Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №347/333/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/333/26

Провадження № 33/4808/308/26

Категорія ст.124 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Зленка В.А. на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, стягнуто судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

Правопорушення вчинено за таких обставин:

02.02.2026 року о 02.20 год в с.Рожнів по вул. Івана Франка Косівського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Мустанг д.н.з. НОМЕР_1 не обрав безпечної швидкості руху , не впорався із керуванням в наслідок чого з`їхав в кювет, при ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження , чим порушив п. 2.3.б ПДР.

Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник адвокат Зленко В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2026 року по справі №347/333/26, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та закрити провадження по справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що ОСОБА_1 вину у вчиненні ікримінованого йому правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не визнає, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2026 року вважає незаконною та необґрунтованою.

Зазначає, що в матеріалах справи нема доказів зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на час прибуття поліцейських в автомобілі нікого не було. Сам ОСОБА_1 знаходився в кареті швидкої медичної допомоги (далі – ШМД), де йому надавали першу медичну допомогу.

Стверджує, що будь-які пояснення ОСОБА_1 на місці події не повинні братися судом до уваги, оскільки вони надані під впливом тяжких для ОСОБА_1 обставин, а саме факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, рваної рани тім`яної ділянки голови розміром 4-8 см, втрати значної кількості крові ще до приїзду карети ШМД, безпідставна відмова бригади ШМД госпіталізувати його з місця події до лікарні. Докази отриманих ОСОБА_1 травм знаходяться в матеріалах справи.

Звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 усвідомлював суть правопорушення, яке йому інкримінувалося, а також наслідки вчинення чи не вчинення ним певних дій, враховуючи той стан в якому він перебував під час його допиту поліцейськими.

Також вказує, що на місці події перебували інші особи, які могли бути допитані в якості свідків або учасників події, однак, працівниками поліції дані особи не були встановлені, в якості свідків допитані не були.

Зазначає, що адміністративні матеріали були складені без присутності ОСОБА_1 копію протоколу останній не отримував.

Вказує, що матеріали справи не містять даних про те, хто є потерпілим від інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також відсутня інформація щодо завданої шкоди.

Стверджує, що план-схема ДТП складалася без присутності ОСОБА_1 . Пошкодження, яких зазнав автомобілі, які відображені на плані-схемі ДТП не відповідають дійсності і такі пошкодження були на автомобілі до настання подій 02.02.2026 року.

На адресу Івано-Франківського апеляційного суду 10.08.2026 року надійшла заява від захисника адвоката Зленка В.А., в якій останній просить апеляційний розгляд проводити без участі ОСОБА_1 та його захисника. Вказує, що апеляційну скаргу вони підтримують в повному обсязі та просять суд її задовольнити.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Зленка В.А.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню і постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 .

Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.

При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи та були надані сторонами під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне перевірити вищевказані доводи та дослідити сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №581023 від 02.02.2026 року, водій ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 02.02.2026 року о 02 год. 20 хв. в с. Рожнів, вул. Івана Франка, керуючи транспортним засобом марки Мустанг д.н.з. НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням внаслідок чого з`їхав у кювет. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п.2.3.б ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою – поліцейським Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капралом поліції Будзом М.О., підписаний уповноваженою особою. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Правопорушнику були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Косівському районному суді.

У протоколі зазначено, що від пояснень ОСОБА_1 відмовився.

Посвідчення водія у ОСОБА_1 працівниками поліції не вилучено.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звинувачується в тому, що під час не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та порушив вимоги п. 2.3б Правил дорожнього руху України.

До матеріалів справи долучено рапорт-зведення №33 від 02.02.2026 року, з якого вбачається, що 02.02.2026 року о 02 год. 27 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 від невідомої особи про те, що за адресою с. Рожнів по вул. Заріка Косівського району відбулося ДТП, вказує, що є потерпілі, більше інформації не надає. При передзвоні повідомив, що ТЗ Мустанг з`їхав в окіп, їхав в напрямку с. Кобаки, усі живі. Прибувши на місці події в с. Рожнів, Косівського району, Івано-Франківської області було встановлено, що -02.02.2026 року о 02 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Мустанг д.н.з. НОМЕР_2 не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив з`їзд у кювето. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. На водія ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали за ч.1 ст. 130, ст.. 125, ч.1 ст. 121-3 КУпАП. проводилося фотографування за допомогою логістичного пристрою планшет та нагрудної бодікамери поліцейського №6. (а.с. 2-3)

Зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 02.02.2026 року о 02 год. 20 хв. в с. Рожнів, вул. Івана Франка (а.с. 4), на якій зафіксовано розташування транспортного засобу після дорожньо-транспортної події вбачається, що вона сталася за участю водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Мустанг» д.н.з. НОМЕР_3 .

На вказаній схемі зафіксовано розташування транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди в кюветі та зафіксований перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП, а саме вказано про наявність пошкоджень передньої частини транспортного засобу.

Також до матеріалів справи долучені: копія постанови серії ЕНА № 6601753 щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121-3 КУпАП, копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №581025 щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 5).

Зі змісту рапорту поліцейського СРПП Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Будза М.О. від 02.02.2026 року (а.с. 6) вбачається, що під час несення служби в складі екіпажу діамант 15 спільно із старшим лейтенантом поліції Яромусь В. отримали виклик на службовий планшет (ДТП із потерпілими) с. Рожнів вул. І.Франка ІНФОРМАЦІЯ_2 02.20 год. В ході опрацювання даного повідомлення прибувши за вказаною адресою с.Рожнів було встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Форд Мустанг д.н.з. НОМЕР_2 не впорався із керуванням не дотримався безпечної швидкості руху внаслідок чого допустив з`їзд в кювет, під час чого отримав тілесні ушкодження, також під час спілкування із водієм було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. В подальшому ними було запропоновано у встановленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП або в медичному закладі на що останній відмовився, після чого водія було госпіталізовано до Косівської ЦРЛ. На водія ОСОБА_1 було складено адміністративні матеріали за статтею 121-3 частина 1, 124, 130 частина 1 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.

Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.

В своїй апеляційній скарзі захисник адвокат Зленко В.А. посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтованими.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів дозволяє прийти до обґрунтованого переконання про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford Mustang» під час дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання на отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження також не свідчить про те, що він не усвідомлював своїх дій чи не міг повідомляти про обставини події. Матеріали справи не містять даних, які б дозволяли прийти до переконання, що були істотно порушені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Твердження про наявність інших осіб на місці події, які могли бути свідками, саме по собі не спростовує наявних доказів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Доводи про складення адміністративних матеріалів за відсутності ОСОБА_1 та неотримання ним копії протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності. Зокрема, як вбачається з рапорту поліцейського, після ДТП ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння та в подальшому його було госпіталізовано до Косівської ЦРЛ.

Необґрунтованими є і твердження про відсутність відомостей щодо наслідків ДТП, оскільки схема місця події містить дані про розташування автомобіля в кюветі та зафіксовані механічні пошкодження його передньої частини.

Посилання на складення схеми без участі ОСОБА_1 не свідчить про її недопустимість. Схема складена працівниками поліції за результатами огляду місця ДТП. Твердження про те, що зафіксовані пошкодження існували до ДТП, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують сукупності доказів, на підставі яких судом першої інстанції встановлено обставини правопорушення.

Апеляційний суд також приймає до уваги, що постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області 25.03.2026 року ОСОБА_1 було визнано винуватим за ч.1 ст. 130 КУпАП .

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 02.02.2026 року о 02.20 год., в с.Рожнів, по вул.Івана Франка, Косівського району керував транспортним засобом марки Мустанг д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Вищевказане судове рішення набуло законної сили у зв`язку з чим встановлені ним фактичні обставини мають преюдиціне значення.

Так, факти, які установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

За таких обставин, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Мустанг д.н.з. НОМЕР_1 02.02.2026 року о 02.20 год. в с.Рожнів, по вул.Івана Франка, Косівського району, який встановлений судом рішенням, яке набуло законної сили, має преюдиційне значення.

Зі змісту висунутого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 звинувачується у порушенні вимог пп. 2.3.б Правил дорожнього руху України.

Так, відповідно до п. 2.3.б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що саме порушення водієм ОСОБА_1 вимог пп. 2.3.б Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причино-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортної пригодою.

Апеляційний суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив з`їзд транспортного засобу в кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності досліджених доказів та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ст.124 КУпАП передбачена можливість призначення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом з тим, суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_2 мінімальну міру стягнення за вчинене правопорушення у вигляді штрафу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляцію захисника адвоката Зленка В.А. залишити без задоволення, а постанову судді залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Зленка В.А. залишити без задоволення.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв