Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №523/4390/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1577/26

Номер справи місцевого суду: 523/4390/26

Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження

постанови Пересипського районного суду міста Одеси від 19 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Пересипського районного суду міста Одеси від 19 березня 2026 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 665,60 гривень.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення; витребувати та дослідити: оригінальний файл та повний незмінений відеозапис з бодікамер, зазначений судом у матеріалах справи, з даними про пристрій, час, цілісність, носій та безперервність запису, протокол ЕПР1 № 594442 від 18.02.2026 та всі додані до нього матеріали; повний матеріал постанови ЕНА № 6517658 від 15.01.2026, включно з доказами факту керування, вручення, набрання законної сили та відомостями про повторність, оригінал рішення у справі № 523/14975/24 від 14.10.2025 та довідку про дату набрання ним законної сили, а також документи щодо вилучення посвідчення, докази належного повідомлення про судове засідання 18.03.2026, зокрема спосіб, дату та факт вручення повістки, на яку послався суд, матеріали електронної справи, необхідні для перевірки повноти та допустимості доказів, відомості про власника та фактичного користувача ОСОБА_2 , а також документи або пояснення, які можуть підтвердити, хто саме перебував за кермом; викликати та допитати у суді працівників поліції, які складали протокол і здійснювали відеофіксацію події, щодо обставин зупинки, ідентифікації водія та цілісності запису.

Також просить, якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість закриття провадження, скасувати постанову та направити справу на новий розгляд із забезпеченням безпосереднього дослідження оригіналів відеозаписів і матеріалів, що підтверджують повторність.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію постанови належним чином не отримував, суд зазначив лише про направлення копії та послався на аркуш справи без наведення в постанові конкретної дати фактичного вручення йому копії, способу вручення та належного підтвердження такого вручення. Фактичний повний зміст постанови, її реквізити та наслідок у вигляді п`ятирічного позбавлення права керування були встановлені ним через електронні матеріали справи та ЄДРСР 16.07.2026. Вказує, що проходить військову службу та перебуває у Харківській області, тоді як адреса в Одесі є лише адресою реєстрації, вказане свідчить про неможливість своєчасно отримати поштову кореспонденцію за адресою реєстрації.

До судового засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлений: судову повістку-повідомлення доставлено до електронного кабінету 30.07.2026 о 03:44:36 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 34), та відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає вирішенню процесуального питання.

Заслухавши доповідь судді, вирішуючи питання щодо заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційний суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Отже, системний аналіз наведеного свідчить про те, що особа у разі пропуску строку на апеляційне оскарження має надати не лише клопотання про поновлення такого, а і підстави такого і відповідні докази на підтвердження обставин, на які він посилається. При цьому, перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду розпочинається саме з моменту її винесення, а не з моменту вручення повного тексту оскаржуваного судового рішення, а вказане може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

Оскаржувану постанову винесено 19.03.2026 за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, — ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований у підсистемі «Електронний суд».

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до відомостей електронної справи в підсистемі «Електронний суд» про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, а саме судову повістку доставлено до електронного кабінету заявника 08.03.2026 о 15:05 год, що підтверджується карткою руху документа і що перевірено апеляційним судом у відповідь на довід апеляційної скарги про витребування та дослідження доказів його належного повідомлення про судове засідання.

Вказане свідчить про його обізнаність щодо перебування справи у провадженні суду та призначення її розгляду, а помилковість зазначення судом у постанові від 19.03.2026 про обчислення строку позбавлення права керувати транспортними засобами з 18.03.2026 не може автоматично свідчити про незаконність постанови в цілому.

У справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Перебіг строку на апеляційне оскарження постанови розпочався 20.03.2026 та відповідно до частини другої статті 294 КУпАП останнім днем подання апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів, є 30.03.2026.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду. На ознайомлення з оскаржуваним судовим рішенням в ЄДРСР посилається і сам заявник.

Надіслання судом до даних Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуваної постанови 23.04.2026 та її реєстрація 23.04.2026, свідчать про можливість забезпечення надання загального доступу до оскаржуваного рішення 24.04.2026, та у розумінні вимог закону може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Натомість, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся через суд першої інстанції лише 16.07.2026.

Доводи заявника, що копію постанови належним чином не отримував, спростовуються відомостями підсистеми «Електронний суд», з якої вбачається, що копію постанови направлено в електронний кабінет ОСОБА_1 та доставлено 25.04.2026 23:30.

Вказані обставини, апеляційний суд вважає, свідчать про наявність у ОСОБА_1 , який був обізнаний про розгляд справи, 25.04.2026 отримав копію оскаржуваної постанови як користувач Електронного суду, сукупності передумов, які вочевидь не створювали перешкод для реалізації ним права на захист шляхом подання апеляційної скарги та належного виконання своїх процесуальних прав та обов`язків.

Вчинення такої дії лише за спливом 2-х місяців та 20 днів після отримання копії постанови не грунтується на вимозі добросовісного здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

На підтвердження обставин того, що заявник проходить військову службу та перебуває у Харківській області, тоді як адреса в м. Одесі є лише адресою його реєстрації, у зв`язку з чим він позбавлений можливості своєчасно отримувати поштову кореспонденцію за адресою реєстрації, жодного належного та допустимого доказу не надано.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо оскарження діючим військовослужбовцем ЗСУ рішення суб`єкта владних повноважень (постанова від 11 вересня 2025 року у справі № 990/98/25), виснувала наступне.

Спірне питання - поновлення процесуального строку звернення до суду у зв`язку з обмеженням доступу до правової допомоги позивача.

ВП ВС вкотре зауважує, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Правовий висновок щодо пропуску процесуального строку звернення до суду, який пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності держави, згідно з положеннями статей 122 та 123 КАС, Касаційний адміністративний суд зробив у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24.

У вказаній постанові касаційний суд зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, у тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;

2) виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;

3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;

4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;

5) обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

ВП ВС відмічає, що лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.

Жодна із зазначених вище обставин ОСОБА_1 не доведена.

Будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду заявник не надає і не посилається на інші обставини, що перешкоджали своєчасно реалізувати своє право на оскарження постанови суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що, звертаючись з апеляційною скаргою поза процесуальними строками, встановленими законом, ОСОБА_1 не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав доказів про наявність перешкод у реалізації права на оскарження постанови судді у встановлений КУпАП десятиденний строк, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити та повернути апеляційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами заявнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду міста Одеси від 19 березня 2026 року відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї матеріалами.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова