Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №335/6361/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/6361/26 2-а/335/136/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Єренка Дмитра Віталійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі свого представника – адвоката Єренка Д.В., звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій позивач просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 263 від 12.03.2026, яка винесена ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

В обґрунтування позову зазначено, що тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 12.03.2026 було винесено постанову №263 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Про притягнення до адміністративної відповідальності позивач дізнався з постанови про про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 81113547. Позивач фактично отримав копію оскаржуваної постанови 01.06.2026, тільки після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 81113547.

Як вбачається із змісту постанови №263 від 12.03.2026, ОСОБА_1 нібито не з`явився 19.01.2026 за повісткою для уточнення персональних даних. Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні в умовах особливого періоду, то громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, в постанові прямо вказано, що позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постанова №263 від 12.03.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на матеріалах справи, зокрема на протоколі № 147 від 05.03.2026 про адміністративне правопорушення.

Проте, як зазначає представник позивача, під час складання протоколу № 147 від 05.03.2026 позивачеві було повідомлено, що розшук останнього було оголошено за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач у свою чергу зазначив, що у нього була наявна бронь, що підтверджується даними, які знаходяться у останнього в застосунку Резерв +, а тому для яких саме уточнення даних йому необхідно було з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не розуміє, адже усі його дані були оновлені вчасно, ВЛК пройдено, а також те, що останній жодних повісток не отримував.

Крім того, під час складання протоколу від 05.03.2026 року № 147 жодних документів таких як акт про неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 , або ж належним чином посвідчених повісток про виклик його до ТЦК та СП або ж підтверджень про надіслання йому повістки чи вручення її під підпис не було. Фактично постанова про притягнення позивача до відповідальності зводиться лише до одного документа – протоколу без будь-яких інших доказів вини позивача.

Представник позивача також звертає увагу, що протокол від 05.03.2026 року № 147 був складений штаб-сержантом 3-ї категорії групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_6 сержантом ОСОБА_3 . Разом з тим, жодних документів або наказів начальника ТЦК та СП не було надано ані під час складання протоколу ані після цього, що ставить під сумнів, що вказана особа була уповноважена на складання вказаного протоколу.

Не було також надано доказів, що підполковник ОСОБА_2 , який склав оскаржувану постанову № 263, перебував на посаді керівника (або тимчасово виконуючого обов`язки начальника) ІНФОРМАЦІЯ_6 , і що він, відповідно до своїх посадових обов`язків, мав законне право розглядати матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, позивач із оскаржуваною постановою не погоджується, та вважає що в його діях відсутній факт та подія адміністративного правопорушення, а провадження стосовно ОСОБА_1 , на підстав положень ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.

Ухвалою судді від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки представником позивача разом із адміністративним позовом не подано заяви про поновлення строку для звернення до суду, з доказами (поясненнями) поважності причин його пропуску, та надано позивачу строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

15.06.2026 на адресу суду надійшла заява представника позивача – адвоката Єренка Д.В. про поновлення строку для звернення до суду, якою усунуто недоліки вказані в ухвалі судді від 08.06.2026.

Ухвалою судді від 17.06.2026 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з позовом щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. Прийнято до розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Єренка Дмитра Віталійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, та відкрито провадження у справі.

18.06.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 05.03.2026 року № 147 встановлено, що ОСОБА_1 19.01.2026 не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення персональних даних. Про причини неявки не повідомив.

Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 05.03.2026 № 147, в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 12.03.2026 о 09:00 год. в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 . В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від пояснень відмовився. Свою провину не визнав.

На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Повістка № 6160761 була сформована автоматично та направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу позивача, але повернулася з відміткою пошти – адресат відсутній, за закінченням терміну зберігання.

Такими своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП для визначення їх призначення на особливий період.

Із зазначеного вбачається, що громадянин ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яке є триваючим правопорушенням.

Протокол про адміністративне правопорушення № 147 від 05.03.2026 відносно гр. ОСОБА_1 , складений штаб-сержантом 3-ї категорії групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_6 сержантом ОСОБА_3 , відповідно до наказу № 144 від 30.12.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, постанову № 263 від 12.03.2026 було направлено засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом № R067146476675, за відомою адресою, яка вказана у протоколі - АДРЕСА_2 . Вказане поштове відправлення повернулося, з відміткою Укрпошти 30.04.2026 – повернення відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання).

З урахуванням зазначеного, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити у повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наявні у ній докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.12.2025 керівником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 складено на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , повістку №6160761 про виклик останнього до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 19.01.2026 о 09:00 год., для уточнення даних. У вказаній повістці вказана адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідно до форми 107 ПАТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням вказану повістку було направлено засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням №R067064707423 за адресою позивача, що підтверджується копією опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення.

05.03.2026 штаб-сержантом 3-ї категорії групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_6 сержантом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №147 від 05.03.2026 відносно позивача ОСОБА_1 , згідно якого 19.01.2026 військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як зазначено у протоколів, враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення військового стану в Україні» (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

12.03.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 винесено постанову № 263 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн.

Відповідно до постанови № 263 від 12.03.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП для визначення їх призначення на особливий період. З зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке є триваючим правопорушенням.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Приписами ст. 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п. 34 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на підставі оскаржуваної постанови слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію», у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою №6160761 від 24.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 09:00 год. 19.01.2026 для уточнення даних.

Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).

Відповідно до матеріалів позовної заяви, позивач стверджує, що йому не було відомо про необхідність прибути 19.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_7 за повісткою №6160761 від 24.12.2025, оскільки він не був належним чином повідомлений про вказаний обов`язок. Разом з тим, представник відповідача зазначає, що позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про надіслання йому повістки про виклик, оскільки поштове повідомлення разом із повісткою повернулося з відміткою пошти – адресат відсутній, за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560: належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Змінами, внесеними Постановою уряду від 8 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

З наведеного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Матеріали справи не містять переконливих доказів належного повідомлення позивача про виклик і спроб вручити йому повістку особисто, не містять даних про спробу повідомити його про наявність повістки за наявним номером телефону, а також відповідно даних щодо вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Крім того, представником відповідача не надано копію поштового конверту та рекомендованого повідомлення із зазначенням статусу про отримання рекомендованого повідомлення №R067064707423, яким було надіслано повістку №6160761 від 24.12.2025.

На переконання суду, вказане є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Відсутність належних на допустимих доказів того, що позивач ОСОБА_1 був належним чином викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_7 , і відповідно що він своїми діями або бездіяльністю порушив виконання обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позбавляє можливості суд встановити факт вчинення позивачем правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово зазначав, що при оцінці доказів слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом», що має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Вказані судом обставини свідчать про обґрунтовані сумніви у доведеності вини позивача в інкримінованому порушенні, що тлумачиться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин викладених в оскаржуваній постанові, а тому постанова № 263 від 12.03.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що у позові ОСОБА_1 не просив розподілити судові витрати, вказане питання судом не вирішується при ухваленні рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 134, 139, 159, 205, 211, 217, 227, 228, 241, 246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Єренка Дмитра Віталійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову № 263 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України, яка складена 12 березня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання, шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гашук К.В.