Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №203/7903/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/7903/26

1-кп/0203/2762/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Центральний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро, в порядку дистанційного судового провадження, кримінальне провадження №62026170030007900, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з неповною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:

- вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2020 за ч. 2 ст.186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 11.04.2022 за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2024 звільнений від відбування покарання умовно-достроково, для проходження військової служби за контрактом, невідбутий термін покарання 1 рік 8 місяців 22 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її на посаді стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 20 січня 2026 року приблизно о 07:00, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органу військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 13 год. 50 хв. 30 травня 2026 року, коли його було затримано уповноваженою службовою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, на території Центрального району міста Дніпра, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Таким чином, 20 січня 2026 року військовослужбовець ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що дислокувалась у населеному пункті АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та був незаконно відсутній на військовій службі до 30 травня 2026 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердив обставини вчинення, так як вони викладені у вироку вище та пояснив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що дислокувалась у АДРЕСА_2 . У січні 2026 року самовільно залишив військову частину, не повідомивши командира. Поїхав додому у Київ, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. У травні 2026 року був затриманий слідчим у м. Дніпрі. У скоєному щиро кається та просить суд суворо не карати.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, та, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думки учасників судового розгляду, роз`яснивши учасникам судового провадження вимоги ст. 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються, як тяжкий злочин, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини у скоєному, особу обвинуваченого, який раніше судимий, дане кримінальне правопорушення вчинив в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком суду, неодружений, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому - щире каяття, обставину, що обтяжує покарання - рецидив кримінальних правопорушень, а також, думку прокурора та захисника щодо виду та міри покарання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в умовах його ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за скоєне кримінальне правопорушення, у виді 5 років позбавлення волі.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 11.04.2022 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2024 звільнений від відбування покарання умовно-достроково, для проходження військової служби за контрактом, невідбутий термін покарання 1 рік 8 місяців 22 дні.

Кримінальне правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, вчинено протягом невідбутої частини покарання.

Згідно ч.3 ст.81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

За вказаних обставин, обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків у виді позбавлення волі, частково приєднавши до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 11.04.2022 року.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті, а тому, строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід обраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме, з 30 травня 2026 року.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

До обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, підстави для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого у суду відсутні. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 засуджується до покарання у виді позбавлення волі, а тому, може ухилятися від його відбування.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 11.04.2022 року та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто, з 30 травня 2026 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.

Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1