Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №175/1889/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/1889/25

Провадження № 1-кп/175/190/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024052390001195 від 10 липня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Краматорськ, Донецької області, громадянин України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 України, -

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на території України оголошена та проводиться загальна мобілізація.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизні, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резервi, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних, проходити медичний огляд, проходити військову службу і виконувати військовий обов`язок у запас, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до ТЦК та СП для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ТЦК та СП, де вони перебувають на військовому обліку, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки тa мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Так, ОСОБА_4 04.11.2011 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), є військовозобов`язаним.

У зв`язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації ОСОБА_4 02.07.2024 пройшов військово-лікарську комісію, згідно з якою визнаний придатним до військової служби. 02.07.2024 ОСОБА_4 вручено повістку №383 від 02.07.2024 від отримання якої він відмовився, згідно з якою ОСОБА_4 наказано з`явитись о 08.00 год 05.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.

Проте, військовозобов`язаний ОСОБА_4 , будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», діючи умисно з метою ухилення від призову за мобілізацією без поважних причин, маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст. ст. 1, 10, 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» 05.07.2024 та в подальшому не прибув до місця призову - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Позиція сторін кримінального провадження

У судовому засіданні прокурор вважав, що дослідженими доказами достеменно підтверджено та установлено, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просив суд визнати його винуватим та, ураховуючи особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, просив призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не визнав та зазначив, що хоча він й має бажання захищати Батьківщину, проте вважає ІНФОРМАЦІЯ_5 – незаконним збройним формуванням, а правоохоронні органи, яким його піддано кримінальному переслідуванню – такими, що не є належними юридичними особами. Також обвинувачений суду пояснив, що він надавав лікарям під час проходження ВЛК відомості щодо його стану здоров`я, звертався до лікарів, оскаржував висновок ВЛК, однак відомостей за результатами оскарження надати не може. Вважав себе невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Незважаючи на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ст. 336 КК України, його винуватість підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами,

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що з 23.12.2024 року вона тимчасово виконувала обов`язки голови ВЛК. 08.01.2024 до неї звернулись слідчі Краматорського РУП, чи проходщодо проходження ОСОБА_4 ВЛК, було виявлено, що ОСОБА_4 не приніс фотокартку, яку потрібно було вклеїти в документи ВЛК, однак попередньо було винесено рішення згідно ст.75б, - придатний у частинах забезпечення, але остаточно не було винесено рішення про придатність або непридатність до військової служби ОСОБА_4 . Було засідання колегіального органу, ОСОБА_4 не з`явився і не приніс фотокартку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що він працює лікарем КМЛ №2 та 02.07.2024 він виконував обов`язки голови ВЛК в м.Краматорську. Обставини проходження ВЛК обвинуваченим ОСОБА_4 підтвердив, обставини огляду ОСОБА_4 всіма лікарями, які зазначені у висновку ВЛК підтвердив, так само зазначив, що у разі встановлення у будь-кого під час проходження ВЛК захворювань, які дають підстави вважати особу непридатною до військової служби (або обмежено придатною), ВЛК не надає висновок про придатність.

Суду не було надано будь-яких об`єктивних підстав вважати, що допитані свідки є недоброчесні чи в інший, будь-який, спосіб зацікавлені в результатах розгляду цього кримінального провадження, або перебувають у неприязних стосунках з обвинуваченим, через що можуть чи бажають оговорити останнього.

Винуватість ОСОБА_4 підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідування за № 12024052390001195 від 10.07.2024 за ст.336 КК України (а.к.п. 1);

- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення з додатками від 09.07.2024 (а.к.п. 4-18), зокрема з актом про відмову від отримання повістки на відправку військовозобов`язаним ОСОБА_4 (а.к.п.9), актом про відмову від отримання мобілізаційного розпорядження військовозобов`язаним ОСОБА_4 (а.к.п. 10), довідкою №149/2906 військово-лікарської комісії солдата ОСОБА_4 , якою підтверджено проходження медичного огляду ВЛК КНП "Міська лікарня №2" КМР 02.07.2024 Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, перенесеної 3ЧМТ (2018р.), стан після контузії, каліцтва). На підставі статті 78-б графи ІІ Розкладу хвороб, графи — ТДВ _ Придатний до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП.ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони (а.к.п. 11);

- постановою про визнання речових доказів від 10.07.2024;

- листом КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» Донецької обласної державної адміністрації за підписом голови ВЛК ОСОБА_7 , який містить відомості щодо проходження ОСОБА_4 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , попереднього висновку про придатність до військової служби та обставин незавершення медичного огляду у зв`язку з його неявкою, висновком ВЛК, за висновком ВЛК вищого рівня на підставі статті 75-б - придатний до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП.ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони (а.к.п.21);

- заявою ОСОБА_4 про перегляд оскаржуваної довідки ВЛК №149/2906 від 02.07.2024 (а.к.п.31) та направленням його в зв`язку з цим для встановлення придатності до позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.к.п.32);

- консультативним висновком КНП «Міської лікарні №3» Краматорської міської ради. Діагноз: наслідки перенесеної травми в побуті (а.к.п35);

- випискою з історії хвороби №4750 (а.к.п.37);

- консультативним висновком КНП «ЦПМСД №1» Краматорської міської ради. Діагноз: наслідки перенесеної травми з забієм (а.к.п.40).

Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 сумнівів у достовірності не викликають, викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Ці докази суд визнає допустимими і належними, достовірними і достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України вони прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК України.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_4 щодо йогу стану здоров`я та проходження лікування у лікаря-невролога, суд зазначає таке.

Обставини, пов`язані зі станом здоров`я обвинуваченого, за встановлених у цьому провадженні фактичних обставин не мають вирішального значення для вирішення питання про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України.

Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає в неприбутті військовозобов`язаного за повісткою до органу комплектування у визначені в ній час і місце без поважних причин.

Обов`язок з`явитися за повісткою є безумовним і не поставлений законом у залежність від суб`єктивної оцінки особою власного стану здоров`я. Визначення ступеня придатності громадянина до військової служби за станом здоров`я належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій, а не самого військовозобов`язаного, який не наділений правом самостійно вирішувати це питання та на власний розсуд утримуватися від явки.

Відтак обвинувачений ОСОБА_4 після проходження військово-лікарської комісії не набував права самочинно не з`явитися, а навпаки був зобов`язаний прибути у визначений повісткою час і заявити про наявність підстав для направлення на повторний медичний огляд або надати відповідні медичні документи.

Таких дій обвинувачений не вчинив: до органу комплектування ані о 08.00 год 05.07.2024, ані у будь-який інший час він не прибув, про перешкоди для явки органу комплектування не повідомив, документів на підтвердження стану здоров`я не надав.

Обговорюючи позицію обвинуваченого, який не визнав своєї вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд не приймає до уваги його твердження в частині непричетності його до скоєння інкримінованих дій та його покази, оскільки вони не узгоджуються із сукупністю досліджених доказів у кримінальному провадженні.

Суд також зазначає, що незгода з висновком ВЛК є лише суб`єктивним переконанням особи, в даному випадку обвинуваченого ОСОБА_4 , у своїй непридатності до військової служби, яка не припиняє дію офіційного медичного висновку та не звільняє від конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Також суд зазначає, що протягом досудового слідства у даному кримінальному провадженні та його судового розгляду, стороною захисту не надано жодного документу на підтвердження наявності у обвинуваченого такого захворювання, яке може бути підставою для визнання особи непридатною до військової служби, як то не містять матеріали справи і відомостей про перебування його на обліку у лікарі психіатра чи про наявність у нього інвалідності.

До того ж, встановлені до проходження ВЛК ОСОБА_4 02.07.2024 травми та захворювання були враховані та наведені як у довідці ВЛК первинного рівня від 02.07.2024 Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, перенесеної 3ЧМТ (2018р.), стан після контузії, каліцтва). На підставі статті 78-б графи ІІ Розкладу хвороб, графи — ТДВ _ Придатний до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП.ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони (а.к.п. 11); так і під час проходження ОСОБА_4 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , ініційованого за його заявою, на підставі статті 75-б - придатний до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП.ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони (а.к.п.21);

Також у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово заявляв клопотання, які зведені до вимоги про звільнення його від кримінальної відповідальності через те, що на його думку органи досудового розслідування та ІНФОРМАЦІЯ_5 діють незаконно, тобто не у відповідності до положень Конституції України.

Так, згідно з Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі — Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами, відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385, введено в дію Постановою ВР № 2233-ХІІ від 25.03.92, ВВР, 1992, № 27, ст.386) положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Зі свого боку поняття відокремлених територіальних підрозділів врегульовано ст. 95 Цивільного Кодексу:

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 року «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, утворюються в АР Крим, областях, м. Києві, інших містах, районах, районах у містах. ІНФОРМАЦІЯ_7 статус юридичної особи не має, є відокремленим структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_8 та безпосередньо йому підпорядковується.

При здійсненні своєї діяльності керується Конституцією України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

На виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 23.12.2019 року № Д-322/1/11дск «Про формування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у Збройних Силах України», з 01.11.2020 року ІНФОРМАЦІЯ_9 реорганізовано у ІНФОРМАЦІЯ_10 . Згідно спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандуючого Збройних сил України від 07.06.2021 № 321/1 ДСК ІНФОРМАЦІЯ_10 реорганізовано у ІНФОРМАЦІЯ_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та його відділами (перший відділ - м. Слов`янськ, другий відділ - м. Дружківка, третій відділ - м. Костянтинівка).

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо наміру приймати участь у захисті Батьківщини, оскільки, будучи обізнаним про свій військовий обов`язок ОСОБА_4 жодних добровільних дій спрямованих на вступ лав до ЗСУ не вчинив, від мобілізації ухилився, суду пояснив, що має намір бути заброньованим на період дії воєнного стану та підшукує для себе таку роботу, яка передбачає бронювання.

В цілому позицію обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає такою, що спрямована на уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне ним кримінальне правопорушення у повному обсязі.

Під час судового розгляду цього кримінального провадження були встановлені та підтверджені об`єктивні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст. 336 КК України, перебіг обставин його вчинення, ступінь реалізації злочинного наміру обвинуваченого та наслідки їх вчинення, позитивне ставлення обвинуваченого до вчинених ним дій спрямованих на ухилення від мобілізаційного призову.

Так, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 надані ним під час допиту в судовому засіданні, зокрема щодо категоричного невизнання своєї вини, суд вважає їх неспроможними, а його доводи в цій частині розцінює як обраний спосіб захисту з метою ухилитися від передбаченої законом відповідальності й пом`якшити передбачене покарання, оскільки вони є суперечливими, такими, що не відповідають встановленим по справі обставинам і спростовуються наведеними вище доказами.

До того ж, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» – суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика ЄСПЛ орієнтує на те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» (Mattoccia v. Italy) від 25 липня 2000 року).

В свою чергу, за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушень Закону, узгоджуються один з одним, є належними, допустимими та достатніми.

Суд вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, вважає доведеною повністю.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Суд враховує підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке хоча є і нетяжким злочином, але вчинення якого полягає у відмові від захисту Батьківщини, та може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Батьківщини набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.

Суд враховує характер та значний ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_4 діяння, що обумовлено нагальними потребами держави в захисті її суверенітету і територіальної цілісності у зв`язку відкритою військовою агресією, неможливістю боротьби з подальшим вчиненням таких кримінальних правопорушень іншими особами у випадку м`якості призначеного покарання, що призведе до свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, отриманого письмового повідомлення про необхідність несення військової служби, що негативно вплине на стан укомплектованості військових частин, а отже і обороноздатності всієї країни.

Зважаючи на наведене вище, а також беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини та характер його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який на утриманні малолітніх дітей не має, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку прокурора, який вважав за доцільне призначення покарання у виді позбавлення волі, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у ст. 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами, що цілком відповідає меті покарання, суспільній небезпечності вчиненого злочину та ставленню обвинуваченого до скоєного.

Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинуваченого положень статті 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до переконання про неможливість прийняття такого рішення. Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, в умовах повномасштабної збройної агресії проти України, становить підвищену суспільну небезпеку. Захист Вітчизни є конституційним обов`язком кожного громадянина, і умисне нехтування ним руйнує порядок комплектування Збройних Сил України, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Верховний Суд у низці своїх постанов, зокрема у справах № 641/1067/23 від 15 листопада 2023 року, № 573/129/23 від 11 лютого 2025 року, № 645/6817/23 від 01 квітня 2025 року, № 702/706/23 від 14 травня 2025 року, № 636/6354/23 від 21 травня 2025 року, № 750/1037/25 від 11 лютого 2026 року та № 153/555/24 від 12 березня 2026 року, послідовно наголошує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням за таких обставин не сприяє меті покарання, формує у суспільстві негативне враження безладдя, безкарності, нівелює виховну й запобіжну роль закону про кримінальну відповідальність та створює прямі загрози підриву військової дисципліни, розлагодженості дій сил оборони й неспроможності держави належно виконати завдання із захисту свого суверенітету та територіальної цілісності в умовах воєнного стану. Окрім цього, згідно з правовою позицією Верховного Суду, відсутність належного реагування суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов`язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення мобілізації нівелює визначену статтями 50, 65 КК України мету покарання, може призвести до збільшення кількості таких правопорушень іншими особами та унеможливити належне виконання завдань з оборони держави, що веде до грубого порушення прав та інтересів суспільства й держави в цілому.

За таких обставин, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, конкретних обставин справи та особи обвинуваченого, що описані вище, суд дійшов переконання, про неможливість звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням.

Крім того, будь-яких законних підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, судом не встановлено, оскільки у кримінальному провадженні не встановлено наявність таких пом`якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено.

Підстави для застосування заходів кримінально-правового характеру до будь-яких юридичних осіб під час досудового розслідування відсутні.

Підстав для виплат встановленої винагороди викривачу в ході досудового слідства не встановлено.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з дати звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: пояснення начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 , копія облікової картки військовозобов?язаного, копія паспорта, копія військово-облікового документа військовозобов?язаного, копія мобілізаційного розпорядження, копія довідки ВЛК, копія журналу обліку видачі та вручення повісток, копія розписки в отриманні повістки, копія списку військовозобов?язаних, які підлягають явці на відправку, копія рапорту про здійсненні заходи щодо пошуку військовозобов?язаного, копія повістки, копія акту відмови в отриманні повістки – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку складено 12 серпня 2026 року. У відповідності до положень ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1