Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №320/47663/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року справа №320/47663/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної поліції у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Національної поліції у м. Києві №940 від 24.06.2024, яким до оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №1159 о/с від 25.06.2024, яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві звільнено зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з виплатою заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу на посаді оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з урахуванням вислуги років, спеціального звання, премії та даної посади із дня, наступного за днем звільнення до дня поновлення (судового рішення), в тому числі за час затримки виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем при прийняті оскаржуваних наказів порушено порядок проведення службового розслідування. Крім того, відповідач не ознайомив позивача ні з висновком, а ні з матеріалами службового розслідування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що вимоги є необґрунтованими, оскільки у відповідача було достатньо доказів для підтвердження правових підстав щодо застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідного якої позивач підтримує свою правову позицію, викладену у позові.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції України згідно Наказу НАВС № 173 о/с від 20.08.2020.

Відповідно до Наказу ГУ Національної поліції у м. Києві № 100 о/с від 22.01.2024 призначений на посаду оперуповноваженого оперативно - пошукового сектору відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Згідно Наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №940 від 24.06.2024 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції на Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1159 о/с від 25.06.2024 прийнято рішення про звільнення зі служби в поліції: - лейтенанта поліції ОСОБА_1 (спеціальний жетон № 0145128) оперуповноваженого оперативно - пошукового сектору відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Вважаючи накази відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон №580-VIII).

Статтею 2 Закону №580-VIII передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно із статтями 3, 8 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Основні обов`язки поліцейського закріплені частиною 1 статті 18 Закону №580-VIIІ, згідно якої поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Вимогами пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100 передбачено, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 7 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

Правила етичної поведінки поліцейських поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно із статтею 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: “Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки”.

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

За правилами частин 1-2 статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України”. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджено Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі Дисциплінарний статут, Статут, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

З огляду на приписи пунктів 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію України», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Законодавство встановлює підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Правову позицію аналогічного змісту викладено в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18.

Так, за змістом статей 11, 12 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. При цьому дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За змістом статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, в тому числі звільнення зі служби в поліції.

У статті 14 Дисциплінарного статуту, з-поміж іншого, визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Приписами частин першої та п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту встановлено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 15 Статуту, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Посадові особи, які перешкоджають діям дисциплінарної комісії, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законодавством.

Згідно із статтею 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Ці положення Закону деталізовані в Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок).

Відповідно до положень частин 2, 3, 4, 5 розділу IV Порядку Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України “Про захист персональних даних”, “Про державну таємницю” та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України “Про захист персональних даних”, “Про державну таємницю” та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2024 під час моніторингу мережі інтернет, а саме сторінки «ХДніпро» виявлено критичну публікацію щодо можливих протиправних дій поліцейського ГУНП у м. Києві.

За вказаним фактом, наказом ГУНП у м. Києві від 22.06.2024 № 1239 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.

Під час службового розслідування встановлено, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції (далі – Голосіївське УП) ГУНП у м. Києві, за процесуального керівництва Голосіївської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023105010000295 від 20.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185, частиною третьою статті 190 КК України.

Під час проведення оперативно-розшукових заходів поліцейськими Голосіївського УП ГУНП у м. Києві встановлено, що невстановлені особи шахрайським шляхом здійснювали списання грошових коштів у громадян. Вказані особи, можливо здійснюють свою злочинну діяльність на території м. Дніпра Дніпропетровської області.

У рамках вказаного кримінального провадження, для проведення слідчих (розшукових) дій на території Дніпропетровської області, на підставі наказу ГУНП у м. Києві від 20.06.2024 № 929 у період з 20 по 21 червня 2024 року до міста Дніпра Дніпропетровської області, на службових автомобілях відряджено 12 поліцейських, у тому числі й оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

У ході проведення службового розслідування встановлено, що 20.06.2024 до відділення поліції № 5 (далі – ВП № 5) Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції (далі – ДРУП ГУНП) в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що цього ж дня, приблизно о 13.45, невідомі особи, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 53-А, спричинили тілесні ушкодження громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, цього ж дня, до ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що у подальшому, вказані невідомі особи незаконно позбавили волі ОСОБА_2 шляхом надягання кайданків та обмеження його пересування.

Вказані повідомлення зареєстровані до ІКС ІПНП та Журналу єдиного обліку ВП № 5 ДРУП від 20.06.2024 за №№ 18214, 18141.

20.06.2024 працівниками слідчого відділення (далі – СВ) ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за фактом незаконного позбавлення волі внесено відомості до ЄРДР за № 12024041650001048, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 КК України.

20.06.2024 СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 внесено відомості до ЄРДР за № 12024046650000378, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.

Опитаний у ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 20.06.2024, близько 14.00, він перебував у відрядженні у м. Дніпро Дніпропетровської області, з метою супроводження слідчих під час санкціонованих обшуків поблизу Кельнського ринку. У цей час, він був одягнутий у чорний світловідбиваючий жилет з надписами «Поліція» та був озброєний табельною вогнепальною зброєю, мав при собі службовий нагрудний відеореєстратор.

Під час проведення обшуку відеокамера марки «Панасонік» на яку фіксувався обшук розрядилась, та він пішов до службового автомобіля, який був запаркований на узбіччі поруч, щоб забрати зарядний пристрій до згаданої відеокамери. Коли він вийшов з будівлі, де знаходився «шахрайський колл-центр» у якому проводився обшук, то побачив, що поряд з указаною будівлею відбувається словесний конфлікт між народним депутатом ОСОБА_3 , поруч з яким перебували кілька осіб, які були озброєні та раніше невідомими йому трьома особами. Коли вищевказані особи побачили його в жилеті з надписом «Поліція», то покликали його з приводу того, що поруч ніби то знаходились люди зі зброєю у військовій формі, які не представлялися, та ніяких заходів щодо перевірки у вказаних осіб особистих документів та документів на зброю він не вживав та не перевіряв.

Також ОСОБА_3 попередньо попросив ОСОБА_1 про допомогу як працівника поліції, при цьому повідомивши, що хоче написати заяву (з приводу чого не відомо). Невідомі 2 особи, прикмети 1-го ОСОБА_1 не запам`ятав, а другий приблизний зріст 175см., був в окулярах, білій футболці, та темно зелених штанах, кросівках світлого кольору, коли він до них підійшов, почали принижувати його честь та гідність як працівника поліції, виражаючись в грубій, зухвалій формі, а саме висловлювались нецензурною лайкою.

Після чого ОСОБА_1 відповідно до статті 18 пункту 3 Закону України «Про Національну поліцію» другій особі в окулярах, назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, та пред`явив службове посвідчення надавши можливість з ним ознайомитись. У подальшому на його законну вимогу як працівника поліції до двох фігурантів відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» надати документ що засвідчує особу, дві особи у цивільному одязі не відреагували та почали проявляти пасивний опір (зокрема відвертали обличчя та намагалися піти з місця події), який пізніше переріс в активний, а саме (почали відходити з місця події проігнорувавши його законні вимоги як працівника поліції). Службове посвідчення він надавав повторно коли вищевказані особи попросили надати до ознайомлення та почали знімати відео на мобільний телефон. Після пред`явлення ним посвідчення, конфлікт почав згасати. Попередньо ОСОБА_1 повідомив всім учасникам конфлікту, що вони можуть звернутися на гарячу лінію Національної поліції « 102» та викликати слідчо-оперативну групу для написання заяви. Далі, він відійшовши від місця події на декілька метрів, побачив що конфлікт знову розвивається, фігуранти якого пройшли приблизно 10 метрів від місця події, після чого до них підійшли працівники ТЦК у цивільній формі одягу, які почали перевіряти військово-облікові документи.

Також ОСОБА_1 доповнив, що до співробітників ТЦК особа, в якої намагалися перевірити документи, також відносилась зневажливо. Пізніше як працівники ТЦК нібито перевірили документи, конфлікт почав зростати та особа, яка не надала документи, які її засвідчують та перебувала в окулярах, відкрито заволоділа мобільним телефоном помічниці народного депутата ОСОБА_3 , яка вела відеофіксацію на вище вказаний телефон.

Далі, телефон, який належав помічниці ОСОБА_3 забрали, але він був вже пошкоджений, а саме мав розбитий екран. У подальшому ОСОБА_3 та його помічниця зробили виклик на спеціальну лінію « 102» з даного приводу.

ОСОБА_1 доповнив, що він здійснював превентивні поліцейські заходи задля того, щоб між учасниками конфлікту не відбулась бійка, та намагався докласти максимум зусиль задля врегулювання ситуації, намагався зробити так, щоб учасники конфлікту дочекалися місцевих працівників поліції м. Дніпра для відпрацювання події, яка сталася.

Також ОСОБА_1 пояснив, що невідомий чоловік, який раніше не надав свої документи та заволодів телефоном, вчиняв протиправні дії відносно учасників події та особисто його. У подальшому, вищевказаному правопорушнику він пояснив, що потрібно залишатися на місці та чекати слідчо-оперативну групу для з`ясування всіх обставин події, однак, останній проігнорував його вимогу та продовжував залишати місце події. ОСОБА_1 неодноразово наголошувалося на необхідності залишення на місці, на що останній агресивно відреагував та вів себе зухвало не виконуючи законні вимоги. Вказаний громадянин почав агресивно себе поводити, а саме махати руками, відштовхувати ОСОБА_1 . Правопорушник категорично відмовлявся від виконання наполегливих неодноразово повторених, законних вимог і розпоряджень, проявляв зневагу до нього, як працівника поліції. Під час переслідування правопорушника, останній відштовхував ОСОБА_1 і надалі, збив нагрудну бодікамеру, під час падіння зламалося кріплення до неї, попередньо він намагався роз`яснити та попередити правопорушника про те, якщо останній не заспокоїться, та не почне себе коректно поводити, то до нього може бути застосована фізична сила відповідно до ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію» та спеціальні засоби згідно ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», на що останній ніяк не реагував та продовжував залишати місце вчинення правопорушення. ОСОБА_1 вказав, що під час переслідування правопорушника він перешкоджав йому рух, притримував за руки, але останній його відштовхував від себе та прикривався дитиною, яка знаходилась в колясці. Далі правопорушник почав втікати з місці події. У цей же час невідомі йому особи у військовій формі, без будь-яких розпізнавальних знаків, наздогнали правопорушника, та почали затримувати без його участі, але на його очах, невідомі особи у військовій формі, зі зброєю поклали на землю правопорушника, почали заламувати йому руки, останній агресивно реагував та здійснював опір, почав пручатися всім тілом, він підійшов, притримав ногу через те, що останній розмахував ними та міг нанести тілесні ушкодження оточуючим. ОСОБА_1 своєю ногою притримував його ногу у ділянці литки, що було безрезультатно, після чого намагався втримати її рукою, що було також безрезультатно. У подальшому, чоловіки в камуфляжі одягнули кайданки на правопорушника, огляд правопорушника ні ОСОБА_1 , ні особи у військовій формі не проводили. Піднявши правопорушника із землі, почали вести його спільно із ОСОБА_1 до нарядів патрульної поліції та СОГ, які на той момент прибули на виклик. Доповнив, що кайданки до правопорушника особисто він не застосовував, рапорт про застосування фізичного впливу не писав, будь-яких документів особисто ОСОБА_1 щодо затримання особи не складалися. Також при затриманні невідомими правопорушника, дитину забрала дівчина, яка прогулювалась вулицею з коляскою та побачила, що чоловік прикривається дитиною, забрала її у правопорушника з рук. Водночас, коли на місце прибула місцева поліція м. Дніпра, ОСОБА_1 взяв ключ, так як знав, що він має підходити до кайданок, які одягнули невідомі особи у камуфляжі, та зняв їх з правопорушника, у зв`язку із тим, що поліцейські, які прибули на виклик, попросили у нього зняти їх з останнього. У подальшому, всі учасники конфлікту спілкувалися з місцевими поліцейськими, які прибули на виклик, правопорушника було передано місцевим поліцейським, після чого ОСОБА_1 зрозумів, що його допомога як працівника поліції вже не потрібна, та він попрямував до службового автомобіля, забрав зарядний пристрій та направився до приміщення колл-центру, з метою продовження супроводу в проведенні обшуку. Вищевказана конфліктна ситуація тривала приблизно 10-12 хвилин. Будь-яких повідомлень на скорочений номер екстреного виклику « 102» щодо вищевказаної події він не здійснював, оскільки чув, що народний депутат ОСОБА_3 , чи його помічниця вже повідомили про вищевказані події до правоохоронних органів. У подальшому, вказану подію щодо конфліктної ситуації він повідомив ОСОБА_4 . Приблизно через 30 хвилин йому зателефонував ОСОБА_5 та запитав щодо вищевказаної події. Свого безпосереднього керівника ОСОБА_6 про вказаний перебіг подій він не повідомляв. Також, під час початку конфлікту, він навпомацки увімкнув портативний відеореєстратор, однак візуально не впевнився у цьому, у зв`язку із чим, у подальшому з`ясувалось, що відеозйомка вказаної події не здійснювалася. Відеореєстратор йому надав слідчий, для виконання службових обов`язків. Разом із цим ОСОБА_1 пояснив, що рапорт про застосування фізичної сили або будь-які інші документи щодо затримання особи не складав.

Опитаний у ході проведення службового розслідування начальник відділення № 1 (з розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості) слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві капітан поліції ОСОБА_7 , пояснив, що 20.06.2024 він разом з поліцейськими Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, у тому числі з лейтенантом поліції ОСОБА_1 був відряджений до м. Дніпро, для проведення обшуків у межах кримінального провадження № 12023105010000295 від 20.03.2023. На підставі ухвали слідчого судді він проводив обшук у можливому місці вчинення злочинних дій фігурантами кримінального провадження, відеофіксація яких здійснювалася на дві відеокамери марки «Панасонік». У цей час, у однієї із відеокамер розрядився акумулятор, у зв`язку із чим, він попрохав ОСОБА_1 сходити до автомобіля, який знаходився біля будівлі у якій проводились слідчі дії та взяти там мереживний кабель для зарядки відеокамери. ОСОБА_1 вийшов з будівлі у якій проводились слідчі дії, після чого останній тривалий час, приблизно 40 хвилин не повертався. Також пояснив, що він з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 , здійснив останньому телефонний дзвінок, однак він не відповідав. Приблизно через 40 хвилин ОСОБА_1 повернувся на місце проведення слідчих дій. На питання де він був, ОСОБА_1 усно повідомив, що він став учасником конфлікту між групою осіб, серед яких був народний депутат України ОСОБА_3 . Окрім цього повідомив, що нагрудний відеореєстратор надав ОСОБА_1

у м. Дніпро для виконання службових обов`язків.

Опитаний у ході проведення службового розслідування начальник оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві капітан поліції ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_1 щодо конфліктної ситуації, яка мала місце 20.06.2024 у м. Дніпро йому особисто не повідомляв.

Опитаний у ході проведення службового розслідування начальник відділу кримінальної поліції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві підполковник поліції ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_1 щодо конфліктної ситуації, яка мала місце 20.06.2024 у м. Дніпро йому особисто не повідомляв. Про подію за участю ОСОБА_1 дізнався із мережі Інтернет.

Відповідно до довідки СКЗ СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві від 24.06.2024, що 20.06.2024 ОСОБА_1 був залучений до проведення слідчих дій в м. Дніпро, та отримав нагрудну бодікамеру (відеореєстратор) ID користувача: 4625382069, номер пристрою: Е62781227, для подальшої фіксації своїх дій, під час виконання службових повноважень. 21.06.2024 підключивши камеру до системи вигрузки та зберігання даних, встановлено, що на вказаному відео реєстраторі наявні відеозаписи лише за 09.06.2024 та 11.06.2024. Будь – які записи за 20.06.2024 відсутні.

Таким чином, ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків 20.06.2024 жодного разу не здійснював відеофіксацію на портативний відеореєстратор.

Відповідно до довідки наданої відділом професійного навчання управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві, встановлено, що ОСОБА_1 заздалегідь не попередив особу про застосування фізичної сили, хоча на це мав достатньо часу. Під час проведення аналізу навчання в системі службової підготовки встановлено, що ОСОБА_1 не підтримував рівень своєї теоретичної підготовки, необхідний для виконання службових повноважень, так протягом березня-травня 2024 року під час проходження щомісячного тестування з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» він отримував оцінки «незадовільно» з тактичної підготовки.

Разом з тим, у мережі інтернет викладено відеозаписи вказаної події за посиланням https://t.me/c/1421125476/59559, https://t.me/XYKYIV18/37422, де відображено затримання громадянина, а саме те, що ОСОБА_1 обмежив пересування громадянина, тримав його за руку, при цьому не пояснюючи підставу затримання, а також жодного разу за тривалий проміжок часу не попередив його про застосування фізичної сили.

Таким чином, за результатами службового розслідування у діях оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пунктів 2, 9 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 43 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 та пунктів 1 та 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, що виразилось у не дотриманні порядку застосування поліцейських заходів примусу та неувімкнені портативного відеореєстратора з моменту початку виконання службових обов`язків при спілкуванні з громадянами та під час конфліктної ситуації, яка мала місце 20.06.2024 у м. Дніпро. Разом з цим, ОСОБА_1 не вжив заходів щодо повідомлення звернення громадян за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», які до нього звертались.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 розділу V Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

22.06.2024 позивач перебував на службі, виконував службові обов`язки і надав своє пояснення добровільно члену дисциплінарної комісії – старшому інспектору відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП у м. Києві капітану поліції Петрієнку Г. Г. Указане пояснення ОСОБА_1 підписав власноруч, його долучено до матеріалів службового розслідування, описано у висновку службового розслідування та враховано дисциплінарною комісією під час прийняття рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення.

Зазначене підтверджує обізнаність позивача щодо проведення службового розслідування.

Крім того, суд зазначає, що Дисциплінарним статутом Національної поліції України не передбачена вимога щодо обов`язку дисциплінарної комісії ознайомлювати особу, стосовно якої проводиться службове розслідування з наказом про призначення службового розслідування, під особистий підпис, а є виключно правом поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування.

Також, позивач під час службового розслідування не скористався правом щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування, що є виключно його правом та під час службового розслідування не надав жодних доказів, крім свого пояснення.

Таким чином, відомості викладені у позовній заяві щодо необізнаності Позивача про проведення службового розслідування не відповідають дійсності.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваних позивачем наказів, суд перш за все зауважує, що виходячи з приведених вище законодавчих приписів, службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Суд зазначає, що матеріалами службового розслідування не підтвердилось твердження позивача про те, що відповідачем порушено порядок службового розслідування.

Стосовно обрання виду дисциплінарного стягнення, який є незаконним, непропорційним, необґрунтованим та таким, що порушує положення статті 29 Дисциплінарного статуту, то суд звертає увагу на практику Верховного Суду, відповідно до якої обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20, від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22).

Як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарною комісією під час службового розслідування враховано службову характеристику, надану стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якої останній за час служби зарекомендував себе посередньо. Не завжди відповідально ставиться до виконання службових обов`язків, проявляє ініціативу, інколи не вистачає наполегливості перед труднощами, потребує підтримки і допомоги. Знає чинне законодавство, але не завжди правильно застосовує його в службовій діяльності. За характером імпульсивний, не завжди витриманий. У спілкуванні з громадянами схильний до прояву нетерпимості.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарною комісією враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У зв`язку з викладеним, за вчинення указаного дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією рекомендовано до ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Висновок службового розслідування від 24.06.2024 в установленому порядку затверджений начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві полковником поліції Іваном Вигівським.

Частинами першою та дев`ятою статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.

Аналогічного змісту повноваження керівника щодо прийняття наказу за результатами службового розслідування визначені також Порядком № 893.

Відповідно до статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України із урахуванням вимог пункту 11 частини першої статті 22 Закону України «Про Національну поліцію» вищевказаний наказ прийнято уповноваженою особою.

У подальшому, наказом ГУНП у м. Києві від 24.06.2024 № 940 «Про застосування дисциплінарного стягнення до лейтенанта поліції ОСОБА_1 » до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення зі служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

У відповідності до наведеної норми Дисциплінарного статуту, з метою виконання дисциплінарного стягнення, наказом ГУНП у м. Києві від 25.06.2024 № 1159 о/с «Щодо особового складу», відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Суд звертає увагу на практику Верховного Суду яка викладена в постановах від 19.05.2022 року у справі №480/4079/18; від 26.05.2022 року у справі №420/3630/20; від 07.07.2022 року у справі №460/5545/20; від 29.02.2024 року у справі №420/13121/22.

У своїх постановах Верховний Суд зазначив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції висновується, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Верховний Суд звертає увагу, що поведінка працівника Національної поліції України завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам стража правопорядку.

Така правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 600/1542/22-а.

Отже, в даному випадку слід розглядати такий спір та надавати оцінку правомірності/протиправності дій поліцейського у більш широкому тлумаченні «вчинення діяння, несумісне з його посадою», оскільки, за висновком відповідача, позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

В постанові Верховного Суду від 03 травня 2019 року у справі № 810/2073/16 зазначено, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Аналіз наведених обставин справи дає підстави вважати, що зазначена подія стала наслідком низких ділових та моральних якостей, недотриманні позивачем вимог вказаних норм Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту, а також ігнорування Закону № 580-VIII, зокрема Присяги поліцейського. Такий вчинок компрометує позивача, як поліцейського і дискредитує поліцію в цілому.

Обставини вказаної події дискредитують звання поліцейського, поліції та набувають суспільного резонансу через створення негативної громадської думки, оскільки в мережі Інтернет опубліковано значну кількість інформації.

Так, зазначені обставини описані в наступних інтернет джерелах за наступними посиланнями:

-Інформаційне видання «УНІАН», заголовок під назвою «Конфлікт ексвійськового та охорони Тищенка: до інциденту причетний поліцейський Києва, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-Інформаційне видання «Слідство Інфо», заголовок під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 , посадили під цілодобовий домашній арешт», ІНФОРМАЦІЯ_5

-група месенджеру «Telegram», що має назву « ІНФОРМАЦІЯ_6 », заголовок під назвою «З?явилось відео, як спецпідрозділ ухилянтів під командуванням ОСОБА_9 затримують та лупцюють військового у центрі Дніпра. Окремо слід звернути увагу на посмішку поліціянта, ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

-група месенджеру «Telegram», що має назву «Хуйовий Київ 18+ Україна», заголовок під назвою «Військового, добровольця ОСОБА_10 побили на вулиці в Дніпрі під час його прогулянки з немовлям», https://t.me/XYKYIV18/37422.

Крім того наявні інші публікації у значній кількості, викладені високопосадовцями держави та громадянами, які не підтримують дії народного депутата ОСОБА_9 , його охоронців та, зокрема дії поліцейського ОСОБА_1 ..

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , що унеможливлює подальше несення служби, дисциплінарна комісія за результатами службового розслідування склала висновок службового розслідування, в якому було запропоновано до Позивача застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що підстави для визнання протиправними та скасування наказів №940 від 24.06.2024, №1159 о/с від 25.06.2024 та поновлення позивача на посаді, а також стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, відсутні.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що відповідачем надані усі належні та достатні докази в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення, які повністю спростовують доводи позивача, покладені останнім в його правову позицію.

З огляду на викладене, у задоволенні вимог позову слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.