Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №320/58162/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року справа №320/58162/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України в якому просить суд:

-визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене витягом з протоколу засідання комісії від 28.02.2025 № 8/в;

-зобов?язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї загиблого старшого солдата ОСОБА_2 - її чоловіка, внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження ним військової служби (відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2025 року - 1 514 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що її чоловік — військовослужбовець ОСОБА_2 — помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби внаслідок гострого отруєння метиловим спиртом. При цьому Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України встановлено, що травма, яка призвела до смерті військовослужбовця, одержана в результаті нещасного випадку та пов`язана з проходженням військової служби.

Позивач вважає протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні їй одноразової грошової допомоги з підстав того, що смерть військовослужбовця нібито настала внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння або адміністративного правопорушення. Наголошує, що виявлення у крові померлого метилового спирту не свідчить про вживання ним алкогольних напоїв чи перебування у стані алкогольного сп`яніння, оскільки метанол є токсичною речовиною, а матеріали справи не містять належних доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення або перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв та клопотань до суду не надходило, причини не подання відзиву на позовну заяву суду не відомі.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , вдова старшого солдата ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого витягом з протоколу засідання від 28.02.2025 № 8/в, яким їй відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка.

Позивач вважає таку відмову протиправною та необґрунтованою, оскільки смерть ОСОБА_2 настала 17.02.2023 під час проходження ним військової служби, а Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України у витягу з протоколу від 06.04.2024 №2381 прямо встановлено, що травма, одержана внаслідок нещасного випадку, яка призвела до його смерті, пов`язана з проходженням військової служби.

На переконання позивача, Міністерство оборони України неправильно ототожнило отруєння метиловим спиртом (метанолом) із перебуванням військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт виявлення метанолу в крові не доводить вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв та не підтверджує перебування його у стані алкогольного сп`яніння. Метанол є токсичною речовиною, а не етиловим (харчовим) спиртом, з яким законодавство пов`язує поняття алкогольних напоїв.

Крім того, позивач посилається на матеріали службового розслідування, отримані вже після подання позову, які, на її думку, додатково спростовують підстави, покладені Міністерством оборони України в основу оскаржуваного рішення. Зокрема, матеріалами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 алкогольних напоїв не вживав, відомостей про вчинення ним адміністративних чи інших правопорушень немає, а первинні висновки службового розслідування щодо непов`язаності смерті з виконанням обов`язків військової служби у подальшому були скасовані через порушення порядку проведення такого розслідування.

Отже, позивач вважає, що передбачені законом виняткові обставини, за яких одноразова грошова допомога не призначається, у цьому випадку відсутні, а тому просить скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України та зобов`язати відповідача призначити і виплатити їй одноразову грошову допомогу як члену сім`ї загиблого військовослужбовця у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 — 1 514 000 грн.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 до Збройних Сил України та з 22.05.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

У зв`язку з обставинами отруєння ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2023 № 276 було призначено службове розслідування за фактом отруєння невідомою речовиною. За результатами проведеного службового розслідування складено відповідний акт, затверджений 11.04.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 , а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2023 №526 затверджено результати такого розслідування. У пункті 5.3 резолютивної частини акта службового розслідування та пункті 2 резолютивної частини зазначеного наказу було зроблено висновок про те, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Водночас у матеріалах службового розслідування зазначено, що ОСОБА_2 алкогольних напоїв не вживав, а в його крові було виявлено метиловий, а не етиловий спирт; відомостей про вчинення ним адміністративних чи інших правопорушень матеріали розслідування не містили.

Згідно з висновком експерта Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи від 20.02.2023 №999 смерть ОСОБА_2 настала від гострого отруєння метиловим спиртом. Судово-токсикологічним дослідженням у крові померлого виявлено метиловий спирт у концентрації 0,6 проміле, а також встановлено наявність метилового спирту у шлунку та кишечнику з вмістом, печінці з жовчним міхуром і нирках; вираженим набряком речовини головного мозгу у корі, підкоркових та стовбурових відділах; гострим венозним повнокров`ям та вираженим проміжним набряком в тканині серця; різким повнокров`ям, нерівномірним альвеолярним набряком в тканині легень; рідким станом крові в порожнинах серця та великих судинах. Етилового, пропілових, бутилових та амілових спиртів у досліджуваних об`єктах не виявлено. При проведенні судово-медичної експертизи будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 також не встановлено.

У подальшому Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України розглянуто питання причинного зв`язку травми та смерті військовослужбовця. Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 06.04.2024 №2381 травму ОСОБА_2 — «отруєння неуточненою отруйною речовиною; токсико-гіпоксична енцефалопатія; набряк головного мозку», яка стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено як травму, одержану в результаті нещасного випадку внаслідок дії шкідливих і токсичних речовин. ЦВЛК дійшла висновку, що зазначена травма та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

Після цього ОСОБА_1 як вдова померлого військовослужбовця звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 28.02.2025 прийнято рішення, оформлене протоколом №8/в, яким позивачу відмовлено у призначенні такої допомоги. Підставою відмови зазначено те, що згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, Комісія послалася на статтю 172-20 КУпАП щодо розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями та виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернулася до суду, зазначаючи, що сам факт смерті внаслідок отруєння метиловим спиртом не підтверджує ні вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв, ні перебування його у стані алкогольного сп`яніння. За позицією позивача, метиловий спирт (метанол) є токсичною отруйною речовиною та не є етиловим спиртом, на основі якого виготовляються алкогольні напої. Відтак отруєння метанолом саме по собі не може бути ототожнене із вчиненням особою дій у стані алкогольного сп`яніння. При цьому матеріалами службового розслідування безпосередньо зазначалося, що ОСОБА_2 алкогольних напоїв не вживав.

Вже після звернення до суду позивачем були отримані додаткові матеріали службового розслідування. У зв`язку з виявленими, на її думку, порушеннями 06.12.2025 представником позивача направлено скаргу, зокрема до ІНФОРМАЦІЯ_4 та Міністерства оборони України, на акт службового розслідування та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2023 №526.

Листом начальника штабу — заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026 №909/549 позивача повідомлено про призначення у військовій частині службової перевірки за її зверненням. Надалі листом від 25.01.2026 №909/1370 повідомлено, що проведене службове розслідування не відповідало вимогам Інструкції №332, у зв`язку із чим наказ про результати службового розслідування від 21.04.2023 №526 скасовано.

Крім того, листом Головного управління перевірок дотримання прав військовослужбовців та членів їх сімей від 09.02.2026 №432/ВихЗВГ/356 повідомлено про встановлення доказів неналежного проведення службового розслідування обставин смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим акт службового розслідування та наказ за його результатами скасовано. Водночас наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.01.2026 №37 призначено спеціальне розслідування обставин смерті ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач вказує, що первинні матеріали службового розслідування, які містили висновок про непов`язаність смерті ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби, у подальшому були скасовані у зв`язку з неналежним проведенням такого розслідування. Натомість висновком ЦВЛК від 06.04.2024 №2381 встановлено, що смерть настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з проходженням військової служби, а матеріали справи, за твердженням позивача, не містять належних доказів перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння чи вчинення ним адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з правомірністю таких дій відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 18-19 Статуту військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 (далі - Інструкція № 332).

Приписами пункту 1 розділу II Інструкції № 332 передбачено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Пунктом 7 Інструкції № 332 передбачено, що нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу ІІІ цієї Інструкції.

Пункт 8 Розділу II Інструкції № 332 вказує, що Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 332 комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана, зокрема: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку, причини нещасного випадку; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана, зокрема, скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження.

Згідно з пунктом 9 Інструкції № 332, якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.

Відповідно до пункту 10 розділу II Інструкції № 332 визначено обставини, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3.

Обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби визначено пунктом 11 розділу ІІ Інструкції №332.

Тобто, пункт 11 розділу ІІ Інструкції № 332 містить виключний перелік обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Так, відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції № 332 обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби:

перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин;

перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку;

використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею;

навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження;

навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю;

самовільне залишення військовослужбовцем місця служби;

природна смерть внаслідок вроджених вад здоров`я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.

Таким чином, у будь-якому випадку комісія складає акт за формою НВ-2. Акт за формою НВ-3 складається у разі якщо нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби.

Судом встановлено, що за фактом смерті старшого солдата ОСОБА_2 комісія дійшла висновку про те, що смерть старшого солдата ОСОБА_2 настала внаслідок отруєння алкоголем, що у відповідності до пункту 11 розділу ІІ Інструкції № 332 серед обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, передбачено, зокрема, погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, що підтверджено що підтверджено відповідним медичним висновком.

Надалі, ОСОБА_1 як вдова померлого військовослужбовця звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 28.02.2025 прийнято рішення, оформлене протоколом №8/в, яким позивачу відмовлено у призначенні такої допомоги. Підставою відмови зазначено те, що згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, Комісія послалася на статтю 172-20 КУпАП щодо розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями та виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані.

Варто зауважити, що в подальшому листом Головного управління перевірок дотримання прав військовослужбовців та членів їх сімей від 09.02.2026 №432/ВихЗВГ/356 повідомлено про встановлення доказів неналежного проведення службового розслідування обставин смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим акт службового розслідування та наказ за його результатами скасовано. Водночас наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.01.2026 №37 призначено спеціальне розслідування обставин смерті ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975 - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

У силу пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Судом встановлено, що згідно з висновком експерта Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи від 20.02.2023 № 999 смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала 17.02.2023 від гострого отруєння метиловим спиртом, що підтверджується виявленням метилового спирту в крові в концентрації 0,6 проміле, а також у шлунку та кишечнику з вмістом, печінці з жовчним міхуром та нирках. При цьому етилового, пропілових, бутилових та амілових спиртів не виявлено.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 06.04.2024 №2381 встановлено причинний зв`язок травми ОСОБА_2 : «Отруєння неуточненою отруйною речовиною. Токсико-гіпоксична енцефалопатія. Набряк головного мозку», яка стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказану травму визначено як «ТРАВМА, ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ (дія шкідливих і токсичних речовин), ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».

Отже, смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала внаслідок гострого отруєння метиловим спиртом, а травма, яка призвела до його смерті, визначена Центральною військово-лікарською комісією як одержана в результаті нещасного випадку та пов`язана з проходженням військової служби.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 28.02.2025 № 8/в позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка. Підставою для прийняття такого рішення Комісією зазначено положення статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння. Комісія також послалася на статтю 172-20 КУпАП, якою передбачена відповідальність, зокрема, за розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями та виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані.

Відповідно до статті 172-20 КЗпП розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Тобто, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідач застосував дві підстави відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги: а) вчинення ним адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Щодо підстави «вчинення ним адміністративного правопорушення», суд зазначає наступне.

Відповідно статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.

Участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Згідно положень статті 221 КУпАП, передбачені, зокрема, статтею 172-20 КУпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Отже, саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності (стаття 280 КУпАП).

У спірному випадку відповідач не надав суду жодних належних і допустимих доказів того, що померлий притягався до адміністративної відповідальності за статтею 172-20 КУпАП в судовому порядку.

Таким чином, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачці у призначенні та виплаті одноразової грошової саме на цій підставі.

Стосовно застосування підпункту «б» пункту 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, суд зазначає, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Тобто, допомога не призначається, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що у даному випадку для застосування передбаченого статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обмеження недостатньо самого факту виявлення у крові військовослужбовця певної речовини. Необхідним є встановлення того, що смерть військовослужбовця стала наслідком вчинення ним дій саме у стані алкогольного сп`яніння чи вчинення адміністративного правовпорушення, тобто має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між таким станом та настанням смерті.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2023 №276 призначено службове розслідування за фактом отруєння ОСОБА_2 невідомою речовиною. За результатами такого розслідування складено акт, затверджений 11.04.2023, та видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2023 №526. При цьому матеріалами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 алкогольних напоїв не вживав, а в його крові виявлено метиловий, а не етиловий спирт. Відомостей про вчинення ОСОБА_2 адміністративних чи інших правопорушень матеріали службового розслідування не містять.

Крім того, відповідно до висновку експерта Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи від 20.02.2023 №999 причиною смерті ОСОБА_2 є гостре отруєння метиловим спиртом. Судово-токсикологічним дослідженням у його крові встановлено наявність метилового спирту в концентрації 0,6 проміле, водночас етилового, пропілових, бутилових та амілових спиртів не виявлено.

За таких обставин суд зазначає, що сам по собі факт виявлення у крові ОСОБА_2 метилового спирту не є достатнім доказом перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння чи вчинення адміністративного правовпорушення та, відповідно, не підтверджує того, що його смерть настала внаслідок вчинення ним дій у такому стані.

При цьому відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв, перебування його у стані алкогольного сп`яніння або вчинення ним адміністративного правопорушення, яке перебувало б у причинно-наслідковому зв`язку з його смертю. Навпаки, наявні у матеріалах справи документи свідчать про отруєння військовослужбовця токсичною речовиною — метиловим спиртом, а Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України у витягу з протоколу від 06.04.2024 №2381 таку подію визначено як нещасний випадок унаслідок дії шкідливих і токсичних речовин.

Більше того, первинні результати службового розслідування, якими було визначено, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, у подальшому були скасовані. Зокрема, за результатами проведеної службової перевірки встановлено, що службове розслідування проведено з порушенням вимог Інструкції №332, у зв`язку з чим наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2023 №526 та акт службового розслідування скасовано, а наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.01.2026 №37 призначено спеціальне розслідування обставин смерті ОСОБА_2 .

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачем не доведено існування передбачених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обставин, які виключають право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, а тому посилання відповідача на перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння як на підставу для відмови у призначенні такої допомоги є необґрунтованим.

Наведені обставини у своїй сукупності дозволяють дійти висновку, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 28.02.2025 № 8/в про відмову дружині у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця.

З огляду на те, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачці одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви та додані до них документи про призначення та виплату позивачці одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У силу статі 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позову.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 1 331,20 грн судового збору за подання даного адміністративного позову.

Відтак у зв`язку із частковим задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене витягом з протоколу засідання комісії від 28.02.2025 № 8/в.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (з доданими документами) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.