Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №335/7955/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/7955/26 2-а/335/172/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., розглянувши, у порядку спрощеного письмового провадження, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Вартанової Г.М., звернувся до суду з позовом до Одеської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил, в якому зазначено наступне.

19.05.2026 заступником начальника Одеської митниці Вергун М.А. було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0068/UА500000/2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розміром 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, що на день вчинення порушення становить 85 873, 60 грн.

Зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи, за відсутності належних і допустимих доказів вини позивача, а викладені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам.

Так, 21.01.2026 ОСОБА_1 разом із членами своєї родини прямував із м. Запоріжжя до аеропорту м. Кишинів з метою подальшого авіаперельоту. Родина здійснювала поїздку двома транспортними засобами. В одному автомобілі перебували Позивач, його мати – ОСОБА_2 , дружина – ОСОБА_3 та донька – ОСОБА_4 іншому автомобілі їхали батько – ОСОБА_1 та сини Позивача – ОСОБА_1 і ОСОБА_1 3 метою забезпечення безпеки під час поїздки та зручності перевезення грошових коштів усі члени родини тимчасово передали свої заощадження Позивачу. Крім того, батько Позивача, який перебував в іншому транспортному засобі, залишив частину власних грошових коштів у автомобілі сина, оскільки сім`я рухалася одним маршрутом до місця призначення. Під час проведення митного огляду транспортного засобу посадовими особами Одеської митниці у бардачку автомобіля було виявлено готівкові валютні кошти. При цьому зазначені кошти не були приховані від митного контролю, знаходилися у відкритому та доступному місці, а їх виявлення не було ускладнене будь-яким способом. Одразу після виявлення грошових коштів Позивач та члени його сім`ї не заперечували факт їх перевезення, надали посадовим особам митного органу пояснення щодо їх походження та належності, повідомили про спільну сімейну поїздку двома транспортними засобами, а також пояснили, що частина коштів належить батькові Позивача, який на той момент уже перетнув державний кордон України. Незважаючи на те, що Позивач та члени його сім`ї одразу надали пояснення щодо походження та належності виявлених коштів, повідомили про спільну сімейну поїздку двома автомобілями, а також пояснили, що частина грошових коштів належить батькові Позивача, який уже перетнув державний кордон, посадові особи митного органу не перевірили зазначені обставини, не вжили заходів для встановлення фактичного власника вилучених коштів та не надали належної оцінки поясненням усіх осіб, які були присутні під час проведення митного контролю. Без повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, а також без належної перевірки наданих пояснень і доказів, посадовою особою Одеської митниці було складено протокол про порушення митних правил №0068/UА500000/2026 від 21.01.2026. Наведені пояснення не були суперечливими, змінені чи спростовані в подальшому, а навпаки послідовно підтверджувалися всіма учасниками подій та іншими письмовими доказами, наданими під час адміністративного провадження.

Митний орган не здійснив жодних процесуальних дій, спрямованих на перевірку зазначених обставин. Не було встановлено фактичного власника вилучених коштів, не відібрано пояснення у батька Позивача, не надано оцінки поданим документам, які підтверджують походження коштів, не досліджено обставини їх тимчасового перебування у транспортному засобі Позивача. У постанові від 19.05.2026 Одеська митниця фактично обмежилася формальним посиланням на те, що законодавство не пов`язує право переміщення валютних цінностей із належністю коштів конкретній особі. Фактично всі доводи сторони захисту були залишені без належної правової оцінки, а постанова ґрунтується виключно на самому факті виявлення коштів у транспортному засобі Позивача, без встановлення інших істотних для справи обставин, що є порушенням вимог статей 486 та 489 Митного кодексу України.

Оскаржувана постанова не містить жодного мотивованого висновку, чому митний орган відхилив наведені пояснення та письмові докази. У постанові відсутній аналіз наданої розписки, документів, що підтверджують родинні зв`язки, документів щодо перетину державного кордону та інших доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Фактично митний орган ототожнив факт перебування грошових коштів у транспортному засобі Позивача із належністю цих коштів самому Позивачу та його винуватістю у порушенні митних правил. Проте таке ототожнення не ґрунтується на вимогах закону та не підтверджене жодними належними доказами. За таких обставин висновок митного органу про наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на припущеннях, а не на належних, допустимих та достатніх доказах.

Крім того, зазначено, що зі змісту протоколу вбачається, що посадова особа митного органу не забезпечила належного викладення фактичних обставин події, допустила неточності та суперечності у викладенні встановлених фактів, а окремі відомості, наведені у протоколі, взагалі не відповідають фактичним обставинам справи.

21.01.2026 головним державним інспектором оперативного відділу №3 управління боротьби з контрабандою Одеської митниці Сидоренко І.І. було складено протокол про порушення митних правил №0068/UА500000/2026 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.471 МК України. Однак, лише 19.05.2026 були розглянуті матеріали справи про порушення митних правил, розпочатої 21.01.2026 року за ознаками вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.471 МК України. У зв`язку із порушенням строків розгляду матеріалів справи про порушення митних правил вважають, що справа за протоколом про порушення митних правил складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.471 МК України підлягає закриттю.

Також зазначено, що справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 було розглянуто за його відсутності. Позивач не був присутній під час розгляду справи, не мав можливості особисто надати додаткові пояснення, звернути увагу посадової особи митного органу на подані докази, заявити клопотання, поставити питання щодо дослідження матеріалів справи та реалізувати інші процесуальні права, гарантовані Митним кодексом України. Більше того, Відповідачем не було забезпечено належного повідомлення Позивача про дату, час та місце розгляду справи у спосіб, визначений законом. Таким чином, Позивач був фактично позбавлений можливості реалізувати гарантоване законом право на участь у розгляді справи та право на ефективний захист своїх прав і законних інтересів.

Вважають, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 471 Митного кодексу України. За відсутності належних та допустимих доказів належності вилучених коштів Позивачу, відсутності доказів його вини та недоведеності обставин, які покладені в основу оскаржуваної постанови, висновок митного органу про наявність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим, передчасним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

З огляду на викладене, просили суд, скасувати постанову Одеської митниці в справі про порушення митних правил №0068/UA500000/2026 від 19.05.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування на суму 85 873 грн 60 коп. Закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.471 МК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 487-1 МК України.

Відповідно до письмового відзиву на позовну заяву, поданого представником відповідача Берназ В.П., проти задоволення позову заперечує, та просить у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на наступне.

Доводи позивача, викладені у позові, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та положеннях чинного законодавства, оскільки сукупність зібраних під час провадження доказів підтверджує наявність у діях Позивача передбачених законом ознак порушення митних правил. Так, під час здійснення провадження та винесення постанови у справі про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 митним органом встановлено, що 21.01.2026 о 19 год. 01 хв., в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Старокозаче-Тудора» митного поста «Дністровський» Одеської митниці, в напрямку з України до Молдови, по каналу руху «зелений коридор», прибув транспортний засіб марки «LEXUS LX 570» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », VIN № « НОМЕР_2 », під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , яким для проходження контролю обрано канал проходу (проїзду транспортним засобами особистого користування) через митний кордон України позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»). Таким чином, обираючи «зелений коридор» для проходження митного контролю, Позивач фактично заявив про те, що переміщуваний ним через митний кордон України товар та грошові цінності не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України. Отже, вибір громадянином «зеленого коридору» при перетині митного кордону має важливе юридичне значення. Це рішення прирівнюється до заяви особи про те, що всі товари та цінності, які вона переміщує, не потребують письмового декларування, не підлягають сплаті митних платежів та не порушують встановлених законодавством заборон або обмежень на ввезення чи вивезення. Це означає, що громадянин взяв на себе зобов`язання щодо дотримання правил митного контролю та декларування. Вибір «зеленого коридору» звільняє громадянина від обов`язку подати письмову митну декларацію, але не від дотримання правил переміщення товарів через митний кордон України. Відповідальність за порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю настає відразу після прибуття в зону митного контролю». Факт обрання гр. ОСОБА_1 смуги руху «зелений коридор» підтверджується контрольним талоном на проходження по «зеленому коридору», який міститься в матеріалах справи.

Під час проведення митного огляду транспортного засобу в бардачку вищевказаного транспортного засобу «перчаточному ящику» виявлено пакет з грошовими коштами на суму 51 042,00 (п`ятдесят одна тисяча сорок два) долари США та 4 940,00 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) Євро, що згідно з курсом НБУ станом на 21.01.2026 (1 Євро – 50,7219 грн., 1 долар – 43.2522 грн.) становить 48 465,16 (сорок вісім тисяч чотириста шістдесят п`ять Євро шістнадцять копійок). Виявлена іноземна валюта переміщувалась без ознак приховування та її виявлення не було ускладнене у будь-який спосіб. Доступ до неї нічим не утруднювався. Звертають увагу суду на те, що відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 471 МК України, наступає саме за недекларування валютних цінностей, а не за їх приховування чи відсутність документів, що підтверджують їх походження, відтак обставини, на які посилається Позивач, зокрема щодо відсутності приховування коштів, жодним чином не впливають на наявність чи відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України. За результатами проведення митного огляду було складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.01.2026 № 500160/2026/000021. Під час опитування гр. ОСОБА_1 та пасажири пояснили, що дані грошові кошти належать їм та є заощадженнями їх сім`ї. Також слід зазначити, що відповідно до письмових пояснень гр. ОСОБА_1 від 21.01.2026, останній підтвердив факт обрання для проходження митного контролю смуги руху «зелений коридор», пояснивши свій вибір необізнаністю щодо необхідності обрання смуги руху «червоний коридор». При цьому гр. ОСОБА_1 у наданих поясненнях не заперечується і сам факт переміщення через митний кордон України валютних цінностей у сумі, що перевищувала встановлений законодавством для переміщення без письмового декларування митному органу. Крім того, документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, громадянин України ОСОБА_1 не надав митному органу. Будь-яких інших документів, які б підтверджували право фізичної особи на транскордонне переміщення валютних цінностей понад встановлений законодавством ліміт, не передбачено.

Враховуючи положення Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та факт переміщення у транспортному засобі 4 осіб, митним органом пропущено через митний кордон України валютні цінності в сумі, еквівалентній 40 000 (сорок тисяч) Євро, що вчергове свідчить про дотримання Одеською митницею вимог чинного законодавства під час здійснення митного контролю. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення без письмового декларування, а саме 9 927,00 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім) доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 21.01.2026 (дата переміщення) становить 429 368,00 (чотириста двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.

У позовній заяві Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на порушення Одеською митницею встановленого законодавством порядку повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026, унаслідок чого, на його думку, він не був належним чином поінформований про розгляд справи та був позбавлений можливості взяти участь у ньому. Водночас зазначені доводи не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах доказами. При цьому, зазначено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Про дату, час та місце розгляду справи гр. ОСОБА_1 було належним чином повідомлено шляхом направлення на його адресу відповідних письмових повідомлень рекомендованими поштовими відправленнями. Таким чином, Одеською митницею було вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на належне та своєчасне повідомлення гр. ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026. Порядок повідомлення особи, яка притягається до відповідальності, Одеською митницею дотримано у повному обсязі, а відповідна кореспонденція направлялася у встановленому порядку. Отже, доводи Позивача щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Окремо зазначають, що інтереси Позивача під час провадження у справі про порушення митних правил представляла адвокат Вартанова Г.М., яка була обізнана про перебіг розгляду справи та підтримувала постійний зв`язок із посадовими особами Одеської митниці. Так, представником Позивача подавалися клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, про долучення документів та доказів до матеріалів справи, що свідчить про обізнаність сторони захисту щодо провадження у справі про порушення митних правил, його стадії та перебігу. Зазначають, що окрім вжиття передбачених законодавством заходів щодо належного повідомлення Позивача, з метою забезпечення його максимальної поінформованості про розгляд справи вживалися також додаткові заходи щодо інформування його захисника про дату, час та місце розгляду справи. Таким чином, твердження Позивача про необізнаність щодо дати, часу та місця розгляду справи про порушення митних правил є такими, що не відповідають дійсності та вводять суд в оману. Доводи Позивача щодо позбавлення його можливості брати участь у провадженні у справі про порушення митних правил є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки надані йому процесуальні права реалізовувалися, зокрема, через уповноваженого захисника, який фактично брав участь у провадженні, вчиняв відповідні процесуальні дії та здійснював захист прав і законних інтересів Позивача.

У позовній заяві Позивач посилається на неповне та необ`єктивне з`ясування Одеською митницею обставин справи про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026, стверджуючи про неврахування окремих обставин та неналежну оцінку наявних у справі доказів. Водночас зазначені доводи не відповідають фактичним обставинам, оскільки під час розгляду справи Одеською митницею було забезпечено всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, що мають значення для її правильного вирішення, досліджено та надано належну оцінку зібраним доказам, поясненням і поданим стороною захисту матеріалам. У ході здійснення провадження у справі про порушення митних правил адвокатом Вартановою Г.М., яка діяла в інтересах гр. ОСОБА_1 , на адресу Одеської митниці було подано клопотання про закриття провадження у справі, яке було долучено до матеріалів справи, досліджено та проаналізовано під час розгляду справи про порушення митних правил. У вказаному клопотанні зазначено, зокрема, щодо належності частини грошових коштів членам сім`ї ОСОБА_1 , а також батькові Позивача, який знаходився в іншому транспортному засобі. Також, до клопотання були долучені документи, які підтверджують родинні зв`язки між особами, що здійснювали спільну поїздку, факт перетину ними державного кордону України, наявність запланованої подорожі за кордон, походження та належність частини вилучених грошових коштів батькові Позивача, а також документи, що підтверджують стан здоров`я матері Позивача та необхідність забезпечення її лікування і супроводу. Серед іншого, митному органу були надані розписка про отримання ОСОБА_5 грошових коштів у борг, копії паспортних документів із відмітками про перетин державного кордону, авіаквитки членів родини та інші документи. У матеріалах справи про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 також містяться письмові пояснення гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 , які переміщувалися через митний кордон України в одному транспортному засобі. Зі змісту зазначених пояснень вбачається, що переміщувані грошові кошти належали членам сім`ї, які перебували в одному транспортному засобі, а також батькові гр. ОСОБА_1 , який переміщувався в іншому транспортному засобі. Зазначені пояснення та клопотання з додатками долучені до матеріалів справи та повно та об`єктивно досліджені Одеською митницею під час здійснення провадження та винесення постанови у справі про порушення митних правил. Разом з тим зазначають, що наведені гр. ОСОБА_1 обставини щодо належності частини переміщуваних валютних цінностей іншим членам сім`ї не впливають на правову кваліфікацію його дій та не спростовують наявності в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України. Чинним законодавством чітко визначено, що кожна фізична особа має право переміщувати через митний кордон України валютні цінності без їх письмового декларування митному органу в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро. Водночас у разі переміщення однією фізичною особою валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, на таку особу покладається обов`язок щодо їх письмового декларування митному органу в установленому законодавством порядку. Таким чином, положеннями чинного законодавства України, а саме МК України, Законом України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, передбачено право фізичної особи на переміщення через митний кордон України валютних цінностей у сумі, що не перевищує еквівалент 10 000 Євро за офіційним курсом валют, незалежно від належності таких грошових коштів будь-якій особі. Таким чином, юридично значущою обставиною у цій справі є саме сума валютних цінностей, яку фактично переміщував через митний кордон Позивач, а не питання їх походження чи належності. Встановлення права власності на валютні цінності не входить до предмета доказування у справах про порушення митних правил за ч. 1 ст. 471 МК України, оскільки диспозиція зазначеної норми пов`язує настання відповідальності саме з фактом переміщення фізичною особою валютних цінностей понад установлені законодавством обмеження без їх письмового декларування. Таким чином, твердження Позивача щодо неповного з`ясування та неврахування Одеською митницею всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи про порушення митних правил, є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи, які свідчать про повне, всебічне та об`єктивне дослідження митним органом усіх обставин і наявних доказів. Додатково звертають увагу суду, що чинним законодавством України чітко визначено перелік документів, які фізична особа зобов`язана подати митному органу у разі переміщення через митний кордон України готівкової валюти в сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро. Документи, що підтверджують зняття фізичними особами - резидентами готівкових коштів із власних рахунків у банках з метою їх подальшого вивезення за межі України, у гр. ОСОБА_1 на момент перетину митного кордону України були відсутні. Будь-яких інших документів, які б підтверджували право фізичної особи на транскордонне переміщення валютних цінностей понад встановлений законодавством ліміт, не передбачено. Таким чином, подана Позивачем розписка про нібито отримання грошових коштів у борг, як і будь-які інші документи, що підтверджують цивільно-правові відносини між фізичними особами, не належать до переліку документів, визначених постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», які надають право на переміщення через митний кордон України готівкової валюти у сумі, що перевищує еквівалент 10 000 євро. Крім того, наявність чи відсутність між Позивачем, його батьком та/або третіми особами цивільно-правових зобов`язань, у тому числі пов`язаних із передачею грошових коштів у борг, їх поверненням чи визначенням власника грошових коштів, не є предметом доказування у справі про порушення митних правил та не належить до компетенції митного органу. Предметом правопорушення у даній справі є виключно перевірка дотримання Позивачем вимог митного та валютного законодавства під час переміщення валютних цінностей через митний кордон України, а саме факт декларування або недекларування суми, що перевищує дозволену законодавством для переміщення без письмового декларування. Таким чином, доводи Позивача щодо походження коштів, їх належності іншій особі, а також подані на підтвердження цього документи не спростовують встановленого митним органом факту вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 471 МК України, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

У позовній заяві Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на нібито допущення посадовими особами Одеської митниці істотних порушень вимог чинного законодавства під час складання протоколу про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026, які, на його думку, свідчать про протиправність складеного процесуального документа та ставлять під сумнів законність подальшого провадження у справі. Разом з тим такі доводи Позивача є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи. окрім іншого, зазначено, що у зв`язку з великим навантаженням, не умисно, допущено механічну помилку в останньому абзаці протоколу про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026, а саме: в дужках зазначено суму «один мільйон сімсот п`ятдесят чотири тисячі шістсот сорок грн», замість вірної «чотириста двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят вісім» грн, а також помилково вказана гр. України ОСОБА_8 , яка не має відношення до даного правопорушення. Таким чином, митним органом встановлено, що допущена механічна (технічна) помилка має виключно формальний характер, не спотворює фактичних обставин справи, не впливає на правильність встановлених обставин та не змінює суті правопорушення, у зв`язку з чим не може бути підставою для закриття провадження у справі. Так, протокол про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 містить усі відомості, передбачені ч. 2 ст. 494 МК України, а саме: дату та місце його складення, відомості про посадову особу, яка його склала, повні відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час, вид та характер вчиненого правопорушення, посилання на норму закону, що передбачає адміністративну відповідальність, відомості щодо тимчасово вилучених валютних цінностей, а також інші відомості, необхідні для правильного вирішення справи. Крім того, відповідно до ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є не лише протокол про порушення митних правил, а й будь-які інші фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У даній справі факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.01.2026 № UA500160/2026/000021, поясненнями Позивача та іншими документами, що містяться у матеріалах справи. При цьому Позивач у своїй позовній заяві фактично намагається надати істотного правового значення очевидним технічним опискам, які жодним чином не вплинули ні на встановлення фактичних обставин справи, ні на реалізацію ним права на захист. Фактично наведені Позивачем доводи зводяться до формального посилання на окремі технічні описки без будь-якого обґрунтування того, яким саме чином вони призвели до неправильного встановлення фактичних обставин справи, порушення його процесуальних прав або незаконності прийнятої постанови. Додатково звертають увагу суду, що протокол про порушення митних правил №0068/UA500000/2026 доповнень та зауважень з боку гр. ОСОБА_1 не містить.

У позовній заяві Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на порушення Одеською митницею встановлених законодавством строків розгляду справи про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 та пов`язує з цим протиправність прийнятої за результатами її розгляду постанови. Водночас зазначені доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні Позивачем норм митного законодавства та не враховують фактичних обставин здійснення провадження у справі, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 МК України розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Згідно із ч. 2 ст. 486 МК України провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 МК України, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Протокол про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 складено 21.01.2026, тобто в день перетину громадянином ОСОБА_1 митного кордону України, що є днем вчинення та виявлення правопорушення. Далі, у відповідності до ст. ст. 486, 508 МК України, у справі про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 здійснювалось провадження та збиралась доказова база. 19.05.2026 Одеською митницею розглянуто справу про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 та винесено постанову про притягнення Позивача до відповідальності, тобто з дотриманням строків, передбачених ст. 467 МК України.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 525 МК України, відповідно до якої справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом матеріалів, необхідних для вирішення справи. Разом з тим Позивач помилково ототожнює момент складення протоколу про порушення митних правил із моментом отримання посадовою особою митного органу матеріалів, необхідних для вирішення справи, що суперечить змісту зазначеної норми. Позивач повністю ігнорує положення ст. 467 МК України, яка є спеціальною нормою щодо строків притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Таким чином, встановлені під час провадження у справі фактичні обставини та сукупність зібраних доказів підтверджують наявність у діях гр. ОСОБА_1 усіх обов`язкових елементів складу порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, що, у свою чергу, свідчить про обґрунтованість та правомірність притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Враховуючи викладене вважають, що постанова Одеської митниці в справі про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 винесена законно з повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи, а адміністративний позов є не обґрунтованим та не містить підстав для звільнення від адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 20.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Одеської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 (десять) календарних днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.07.2026 до суду від представника позивача адвоката Вартанової Г.М. надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої долучено квитанцію про сплату судового збору та долучено адміністративний позов (уточнений) ОСОБА_1 до Одеської митниці, третя особа: ОСОБА_5 , про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Ухвалою судді від 28.07.2026, у залученні ОСОБА_5 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відмовлено. Відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил. Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268–272, 286 КАС України. Судове засідання у справі провести 07 серпня 2026 року, без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано з Одеської митниці матеріали справи про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 471 МК України (постанова про порушення митних правил №0068/UA500000/2026 від 19.05.2026).

04.08.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (сформовано 03.08.2026) від представника відповідача Берназ В.П. надійшов відзив на позовну заяву з доданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Частинами 1, 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, при розгляді справи про вчинення порушення митних правил уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України)

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт правопорушення, повинен довести наявність події і складу правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 19.05.2026 заступником начальника Одеської митниці Вергун М.А. винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026, якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України (далі – МК України) та накладено адміністративне стягнення відповідно до санкції статті у вигляді штрафу, розміром 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, що на день вчинення порушення становить 85 873,60 грн.

Під час здійснення провадження та винесення постанови у справі про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 митним органом встановлено, що 21.01.2026 о 19 год. 01 хв., в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Старокозаче-Тудора» митного поста «Дністровський» Одеської митниці, в напрямку з України до Молдови, по каналу руху «зелений коридор», прибув транспортний засіб марки «LEXUS LX 570» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », VIN № « НОМЕР_2 », під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , яким для проходження контролю обрано канал проходу (проїзду транспортним засобами особистого користування) через митний кордон України позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»).

У ході митного огляду вказаного автомобіля виявлено пакет з грошовими коштами на суму 51 042,00 (п`ятдесят одна тисяча сорок два) долари США та 4 940,00 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) Євро, що згідно з курсом НБУ станом на 21.01.2026 (1 Євро – 50,7219 грн., 1 долар – 43.2522 грн.) становить 48 465,16 (сорок вісім тисяч чотириста шістдесят п`ять Євро шістнадцять копійок). Виявлена іноземна валюта переміщувалась без ознак приховування та її виявлення не було ускладнене у будь-який спосіб. Доступ до неї нічим не утруднювався. За результатами проведення митного огляду було складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.01.2026 № 500160/2026/000021.

Крім того, гр. ОСОБА_1 та пасажири надали письмові пояснення, за змістом яких зазначали, що дані грошові кошти належать їм та є заощадженнями їх сім`ї, та про те, що переміщувані грошові кошти належали членам сім`ї, які перебували в одному транспортному засобі, а також батькові гр. ОСОБА_1 , який переміщувався в іншому транспортному засобі. Відповідно до письмових пояснень гр. ОСОБА_1 , останній підтвердив факт обрання для проходження митного контролю смуги руху «зелений коридор», пояснивши свій вибір необізнаністю щодо необхідності обрання смуги руху «червоний коридор».

21.01.2026 головним державним інспектором оперативного відділу №3 управління боротьби з контрабандою Одеської митниці Сидоренко І.І., у присутності ОСОБА_1 , складено протокол про порушення митних правил №0068/UA50000000/2026 відносно ОСОБА_1 , за вчинення недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення без письмового декларування, а саме 9 927,00 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 21.01.2026 становить 429 368,00 грн. Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках (фінансових установах) на суму, що перевищує еквівалент 10 000 Євро – відсутні. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 Митного кодексу України. Вказані грошові кошти у сумі 9 927,00 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 21.01.2026 становить 429 368,00 грн. – вилучені, згідно опису у протоколі. ОСОБА_1 отримав примірник протоколу, доповнень та зауважень не зазначив.

Водночас, встановлено, що у вказаному протоколі, допущені помилки, а саме: в останньому абзаці протоколу про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026, в дужках зазначено суму «один мільйон сімсот п`ятдесят чотири тисячі шістсот сорок грн», замість вірної «чотириста двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят вісім» грн, а також помилково вказана гр. України « ОСОБА_8 », яка не має відношення до даного правопорушення.

Такі помилки, суд вважає технічними, та такими, що не спростовують фактичних обставин справи, не впливають на правильність встановлених обставин та не змінюють суті правопорушення, у зв`язку з чим не є підставою для закриття провадження у справі. При цьому, суд враховує, що протокол про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 містить усі необхідні відомості (дату та місце його складення, відомості про посадову особу, яка його склала, повні відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час, вид та характер вчиненого правопорушення, посилання на норму закону, що передбачає адміністративну відповідальність, відомості щодо тимчасово вилучених валютних цінностей, а також інші відомості, необхідні для правильного вирішення справи).

Водночас, суд бере до уваги письмові пояснення головного державного інспектора Сидоренко І.І. від 10.03.2026, відповідно до яких зазначено: «У зв`язку з великим навантаженням, не умисно, нею допущено механічну помилку у вказаному вище абзаці протоколу». При цьому, надано пояснення щодо обставин складення вищевказаного протоколу, які повністю підтверджують факт та обставини, за яких було складено вказаний протокол.

Отже, доводи представника позивача щодо наявності підстав для закриття провадження у справі за вище вказаних обставин (допущення помилок у протоколі), суд вважає безпідставними.

Також встановлено, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу відповідних письмових повідомлень рекомендованими поштовими відправленнями, про що свідчать долучені відповідачем докази (лист про розгляд справи від 24.02.2026 № 7.10-5/20-01/10/2601 (дата 26.03.2026 об 11.30 год.); лист про розгляд справи від 23.03.2026 № 7.10-5/20-01/10/3932 (дата 09.04.2026 об 11.00 год.); лист про розгляд справи від 10.04.2026 № 7.10-4/20- 01/10/5214 (дата 05.05.2026 об 11.00 год.); лист про розгляд справи від 05.05.2026 № 7.10-5/20-01/10/6524 (дата 12.05.2026 об 11.00 год); лист про розгляд справи від 12.05.2026 № 7.10-4/20-01/10/6956 (дата 19.05.2026 об 11.00 год.). Факт направлення вказаних листів також підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, відповідно до яких поштові відправлення були повернуті відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою.

Крім того, встановлено, що інтереси ОСОБА_1 у ході провадження у цій справі про порушення митних правил представляла адвокат Вартанова Г.М., яка була обізнана про перебіг розгляду справи, оскільки як убачається з доданих суду доказів, нею особисто подавалися клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, про долучення документів та доказів до матеріалів справи, тощо.

Вказані вище обставини, які підтверджені належними доказами, на переконання суду свідчать про належне повідомлення позивача ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, що спростовує доводи представника позивача щодо неналежного повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України, товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно ч. 3 ст. 197 МК України, переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України “Про валюту і валютні операції”.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII “Про валюту і валютні операції” визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 Євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.366 МК України, громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор"), є декларуванням шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 затверджено, зокрема, Типову технологічну схему здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон (далі - Типова технологічна схема), яка визначає відповідно до Митного кодексу України послідовність дій посадових осіб митних органів під час здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються ними через митний кордон України (далі - автомобільні транспортні засоби і товари), у пунктах пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон (далі - пункти пропуску) (пункт 1 Типової технологічної схеми). Відповідно до пункту 12 Типової технологічної схеми переміщення та митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється з використанням двоканальної системи, на смугах руху, визначених для переміщення автомобільних транспортних засобів за їх типами, з урахуванням вимог законодавства щодо декларування та оподаткування автомобільних транспортних засобів і товарів (у разі неможливості розмежування смуг руху - у визначених місцях режимних зон пунктів пропуску - боксах поглибленого огляду, на оглядових майданчиках тощо). Смуги руху, позначені символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначені для переміщення товарів в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Декларування автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється шляхом вчинення дій.

Смуги руху, позначені символами червоного кольору («червоний коридор»), призначені для переміщення всіх інших автомобільних транспортних засобів і товарів. Згідно з пунктом 13 Типової технологічної схеми особа, яка здійснює переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України, самостійно обирає смугу руху («зелений» або «червоний» коридор) для проходження митного контролю.

Таким чином, обираючи «зелений коридор» для проходження митного контролю, позивач фактично заявив про те, що переміщуваний ним через митний кордон України товар та грошові цінності не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України. Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі № 712/7552/16-а.

Отже, вибір громадянином «зеленого коридору» при перетині митного кордону має важливе юридичне значення. Це рішення прирівнюється до заяви особи про те, що всі товари та цінності, які вона переміщує, не потребують письмового декларування, не підлягають сплаті митних платежів та не порушують встановлених законодавством заборон або обмежень на ввезення чи вивезення. Зазначена позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.06.2024 по справі № 813/2601/18, відповідно до якої суд зазначив, що «вибір смуги руху залежить лише від рішення особи, яка перетинає кордон, і не може бути зумовлений організацією системи розподілу руху транспортних засобів на митному пункті пропуску. Ураховуючи положення частин п`ятої та шостої ст. 366 МК України, громадянин, який обирає «зелений коридор», фактично заявляє, що переміщувані товари та грошові цінності не підлягають письмовому декларуванню та оподаткуванню митними платежами, а також не підпадають під законодавчі обмеження. Це означає, що громадянин взяв на себе зобов`язання щодо дотримання правил митного контролю та декларування. Вибір «зеленого коридору» звільняє громадянина від обов`язку подати письмову митну декларацію, але не від дотримання правил переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідальність за порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю настає відразу після прибуття в зону митного контролю. Факт обрання гр. ОСОБА_1 смуги руху «зелений коридор» підтверджується контрольним талоном на проходження по «зеленому коридору», та його письмовими поясненнями.

Статтею 365 МК України передбачено, що громадяни за умови дотримання вимог МК України та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Згідно ч. 2 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої Постановою КМУ від 21.05.2012 № 451, митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно митними органами відповідно до законодавства, вибірково, у формах та обсязі, що визначені на підставі результатів системи управління ризиками.

Згідно з п. 18 постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 Євро, на підставі документів, що підтверджують: 1) зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/ пересилання в еквіваленті 10 000 Євро; 2) придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

Як встановлено судом, документів, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, громадянином України ОСОБА_1 не надано митному органу. Таких документів не надано і суду.

Відповідно до пункту 5 «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10 000 Євро, без письмового декларування митному органу.

Відповідно до Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 Євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 486 МК України передбачено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 МК України, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Положеннями частин 1-2, 4 ст. 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 471 МК України адміністративна відповідальність настає за недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

Враховуючи викладене, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає доведеним факт не декларування позивачем ОСОБА_1 валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме: 9 927,00 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 21.01.2026 (дата переміщення) становить 429 368,00 грн.

Доводи представника позивача, викладені у позові, про порушення відповідачем строків розгляду справи, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 МК України розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Згідно із ч. 2 ст. 486 МК України провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 МК України, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Протокол про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 складено 21.01.2026, тобто в день перетину громадянином ОСОБА_1 митного кордону України, що є днем вчинення та виявлення правопорушення. Далі, у відповідності до ст. ст. 486, 508 МК України, у справі про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 здійснювалось провадження та збиралась доказова база. 19.05.2026 Одеською митницею розглянуто справу про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 та винесено постанову про притягнення позивача до відповідальності, тобто з дотриманням строків, передбачених ст. 467 МК України.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 525 МК України, відповідно до якої справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом матеріалів, необхідних для вирішення справи. Разом з тим, позивач помилково ототожнює момент складення протоколу про порушення митних правил із моментом отримання посадовою особою митного органу матеріалів, необхідних для вирішення справи, що суперечить змісту зазначеної норми. Після складення протоколу митним органом здійснюється адміністративне провадження у справі про порушення митних правил, під час якого проводяться необхідні процесуальні дії, передбачені МК України, зокрема витребування та дослідження доказів, розгляд клопотань сторони захисту, долучення документів, перевірка доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші процесуальні дії, необхідні для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Лише після завершення зазначених процесуальних дій та формування матеріалів справи вони передаються посадовій особі митного органу, уповноваженій на їх розгляд відповідно до ст. 522 МК України.

Крім того, положення ст. 467 МК України, є спеціальною нормою щодо строків притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Отже, у даному випадку правопорушення було виявлено 21.01.2026, а постанова у справі винесена 19.05.2026, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 467 МК України.

Таким чином, притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є законним та обґрунтованим.

Інші доводи сторони позивача, суд вважає такими, що не спростовують встановлених обставин вчиненого порушення митних правил та не є достатніми підставами для скасування оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вартанова Г.М., є безпідставними та необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають з вищевикладених мотивів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заступник начальника Одеської митниці Вергун М.А. діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи та зібрані і долучені у повному обсязі докази (документи), дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 Митного кодексу України, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем порушення митних правил підтверджені наявними матеріалами справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення.

Постанову в справі про порушення митних правил № 0068/UA500000/2026 від 19.05.2026, складену заступником начальника Одеської митниці Вергун М.А., відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 471 Митного кодексу України, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 873,60 грн. - залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 12 серпня 2026 року.

Суддя І.А. Крамаренко