Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №753/15094/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15094/26

провадження № 3/753/4673/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Просалова О.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ст. 122-4 КУпАП,

в с т а н о в и в:

22 червня 2026 року о 18 годині 44 хвилин, по вулиці Ялтинській в місті Києві, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Лексус» д.н.з. НОМЕР_2 будучи учасником ДТП, залишив місце пригоди до приїзду працівників поліції, чим порушив п. 2.10 (а) ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Скоромна І.М. проти протоколу про адміністративне правопорушення заперечували, вину ОСОБА_1 не визнали. Представник заявила клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ст. 247 КУпАП, а у разі незастосування зазначеної підстави - на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначила, що 22 червня 2026 року під час руху ОСОБА_1 зателефонувала дружина та повідомила, що їхній неповнолітній син має високу температуру тіла, блювання та розлад шлунку і потребує невідкладної медичної допомоги. У зв`язку з цим ОСОБА_1 невідкладно попрямував до КНП «Консультативно-діагностичний центр» для надання дитині медичної допомоги. Під час руху сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ніхто не постраждав. При цьому, відносно ОСОБА_1 за фактом зазначеної ДТП протокол про адміністративне правопорушення не складався. Одразу після ДТП, усвідомлюючи наявність реальної загрози здоров`ю дитини, ОСОБА_1 продовжив рух до медичного закладу. Після надання дитині медичної допомоги він повернувся на місце ДТП, однак ані іншого учасника ДТП, ані працівників поліції там уже не було. Крім того, представник зазначила про відсутність у діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, оскільки він не мав умислу на залишення місця ДТП, а залишив місце події з метою надання невідкладної медичної допомоги неповнолітньому сину. З огляду на викладене представник просила провадження у справі закрити.

Вислухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Пунктом 2.10.а) Правил дорожнього руху України визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Положеннями ст. 122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Так, судом встановлено, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , усвідомлюючи факт її вчинення, залишив місце події та продовжив рух до медичного закладу, не повідомивши працівників поліції про ДТП та не дочекавшись їх прибуття. При цьому суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що він поспішав доставити неповнолітнього сина до лікарні у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я.

Водночас сам по собі факт необхідності надання дитині медичної допомоги не є безумовною підставою для звільнення особи від виконання обов`язків, встановлених Правилами дорожнього руху, та не свідчить про наявність крайньої необхідності. Для застосування положень ст. 18 КУпАП необхідно встановити наявність безпосередньої небезпеки, яку неможливо було усунути іншим способом, а також те, що заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Однак матеріали справи не містять об`єктивних даних про те, що стан здоров`я дитини був таким, що вимагав саме негайного самостійного транспортування її ОСОБА_1 з одночасним залишенням місця ДТП, або що існувала реальна та безпосередня загроза її життю чи здоров`ю, яку неможливо було усунути іншим способом. Зокрема, не встановлено, що звернення за екстреною медичною допомогою, залучення іншої особи для транспортування дитини чи повідомлення працівників поліції про необхідність залишити місце ДТП були неможливими.

Не може бути підставою для закриття провадження і посилання захисту на те, що внаслідок ДТП ніхто не постраждав та за фактом самої ДТП щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не складався. Для складу правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, визначальним є сам факт залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, а не настання наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень чи притягнення особи до відповідальності за порушення, що спричинило ДТП.

Щодо доводів представника про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу, суд зазначає, що останній усвідомлював факт дорожньо-транспортної пригоди, однак після її вчинення свідомо залишив місце події та продовжив рух до медичного закладу. Таким чином, залишення місця ДТП було результатом його свідомого рішення, а не випадкової помилки чи необізнаності щодо обов`язку залишатися на місці пригоди. При цьому мотив, з якого ОСОБА_1 залишив місце ДТП, сам по собі не свідчить про відсутність умислу на вчинення передбаченого ст. 122-4 КУпАП правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилаються ОСОБА_1 та його представник, не виключають протиправності його дій та не свідчать про наявність крайньої необхідності. Підстав для висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення або для закриття провадження на підставі п. 1 чи п. 3 ст. 247 КУпАП судом не встановлено.

Таким чином, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя вважає, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, протоколи складено у відповідності до вимог законодавства, а вина особи безумовно, «поза розумним сумнівом», доведена та підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі і повністю встановлена під час судового розгляду.

При призначенні стягнення правопорушнику суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність.

На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з правопорушника слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 40-1, 122-4, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення подання на постанову - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього КУпАП, на підставі статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання три місяці з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя: