Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №916/2307/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2307/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)

секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" – Дідик С.В.;

від ОСОБА_1 - не з`явився;

від ОСОБА_2 - не з`явився;

від ОСОБА_3 – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 про відмову у відкритті провадження

у справі №916/2307/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ"

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

про стягнення 1 075 481 грн,

(суддя першої інстанції Волков Р.В., дата та місце прийняття ухвали: 08.06.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" (далі - Позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просило суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1 075 481 грн, по 358 493,67 грн з кожного.

В обґрунтування позову Позивач посилався на те, що при проведенні аудиту Товариства новим керівником було виявлено дебіторську заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 перед Позивачем на суму 1 075 481 грн. Поряд із цим, вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а її спадкоємцями є чоловік - ОСОБА_1 , а також діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Як стверджував Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 безпідставно набула грошові кошти на суму 1 075 481 грн, які Позивач перерахував їй протягом 2022 - 2023 років. Вважає, що на підставі ст. 1212, 1281, 1282 Цивільного кодексу України вказана сума грошових коштів має бути повернута Позивачу спадкоємцями ОСОБА_4 .

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 2-1116/26 від 05.06.2026) та клопотання про витребування доказів (вх. № 19623/26 від 05.06.2026).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 1 075 481 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін, беручи до уваги положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Суд роз`яснив Позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів за правилами цивільного судочинства.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, заява про забезпечення позову судом по суті не розглядалась, як і клопотання про витребування доказів.

Не погоджуючись з такою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 і направити справу №916/2307/26 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як зазначає Апелянт, у даній справі існує спір, що виник з виконання правочинів у господарській діяльності, що передбачає розгляд справи саме господарським судом, оскільки повернення оплати за ненадані консультаційні послуги згідно Договору №1 від 01.08.2022 та Договору №1507/21-1 від 15.07.2023 на користь Позивача не є сімейними чи спадковими правовідносинами.

Апелянт зауважує, що визначальним критерієм для віднесення спору до господарського судочинства є характер правовідносин, а не суб`єктний склад учасників. Натомість, правовідносини у даній справі щодо повернення на користь апелянта грошових коштів зі спадкоємців фізичної особи-підприємця не мають у своєму змісті сімейних прав та обов`язків між подружжям, батьками та дітьми, а також спадкових прав та обов`язків між Позивачем та Відповідачами.

Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.20019 у справі №640/16902/18 та від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 Апелянт зазначає, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарської зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існуватита відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Апелянт, посилаючись на ст. 608, 1216, 1218, 1282 Цивільного кодексу України, зазначає, що зобов`язання повернути Позивачу грошові кошти у розмірі 1075481 грн, набуті у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності спадкодавця ФОП Мазур Ю.П., переходить до її спадкоємців в межах вартості спадкового майна та у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині.

Відтак, на переконання Апелянта, місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права, зокрема, п. 1 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого помилково відмовив у відкритті провадження у цій справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 у справі №916/2307/26 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2307/26.

30.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2307/26.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 у справі №916/2307/26 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 у справі №916/2307/26, надання фіскального чеку або іншого розрахункового документу, що підтверджує оплату кур`єрської доставки від 18.06.2026, доказів направлення відповідачам копії апеляційної скарги з додатками протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

09.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої апелянтом надано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3328 грн, докази направлення відповідачам копії апеляційної скарги з додатками, а також копії квитанцій до прибуткового касового ордера №72 та №73 від 18.06.2026.

За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

Керуючись статтею 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом 2 частини 10 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, підпунктами 2.3.22, 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку з тим, що судді - учасники колегії Ярош А.І. та Діброва Г.І. з 06.07.2026 по 04.08.2026 відповідно до наказів від 22.06.2026 № 159-в, №160-в, перебувають у відпустках, розпорядженням керівника апарату суду №104 від 14.07.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2307/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 14.07.2026 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя – Принцевська Н.М., судді: Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 прийнято справу №916/2307/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя – Принцевська Н.М., судді – Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 у справі №916/2307/26; встановлено відповідачам строк до 24.07.2026 для подання відзивів на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 24.07.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду; призначено розгляд апеляційної скарги на 28.07.2026 о 12:45 год.

21.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Відповідач 1 просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 у даній справі без змін.

Відповідач 1 вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, оскільки позов подано кредитором до фізичних осіб — спадкоємців померлої боржниці, через що між сторонами виникли цивільні спадкові, а не господарські правовідносини, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Основний довід апеляційної скарги зводиться до того, що оскільки спірні кошти нібито виникли під час здійснення підприємницької діяльності ФОП Мазур Ю.П., то будь-який спір щодо їх стягнення повинен розглядатися господарським судом.

Разом з тим, Відповідач 1 вважає такі висновки Апелянта посилковими, оскільки предметом спору після смерті боржника стає не виконання господарського договору між його сторонами, а відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця. Саме цей характер правовідносин і визначає юрисдикцію спору.

Як зазначає у відзиві Відповідач 1, вирішальним для визначення юрисдикції є правовідносини, що існують між сторонами на момент звернення до суду, а не характер правовідносин, які існували між Позивачем та померлим ФОП до відкриття спадщини.

У даній справі, Відповідачі не є сторонами будь-якого господарського договору; не укладали правочинів із Позивачем; не здійснювали господарської діяльності, у межах якої виникли спірні правовідносини; не набували статусу боржників у відповідному господарському зобов`язанні. Єдиною підставою їх залучення до участі у справі Позивач визначає факт прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_4 . Отже, можливий обов`язок

Відповідачів виникає виключно із спадкових правовідносин, а не із здійснення ними підприємницької діяльності.

Крім того, Відповідач 1 вважає безпідставними посилання Апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 та від 04.09.2019 у справі №640/16902/18, оскільки у наведені постанови регулюють інші правовідносини. Так, у зазначених справах Верховний Суд розглядав питання відповідальності фізичної особи після припинення нею підприємницької діяльності. У даній же справі підприємницька діяльність припинилася не внаслідок державної реєстрації припинення статусу ФОП, а внаслідок смерті фізичної особи.

27.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Крім того 27.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 у справі №916/2307/26 відбудеться 11.08.2026 о 14-00 год.

За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

Керуючись статтею 15 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, абзацом 2 частини 10 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, підпунктами 2.3.22, 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку з тим, що суддя - учасник колегії Савицький Я.Ф. з 03.08.2026 по 11.09.2026 відповідно до наказу голови суду від 21.07.2026 №193-в перебуває у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату суду №156 від 10.08.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2307/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.08.2026 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя – Принцевська Н.М., судді: Богацька Н.С., Ярош А.І.

03.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 прийнято справу №916/2307/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя – Принцевська Н.М., судді – Богацька Н.С., Ярош А.І.

11.08.2026 у судове засідання з`явився представник Позивача, який підтримав вимоги та доводи, викладені ним письмово. Представники Відповідачів у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

У судовому засіданні колегією суддів протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

В обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи представник ОСОБА_1 зазначає, що в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному проваджені №12024160000001489 від 21.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відносно ОСОБА_5 (Справа № 509/3244/25). Адвокат Левіт В.С. у вказаному проваджені здійснює представництво потерпілих. Судове засідання у справі було призначено раніше на 11.08.2026 о 15-00 год. У зв`язку з викладеним, представник Відповідача-1 просить судове засідання відкласти на іншу дату.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а саме неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, оскільки неявка в судове засідання однієї зі сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи за клопотанням представника ОСОБА_1 , судова колегія враховує, що явка сторін у судове засідання у цій справі обов`язковою судом не визнавалась, у матеріалах справи наявні всі необхідні докази для розгляду справи, а наведені на його обґрунтування мотиви не є перешкодою для здійснення апеляційного провадження. Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений права з`явитись у судове засідання особисто, або звернутись за правовою допомогою до іншого адвоката. До того ж відкладення розгляду справи, враховуючи відкриття апеляційного провадження у даній справі 14.07.2026 може призвести до затягування розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки суд створив усі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду справи в цьому випадку може призвести до порушення прав сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників Відповідачів, які не з`явились у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі, винесена судом першої інстанції в зв`язку з непідвідомчістю спору розгляду у судах господарської юрисдикції.

Судова колегія зазначає, що після ратифікації Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України

Частина перша цієї статті визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1);

справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3);

справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (п. 4);

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6);

справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п. 10);

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13);

інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями (п. 15).

З огляду на наведене, господарському суду, зокрема, підсудні справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності сторонами яких є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.

Ознаками господарського спору є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18).

Суд зазначає, що під час визначення юрисдикції спору слід враховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб`єктний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №688/2940/16-ц.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до викладених у позові обставин, спір виник у зв`язку з тим, що Фізична особа-підприємець Мазур Юлія Петрівна, як стверджує Позивач, безпідставно зберегла у себе належні Товариству грошові кошти у розмірі 1 075 481 грн. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, з огляду на що Позивач вважає, що спірна сума грошових коштів має бути повернута її спадкоємцями - чоловіком та дітьми.

Позивач стверджував, що відповідно до довідки щодо надання відомостей стосовно спадкоємців по спадковій справі від 04.05.2026 №90/02-14 спадкоємцями померлої ОСОБА_4 є її чоловік ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та її діти - неповнолітній син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З огляду на наведене, Позивач просив стягнути на свою користь з чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та її дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1 075 481 грн, по 358 493,67 грн з кожного.

В матеріалах справи наявна Довідка щодо надання відомостей стосовно спадкоємців по спадковій справі від 04.05.2026 №90/02-14, видана ОСОБА_1 приватним нотаріусом Бичіхіною Ольгою Юріївною зі змісту якої вбачається, що 28.11.2025 приватним нотаріусом заведена спадкова справа №22/2025 до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Смерть фізичної особи, яка займалася підприємницької діяльністю, не передбачає правонаступництва, оскільки цей статус - суб`єкта підприємницької діяльності, не допускає його автоматичного переходу до спадкоємців померлого.

Аргументи Апелянта щодо того, що незважаючи на те, що Відповідачами в даній справі є фізичні особи вона є підсудною господарському суду, оскільки, як зазначає Апелянт, стосується правовідносин, що виникли на підставі господарського договору, укладеного між фізичною особою — підприємцем та юридичною особою, не приймаються.

З матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_4 визнана померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , Позивач звернувся з позовом до її чоловіка та дітей 05.06.2026, у яких із Позивачем відсутні будь-які договірні відносини. Натомість, спірні правовідносини не допускають автоматичного переходу до спадкоємця померлої статусу фізичної особи-підприємця, суб`єктний склад позовної заяви не відповідає суб`єктному складу, який би відповідав вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія зауважує, що з позовом у даній справі Позивач звернувся до Відповідачів, які не мають статусу суб`єктів підприємницької діяльності, доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, наявні підстави для відмови в прийнятті господарським судом позовної заяви до розгляду, оскільки позов у справі заявлено до фізичних осіб, такий позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін, беручи до уваги положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія погоджується з вірними висновками місцевого господарського суду, шо даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, натомість, розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів за правилами цивільного судочинства.

При цьому, судова колегія відхиляє посилання Апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.20019 у справі №640/16902/18 та від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, у яких зазначено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарської зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, адже у даній справі, на відміну від справ, на які посилається Апелянт, фізична особа-підприємниць на момент пред`явлення позову припинила своє фізичне існування, а статус суб`єкта підприємницької діяльності, не допускає його автоматичного переходу до спадкоємців померлого.

Оскільки спадкоємці є фізичними особами і не успадковують статус ФОП, будь-які спори щодо стягнення боргів спадкодавця зі спадкоємців підлягають розгляду виключно за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що Апелянт не довів порушення судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни або скасування оскаржуваної ухвали.

Отже, посилання Скаржника на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, оскільки у даній справі, враховуючи характер спірних правовідносин, участь у справі фізичних осіб також є визначальною для визначення юрисдикції спору.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене та встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 у справі №916/2307/26 – без змін.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору Апелянту не відшкодовуються.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛА ПРЕЗЕНТ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 у справі №916/2307/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 у справі №916/2307/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2026 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Н.С. Богацька

А.І. Ярош