Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №915/626/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/626/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Лічман Л.В., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Курінна К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026, постановлену суддею Ільєвою Л.М., м. Миколаїв, про відмову у забезпеченні позову

у справі №915/626/26

за позовом: Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефас»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікінвест 2022»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про: визнання правочинів недійсними та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ

У травні 2026 року Перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі Рада) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефас» (далі ТОВ «Стефас») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікінвест 2022» (далі ТОВ «Нікінвест 2022»), в якому просить суд:

1) визнати недійсним протокол загальних зборів учасників ТОВ «Стефас» (колишня назва ТОВ «Нікінвест 2017») від 13.12.2021 №21/12-1;

2) визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ «Нікінвест 2022» від 13.12.2021 №1;

3) зобов`язати ТОВ «Нікінвест 2022» повернути ТОВ «Стефас» комплекс нерухомого майна, що розташований:

- по вул. Мала Морська, 108/7, м. Миколаїв, а саме: адмінбудівля, яка зазначена на плані за літ. А-8, загальною площею 4521,2 кв.м., матеріал стін – з/бетон, прилеглі будівлі та споруди: №4 – ворота, №5 – огорожа, №1 – покриття;

- по вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, а саме: нежитлове приміщення зазначене на плані за літ. Апд, загальною площею 502,5 кв.м., матеріал стін – з/бетон, №7 – споруда;

- по вул. Мала Морська, 108/5, м. Миколаїв, а саме: нежитлове приміщення зазначене на плані за літ. А1-6, загальною площею 1373,7 кв.м., матеріал стін – з/бетон;

- по вул. Мала Морська, 108/6, м. Миколаїв, а саме: нежитлове приміщення зазначене на плані за літ. А1-6, загальною площею 19973,7 кв.м., матеріал стін – з/б панелі, камінь, цегла, прилеглі будівлі та споруди літ. А3-1 – навіс, літ. Б – навіс з металевої сітки (далі комплекс нерухомого майна).

Позов мотивований тим, що ТОВ «Стефас» (колишня назва якого ТОВ «Нікінвест 2017»), маючи невиконані грошові зобов`язання перед Радою, будучі відповідачем у господарській справі №915/1533/21 за позовом Прокурора (а отже обізнаним про наявність спору про стягнення з нього коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності), здійснило відчуження належного йому об`єкту нерухомого майна на користь пов`язаної особи - ТОВ «Нікінвест 2022».

Прокурор зазначав, що окрім зміни місцезнаходження та назви, було затверджено і новий склад учасників ТОВ «Нікінвест 2017», зокрема, єдиним учасником визначено громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , який одночасно є засновником та директором більше 72 суб`єктів господарювання (з різними видами діяльності, різними юридичними адресами та у різних населених пунктах України), та який, за даними прокуратури, в період набуття корпоративних прав взагалі не був присутнім на території України. При цьому, станом на теперішній час у власності ТОВ «Стефас» взагалі не лишилося жодного нерухомого майна, за рахунок звернення стягнення, на яке можна було б задовольнити вимоги Ради (Кредитора).

Прокурор стверджував, що таке відчуження об`єкту нерухомого майна від ТОВ «Нікінвест 2017» до новоутвореного ТОВ «Нікінвест 2022» вчинено на шкоду Кредитору та має фраудаторний характер, а його єдиною метою є приведення боржника у неплатоспроможний стан, уникнення сплати заборгованості перед Радою та належного виконання рішень суду, які набрали законної сили.

Разом з позовною заявою Прокурором подано суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд:

- накласти арешт на комплекс нерухомого майна по вул. Мала Морська, 108, 108/5, 108/6, 108/7 у м. Миколаєві, а також заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього;

- заборонити ТОВ «Нікінвест 2022» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі, поділу та об`єднання з іншими об`єктами комплексу нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 у справі №915/626/26 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що дії відповідачів не можуть автоматично свідчити про наявність безумовних підстав для забезпечення позову. Задоволення позовних вимог у даній справі не матиме наслідком автоматичне виконання судових рішень у інших судових справах та стягнення заборгованості. У разі задоволення позову, рішення загальних зборів будуть недійсними з моменту їх прийняття та не породжуватимуть жодних юридичних наслідків для позивача.

Не погодившись з ухвалою суду, Прокурор подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Прокурор посилається на незаконність ухвали суду, зазначаючи про помилковість висновків суду.

Прокурор звертає увагу, що сам факт наявності у ТОВ «Нікінвест 2022» права власності на спірний комплекс вже свідчить про реальну можливість вільно розпоряджатись цим майном, а попередні фраудаторні дії відповідачів лише додатково свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, Прокурор зазначив, що вимога щодо обов`язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача відчужити належне йому майно, враховуючи наявність у нього права зробити це у будь-який момент, свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 витребувано у Господарського суду Миколаївської області копії матеріалів справи №915/626/26, необхідних для розгляду апеляційної скарги, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження копій матеріалів з суду першої інстанції.

29.06.2026 копії матеріалів даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено дану справу до розгляду на 28.07.2026 о 13:15 год.

15.07.2026 від ТОВ «Нікінвест 2022» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти її задоволення, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість, а також, що скаржником не спростовані висновки суду.

Окремо, відповідач зазначає, що оспорювані правочини стосуються майнового комплексу, вартість якого становить більше 42 млн. грн, водночас, як зазначає сам Прокурор, сукупна заборгованість ТОВ «Стефас» за судовими рішеннями у 10 разів менша. Блокування майна, вартість якого у 10 разів перевищує загальний розмір боргу, є очевидно неспівмірним заходом та порушує баланс інтересів сторін. Відповідач роками веде господарську діяльність, укладає договори з орендарями та забезпечує функціонування торговельного комплексу. Арешт і заборона розпоряджатися усім комплексом через борг іншої особи створить для підприємства індивідуальний надмірний тягар і буде надмірним втручанням у мирне володіння майном.

22.07.2026 від ТОВ «Нікінвест 2022» надійшла заява (вх.№3024/26) про участь його представника в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2026 о 13:15 год., у справі №915/626/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 23.07.2026 задоволена.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці 27.07.2026 та 28.07.2026, відповідно до наказів в.о. голови суду від 27.07.2026 №203-в та від 28.07.2026 №205-в, розгляд справи 28.07.2026 о 13:45 год не відбувся.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Лічмана Л.В., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 справу №915/626/26 прийнято до свого провадження новим складом колегії суддів, повідомлено її учасників, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 11.08.2026 о 13:30 год. Одночасно, представнику ТОВ «Нікінвест 2022» надано можливість брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, а також заборонити укладати щодо нього договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі, поділу та об`єднання з іншими об`єктами.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно із п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Щодо накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Предметом спору у даній справі є комплекс нерухомого майна, що розташований по вул. Мала Морська, 108, 108/5, 108/6, 108/7 у м. Миколаєві.

Так, в межах даної справи Прокурором заявлені позовні вимоги про визнання недійсним протокол загальних зборів учасників ТОВ «Стефас» (колишня назва ТОВ «Нікінвест 2017») від 13.12.2021 №21/12-1 та акту приймання-передачі нерухомого майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ «Нікінвест 2022» від 13.12.2021 №1, а також зобов`язання ТОВ «Нікінвест 2022» повернути ТОВ «Стефас» нерухоме майно.

За твердження Прокурора, ТОВ «Нікінвест 2017» (нині ТОВ «Стефас») відчужило на користь пов`язаної особи ТОВ «Нікінвест 2022» виключно з метою ухилення від виконання рішень Господарського суду Миколаївської області у справах №915/1533/21, №915/54/22 та №915/740/25 та сплати до бюджету територіальної громади м. Миколаєва коштів за користування земельною ділянкою.

Отже, Прокурор наполягає на вчиненні відповідачами оспорюваних правочинів, як фраудаторних, які фактично призвели до відчуження єдиного ліквідного майна боржника ТОВ «Нікінвест 2017» (нині ТОВ «Стефас»).

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, Прокурор стверджував про необхідність накладення арешту на нерухоме майно, про повернення якого заявлено позовні вимоги, заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь – які реєстраційні дії щодо нього, а також заборони теперішньому власнику (ТОВ «Нікінвест 2022») укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь – які дії щодо відчуження, передачі, поділу та об`єднання.

Метою застосування зазначених заходів забезпечення позову Прокурор зазначив попередження вчинення власником спірного комплексу нерухомого майна вищевказаних дій, які унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позову, необхідність у заявлені якого виникла.

Отже, заходи забезпечення позову, які просив застосувати Прокурор, мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, зокрема вимог про зобов`язання ТОВ «Нікінвест 2022» повернути належний йому комплекс об`єктів нерухомості попередньому його власнику ТОВ «Стефас» (колишня назва ТОВ «Нікінвест 2017»).

Судом встановлено, що спірний об`єкт нерухомого майна, щодо якого заявлено позов у цій справі, станом на момент звернення Прокурора із заявою, перебував у власності ТОВ «Нікінвест 2022».

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд при вирішення справи по суті та виходячи із встановлених конкретних обставин.

Разом з тим, колегія суддів враховує існування в контексті «prima facie» (на перший погляд) в обставинах цієї справи ознак суперечливої поведінки ТОВ «Стефас» (колишня назва ТОВ «Нікінвест 2017»), спрямованої на ухилення від виконання грошових зобов`язань перед Радою. У той же час, як відповідачем жодним чином не спростовані та не заперечуються доводи Прокурора щодо пов`язаності ТОВ «Стефас» (колишня назва ТОВ «Нікінвест 2017») з ТОВ «Нікінвест 2022» під час відчуження спірного нерухомого майна (зокрема про те, що засновниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ «Нікінвест 2017» з часу його створення (17.01.2017) та по 02.06.2023 були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначила, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

За таких обставин, колегія суддів наголошує на тому, що наявність у ТОВ «Нікінвест 2022» правомочностей власника спірного майна вказує на його можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі (в разі задоволення такого позову), зокрема, про зобов`язання ТОВ «Нікінвест 2022» повернути комплекс нерухомого майна ТОВ «Стефас».

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку накладення арешту на спірне нерухоме майно не порушить прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Нікінвест 2022», не завдасть шкоди йому чи будь-яким іншим особам, адже не позбавлять власника прав на володіння та користування спірним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежать право розпорядитися цим майном.

Тобто, «негативні наслідки» для ТОВ «Нікінвест 2022» зводяться лише до тимчасових обмежень у розпорядженні тим майном, яке є предметом позову, та спрямовані виключно для його збереження до визначення подальшої його долі.

Натомість, невжиття такого заходу, як арешт спірної нерухомості, створює ризик відчуження, обтяження, поділу, перебудови чи реєстраційної трансформації цього об`єкта, що може суттєво ускладнити або взагалі зробити неефективним поновлення права в разі задоволення позову.

Крім того, колегією суддів враховується, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про те, що запропонований Прокурором захід забезпечення позову у вигляді арешту нерухомості утруднює або блокує господарську діяльність відповідача, порушує права третіх осіб тощо.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, встановлені обставини, предмет та підстави заявленого позову Прокурора, колегія суддів вважає, що обраний ним захід забезпечення позову (у вигляді накладення арешту) відповідає предмету заявленого позову, його вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.

В той же час, у випадку відчуження спірного майна або вчинення інших дій, які призведуть до зміни відповідного майна, інтереси позивача не зможуть буди захищеними або поновленими саме в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених прав або інтересів.

За таких обставин, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Прокурора в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно, а вимоги скаржника в цій частині обґрунтованими.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до приписів ст. 143 Господарського процесуального кодексу України відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідною заявою про зміну вжитих заходів забезпечення позову на інший або в порядку ст. 145 Господарського процесуального кодексу України з заявою про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, із наданням відповідних доказів на підтвердження необхідності та можливості вчинення судом таких дій.

Щодо решти вимог заяви Прокурора (встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, а також заборони ТОВ «Нікінвест 2022» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі, поділу та об`єднання з іншими об`єктами комплексу нерухомого майна), колегія суддів вважає їх такими, що не відповідають критеріям належності, співмірності та адекватності (пропорційності) заявленим позовним вимогам, адже арешт майна за своєю правовою природою є тимчасовим обмеженням, яке повністю блокує можливість будь-яким чином розпоряджатися цим майном з метою його збереження.

За таких обставин, одночасне застосування арешту майна та додаткове встановлення самостійних заборон на його відчуження та вчинення реєстраційних дій, а також поділу, об`єднання тощо з приводу одного й того самого майна є фактично дублюванням одного й того самого обмеження, призводить до виходу за межі розумного балансу інтересів сторін, створює для відповідача надмірний, невиправданий тягар, що суперечить засадам справедливості та пропорційності судочинства.

Отже, інтереси позивача щодо можливого ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову будуть належним чином забезпеченими шляхом накладення арешту на майно, а відтак, підстави для застосування означених вище додаткових засобів забезпечення позову відсутні.

З огляду на наведене, судова колегія вважає безпідставним та таким, що не відповідає критеріям співмірності та адекватності запропоновані Прокурором заходи забезпечення позову у вигляді встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, а також заборони ТОВ «Нікінвест 2022» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, передачі, поділу та об`єднання з іншими об`єктами комплексу нерухомого майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження, та визнаються колегією суддів як підстава для скасування судового рішення із прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви щодо забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 у справі №915/626/26 частковому скасуванню, із прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви Прокурора.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 у справі №915/626/26 скасувати частково в частині відмови у задоволенні заяви Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (вх.№7988/26 від 29.05.2026) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс нерухомого майна, що розташований по вул. Мала Морська, 108, 108/5, 108/6, 108/7 у м. Миколаєві.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким заяву Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (вх.№7988/26 від 29.05.2026) задовольнити частково.

Накласти арешт на комплекс нерухомого майна, що розташований по вул. Мала Морська, 108, 108/5, 108/6, 108/7 у м. Миколаєві (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 1293670148101, 1293563248101, 1293592748101, 1293670148101).

В решті заяви (вх.№7988/26 від 29.05.2026) відмовити.

Стягувач: Окружна прокуратура міста Миколаєва (54005, м. Миколаїв, вул. Вадима Благовісного, 73; код ЄДРПОУ: 02910048).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікінвест 2022» (54020, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108; код ЄДРПОУ: 44523321).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Повна постанова складена 12.08.2026.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Л.В. Лічман

Н.М. Принцевська