбавлення волі призначити ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження на строк 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави 15 (п`ятнадцяти) відсотків.

До набрання вироком законної сили змінити застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на особисте зобов"язання, звільнивши останнього з-під варти в залі суду, негайно.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати у строк покарання строк тримання під вартою, у період 11.10.2024 року по 12.08.2026 року, виходячи із розрахунку - одному дню тримання під вартою відповідає три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: